Постанова

від 28.09.2016 по справі 5009/4223/12

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

28.09.2016 р. справа №5009/4223/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Суддів:Малашкевича С. А. Агапова О.Л., М’ясищева А.М. при секретарі судового засідання Бірчак К.Є. за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: від третьої особи - 1: від третьої особи - 2: від третьої особи - 3: від третьої особи - 4:ОСОБА_5 - представник за дов.; не з'явились; не з'явились; не з'явились; ОСОБА_6 - представник за дов.; ОСОБА_7 - представник за дов.; розглянувши апеляційні скарги Споживчого товариства «Транзит-2008», м. Бровари Київської області; Споживчого товариства «Крокус», м. Бровари Київської області на рішення господарського суду Запорізької області від 21 листопада 2012 р. у справі№ 5009/4223/12 (суддя: Юлдашев О.О.) за позовом до відповідача: за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Споживчого товариства «Лелека», м. Бровари Київської області Фізичної особи - підприємця ОСОБА_8, с. Матвіївка Вільнянського району Запорізької області Броварської районної спілки споживчих товариств, м. Бровари Київської області; Споживчого товариства «Транзит-2008», м. Бровари Київської області; Споживчого товариства «Крокус», м. Бровари Київської області Київської обласної спілки споживчих товариств, м. Київ про визнання права власності ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.11.2012р. у справі № 5009/4223/12 задоволено частково позовні вимоги Споживчого товариства «Лелека», м. Бровари Київської області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_8, с. Макіївка Запорізької області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Броварської районної спілки споживчих товариств, м. Бровари Київської області про визнання права власності.

Визнано право власності за СТ «Лелека» на нерухоме майно, а саме:

- нежиле приміщення - бойня нова (загальна площа: 415,9 кв.м; місцезнаходження: АДРЕСА_2);

- нежиле приміщення - яйцесклад (загальна площа: 265,4 кв.м.; місцезнаходження: АДРЕСА_4);

- нежиле приміщення - ангар (загальна площа: 538,0 кв.м.; місцезнаходження: АДРЕСА_3);

- нежиле приміщення - бойня стара (загальна площа: 322,5 кв.м.; місцезнаходження: АДРЕСА_5);

- нежиле приміщення - шкіряний склад (загальна площа: 181,3 кв.м.; місцезнаходження: АДРЕСА_7);

- нежиле приміщення - адмінбудівля заготконтори (загальна площа: 69,7 кв.м.; місцезнаходження: Київська обл., м. Бровари, вул. Богунська, 22/6);

- нежиле приміщення - виробниче приміщення (загальна площа: 75,6 кв.м.; місцезнаходження: АДРЕСА_8);

- нежиле приміщення - адмінбудівля АТП (загальна площа: 202,6 кв.м.; місцезнаходження: АДРЕСА_9);

- нежиле приміщення - швейний цех (загальна площа: 654,5 кв.м.; місцезнаходження: АДРЕСА_10);

- нежиле приміщення - столярний цех (загальна площа: 368,3 кв.м.; місцезнаходження: АДРЕСА_11);

- нежиле приміщення - приміщення по виготовленню шлакоблоків (загальна площа: 357,2 кв.м.; місцезнаходження: АДРЕСА_21);

- нежиле приміщення - склад будівельних матеріалів (загальна площа: 674,4 кв.м.; місцезнаходження: АДРЕСА_20);

- нежиле приміщення - кафе: літ. А-1 - кафе «Промінь»; літ. Б - сарай; літ. В - погріб; літ. Г - вбиральня; літ. Т - тротуар; літ. № - огорожа; літ. К -колонка (загальна площа: 331,1 кв.м.; місцезнаходження: АДРЕСА_14);

- нежиле приміщення - комплекс (база відпочинку «Десна»): літ. А 1-1 -літній будинок, загальною площею 13 кв.м.; літ. А 2-1 - літній будинок, загальною площею 13 кв.м.; літ. А 3-1 - літній будинок, загальною площею 17 кв.м.; літ. А 4-1 - літній будинок, загальною площею 16,8 кв.м.; літ. А 5-1 -літній будинок, загальною площею 16,7 кв.м.; літ. А 6-1 - літній будинок, загальною площею 16,8 кв.м.; літ. А7, 8-1 - літній будинок, загальною площею 28 кв.м.; літ. А9-1 - літній будинок, загальною площею 13,4 кв.м.; літ. А10-1 -літній будинок, загальною площею 13,2 кв.м.; літ. А11-1 - літній будинок, загальною площею 13 кв.м.; літ. Б-1 - адмінбудівля, загальною площею 95 кв.м.; літ. В - сарай, літ. Г - вбиральня, літ. К - колодязь, літ. № - огорожа (місцезнаходження: АДРЕСА_15);

- нежиле приміщення - адмінбудівля з огорожею (загальна площа: 367,4 кв.м.; місцезнаходження: АДРЕСА_16);

- нежиле приміщення - бокси АТП (загальна площа: 1068,3 кв.м.; місцезнаходження: АДРЕСА_17).

В іншій частині позову, щодо визнання права власності на нежиле приміщення - складське приміщення (загальна площа: 1 576,4 кв.м.; місцезнаходження: АДРЕСА_1) позивачу відмовлено, стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 607 грн. 33 коп.

05.11.2015р. до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вказане рішення звернулось СТ «Крокус», яке не брало участі у розгляді справи, проте вважає, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання його права щодо предмету спору.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 06.11.2015р. (головуючий суддя: Будко Н.В., судді - члени колегії: Геза Т.Д., М'ясищев А.М.) вказана апеляційна скарга була повернута на підставі п. 4 ст. 97 ГПК України.

08.12.2015р. до Донецького апеляційного господарського суду надійшла друга апеляційна скарга на це ж рішення від СТ «Транзит-2008», яке також не брало участі у розгляді справи, та теж вважає що вказаним рішенням вирішено питання його права щодо предмету спору.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 04.02.2016р.(головуючий суддя - Сгара Е.В., судді - члени колегії: Мартюхіна Н.О., М'ясищев А.М.) зазначена скарга була прийнята та призначена до розгляду, але у зв'язку з надходженням касаційної скарги СТ «Крокус» на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 06.11.2015р., апеляційне провадження ухвалою від 04.02.2016р. було зупинено до розгляду цієї касаційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду від 12.04.2016р. касаційна скарга СТ «Крокус» була задоволена частково, ухвала від 06.11.2015р. про повернення апеляційної скарги скасована, справа направлена до Донецького апеляційного господарського суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги СТ «Крокус» до провадження.

Розпорядженням керівника апарату Донецького апеляційного господарського суду від 26.04.2016р., у зв'язку з відпусткою головуючого судді Сгари Е.В. по справі № 5009/4223/12, був здійснений повторний автоматичний розподіл справи, та визначений новий склад судової колегії (головуючий суддя: Малашкевич С.А., судді-члени колегії - Агапов О.Л., Будко Н.В.). Ухвалою суду апеляційної інстанції від 29.04.2016р. провадження за апеляційною скаргою СТ «Транзит-2008» було поновлено, а апеляційна скарга СТ «Крокус» була прийнята до розгляду та приєднана до апеляційного провадження по справі № 5009/4223/12.

В своїй апеляційній скарзі СТ «Транзит-2008» зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, судом не повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи, неправильно та неповно досліджені докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильному застосуванню норм матеріального та процесуального права, та, як наслідок, неправильному вирішенню господарського спору. Скаржник вважає, що спірним рішенням вирішено питання його права щодо предмету спору, оскільки він є членом Броварської районної спілки споживчих товариств, майно якої знаходиться у колективній власності, та складається з власності споживчих товариств - членів спілки. Також, апелянт вказує, що на момент укладення договорів купівлі-продажу між Позивачем та Третьою особою, остання не мала права власності на об'єкти нерухомого майна, що були предметом вказаних договорів, зазначені договори є неукладеними, та такими, що не породжують прав власності для Позивача, оскільки вони не посвідчені нотаріально. Крім того, на думку апелянта, господарським судом Запорізької області при розгляді справи порушені правила підсудності, оскільки, як вважає останній, такий спір повинен розглядатись за місцезнаходженням спірного майна (м. Бровари Київської області), а саме господарським судом Київської області. На підставі викладеного, апелянт - 1 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині визнання права власності за СТ «Лелека» на об'єкти нерухомого майна №№ 2-17, та прийняти нове, яким в цій частині в задоволенні позову відмовити.

Другий апелянт СТ «Крокус», який також є членом Броварської районної спілки споживчих товариств, в своїй апеляційній скарзі просив її задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанці в цій же частині, з тих самих мотивів, що й апелянт-1, прийняти нове, яким в цій частині в задоволенні позову відмовити, вжити заходів щодо забезпечення позову.

Позивач на вказані апеляційні скарги надійслав відзив № б/н б/д в якому зазначає, що оскаржуваним рішенням права скаржників не порушені, питання про їх права та обов'язки судом першої інстанції не вирішувалися, на підставі чого, просить припинити апеляційне провадження за апеляційними скаргами СТ «Крокус» та СТ «Транзит-2008».

У своєму відзиві № б/н б/д на зазначені скарги Броварська районна спілка споживчих товариств (третя особа по справі) також звернула увагу, що скаржниками не зазначено які саме їх права чи обов'язки порушені оскаржуваним рішенням, не вказано та не доведено суду яке саме майно та в якому розмірі входить (належить) до часток скаржників. На думку останньої, членство скаржників у Броварській спілці споживчих товариств не свідчить про те, що їм належить певне визначене майно, а свідчить лиш про те, що у разі виходу або виключення їх зі спілки, вони мають право отримати свій пай, в разі його внесення, та нараховані дівіденти. Також, третя особа, посилаючись на п. 52 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 7 (зі змінами та доповненнями), вважає, що апеляційний господарський суд має всі підстави для винесення ухвали про припинення апеляційного провадження на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки не існує правового зв'язку між скаржниками і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

До суду надійшли заяви від Київської обласної спілки споживчих товариств, м. Київ та Товариства з обмеженою відповідальністю "РОМВІК", м. Бровари Київської області про залучення їх до справи у якості третіх осіб, без самостійних вимог на предмет спору.

Клопотання Київської обласної спілки споживчих товариств обґрунтовано тим, що вона є єдиним засновником Броварської районної спілки споживчих товариств, частина спірних об'єктів будувалась за її рахунок, та таке майно жодним чином не належить Броварській райспоживспілці.

В свою чергу, клопотання ТОВ «РОМВІК» мотивовано тим, що рішення по даній справі може вплинути на його права та обов'язки, оскільки, як зазначає останній, він володіє правом власності на один із спірних об'єктів нерухомого майна (швейний цех), на підставі договору продажу основних засобів № 2 від 04.02.1999 року, укладеного з Броварською районною спілкою споживчих товариств.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 20.07.2016р. залучено до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Київську обласну спілку споживчих товариств та, у якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору, апелянтів: Споживче товариство "Транзит - 2008" та Споживче товариство "Крокус".

23.08.2016р. від Товариства з обмеженою відповідальністю «РОМВІК»надійшла заява про залишення без розгляду заяви про залучення його у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Також, 12.09.2016р. представником Броварської районної спілки споживчих товариств до суду було надіслане клопотання № б/н б/д про залучення додаткових доказів до матеріалів справи, а саме копії рішення Господарського суду Київської області по справі № 911/928/16 від 03.08.2016р., яким було встановлено, що ТОВ «РОМВІК» не доведено приналежності йому права власності на спірне майно (швейний цех), яке також є об'єктом спору у даній справі, та в задоволенні позову йому буловідмовлено у повному обсязі. На підставі цього, представник третьої особи зазначив, що відсутні підстави для задоволення клопотання ТОВ «РОМВІК» про залучення його до даної справи у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 14.09.2016р. заява ТОВ «РОМВІК» про залучення його до справи у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залишена без розгляду.

14.09.2016р. від позивача надійшло клопотання про припинення апеляційного провадження по справі у зв'язку з тим, що на дату його порушення відносно відповідача - ФОП ОСОБА_8 до Єдиного держаного реєстру було внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою. Останній посилається на приписи п. 8 Постанови Пленуму ВГСУ № 7 від 17.05.2011р. «Про деякі питання практики застосування розділу 12 ГПК України», відповідно до якого апеляційне провадження у справі може бути припинено з підстав, зазначених у пунктах 1 і 6 частини першої статті 80 ГПК, та на приписи п. 4.1. Постанови ВГСУ № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції», в якому зазначається, що приписи статей 80 і 81 ГПК застосовуються і в судах апеляційної та касаційної інстанцій щодо розгляду відповідно апеляційних і касаційних скарг.

Представники третіх осіб - 3,4 заперечували проти задоволення такого клопотання, обґрунтовуючи свою позицію тим, що апеляційний суд здійснює перегляд рішення суду першої інстанції, зміна статусу відповідача не впливає на такий перегляд.

Як зазначено вище, запис до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_8 був внесений 11.12.2012р., ліквідація відповідача відбулася після прийняття рішення по справі. Суб'єктний склад сторін на час прийняття рішення господарським судом першої інстанції відповідав вимогам статей 1 і 24 ГПК України, фізична особа ОСОБА_8 ще мав статус підприємця, отже, справа розглянута та рішення в ній прийнято при повноважному складі. Ліквіація відповідача після прийняття рішення не є перешкодою для перевірки правильності такого рішення в апеляційному порядку, у зв'язку з чим в задоволенні вказаного клопотання судова колегія апеляційного господарського суду позивачу відмовила.

Розпорядженням керівника апарату Донецького апеляційного господарського суду № 1272 від 23.09.2016р., у зв'язку з неможливістю розгляду справи суддею - членом колегії Мартюхіною Н.О. через перебування у відпустці на дату слухання - 28.09.2016р., призначено проведення повторного автоматичного розподілу справи, та визначено наступний склад судової колегії: головуючий суддя - Малашкевич С.А., суддя-член колегії - Агапов О.Л., суддя-член колегії - М’ясищев А.М.

В призначене судове засіданнія з'явились представники позивача та третіх осіб - 3,4, відповідач та треті особи - 1,2 правом на участь у судовому засіданні не скористались.

Усі учасники спору були належним чином повідомлені про день, час та місце судового засідання відповідно до вимог статті 98 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що явка сторін судом не визнавалася обов'язковою, колегія суддів, з урахуванням думки представників сторін, які з'явились в судове засідання, дійшла висновку про можливість розгляду справи без участі представника третьої особи.

В судовому засіданні представником позивача були заявлені клопотання про витребування доказів, а саме: 1)витребування у Державного архіву Київської області документів, які підтверджують факт відведення (виділення, передання, надання в оренду) земельних ділянок під об'єктами нерухомості, а саме: склад 600 м.кв., склад 400 м.кв., будівля скотобійного пункту (бойня нова), бокси АТП Київській обласній спілці споживчих товариств; 2)витребування у Київської Облспоживспілки документів, які підтверджують факт відведення (виділення, передання, надання в оренду) земельних ділянок під об'єктами нерухомості, а саме: склад 600 м.кв., склад 400 м.кв., будівля скотобійного пункту (бойня нова), бокси АТП; доказів сплати за землю на даний час, звітних та фінансових документів, які підтверджують сплату податку на нерухомість (на спірні об'єкти); оригінали документів щодо будівництва та введення в експлуатацію спірних приміщень, а саме: склад ангар, скотобійний пункт (нова бойня), автогараж (бокси АТП), склад будівельних матеріалів; книг по розрахунку № 90 «основні засоби» (новий рахунок № 01), затверджена форма № К-26 1975р. за період 1966р. по 1992р. із зазначенням щодо об'єктів склад «Ангар», склад будівельних матеріалів, скотобійний пункт (нова бойня), авто гараж (бокси АТП); 3)витребування у СТ «Крокус» та СТ «Транзит - 2008» угод або договорів, які підтверджують, що СТ «Крокус» та СТ «Транзит-2008» є співвласниками з Броварською райспоживспілкою щодо спірних об'єктів нерухомості; 4)витребування у Броварської районної спілки споживчих товариств оригінали документів, доданих до пояснень від 12.09.2016р., які стосуються будівництва та вводу в експлуатацію спірних приміщень.

Представники третіх осіб проти задоволення такого клопотання заперечили, та зазначили, що більша частина вказаних документів вже надавалась до суду, дослідження таких документів перейде в вирішення іншого спору між іншими сторонами, апеляційний господарський суд переглядає рішення суду першої інстанції, та не може виходити за межі позовних вимог.

Колегія суддів, порадившись, вирішила відмовити в задоволенні таких клопотань, оскільки в даній справі вирішується питання щодо визнання права власності за СТ «Лелека», та досліджуються документи, на підставі яких позивач звернувся до суду для встановлення за ним права власності на спірні об'єкти нерухомого майна. Предметом спору не є встановлення іншоговласника майна.

В судовому засіданні представник апелянта - 2 підтримав доводи своєї апеляційної скраги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати в частині визнання права власності за СТ «Лелека» на об'єкти нерухомого майна №№ 2-17, та прийняти нове, яким в цій частині в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача заперечував проти таких доводів, просив залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційних скарг в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

15 жовтня 2012 року між Споживчим товариством «Лелека», м. Бровари Київської області та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_8, с. Матвіївка Вільнянського району Запорізької області було укладено Попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна, згідно умов якого сторони зобов'язувалися в майбутньому в строк, передбачений в п. 2.1., 7.1. цього Договору, укласти належним чином оформлений договір купівлі-продажу, згідно якого здійснюється відчуження наступного нерухомого майна:

Об'єкт 1 - нежиле приміщення -складське приміщення (загальна площа: 1 576,4 кв.м.; місцезнаходження: АДРЕСА_1);

Об'єкт 2 - нежиле приміщення -бойня нова (загальна площа: 415,9 кв.м; місцезнаходження: АДРЕСА_2);

Об'єкт 3 - нежиле приміщення -яйцесклад (загальна площа: 265,4 кв.м.;місцезнаходження: АДРЕСА_4);

Об'єкт 4 - нежиле приміщення -ангар (загальна площа: 538,0 кв.м.; місцезнаходження: АДРЕСА_3);

Об'єкт 5 - нежиле приміщення -бойня стара (загальна площа: 322,5 кв.м.; місцезнаходження: АДРЕСА_5);

Об'єкт 6 - нежиле приміщення -шкіряний склад (загальна площа: 181,3 кв.м.; місцезнаходження: АДРЕСА_7);

Об'єкт 7 - нежиле приміщення -адмінбудівля заготконтори (загальна площа: 69,7 кв.м.; місцезнаходження: АДРЕСА_6);

Об'єкт 8 - нежиле приміщення -виробниче приміщення (загальна площа: 75,6 кв.м.; місцезнаходження: АДРЕСА_8);

Об'єкт 9 - нежиле приміщення -адмінбудівля АТП (загальна площа: 202,6 кв.м.; місцезнаходження: АДРЕСА_9);

Об'єкт 10 - нежиле приміщення -швейний цех (загальна площа: 654,5 кв.м.; місцезнаходження: АДРЕСА_10);

Об'єкт 11 - нежиле приміщення -столярний цех (загальна площа: 368,3 кв.м.; місцезнаходження: АДРЕСА_11);

Об'єкт 12 - нежиле приміщення -приміщення по виготовленню шлакоблоків (загальна площа: 357,2 кв.м.; місцезнаходження: АДРЕСА_12);

Об'єкт 13 - нежиле приміщення -склад будівельних матеріалів (загальна площа: 674,4 кв.м.; місцезнаходження: АДРЕСА_13);

Об'єкт 14 - нежиле приміщення - кафе: літ. А-1 -кафе «Промінь»; літ. Б -сарай; літ. В -погріб; літ. Г -вбиральня; літ. Т -тротуар; літ. № - огорожа; літ. К -колонка (загальна площа: 331,1 кв.м.; місцезнаходження: АДРЕСА_14);

Об'єкт 15 - нежиле приміщення -комплекс: літ. А 1-1 -літній будинок, загальною площею 13 кв.м.; літ. А 2-1 -літній будинок, загальною площею 13 кв.м.; літ. А 3-1 -літній будинок, загальною площею 17 кв.м.; літ. А 4-1 -літній будинок, загальною площею 16,8 кв.м.; літ. А 5-1 -літній будинок, загальною площею 16,7 кв.м.; літ. А 6-1 -літній будинок, загальною площею 16,8 кв.м.; літ. А7, 8-1 - літній будинок, загальною площею 28 кв.м.; літ. А9-1 -літній будинок, загальною площею 13,4 кв.м.; літ. А10-1 -літній будинок, загальною площею 13,2 кв.м.; літ. А11-1 -літній будинок, загальною площею 13 кв.м.; літ. Б-1 -адмінбудівля, загальною площею 95 кв.м.; літ. В -сарай, літ. Г -вбиральня, літ. К -колодязь, літ. № - огорожа (місцезнаходження: АДРЕСА_15);

Об'єкт 16 - нежиле приміщення -адмінбудівля з огорожею (загальна площа: 367,4 кв.м.; місцезнаходження: АДРЕСА_16) (об'єкт -16);

Об'єкт 17 - нежиле приміщення -бокси АТП (загальна площа 1068,3 кв.м.; місцезнаходження: АДРЕСА_17).

Листом від 17.10.2012р. за вих. № 01-б ФОП ОСОБА_8 (відповідач) направив СТ «Лелека» (позивач) вимогу виконати умови Попереднього договору від 15.10.2012р. та укласти договір купівлі-продажу нерухомого майна, яке є предметом такого договору. У відповідь позивач 22 жовтня 2012 р. направив відповідачу листа, в якому зазначив, що не має наміру надалі виконувати умови Попереднього договору та укладати Основний договір.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання його права власності

на вказані об'єкти нерухомого майна, оскільки вважає звернення відповідача до нього з вимогою укласти Основний договір купівлі-продажу порушенням його права власності на перелічене вище нерухоме майно.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання права власності за позивачем на об'єкти нерухомого майна за №№ 2-17, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що правовстановлюючими документами на об'єкти нерухомого майна за №№ 2 - 17 були договори купівлі-продажу, укладені між Позивачем та Третьою особою, та такі об'єкти належали Третій особі на праві власності, що підтверджується рішенням та ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області по справі № 2-3496/2007 р. від 12.10.2007 року та свідоцтвами про право власності. Рішення про продаж всього вищевказаного майна було прийнято на позачерговій конференції Броварської районної спілки споживчих товариств від 12.12.2011р., що підтверджується Постановою позачергової конференції Броварської районної спілки споживчих товариств від 12.12.2011р., ціна об'єктів нерухомості відповідає балансовій вартості об'єктів нерухомості, продаж нерухомого майна правомірно був проведений без аукціону та конкурсного продажу, а за договірною ціною між сторонами, всі вищезазначені Договори купівлі-продажу було підписано повноважними особами, на даний час всі ці договори є дійсними, ніким не оспорені та повністю виконані сторонами, Позивач є добросовісним користувачем приміщень, об'єкти нерухомості перебувають на балансі у Позивача.

Щодо Об'єкту 1, у визнанні права власності на який Позивачу було відмовлено, суд першої інстанції зазначив, що Позивачем не було набуто право власності на нього, оскільки відповідно до правовстановлюючого документу - попереднього договору № 11/09/11, у строк до 04.10.11р. між позивачем та ОСОБА_11 (по договору продавець), мав бути укладений основний договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме Об'єкту 1. Вказана вимога попереднього договору сторонами виконана не була.

Розглянувши доводи, викладені в апеляційних скаргах, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, суд визнає висновки суду першої інстанції помилковими, та вважає, що рішення господарського суду Запорізької області від 21.11.2012р. підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом спору у даному випадку є визнання права власності на нерухоме майно.

Судом апеляційної інстанції не беруться до уваги заперечення позивача та третьої особи Броварської райспоживспілки в частині відсутності у СТ "Крокус" та СТ "Транзит - 2008", права на оскарження рішення суду першої інстанції. Відповідно до ст. 9 ГПК України правами на апеляційне оскарження наділені у тому числі особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Споживче товариство "Крокус" та Споживче товариство "Транзит - 2008" не були залучені до участі в справі, але судом розглядався спір щодо визнання права власності за Споживчим товариством "Лелека" на майно, яке було отримано від Броварської райспоживспілки. В свою чергу апелянти СТ "Крокус" та СТ "Транзит - 2008" є членами Броварської районної спілки споживчих твариств, що не заперечується позивачем та підтверджено статутом Броварської районної спілки споживчих товариств. Згідно п. 39 статуту члени райспоживспілки у тому числі й апелянти є суб'єктами права власності Броварської райспоживспілки, зокрема на майно, належне споживчий спілці. За таких умов, рішення про визнання права власності за іншою особою на майно, відчужене Броварською райспоживспілкою стосується та зачіпає права та обов'язки апелянтів, як суб'єктів права власності на майно Броварської районної спілки споживчих товариств.

Враховуючи вище наведені обставини, СТ "Крокус" та СТ "Транзит - 2008" згідно ст. 91 ГПК України мають право на апеляційне оскарження рішення в цій справі.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, у тому числі це стосується й нерухомого майна.

Відносини щодо набуття права власності врегульовано, зокрема, приписами ст.ст. 316-345 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з положеннями ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Положеннями ст. 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Господарським судом першої інстанції встановлено, що правовою підставою набуття позивачем права власності на об'єкти нерухомості за №№ 2-17 були договори купівлі-продажу, укладені між ним та третьою особою, а саме договори: № 1/12 від 06.01.12; № 2/12 від 06.01.12; № 3/12 від 06.01.12, № 4/12 від 06.01.12, № 5/12 від 06.01.2012, №6/12 від 06.01.12, №7/12 від 06.01.12, №8/12 від 06.01.12, №9/12 від 06.01.12, №10/12 від 06.01.12, №11/12 від 06.01.12, №12/12 від 06.01.12, №08/10 від 08.10.12., №12/9 від 12.09.12, №1/11 від 13.12.11, №6/11 від 13.12.11.

Також, суд першої інстанції зазначив, що об'єкти нерухомості 2-17 належали третій особі - Броварській районній спілці споживчих товариств на підставі права власності.

Зокрема, як встановлено судом першої інстанції, підставою для виникнення права власності у третьої особи на об'єкти 2-13 та 17 було рішення Броварського міськрайонного суду Київської області по справі № 2-3496/2007 від 12.10.2007р. та ухвала Броварського міськрайонного суду Київської області від 12.10.2007р.

Статею 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що діяла на момент прийняття зазначених вище рішень) визначено, що підставою державної реєстрації права власності (набуття) серед інших є рішення суду, що набрало законної сили.

Таким чином, перевіривши зазначені відомості, суд першої інстанціївстановив, що вказані рішення наділили Броварську районну спілку споживчих товариств правом власності на об'єкти за №№ 2-13 та 17, та остання правомірно відчужила зазначене майно на користь позивача.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки останнім не враховано, що як на момент подання позову, так і на момент прийняття рішення по справі, вищезгадані рішення та ухвала Броварського міськрайонного суду Київської області про справі № 2-3496/2007 від 12.10.2007р., якими було визнано право власності за Броварською районною спілкою споживчих товариств на об'єкти нерухомості 2-13 та 17, було скасовано рішенням апеляційного суду Київської області від 08.10.2009р., яке залишено без змін ухвалою Верховного суду України від 05.03.2010 року.

За таких умов, Броварська районна спілка споживчих товариств не мала достатнього обсягу прав щодо відчуження зазначених об'єктів нерухомості, оскільки вони не належали їй на праві власності на законних підставах.

Відповідно до статуту Броварської районної спілки споживчих товариств, її власністю є основні фонди: оборотні кошти та інше майно, яке належить їй і необхідне для здійснення статутних завдань.

Згідно з п. 41 Статуту райспоживспілка самостійно володіє, користується і розпоряджається належним їй майном. Вона реалізує права власника через свої органи/конференцію, Раду, правління у відносності з їх компетенцією, визначеною цим Сатутом.

Тобто, з наведеного слідує, що Райспоживспілка може розпоряджатись майном, яке знаходиться в її власності, через свої органи, у відповідності з їх компетенцією.

Як вбачається з матеріалів справи, конференцією Броварської Райспоживспілки було прийнято постанову від 12.12.2011р. про продаж зазначеного майна позивачу - СТ «Лелека».

Враховуючи зазначене вище рішення апеляційного суду Київської області, на момент проведення конференції, за Броварською райспоживспілкою не було встановлено право власності на об'єкти, які було вирішено постановою конференції відчужити, отже продаж такого майна СТ «Лелека» за договорами купівлі-продажу відбувся з порушенням норм законодавства.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

При укладенні позивачем по справі з Броварською райспоживспілкою договорів купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна за №№ 2-13 та 17, остання не мала достатніх повноважень щодо відчуження такого майна, оскільки воно не перебувало у її власності на законних підставах, що підтверджується рішенням апеляційного суду Київської області від 08.10.2009р. по справі № 2-3496/2007, та в силу ст. 215 Цивільного кодексу України, наявні підстави вважати такі договори укладеними з порушенням норм чинного законодавства.

Додаткові документи, які надавались сторонами по справі, зокрема Броварською районною спілкою споживчих товариств, Київською обласною спілкою споживчих товариств щодо встановлення за останніми права власності на спірні об'єкти нерухомого майна, судовою колегією не можуть розглядатись, оскільки предметом даної справи не є вирішення спору між такими особами, суд вирішує питання щодо правомірності визнання такого права на спірне майно за Споживчим товариством «Лелека».

Треті сторони не позбавлені права звернутись до суду з відповідними позовами.

Стосовно інших об'єктів нерухомості, судом першої інстанії встановлено, що: підтвердженням права власності у третьої особи на об'єкт № 14 був дублікат Свідоцтва про право власності, виданий Виконавчим комітетом Требухівської сільської ради від 15.11.2005 р., серія ЯЯЯ № 186482; на об'єкт № 15 - Свідоцтво про право власності серія САА №302621, видане Виконавчим комітетом Літківської сільської ради від 27.06.2003; на об'єкт № 16 - Свідоцтво про право власності б/н від 25.10.2000, видане Виконкомом Броварської міської ради.

Зазначені документи є чинними, на даний час не скасовані.

Апелянти в своїх скаргах зазначають, що всі договори, за якими третьою особою на користь позивача було відчужено майно є неукладеними, та такими, що не породжують права власності для позивача, оскільки вони не посвідчені нотаріально, та посилаються на норми статей 328, 334, 640, 657 ЦК України.

Також, апелянти посилаються на рішення господарського суду Київської області від 10.04.2012 року у справі № 26/017-12, залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2012р., та на рішення господарського суду Київської області від 18.10.2012р. у справі № 4/017-12/7, відповідно до яких СТ «Лелека» відмовлено у задоволенні позовів до Броварської районної спілки споживчих товариств, Комунального підприємства Броварської міської ради «Броварське бюро технічної інвентаризації» про визнання дійсними договорів купівлі-продажу (в тому числі, договорів, які є предметом спору по даній праві, а саме договорів за №№ 2-13, 16-17), визнання права власності та зобов'язання здійснити реєстрацію права власності. Вказані рішення набрали законної сили.

Оспорюваним рішенням суду визначено, що договори купівлі-продажу на Об'єкти 2-17 були підписані повноважними особами, укладені в письмовій формі, оплата за цими договорами здійснена в повному обсязі, приміщення передані у власність Позивача, йому було передано всі необхідні документи на об'єкти 2-17, тож останній є добросовісним користувачем приміщень, об'єкти 2-17 перебувають у нього на балансі, тобто такі договори укладені третьою особою з позивачем по справі, вчинені у відповідності з вимогами, додержання яких є обов'язковим для чинності правочину.

З приводу цього колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 209 ЦК України встановлено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису. Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до п. 3 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Виходячи зі змісту укладених спірних договорів, останні за своєю правовою природою є договорами купівлі-продажу (ст. 655 ЦК України), за умовами яких одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

У відповідності до положень спірних договорів, право власності на нежилі приміщення, що є предметом даних договорів, переходить до покупця з моменту державної реєстрації переходу права власності на нього в бюро технічної інвентаризації. Обов'язок реєстрації прав власності в бюро технічної інвентаризації покладено на позивача (СТ «Лелека»).

Як вбачається зі змісту рішень № 26/017-12 та 4/017-12/7 СТ «Лелека», з метою оформлення права власності на спірне майно, звернулось до КП Броварської міської ради «Броварське бюро технічної інвентаризації» із заявою про оформлення права власності, в задоволенні якої йому було відмовлено з посиланням на те, що спірні договори купівлі - продажу не оформлені належним чином, а саме не посвідчені нотаріально.

Також, вказаними рішеннями встановлено, що СТ «Лелека» був направлений лист вих. № 0016 до Броварської районної спілки споживчих товариств стосовно проведення нотаріального посвідчення договорів, у відповідь на який остання зазначила, що нотаріальне посвідчення даних договорів є недоцільним.

З матеріалів справи вбачається, що спірні договори купівлі-продажу оформлені у простій письмовій формі та нотаріально не посвідчені.

У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (ч. 1 ст. 220 ЦК України).

Частиною 3 статті 640 ЦК України передбачено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації, а отже у відповідності з ч. 1 ст. 210 ЦК України такі правочини є вчиненими з моменту їх державної реєстрації.

З підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину, нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню. Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін (Вказана позиція викладена в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», листі Верховного Суду України від 24.11.2008 «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

Як зазначалось вище, рішеннями № 26/017-12 та № 4/017-12/7, СТ «Лелека» було відмовлено у визнанні договорів купівлі-продажу об'єктів нерухомості №№ 2-13 та №№ 16-17 дійсними на підставі того, що такі договори нотаріально не посвідчені, позовні вимоги в частині визнання дійсними договорів купівлі-продажу нежилих приміщень, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки ст. 220 ЦК України не застосовується до даного правочину в силу пов'язання моменту вчинення такого правочину з його державною реєстрацією.

Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Верховного суду України від 18.04.2011 у справі № 2-17/604-2009.

До того ж судова колегія зазначає про те, що відповідно до вимог чинного законодавства право власності виникає при наявності певних юридичних фактів, конкретних життєвих обставин, з якими закон пов'язує виникнення права власності на конкретне майно у певних осіб. Право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не буде встановлено в судовому порядку, або незаконність права власності не випливатиме із закону.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Беручи до уваги приписи ст. 657 ЦК України (в редакції, що діяла на момент укладення спірних договорів), рішення господарських судів по справах № 26/017-12 та № 4/017-12/7, якими СТ «Лелека» було відмовлено у визнанні договорів купівлі-продажу дійсними, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що такі договори були укладені з порушенням норм законодавства, тож відчуження майна за такими правочинами та встановлення за СТ «Лелека» права власності на спірне майно було визнано неправомірно.

Договори купівлі-продажу об'єктів нерухомості за №№14 та 15 не розглядались за вказаними вище спорами, але останні є аналогічними з договорами, що були предметом спору по справах № 26/017-12 та № 4/017-12/7, також нотаріально не посвідчені, тому наявні підстави вважати такі правочини теж укладеними з порушенням норм чинного законодавства.

Тобто, правомірне набуття СТ «Лелека» права власності на спірні об'єкти нерухомого майна за №2-17 матеріалами справи не підтверджується, отже суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо задоволення позову в цій частині.

Таким чином, твердження апелянтів про порушення та неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення знайшли своє підтвердження, у зв'язку з чим Донецький апеляційний господарський суд вважає, що наявні підстави для задоволення апеляційних скарг СТ «Крокус» та СТ «Транзит-2008», та скасування рішення господарського суду Запорізької області від 21.11.2012 р. по справі № 5009/4223/12 в частині визнання за СТ «Лелека» права власності на об'єкти нерухомого майна за договорами купівлі-продажу за № 1/12 від 06.01.12; № 2/12 від 06.01.12; № 3/12 від 06.01.12, № 4/12 від 06.01.12, № 5/12 від 06.01.2012, №6/12 від 06.01.12, №7/12 від 06.01.12, №8/12 від 06.01.12, №9/12 від 06.01.12, №10/12 від 06.01.12, №11/12 від 06.01.12, №12/12 від 06.01.12, №08/10 від 08.10.12., №12/9 від 12.09.12, №1/11 від 13.12.11, №6/11 від 13.12.11.

В частині відмови СТ «Лелека» у задоволенні позову щодо визнання права власності за останньою на об'єкт нерухомого майна № 1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1), апеляційний господарський суд залишає рішення суду першої інстанції без змін, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 635 ЦК України, зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення. Як вбачається з матеріалів справи, правовстановлюючим документом на об'єкт № 1 був попередній договір, укладений між СТ «Лелека» та ФО ОСОБА_12 № 11/09/11 від 11.09.2011р., відповідно до якого у строк до 04.10.11р. між Позивачем та ОСОБА_12, по договору продавець, мав бути укладений основний договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме Об'єкту 1. Вказана вимога попереднього договору сторонами виконана не була.

Результати апеляційного провадження у справі оголошені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 91, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Споживчого товариства «Транзит-2008», м. Бровари Київської області на рішення господарського суду Запорізької області від 21.11.2012 р. по справі № 5009/4223/12- задовольнити. Апеляційну скаргу Споживчого товариства «Крокус», м. Бровари Київської області на рішення господарського суду Запорізької області від 21.11.2012 р. по справі № 5009/4223/12- задовольнити. Рішення господарського суду Запорізької області від 21.11.2012 р. по справ № 5009/4223/12 - скасувати частково. У задоволенні позову Споживчого товариства «Лелека» про визнання права власності в частині визнання права власності на нерухоме майно, а саме: - нежиле приміщення - бойня нова (загальна площа: 415,9 кв.м; місцезнаходження: АДРЕСА_2); - нежиле приміщення - яйцесклад (загальна площа: 265,4 кв.м.; місцезнаходження: АДРЕСА_4); - нежиле приміщення - ангар (загальна площа: 538,0 кв.м.; місцезнаходження: АДРЕСА_3); - нежиле приміщення - бойня стара (загальна площа: 322,5 кв.м.; місцезнаходження: АДРЕСА_5); - нежиле приміщення - шкіряний склад (загальна площа: 181,3 кв.м.; місцезнаходження: АДРЕСА_7); - нежиле приміщення - адмінбудівля заготконтори (загальна площа: 69,7 кв.м.; місцезнаходження: Київська обл., м. Бровари, вул. Богунська, 22/6); - нежиле приміщення - виробниче приміщення (загальна площа: 75,6 кв.м.; місцезнаходження: АДРЕСА_8); - нежиле приміщення - адмінбудівля АТП (загальна площа: 202,6 кв.м.; місцезнаходження: АДРЕСА_9); - нежиле приміщення - швейний цех (загальна площа: 654,5 кв.м.; місцезнаходження: АДРЕСА_10); - нежиле приміщення - столярний цех (загальна площа: 368,3 кв.м.; місцезнаходження: АДРЕСА_11); - нежиле приміщення - приміщення по виготовленню шлакоблоків (загальна площа: 357,2 кв.м.; місцезнаходження: АДРЕСА_21); - нежиле приміщення - склад будівельних матеріалів (загальна площа: 674,4 кв.м.; місцезнаходження: АДРЕСА_20); - нежиле приміщення - кафе: літ. А-1 -кафе «Промінь»; літ. Б -сарай; літ. В -погріб; літ. Г -вбиральня; літ. Т -тротуар; літ. № - огорожа; літ. К -колонка (загальна площа: 331,1 кв.м.; місцезнаходження: АДРЕСА_22); - нежиле приміщення - комплекс (база відпочинку «Десна»): літ. А 1-1 -літній будинок, загальною площею 13 кв.м.; літ. А 2-1 - літній будинок, загальною площею 13 кв.м.; літ. А 3-1 -літній будинок, загальною площею 17 кв.м.; літ. А 4-1 -літній будинок, загальною площею 16,8 кв.м.; літ. А 5-1 -літній будинок, загальною площею 16,7 кв.м.; літ. А 6-1 -літній будинок, загальною площею 16,8 кв.м.; літ. А7, 8-1 -літній будинок, загальною площею 28 кв.м.; літ. А9-1 -літній будинок, загальною площею 13,4 кв.м.; літ. А10-1 -літній будинок, загальною площею 13,2 кв.м.; літ. А11-1 -літній будинок, загальною площею 13 кв.м.; літ. Б-1 -адмінбудівля, загальною площею 95 кв.м.; літ. В -сарай, літ. Г -вбиральня, літ. К -колодязь, літ. № - огорожа (місцезнаходження: АДРЕСА_18); - нежиле приміщення - адмінбудівля з огорожею (загальна площа: 367,4 кв.м.; місцезнаходження: АДРЕСА_16); - нежиле приміщення - бокси АТП (загальна площа: 1068,3 кв.м.; місцезнаходження: АДРЕСА_17) - відмовити. В іншій частині залишити рішення суду першої інстнації без змін. Стягнути із Споживчого товариства «Крокус» (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 31463382) до Дежавного бюджету України недоплачений судовий збір за подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного господарського суду у розмірі 6 513,26 грн. Стягнути із Споживчого товариства «Лелека» (АДРЕСА_19, код ЄДРПОУ 30207323) на користь: - Споживчого товариства "Транзит - 2008" (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 35876151) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 10 309, 10 грн; - Споживчого товариства «Крокус» (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 31463382) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 10 309, 10 грн. Зобов'язати господарський суд Запорізької області видати відповідні судові накази. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.А. Малашкевич

Судді О.Л. Агапов

А.М. М’ясищев