Рішення

від 03.10.2016 по справі 914/1908/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2016р. Справа№ 914/1908/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Галамай О.З.

при секретарі судового засідання Прокопів І.І.

розглянув справу

за позовом: ОСОБА_1 підприємства «Гранд Кристалл», м. Харків

до відповідача: ОСОБА_1 підприємства «Катекс», м. Львів

про стягнення 92 282,44 грн. основного боргу, 81 894,15 грн. інфляційних втрат, 8 350,93 грн. 3% річних

В судове засідання з'явились:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

Представнику позивача в судовому засіданні роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Фіксація судового процесу технічними засобами в порядку ст. 81-1 ГПК України не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов ОСОБА_1 підприємством «Гранд Кристалл» до відповідача ОСОБА_1 підприємства «Катекс» про стягнення 92 282,44 грн. основного боргу, 81 894,15 грн. інфляційних втрат, 8 350,93 грн. 3% річних та 91 384,89 грн. пені.

Ухвалою суду від 20.07.2016р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 04.08.2016р.

Ухвалами суду від 04.08.2016 р. та 07.09.2016р. розгляд справи неодноразово відкладався у зв'язку з неявкою сторін у судове засідання.

Ухвалою суду від 15.09.2016 р. прийнято заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог в частині зменшення пені та у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, для надання можливості сторонам подати додаткові докази, з метою повного і об'єктивного з'ясування всіх обставин спору, суд задоволив клопотання позивача, продовжив строк та відклав розгляд справи на 29.09.2016р.

Ухвалою суду ваід 29.09.2016р. розгляд справи відкладено на 03.10.2016р. з підстав, викладених в ухвалі суду.

Представник позивача в судове засідання 03.10.2016р. не з'явився, однак на адресу суду направив клопотання про розгляд справи за його відсутності (вх.№39022/16 від 29.09.2016р.) та клопотання про долучення до матеріалів справи квитанції про доплату судового збору (вх.№ 39023/16 від 29.09.2016р.).

Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, причин неявки не повідомив, вимог попередніх ухвал суду не виконав.

За таких обставин суд вважає, що справа може бути розглянута у відповідності до ст. 75 ГПК України за наявними в справі матеріалами.

В судовому засіданні 03.10.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

Згідно з видатковою накладною № 1/07-1 від 01.07.2013 року ОСОБА_1 підприємством «Гранд Кристалл» (далі позивач) на основний склад ОСОБА_1 підприємства «Катекс» (далі відповідач) поставлено товар на загальну суму 92 282,44 грн. (належно завірена копія міститься в матеріалах справи).

Факт отримання відповідачем товару підтверджується його підписом та відбитком мокрої печатки на видатковій накладній.

На адресу відповідача було надіслано рахунок на оплату № 27/06-1 від 27.06.2013р., згідно якого він мав здійснити повну оплату за товар до 01.07.2013р.

Проте вартість поставленого товару відповідач не оплатив. Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія вих. № 12/11-1 від 12.11.2013 р. про оплату заборгованості, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (копія міститься в матеріалах справи). Однак дана претензія залишена без відповіді і задоволення.

Таким чином, станом на день розгляду справи основна заборгованість становить 92 282,44 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Також відповідно до ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем за період з 01.07.2013 р. по 05.07.2016 р. нараховано відповідачу 8 350,93 грн. 3 % річних та 81 894,15 грн. - інфляційних втрат, які просить стягнути з відповідача.

Також позивач просить судові витрати покласти на відповідача.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.07.2013 року позивачем на основний склад відповідача поставлено товар на загальну суму 92 282,44 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1/07-1 від 01.07.2013 р. (належно завірена копія містяться в матеріалах справи).

Факт отримання відповідачем товару підтверджується його підписом та відбитком мокрої печатки на зазначеній видатковій накладній.

На адресу відповідача було надіслано рахунок на оплату № 27/06-1 від 27.06.2013р. на суму 92 2852,44 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та стверджує позивач, відповідач вартість поставленого товару не оплатив (відповідачем не надано та в матеріалах справи відсутні докази протилежного). Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія вих. № 12/11-1 від 12.11.2013 р. про оплату заборгованості, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (копія міститься в матеріалах справи). Однак дана претензія залишена без відповіді і задоволення.

Таким чином станом на день розгляду справи основна заборгованість становить 92 282,44 грн., яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

Положенням ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 ЦК України, ст.230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписами п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» від 17.10.2013р. №14 (у чинній редакції) встановлено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних (п. 4.2 Постанови).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання нараховано відповідачу за період з 01.07.2013 р. по 05.07.2016 р. 8 350,93 грн. - 3 % річних та за період з липня 2013 року по травень 2016 року - 81 894,15 грн. - інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок сум, які належить стягнути з Відповідача на користь Позивача за порушення порядку та строку оплати поставленої продукції суд встановив, що сума трьох відсотків річних становить 8 343,34 грн. (розрахунок додається до матеріалів справи), яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 7,59 грн. - 3 % річних - слід відмовити.

Перевіривши правильність проведеного розрахунку інфляційних втрат за період з липня 2013 року по травень 2016 року, суд зазначає, що такий Позивачем проведено вірно, сума інфляційних втрат становить 81 894,15 грн. та підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, підлягають до задоволення частково.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 3, 4, 4 1 , 4 2 , 4 3 , 4 4 , 4 5 , 4 6 , 12, 22, 32, 33, 34, 35, 36, 43, 49, 69, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства «Катекс» (вул. Шараневича, 28, м. Львів, 79018, код ЄДРПОУ 30162471) на користь ОСОБА_1 підприємства «Гранд Кристалл» (провул. Монгольський, 6, м.Харків, 61157, код ЄДРПОУ 37578878) - 92 282 (дев'яносто дві тисячі двісті вісімдесят дві) грн. 44 коп. - основного боргу, 81 894 (вісімдесят одна тисяча вісімсот дев'яносто чотири) грн. 15 коп. - інфляційних втрат, 8 343 (вісім тисяч триста сорок три) грн. 34 коп. - трьох відсотків річних, 2 737 (дві тисячі сімсот тридцять сім) грн. 80 коп. - судового збору.

3. В решта частині позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 04.10.2016р.

Суддя Галамай О. З.