Ухвала

від 17.03.2016 по справі 804/2926/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

іменем України

"17" березня 2016 р. справа 804/2926/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя Суховаров А.В. (доповідач)

судді Головко О.В. Ясенова Т.І.

при секретарі Троянові А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2015 у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції, в якому просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0013601703 від 21.11.2014 про податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5232гр50коп.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2015 позов задоволений.

В апеляційній скарзі податкова інспекція просить постанову суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказують на нереальність господарських операцій позивача з контрагентом.

Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного:

Згідно акту №3306/04-07-17.03.3203213954 від 10.11.2014 документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_2 з питань взаємовідносин з ТОВ «Дімайтід» в липні 2014 року, проведеної Нікопольської ОДПІ, надані документи не підтверджують рух активів між постачальником і продавцем товарів.

Нікопольською ОДПІ 21.11.2014 прийнято податкове повідомлення-рішення №0013601703, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість основний платіж 4186гр, штрафна санкція 1046гр50коп, а всього 5232гр50коп.

Відповідно пункту 14.1.181 статті 14 Податкового Кодексу України, податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно реєстраційних документів, основним видом діяльності позивача є вантажний автомобільний транспорт. У власності позивача перебуває сідловий тягач Renault Premium 385 та напівпричеп Kogel SN24. ОСОБА_2 орендує приміщення площею 24м 2 в адміністративній будівлі за адресою м.Орджонікідзе, вул.Уральська, 1.

Між ОСОБА_2 та ТОВ «Дімайтід» укладений договір №07.24.14/548 від 24.07.2014 поставки запасних частин для вантажного автомобіля. Згідно рахунків, видаткових накладних, довіреностей, податкових накладних, - на адресу позивача поставлені гальмовий диск, кришка супрофита, гальмова камера, гальмовий барабан, масло. Згідно платіжних доручень, за придбану продукцію позивач повністю розрахувався, в тому числі сплатив податок на додану вартість.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність», пункту 201.1 статті 201 Податкового Кодексу України. Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції правильно вказав, що за отриманий товар позивач повністю розрахувався, в тому числі сплатив податок на додану вартість.

Стосовно доводів апеляційної скарги про недійсність правочину з ТОВ «Дімайтід», колегія суддів виходить з норм статті 204 ЦК України, де зазначено, що правочин є правомочним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011, податкові органи не позбавлені права звернутись до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину, як це передбачено частиною 3 статті 228 ЦК України.

Відповідно до пункту 201.4 Податкового Кодексу України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до пункту 201.10 Податкового Кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами окружного суду, що відповідальність за не внесення до бюджету податку на додану вартість повинні нести постачальники продукції (виконавці робіт), а не позивач, який сплатив податок на додану вартість в ціні придбаної продукції.

Окружний суд дійшов обґрунтованого висновку, що реальність здійснення господарської операції підтверджена платіжними документами про перерахунок коштів, податковими і видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи та на які є посилання в акті перевірки. Відповідно до положень статті 200 Податкового Кодексу України, ОСОБА_2 отримав право на одержання бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового Кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 183 Податкового Кодексу України, реєстрація осіб як платників податку здійснюється податковими органами та діє до дати її анулювання.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесенні до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Доказів виключення з реєстру ТОВ «Дімайтід» та анулювання його свідоцтва платника податку податковою інспекцією не представлено.

Суб'єктом владних повноважень не доказано наявність порушень, безпосередньо допущених ОСОБА_2 при придбанні товару. Позивач не має відношення до діяльності інших суб'єктів, не може впливати на оформлення ними документів, не наділений повноваженнями перевіряти посадових осіб контрагентів та не може нести відповідальність за їх дії.

Твердження податкової інспекції про відсутність товарно-транспортних накладних є безпідставними. Позивач самостійно отримував у постачальника та перевозив товар власним автомобілем.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись пунктом 1 статті 198, статтями 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2015 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Головуючий: А.В. Суховаров

Суддя: О.В. Головко

Суддя: Т.І. Ясенова