Ухвала

від 04.10.2016 по справі 296/8847/15-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/8847/15-к Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Категорія КПК Доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2016 року м. Житомир

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря: ОСОБА_5 ,

прокурора: ОСОБА_6 ,

представника КВІ УДПтСУ

в Житомирській області: ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в м. Житомирі, апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні, ОСОБА_8 на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 10 серпня 2016 року, -

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 10 серпня 2016 року залишено без задоволення подання Житомирського відділу кримінально-виконавчої інспекції про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням відносно ОСОБА_9 .

Як на підставу прийняття такого рішення суд послався на те, що засуджений ОСОБА_9 відсутній за місцем свого проживання тривалий час, місце його перебування не відоме, в судове засідання засуджений не з`явився, приводи виконати не представилося можливим, повістка про виклик повернена до суду без вручення останньому, а тому наведені обставини перешкоджають суду з`ясувати причини відсутності засудженого за місцем проживання, неявки до КВІ та зробити висновок поважні вони чи не поважні.

В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу скасувати. Постанови нову ухвалу. Задовольнити подання начальника Корольовського районного відділу м. Житомира КВІ УДПтСУ в Житомирській області про скасування звільнення від відбування покарання із випробуванням, призначеного засудженому ОСОБА_9 вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 23 жовтня 2015 року. Посилається на те, що ухвала суду є незаконною, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Судом першої інстанції не було враховано положення ч.2,3 ст. 78 КК України, ч.3 ст. 166 КВК України, ч.3 ст. 75 КК України, п. 10 Постанови Пленуму ВСУ від 24 жовтня 2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» та безпідставно залишено подання КВІ без задоволення. Судом не враховано, що відсутність засудженого за місцем проживання, у судовому засіданні та не можливість його доставити в суд приводом, зумовлено його протиправною поведінкою з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинення нового злочину під час іспитового строку, від виконання вироку від 23 жовтня 2015 року та свідчить про його небажання ставати на шлях виправлення.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, представника КВІ УДПтСУ в Житомирській області про задоволення апеляційної скарги, перевіривши судове рішення відповідно до ст. 404 КПК України в межах апеляцій скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 23 жовтня 2015 року ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді п`яти років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_9 звільнено від відбування покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк три роки. Відповідно до п. 3 ст. 76 КК України ОСОБА_9 зобов`язано повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання (а.с. 2-3 особової справи № 119/2015р.).

Відповідно до ч. 2 ст. 78 КК України якщо засуджений не виконує покладені на нього обов`язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.

Як вбачається з матеріалів провадження, 02 червня 2016 року начальник Корольовського РВ м. Житомира КВІ УДПиСУ в Житомирській області звернувся до Корольовського суду м. Житомира з поданням про скасування засудженому ОСОБА_9 звільнення з випробуванням та направлення його для відбування покарання в місця позбавлення волі згідно з вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 23 жовтня 2015 року. В поданні зазначено, що ОСОБА_9 під час іспитового строку вчинив кримінальне правопорушення, переховується від органів досудового розслідування, про що свідчить оголошення останнього в державний розшук, зник з місця проживання з метою ухилення від виконання обов`язків, покладених судом. В судові засідання засуджений ОСОБА_9 не з`являвся, судові повістки повернулися до суду першої інстанції за закінченням терміну зберігання (а.п.4, 15). Привід в судове засідання ОСОБА_9 виконати не представилося можливим, оскільки останній відсутній за місцем проживання, місце перебування невідоме (а.п. 17,19). Згідно постанови слідчого Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області від 21 квітня 2016 року ОСОБА_9 оголошено у розшук по кримінальному провадженню № 12016060170000138 (а.п.9-10). Проте зазначені обставини підлягають перевірці за безпосередньої участі засудженого ОСОБА_9 .

Доводи прокурора, що судом не було враховано положення ч.2,3 ст. 78 КК України, ч.3 ст. 166 КВК України, ч.3 ст. 75 КК України та п. 10 Постанови Пленуму ВСУ від 24 жовтня 2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», що відсутність засудженого за місцем проживання, у судовому засіданні та не можливість його доставити в суд приводом, зумовлено його протиправною поведінкою з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинення нового злочину під час іспитового строку, від виконання вироку від 23 жовтня 2015 року і свідчить про його небажання ставати на шлях виправлення є безпідставними. Відсутність засудженого за місцем проживання і неможливість у зв?язку з цим доставити його в судове засідання без наявності інших доказів не є беззаперечним доводом, що це зумовлено його протиправною поведінкою з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинення нового злочину під час іспитового строку, від виконання вироку постановленого щодо нього 23 жовтня 2015 року і не свідчить про його небажання ставати на шлях виправлення. Оголошення ОСОБА_9 , по кримінальному провадженню № 12016060170000138 у розшук, ще не є свідченням його причетності до вчинення правопорушення.

Суд зобов`язаний дослідити докази, що підтверджують наявність обставин, які мають значення для правильного вирішення питань, що виникли в процесі виконання вироку, та обґрунтувати цими доказами своє рішення, ухвалене за результатами розгляду. Таких доказів суду прокурором не подавалось.

Крім того, відповідно до вимог ч. 4 ст. 539 КПК України, судовий розгляд питань, пов`язаних із виконанням вироку, проводиться з обов`язковим повідомленням засудженого, що у даному випадку неможливо зробити.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про те, що подання органу кримінально-виконавчої інспекції не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні, ОСОБА_8

залишити без задоволення, а ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 10 серпня 2016 року щодо ОСОБА_9 - без зміни.

Ухвала суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: