Рішення

від 27.09.2016 по справі 910/17191/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2016Справа № 910/17191/14 За позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого структурного підрозділу "Автокомплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-фінансова компанія "Укрспеценергопостач"

про стягнення 242 949,00 грн.,-

головуючий суддя Морозов С.М.,

судді Цюкало Ю.В., Трофименко Т.Ю.

За участю представників сторін:

від позивача: Мітічкін А.С. (представник за довіреністю №106/10 від 17.07.2015р.);

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія" Енергоатом" в особі Відокремленого структурного підрозділ "Автокомплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (надалі - позивач) звернулось до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-фінансова компанія "Укрспеценергопостач" (надалі - відповідач) про стягнення штрафних санкцій за договором поставки №1116110143 від 30.07.2010р. у розмірі 242 949,00 грн., з яких 137 319,00 грн. пені та 105 630,00 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено взяті на себе зобов'язання в частині поставки продукції, обумовленої сторонами у передбачені договором строки.

Відповідач подав для долучення до матеріалів справи письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що ним у повному обсязі виконано свої зобов'язання в частині поставки продукції згідно умов договору та на даний час вказана продукція знаходиться на відповідальному зберіганні у ДП НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Складське господарство». Також відповідач зазначив про те, що приймаючи товар, позивач повинен був відповідно до умов договору та чинного законодавства України здійснити виклик представника відповідача для складення двостороннього акту, проте в порушення вказаних норм, позивач здійснив приймання продукції самостійно та склав акт на забраковану продукцію. Крім того, як зазначає відповідач та вказане підтверджується доданими до відзиву доказами, поставлена ним продукція є якісною та може бути безпечно застосована на ВП «Рівненська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом».

Ухвалою Господарського суду міста Києва (суддя Бондаренко Г.П.) від 18.08.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/17191/14, розгляд справи призначено на 30.09.2014р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2014р. розгляд справи відкладено на 14.10.14р., у зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання, задоволенням клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2014р. в порядку ст. 69 ГПК України продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів, у відповідності до ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошено перерву до 21.10.2014р., зобов'язано сторони надати документи зазначені в ухвалі.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.10.2014р. в порядку ст. 41 ГПК України призначено у справі № 910/17191/14 судову товарознавчу експертизу, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз; в порядку ст. 79 ГПК України зупинено провадження у справі до отримання висновків експертизи по поставленим питанням.

26.11.2014р. через канцелярію суду від КНДІСЕ надійшли матеріали по справі №910/17191/14 з повідомленням №14136-14 від 17.11.2014 про неможливість надання висновку, у зв'язку із тим, що КНДІСЕ відповіді на питання відповідності, обладнання конструкторській документації та технічним вимог та придатності його до користування, не входить в компетенцію експертів Інституту. Питання, що поставлені на вирішення судової експертизи, потребують знань технології виробництва, ремонту, обслуговування та експлуатації об'єкту дослідження, а саме "Колеса робочого до насосу ГЦН-317". Проведення таких досліджень здійснюють акредитовані випробувальні лабораторії в енергетичній галузі. Вказані питання виходять за межі компетенції експертів Інституту.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.12.2014р. в порядку ст. 79 ГПК України провадження у справі №910/17191/14 поновлено та справу призначено до розгляду у судовому засіданні з викликом представників сторін на 13.01.2015р..

В судовому засіданні 13.01.2015р. судом в порядку ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 20.01.2015р.

В судовому засіданні 20.01.2015р. суд прийшов до висновку про необхідність призначення у справі колегіального складу суду, в зв'язку зі складністю спору та категорією справи, що віднесена до складних, про що винесена відповідна ухвала.

21.01.2015р. суддя Бондаренко Г.П. звернулася до Заступника голови Господарського суду міста Києва з заявою про визначення складу колегії суддів для розгляду справи №910/17191/14.

Розпорядженням від 21.01.2015р. Заступника голови Господарського суду міста Києва було призначено здійснення розгляду справи № 910/17191/14 колегіально у складі: головуючий суддя Бондаренко Г. П., суддя Спичак О.М., суддя Цюкало Ю.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2015р. справу № 910/17191/14 прийнято до провадження колегією суддів та призначено розгляд справи на 12.02.2015р.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 12.02.2015р. у справі № 910/17191/14 призначено судову товарознавчу експертизу, проведення якої доручено Державному центру регулювання якості поставок та послуг ДП "Держцентрякості" та зупинено провадження у справі.

31.05.2016р. до суду від експертної установи надійшло повідомлення №01-06-100 від 30.05.2016р. про повернення матеріалів справи №910/17191/14 без виконання судової експертизи.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 31.05.2016р. у зв'язку припиненням повноважень щодо здійснення правосуддя у судді Бондаренко Г.П., справу №910/17191/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Морозов С.М., судді Цюкало Ю.В., Спичак О.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2016р. справу №910/17191/14 прийнято до провадження колегією суддів, поновлено провадження у справі та призначено розгляд справи на 12.07.2016р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2016р. розгляд справи відкладено до 26.07.2016р.

Судове засідання 26.07.2016р. не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Спичак О.М. у відпустці.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 29.07.2016р. справу №910/17191/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Морозов С.М., судді Цюкало Ю.В., Трофименко Т.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2016р. справу №910/17191/14 прийнято до провадження колегією суддів та призначено розгляд справи на 20.09.2016р.

В судовому засіданні 20.09.2016р. оголошено перерву до 27.09.2016р.

В судове засідання 27.09.2016р. представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений під розписку.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача, належним чином повідомленого про час та місце судового засідання, не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 27 вересня 2016 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.07.2010р. між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) було укладено Договір поставки № 111610143 (надалі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався в порядку і на умовах, визначених у Договорі, поставити запасні частини до насосу ГЦН-317, виробництва ЗАТ «Завод «Кіров-Енергомаш», Росія (продукція за договором) для ремонту енергоблоків ВП "Рівненська АЕС" ДП НАЕК «Енергоатом», а покупець зобов'язувався в порядку і на умовах, визначених у Договорі, прийняти і оплатити продукцію (пункт 1.1 Договору).

Згідно п. 1.2. Договору найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, її номенклатура, ціна строки поставки зазначаються у специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною Договору.

У відповідності до п. 3.1. Договору якість та комплектація продукції має відповідати технічним характеристикам, що встановлюють вимоги до її якості, умовам договору і мають бути підтверджені сертифікатом якості заводу-виробника і формулярами з відміткою ОТК виробника у відповідності до діючої програми забезпечення якості підприємства.

Поставка продукції згідно специфікації здійснюється автотранспортом постачальника на умовах DDP - склад ВП «Складське господарство» ДП НАЕК «Енергоатом», Рівненське відділення, ВП «Рівненська АЕС», Рівненська обл., м. Кузнецовськ відповідно Інкотермс 2000 (п. 4.2. Договору).

Датою поставки вважається дата у видатковій накладній, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача (пункт 4.4 Договору).

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 30.05.2011р., а в частині виконання гарантійних зобов'язань постачальника, передбачених договором - до закінчення терміну дії гарантії (пункт 10.1 Договору).

Відповідачем на виконання умов укладеного між сторонами договору було поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 9 054 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі ТМЦ № 1-041-29/8 від 30.09.2010р. на суму 6 036 000,00 грн. та №041-29/26 від 27.12.2010р. на суму 3 018 000,00 грн., які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін без взаємних претензій.

Спір у даній справі виник внаслідок того, що відповідачем недопоставлено позивачу продукції належної якості у передбачені договором строки, тоді як відповідач зазначає про те, що поставлена позивачу продукція є якісною та відповідає як умовам договору, так і вимогам чинного законодавства України, а позивачем неправомірно здійснено прийняття продукції без виклику представника відповідача, за результатами якого позивачем було складено акт на забраковану продукцію № Д1-130-2Б від 17.02.2012р.

Позивачем було направлено на адресу відповідача претензію №6577/55 від 05.08.2013р. про стягнення неустойки та заміну бракованої продукції за договором, відповідно до якої позивач просив відповідача замінити продукцію за позицією № 2 Специфікації №1 за договором у строк протягом 20 діб з моменту отримання зазначеної претензії та перерахувати на користь ВП «Атомкомплект» ДП «НАЕК «Енергоатом» 380 268,00 грн. неустойки.

Відповідачем було надіслано відповідь на вказану претензію вих. №1078/08 від 27.09.2013р., відповідно до якої останній вказав на відсутність підстав для її задоволення стосовно сплати неустойки та повідомив позивача про те, що поставка продукції за позицією № 2 Специфікації № 1 буде здійснено у передбачені договором строк.

Позивачем було направлено на адресу відповідача претензію №11029/51 від 19.12.2013р. про неналежне виконання та стягнення штрафних санкцій за договором, відповідно до якої позивач просив відповідача перерахувати на користь ВП «Атомкомплект» ДП «НАЕК «Енергоатом» 226 350,00 грн. неустойки.

У зв'язку з тим, що сторонами не досягнуто згоди в позасудовому порядку, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як передбачено в п. п. 3.1., 3.2. Договору ціна продукції встановлена в національній валюті і вказана в специфікації. Сума Договору становить 10 563 000 грн., в тому числі ПДВ 20% - 1 760 500,00 грн.

Згідно п. 3.5. Договору оплата поставленої продукції за специфікацією здійснюється покупцем на протязі 30 робочих днів після підписання акту прийому-передачі поставленої партії продукції.

Строк поставки продукції вказується в специфікації. Поставка продукції здійснюється окремими партіями. Допускається дострокова поставка продукції (пункт 4.1 Договору).

В Специфікації №1 (додаток № 1 до Договору) сторони погодили найменування, значення (номер креслення), приналежність продукції до систем важливим для безпеки, одиницю вимірювання, кількість, ціну та вартість продукції.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами в порядку листування було продовжено строк поставки продукції до 30.12.2013р. (копії листів відповідача вих. №1023/05 від 30.05.2013р. та позивача №6215/43 від 22.07.2013р. містяться в матеріалах справи).

Згідно ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За змістом статей 663, 664 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідно до ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Згідно ст. 263 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Як передбачено в п. 5.1. Договору продукція, що поставляється за договором буде використовуватися в системах важливих для безпеки АЕС. Виробник зобов'язаний знати і виконувати правила, які відносяться до виробництва продукції, яка використовується в системах, важливих для безпеки.

Згідно п. 5.2. Договору прийом продукції по якості та кількості здійснюється у відповідності до вимог діючих в Україні Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості № П-6 (1965р.) та Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості № П-7 (1966р.), затверджених постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СССР з наступними змінами і доповненнями.

Оскільки, умовами договору сторонами було визначено порядок приймання продукції за якістю відповідно до вказаних інструкцій, суд вважає за необхідне застосувати положення Інструкції про порядок приймання продукції виробничого-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю №П-7, затвердженої постановою Держарбітражу при КМ СРСР від 25.04.1966р. (далі - Інструкція).

Зазначена Інструкція підлягає застосуванню у відповідності з постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" , якою передбачено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на її території застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

В роз'ясненнях Вищого арбітражного суду від 12.11.1993 № 01-6/1205 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з поставкою продукції і товарів неналежної якості та некомплектних" вказано, що при вирішенні спорів, пов'язаних з поставкою продукції і товарів неналежної якості або некомплектних, а також в неналежній тарі (упаковці), господарським судам необхідно керуватись положеннями Цивільного кодексу України , положеннями про поставки продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання, стандартами, іншою обов'язковою для сторін нормативно-технічною документацією, інструкціями про порядок приймання продукції (товарів) за якістю, а також договором.

Відповідно до п. 11. Інструкції одночасно з прийманням продукції за якістю проводиться перевірка комплектності продукції, а також відповідності тари, упаковки, маркування вимогам стандартів, технічних умов, Особливих умов, інших обов'язкових для сторін правил чи договору, кресленням, зразкам (еталонам).

Пунктом 14 Інструкції визначено, що приймання продукції за якістю і комплектністю здійснюється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також за супровідними документами, що посвідчують якість та комплектність продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація тощо). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не призупиняє прийомку продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції і в акті вказується, які документи відсутні.

Відповідно до п. 16. Інструкції у разі виявлення невідповідності якості, комплектності, маркування продукції яка надійшла, тари або упаковки вимогам стандартів, технічним умовам, кресленням, зразкам (еталонам), договору або даним, зазначеним у маркуванні і супровідних документах, що засвідчують якість продукції (п. 14 цієї Інструкції), одержувач призупиняє подальшу прийомку продукції і складає акт, у якому вказує кількість оглянутої продукції та характер виявлених при прийманні дефектів. Одержувач зобов'язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, що запобігають погіршенню її якості і змішання з іншою однорідною продукцією.

Одержувач також зобов'язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції і складання двостороннього акта представника іногороднього виробника (відправника), якщо це передбачено в Основних і Особливих умовах поставки, інших обов'язкових правилах або договорі. У договорах може бути передбачено випадки, коли явка представника іногороднього виробника (відправника) для участі у прийманні продукції за якістю і комплектністю та складання акта є обов'язковою. При поставці в межах одного міста виклик представника виробника (відправника) і його явка для участі в перевірці якості та комплектності продукції та складанні акта є обов'язковим.

Відповідно до п. 18 Інструкції, повідомлення про виклик представника виробника (вантажовідправника) повинне бути направлене йому не пізніше 24 годин після виявлення невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, тари або упакування встановленим вимогам, якщо інші строки не встановлені Основними й Особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами або договором.

Таким чином, положеннями Інструкції визначено послідовність дій позивача як покупця при отриманні товару.

Враховуючи наведене, у разі поставки товару, що не відповідає умовам договору, позивач повинен скласти акт про фактичну якість та комплектність продукції та викликати представника відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача було надіслано факсограму № 241-22/Р-286 від 26.01.2012р. «Про робоче колесо до насосу ГЦН-317», відповідно до змісту якої повідомлялося відповідачу, що поставлену ним продукція визнано браком та такою, що підлягає поверненню постачальнику.

В матеріалах справи також наявний протокол технічної наради по вхідному контролю робочого колеса до насосу ГЦН-317 зав. №1042 від 24.01.2012р., відповідно до якого вказану продукцію було визнано браком та такою, що підлягає поверненню постачальнику.

17.02.2012р. комісією позивача поставлену відповідачем продукцію було визнано браком за виною постачальника, яка не відповідає умовам договору № 1116110143 від 30.07.2010р.

Зважаючи на те, що позивачем було вчинено передбачені умовами договору та вище названої Інструкції дії при виявленні неякісної продукції, а саме повідомлено відповідача про визнання поставленої ним продукції браком та складення відповідного акту, посилання відповідача на недотримання умов договору визнаються судом безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до п. 5.4. Договору у випадку встановлення недостачі продукції або поставки не укомплектованої, неякісної продукції, постачальник зобов'язаний допоставити кількість продукції, якої не вистачає, доукомплектувати або замінити на якісну. Затримка до поставки, комплектації продукції або заміни неякісної продукції на якісну на строк, що перевищує 20 діб, тягне за собою відповідальність постачальника за неналежне виконання зобов'язань за договором згідно п. п. 7.2, 7.3. Договору.

Згідно п. 5.5. Договору постачальник зобов'язувався при відвантаження продукції надати супровідну документацію, а саме, сертифікат якості заводу виробника з відміткою контролюючого органу про прийняття для АЕС та іншу необхідну технічну документацію на продукцію, в тому числі інформацію про напорно-розхідні характеристики робочого колеса, копію сертифікату країни виробництва продукції, засвідчену постачальником, видаткову накладну, акт прийому-передачі в трьох екземплярах підписаний зі сторони постачальника.

Доказів надання відповідачем передбачених п. 5.5. Договору документів в момент передачі продукції, матеріали справи не містять, як і не містять підписаного з обох сторін акту прийому-передачі продукції, обумовленої сторонами.

Згідно п. 7.2. Договору за порушення строків поставки продукції за договором постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленої в строк продукції за кожен день прострочки, але не більше 30 % вартості несвоєчасно поставленої продукції. За прострочку поставки продукції, що перевищує 30 днів, постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 % вартості несвоєчасно поставленої продукції.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини другої статті 213 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно з частиною четвертою статті 231 ГК України штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Судом перевірено наведені у позовній заяві розрахунки суми пені та штрафу та встановлено, що вони відповідають вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та Договору та є арифметично правильними.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/17191/14 підлягають задоволенню в повному обсязі та стягненню з відповідача на користь позивача 137 319,00 грн. пені та 105 630,00 грн. штрафу.

Судовий збір у розмірі 4 858,98 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-фінансова компанія "Укрспеценергопостач" (ідентифікаційни код 36853376, адреса: 03115, м. Київ, вул. Ф.Пушиної, буд 19, кв. 129) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (ідентифікаційний код 24584661, адреса: 01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3,) в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (ідентифікаційний код 26251923, адреса: 01032, м. Київ, вул. Жилянська, 108, літ. А) 137 319,00 грн. (сто тридцять сім тисяч триста дев'ятнадцять гривень 00 коп.) пені, 105 630,00 грн. (сто п'ять тисяч шістсот тридцять гривень 00 коп.) штрафу та 4 858,98 грн. (чотири тисячі вісімсот п'ятдесят вісім гривень 98 коп.) судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.09.2016р.

Головуючий суддя С.М. Морозов

Суддя Ю.В. Цюкало

Суддя Т.Ю. Трофименко