Рішення

від 21.09.2016 по справі 911/1102/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2016 р. Справа № 911/1102/16

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Колесника Р.М. за участю секретаря судового засідання Щотової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за первісним позовом товариства з обмеженою відповідальністю В«Катерпіллар Файненшл УкраїнаВ» , м. Київ

до 1) товариства з обмеженою відповідальністю В«Кома-РентВ» , Київська обл., с. Гатне;

2) товариства з обмеженою відповідальністю В«ЗемлогістикаВ» , Київська обл., м. Вишневе

про стягнення заборгованості за лізинговими платежами та про витребування майна

за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю В«ЗемлогістикаВ» , м. Вишневе

до відповідачів 1) товариства з обмеженою відповідальністю В«Катерпіллар Файненшл УкраїнаВ» , м. Київ

2) товариства з обмеженою відповідальністю В«Кома-РентВ» , с. Гатне Києво-Сятошинського району

про визнання поруки припиненою

представники сторін (за первісним позовом):

За участю представників:

від позивача за первісним позовом: ОСОБА_1, довіреність №б/н від 22.03.2016;

від відповідача 1 за первісним позовом: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 25.04.2016;

від відповідача 2 за первісним позовом: не з'явився;

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Кома-Рент" та товариства з обмеженою відповідальністю "Землогістика" про солідарне стягнення 915 206,98 гривень заборгованості по поточним лізинговим платежам, 15 985,53 гривень - 3 річних, 260 027,95 гривень пеня, а також просив зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Кома-Рент» передати товариству з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» екскаватор-навантажувач Caterpillar 428, серійний номер CAT0428FKLBH00637, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором фінансового лізингу від 08.10.2012 № UA06L-12-08.

17.05.2016 представником відповідача 2 через канцелярію господарського суду Київської області було подано зустрічну позовну заяву № б/н товариства з обмеженою відповідальністю «Землогістика» до товариства товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" та товариства з обмеженою відповідальністю "Кома-Рент" про визнання поруки припиненою.

Зустрічний позов обґрунтований тим, що за умовами договору поруки товариство з обмеженою відповідальністю "Землогістика" зобов'язувалось сплатити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" лізингові платежі за договором фінансового лізингу від 08.10.2012 №UA06L-12-08 на загальну суму, що складає еквівалент 68 203,80 доларів США, а також штрафних санкції за порушення зобов'язань боржником, передбачених умовами договору лізингу. Проте, 10.10.2012, 23.12.2013, 30.04.2014, 15.08.2014 між сторонами договору фінансового лізингу було укладено ряд додаткових угоду до договору фінансового лізингу, згідно умовами яких було змінено розмір лізингових платежів, їх розмір було встановлено в сумі, що складає еквівалент 71 539,83 доларів США. Як стверджує позивач за зустрічним позовом, зазначені зміни розміру сплати лізингових платежів сторони договору фінансового лізингу не узгоджували. Зазначені факти позивач за зустрічним позовом вважає підставою припинення поруки товариства з обмеженою відповідальністю «Землелогістика» за договором фінансового лізингу від 08.10.2012 №UA06L-12-08 на підставі ст. 559 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.05.2016 прийнято зустрічну позовну заяву до сумісного розгляду з первісним позовом.

18.05.2016 від від відповідача 1 за первісним позовом надійшло клопотання про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та застосвати наслідки спливу строку позовної давності.

01.06.2016 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача 2 за первісним позовом надійшов відзив на первісну позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на те, що зміни до договору фінансового лізингу, а саме зміни розміру лізингових платежів, не узгоджувались з товариством з обмеженою відповідальністю «Землогістика», а тому на підставі ст. 559 Цивільного кодексу України вважає поруку ТОВ «Землогістика» за договором фінансового лізингу припиненою. Також зазначив, що в договорі поруки не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки (пункт 16.1) про його дію до надання кредитором поручителеві письмового підтвердження не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, тому слід застосовувати ч.5 ст. 559 Цивільного кодексу України, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Відповідач 2 за первісним позовом зазначає, що у договорі фінансового лізингу строк виконання основного зобов'язання чітко визначений в додатку №3 до договору фінансового лізингу від 08.10.2012 та в додатковій угоді №1 до договору фінансового лізингу від 30.04.2014. Так, основне зобов'язання виконується частинами щомісяця з 01.11.2012 по 01.10.2015. Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника сплатити лізингові платежі частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку сплати кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу строку звернення до поручителя за кожен черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Враховуючи наведене, відповідач 2 за первісним позовом стверджує, що вимоги до поручителя зі сплати лізингових платежів за період з листопада 2014 року по серпень 2015 року не підлягаються задоволенню у зв'язку з тим, що вони заявлені після спливу шести місяців в порядку частини 4 ст. 559 Цивільного кодексу України.

01.06.2016 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідач 2 за первісним позовом надійшли письмові пояснення, в яких зазначив, що вважає поруку припиненою з 23.12.2013, оскільки між стронами договору лізингу було укладено додаткову угоду від 23.12.2013 №2, яка передбачала збільшення розміру лізингових платежів без згоди поручителя. Також відповідач 2 за первісним позовом вказує, що порукою було забезпечено визначену фіксовану суму лізингових платежів в розмірі 68 203,80 доларів США та невизначену суму штрафних санкцій, таким чином, посилання позивача за первісним позовом на те, що поручитель погодився на зміну розміру лізингових платежів згідно умов договору поруки від 08.10.2015 №UA06L-12-08S є безпідставними.

03.06.2016 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача 1 за первісним позовом надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовна вимога про зобов'язання повернути майно не підлягає задоволенню, оскільки товариство з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" скористалась позасудовою процедурою повернення зазначеного майна у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, у зв'язку з чим в цій частині провадження у справі належить припинити на підставі п.1-1 частини першої ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору. Позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за лізинговими платежами, штрафних санкцій та 3% річних не підлягають задоволенню, оскільки право власності на предмет лізингу від позивача до відповідача 1 не перейшло, то і позовна вимога щодо стягнення з останнього такої складової частини лізингового платежу, як відшкодування вартості майна, яке залишилось у власності позивача, є безпідставним. Також, відповідач 1 стверджує, що в загальному розмірі несплачених ТОВ "Кома-Рент" лізингових платежів (з виключенням зі складу платежу відшкодування вартості предмету лізингу) починаючи з листопада 2014 становить в загальній сумі 25 685,10 гривень. Однак, зазначена сума заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "Кома-Рент" була погашена в порядку визначеному ст. 601 ЦК України, а саме шляхом зарахування зустрічних грошових вимог, оскільки, у зв'язку з відмовою ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" від договору фінансового лізингу відпала правова підстава щодо отриманого ними платежу згідно умов укладеного договору фінансового лізингу на загальну суму 180 450,48 гривень, яку відповідач 1 вже сплатив на відшкодування вартості предмета лізингу. Щодо вимоги про сплату пені та 3% річних, відповідач 1 вказує, що вони не підлягають задоволенню в вказаному розмірі, оскільки позивачем зроблено розрахунок зазначених платежів не у відповідності до умов дійсної заборгованості ТОВ "Кома-Рент" по сумі лізингових платежів.

08.06.2016 через канцелярію господарського суду Київської області від представника позивача за первісним позовом надійшли пояснення на позовну заяву, в яких зазначив, що вчинення виконавчого напису позивачем при відсутності факту передачі предмету лізингу не є підставою для відмови в позовній вимозі про витребування майна (предмету лізингу). Спір буде відсутній лише у тому випадку, коли предмет лізингу буде фактично повернутий позивачу. Позовні вимоги щодо стягнення лізингових платежів за договором охоплюють весь період дії договору. Таким чином, позивач вважає обгрунтованою вимогу про стягнення з відповідача 1 та відповідача 2 лізингових платежів в повному обсязі, включаючи часткове відшкодування вартості предмета лізингу. Також, позивач звертає увагу суду, що відповідач 1 не має права витребовувати від позивача повернення виконаного за договором, що підтверджується положеннями ч.4 ст. 653 ЦК України. Крім того, зазначає, що договором разом з Загальними умовами визначено більш тривалий період нарахування пені. Так як п.14.10 Загальних умов визначено, що пеня нараховується за період з дати сплати (в даному випадку з другого числа місяця наступного за звітним) та по дату фактичної сплати простроченої суми в повному обсязі.

08.06.2016 через канцелярію господарського суду Київської області від представника позивача за первісним позовом надійшли письмові пояснення, в яких зазначив, що відповідач 2 поручився перед позивачем за виконання відповідачем 1 зобов'язань, що виникли на підставі договору або можуть виникнути на підставі нього в майбутньому, змін та/або уточнення загального графіку платежів, шляхом укладання додаткових угод до договору не потребує згоди відповідача та не є збільшенням обсягу відповідальності поручителя.

08.06.2016 через канцелярію господарського суду Київської області від представника позивача за первісним позовом надійшли письмові пояснення по справі щодо розрахунку лізингових платежів, до яких позивачем за первісним позовом долучено детальні розрахунки збільшення процентів за період з жовтня 2014 року по січень 2016 року.

08.06.2016 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача 1 за первісним позовом надійшов контррозрахунку пені та трьох відсотків річних.

04.07.2016 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача 1 за первісним позовом надав контррозрахунок платежів по кожному рахунку-фактурі.

27.07.2016 через канцелярію господарського суду Київської області від представника позивача за первісним надійшов розрахунок пені за період з 01.04.2015 (тобто за один рік до дня наступного за днем подання позово до суду) до дати, вказаної в розрахунку пені, що є предметом розгляду у справі (по 22.02.2016)

21.09.2016 через канцелярію господарського суду Київської області від представника позивача за первісним позовом надійшли письмові пояснення щодо поруки, в яких зазначив, що у зв'язку з порушенням відповідачем 1 строків сплати лізингових платежів, між сторонами договору укладено додаткові угоди №2, №3, №4. Вказаним додатковими угодами встановлювались нові графіки лізингових платежів та частково відстрочено виконня відповідачем 1зобовьязань за договором. Таким чином, позивач зазначає, що: укладання додаткової угоди №2-№4 до договору поруки не призводить до збільшення розміру відповідальності відповідача 2, оскільки він поручився за виконання відповідачем 1 зобов'язань за договором в повному обсязі з урахуванням можливих змін і доповнень до договору; відповідач 2 має сплатити позивачу усі суми за договором, які не сплачено відповідачем 1; порука охоплює залишок коштів, що періодично підлягають сплаті відповідачем 1позивачу в будь-якому порядку у зв'язку з договором; надання відповідачу 1 відстрочки платежу за договором, а також будь-які інші дії чи бездіяльність будь-яких осіб не припиняють зобов'язань відповідача 2 за договором поруки. Також, позивач за первісним позовом зазначив, що розмір зобов'язань (вимог) з якими міг би звернутися позивач до відповідача 2 значно менше ніж сума вказана в абзаці 1 п.2.1. договору поруки.

Представник відповідача 2 за первісним позовом в судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з його зайнятістю у іншому судовому засіданні, що відбувається у іншому суді, у задоволенні якого судом відмовлено.

Враховуючи те, що нез'явлення відповідача 2 за первісним позовом не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача за первісним надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві та просив відмовити в задоволенні зустрічного позов ТОВ «Землогістика».

Представник відповідача 1 за первісним позовом у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву та в додаткових поясненнях, долучених до матеріалів справи.

Строк розгляду справи продовжувався. Розгляд справи відкладався.

Заслухавши пояснення представників позивача за первісним позовом та відповідача 1 за первісним позовом, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

08.10.2012 між товариством з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" (лізингодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Кома-Рент" (лізингоотримувач) укладено договір фінансового лізингу № UA06L-12-08.

20.09.2012 сторонами погоджено Загальні Умови договорів фінансового лізингу № UA06L-12 є невід'ємною частиною Договору (далі - Загальні Умови).

Відповідно до умов договору фінансового лізингу № UA06L-12-08:

- лізингодавець зобов'язується придбати у продавця у власність предмет лізингу, зазначений у додатку 1 до цього договору, і надати його лізингоодержувачу в тимчасове володіння і користування для підприємницьких цілей, за плату, на строк і на інших умовах, зазначених у цьому договорі і Загальних Умовах, з переходом права власності на предмет Лізингу до лізингоодержувача за умови дотримання відповідних вимог, встановлених Загальними Умовами (пункт 2.1 Договору лізингу);

- цей договір укладений відповідно до Загальних Умов, які є невід'ємною частиною цього договору. При виконані цього договору сторони керуються Загальними Умовами так, якби положення зазначених Загальних Умов були б включені в текст цього договору, у тому числі, при виконанні цього договору сторони мають обов'язки і права, передбачені Загальними Умовами. Уразі наявності протиріч між цим договором та Загальними Умовами засовуватимуться положення цього договору (пункт 2.2 договору лізингу);

Відповідно до п. 3.2.1. договору фінансового лізингу в період з дня укладання цього договору до моменту передачі предмета лізингу вартість предмету лізингу становить гривневий еквівалент 84 000,00 доларів США, що за максимальним курсом продажу долара США на Міжбанківській валютній біржі на час закриття торгів, станом на дату, яка передує даті укладання цього договору складає 682 474,80 гривень, в тому числі ПДВ - 113 745,80 грн.

За умовами п.п. 4.1- 4.5 договору фінансового лізингу загальна сума лізингових платежів за договором складається з: відшкодування вартості предмета лізингу (основного боргу лізингоодержувача); процентів, збільшених відповідно до п. 4.4 цього договору. Лізингоодержувач виплачує лізингодавцю авансовий лізинговий платіж у розмірі 25200,00 доларів США, що станом на дату, яка передує даті укладення цього договору становить 204742,44 гривень, та сплачується лізиноодержувачем протягом 10 днів з моменту підписання цього договору. Лізингоодержувач сплачує лізингові платежі в розмірі, передбаченому додатком №3 до цього договору, збільшеному відповідно до п. 4.4 цього договору, не пізніше кінцевої дати сплати лізингових платежів.

Відповідно до п. 6.1 договору фінансового лізингу строк лізингу для цілей цього договору становить 36 місяців.

Згідно умов укладеного додатку №3 до договору лізингу, загальний розмір лізингових платежів на момент укладення договору лізингу складав суму, що складає еквівалент 68203,80 доларів США (колонка №2 загального графіку платежів).

Відповідно до Додатку №1 до договору фінансового лізингу № UA06L-12-08 від 08.10.2012р. предметом лізингу є екскаватор-навантажувач Caterpillar 428F, 2012 року випуску.

Додатком №2 до договору фінансового лізингу № UA06L-12-08 від 08.10.2012р передбачено графік авансових лізингових платежів та комісійної винагороди, згідно якого:

- авансовий лізинговий платіж - 25 200,00 доларів США, в тому числі ПДВ 4 200,00 гривень доларів США, що станом на дату, яка передує даті укладання цього договору становить 205 430,40 гривень, в тому числі ПДВ 34 238,40 гривень.

- комісійна винагорода - 0,00

- суми до сплати розраховані на дату укладення Угоди та підлягають перерахунку згідно умов п. 4.2 та п. 4.3 договору

Додатком №3 до договору фінансового лізингу № UA06L-12-08 від 08.10.2012 передбачено загальний графік лізингових платежів, згідно умов якого загальний розмір лізингових платежів на момент укладення договору лізингу складає еквівалент 68 203,80 доларів США (колонка 1 загального графіку платежів).

10.10.2012 між ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" та ТОВ "Кома-Рент" складено акт приймання-передачі обладнання № 72, згідно якого позивач передав, а відповідач прийняв навантажувач-екскаватор Caterpillar 428F, 2012 року випуску, серійний номер CAT0428FKLBH00637.

Додатковою угодою №1 від 10.10.2013, укладеною між ТОВ «Катерпіллар Файненшл Україна» та ТОВ «Кома-Рент», сторони домовилися про встановлення уточненого загального графіку платежів, відповідно до якого не було змінено загальний розмір лізингових платежів, та він складав еквівалент 68 203,80 доларів США (колонка №3 загального графіку платежів).

Додатковою угодою №2 від 23.12.2013, укладеною між ТОВ «Катерпіллар Файненшл Україна» та ТОВ «Кома-Рент», сторони змінили розмір лізингових платежів, їх розмір було встановлено в сумі, яка складала еквівалент 68922,72 доларів США (колонка №3 загального графіку платежів).

Додатковою угодою № 3 ві. 30.04.2014 сторони змінили розмір лізингових платежів, їх розмір було встановлено в сумі, яка складала еквівалент 69466,41 доларів США (колонка №3 загального графіку платежів).

Додатковою угодою № 4 від 15.08.2014 сторони змінили розмір лізингових платежів, їх розмір було встановлено в сумі, яка складала еквівалент 71539,83 доларів США (колонка №3 загального графіку платежів).

В якості забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором фінансового лізингу 08.10.2012 між ТОВ «Катерпіллар Файненшл Україна» та ТОВ «Землогістика» було укладено договір поруки №UA06L-12-08S (далі - договір поруки), відповідно до п.2.1 якого цей договір поруки є забезпеченням поручителем виконання боржником (ТОВ «Кома-Рент») за договором лізингу зі сплати на користь кредитора (ТОВ «Катерпіллар Файненшл Україна») лізингових платежів на загальну суму, що складає еквівалент 68 203,80 доларів США , що за максимальним курсом продажу долара США на Міжбанківській валютній біржі на час закриття торгів, станом на дату, яка передує даті укладення цього договору становить 554135,41 гривень, а також штрафних санкцій за порушення зобов'язань боржником, передбачених умовами договору лізингу.

Не обмежуючи положень статтею 2.1 поручитель у безумовному і безвідкличному порядку зобов'язується, розглядаючи це зобов'язання як окреме, додаткове і безперервне зобов'язання, відшкодувати кредиторові на його вимогу всі збитки, грошові зобов'язання, вимоги відшкодування, витрати і видатки будь-якого характеру, що виникли через будь-яку несплату або несвоєчасну сплату поручителем сум, що підлягають сплаті за цим договором поруки, протягом 3 робочих днів з моменту, коли кредитор пред'явив поручителеві вимогу про виплату відповідних сум, що підлягають сплаті на його користь та документарних підтверджень таких збитків. Це зобов'язання про відшкодування збитків залишається в силі, навіть якщо порука, передбачена статтею 2.1 з будь-якої причини втрачає чинність або можливість примусового виконання стосовно поручителя (пункт 2.2 Договору поруки);

Кредитор повідомляє поручителя про невиконання або неналежне виконання боржником своїх зобов'язань перед кредитором за договором лізингу протягом 7 робочих днів з моменту такого невиконання або неналежного виконання. Однак, ненадання такого повідомлення не перешкоджає кредиторові реалізувати та/або здійснювати у примусовому порядку будь-які і всі його права, як встановлено у цьому договорі поруки (пункт 3.1 договору поруки);

Будь-які та всі платежі поручителя на користь кредитора відповідно до цього договору поруки здійснююся поручителем без будь-якого опротестування, заперечення, вимоги, зустрічної вимоги, умови, зарахування, запиту про надання пояснень або про надання будь яких доказів невиконання або неналежного виконання зобов'язань і базуються виключно на письмовій вимозі кредитора про здійснення такого платежу. Задля уникнення неоднозначного тлумачення, до проведення оплати поручитель не має права проводити розслідування, робити свої власні визначення або вступати у будь які дебати чи судові спори з кредитором, з приводу того чи мало місце і триває невиконання або неналежне виконання зобов'язань. Вищенаведене не вважається таким, що ставить під сумнів права поручителя , надані йому відповідно до обов'язкових положень чинного законодавства України (пункт 3.4 договору поруки);

Кожне повідомлення, вимога або інше повідомлення, що надається або заявляється за цим договором поруки, надається в письмовій формі і доставляється або надсилається відповідній стороні на її адресу або на номер телекса або факсимільного апарата, що зазначені в договорі (пункт 13.1 договору поруки).

Договір № UA06L-12-08 від 08.10.2012 за правовою природою є договором лізингу.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із передачею майна у лізинг здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про фінансовий лізинг", іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Згідно з частиною 1 статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання договору позивач придбав (у ТОВ з ІІ В«Цеппелін УкраїнаВ» за договором CL0463 купівлі-продажу обладнання від 08.10.2012, копія якого додана до справи) та передав відповідачу-1 обумовлений предмет лізингу, про що сторонами було складено, підписано та скріплено печатками ОСОБА_2 прийому-передачі обладнання №72 від 10.10.2012 (копія залучена до матеріалів справи), що породжує обов'язок лізингоотримувача сплачувати авансовий та наступні лізингові платежі в розмірі та на умовах, передбачених договором (зі змінами і доповненнями).

Як твердить позивач та вбачається з первинних документів, доданих до матеріалів справи, відповідач свого обов'язку із сплати лізингових платежів в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість по лізинговим платежам, які складалися з відшкодування вартості предмету лізингу та процентів, розрахованих відповідно до умов договору, починаючи з листопада 2014 року.

Відповідно до частини 1 ст. 7 Закону України В«Про фінансовий лізингВ» лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку. Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Пунктом 17.2 Загальних Умов передбачено, що лізингодавець вправі відмовитись від виконання будь-якого договору і розірвати такий договір в односторонньому порядку, у кожному з наступних випадків, які перелічені в підпунктах 17.2.1, 17.2.2, 17.2.3, 17.2.4, 17.2.5, 17.2.6, 17.2.7, 17.2.8, 17.2.9.

Відповідно до частини другої п. 17.2.10 Загальних Умов у разі настання підстав, передбачених пунктами 17.2.1, 17.2.4 та/або 17.2.8 Загальних Умов право лізингодавця на відмову від виконання договору виникає тільки після того, як лізингодавець повідомив лізингоодержувача про вчинене правопорушення і зажадав його усунення, а лізингоодержувач не усунув вчинене правопорушення протягом 5 робочих днів з дати одержання лізингоодержувачем такого повідомлення.

Судом встановлено, що листом від 22.02.2016 №84/03, направленим рекомендованим листом з описом на належну адресу, ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" повідомило ТОВ "Кома-Рент" про відмову від договору лізингу на підставі пункту 17.2 Загальних Умов, в якому лізингодавець також вимагав повернути предмет лізингу на територію логістичного комплексу МЛП Чайка з підписанням акту про повернення (копія листа-повідомлення, опису вкладення в лист та фіскального чеку В«УкрпоштиВ» від 23.03.2016).

Відповідно до частини 3 ст. 7 Закону України В«Про фінансовий лізингВ» відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

В частині визначення дати, коли відповідач 1 був чи міг бути обізнаним з приводу вимоги позивача про відмову від договору та повернення предмету лізингу, суд погоджується із доводами позивача, щодо визначення її з урахуванням нормативних строків пересилання, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України 28.11.2013 N 958, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 січня 2014 р. за N 173/24950.

Отже, суд робить висновок про те, що договір лізингу № UA06L-12-08 від 08.10.2012 розірваний в односторонньому порядку лізингодавцем з 27.03.2016 з настанням для сторін відповідних наслідків, зокрема щодо повернення предмету лізингу (відповідно до пункту 4 частини 1 ст. 10 Закону України В«Про фінансовий лізингВ» ).

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором лізингу та відмовою лізингодавця від договору, позивач просить зобов'язати відповідача передати позивачу предмет лізингу.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 10 Закону України В«Про фінансовий лізингВ» , лізингодавець має право вимагати повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Згідно з пунктом 17.3. Загальних умов, у випадку відмови лізингодавця від виконання Договору згідно з пунктом 17.2. Загальних умов, лізингодавець повідомляє про це лізингоодержувача у письмовій формі. У зазначеному повідомленні лізингодавець зазначає відповідну підставу розірвання такого Договору з переліку, наведеного в пункті 17.2. Загальних умов, а також вимагатиме повернення предмета лізингу із вказівкою дати, місця й способу повернення предмета лізингу, передбаченого таким Договором.

Відповідно до пункту 18.2 Загальних умов предмет лізингу, підлягає поверненню лізингодавцеві лізингоодержувачем в строк, зазначений у такій вимозі лізингодавця. При цьому лізингоодержувач зобов'язаний також дотримуватись способу і місця повернення, зазаначених у такій вимозі лізингодавця.

Доказів того, що відповідач виконав вимогу позивача та повернув позивачу предмет лізингу, суду не подано.

Відповідач 1 просить суд в цій частині позовних вимог провадження у справі припинити на підставі п.1-1 частини першої ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору у зв'язку із реалізацією зазначеної вимоги у позасудовому порядку шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса. Суд відхиляє зазначені посилання відповідача 1.

Так, судом встановлено, що 30.03.2016 приватним нотаріусом ОСОБА_3 вчинено виконавчий напис (номер в реєстрі 323) про повернення лізингоодержувачем ТОВ В«Кома-РентВ» лізингодавцю ТОВ В«Катерпіллар Файненшл УкраїнаВ» об'єкта фінансового лізингу - екскаватор-навантажувач Caterpillar 428F, серійний номер CAT0428FKLBH00637.

Виконавчий напис нотаріуса це розпорядження нотаріуса про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачі чи повернення майна кредитору, здійснене на підставі документів, які підтверджують зобов'язання боржника, тому вчинення виконавчого напису це не вирішення спору між кредитором та боржником, а підтвердження факту безспірності зобов'язань боржника.

Зокрема, згідно позиції, викладеної в абзаці 3 пункту 17 Постанови Пленуму Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних так кримінальних справ від 30.03.2012 №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" зазначено, що наявність виконавчого напису нотаріуса, вчиненого за невиконання кредитного договору, за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання, не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи наведене, вчинення виконавчого напису нотаріуса, при відсутності факту передачі предмета лізингу від ТОВ "Кома-Рент" до позивача не свідчить про відсутність предмету спору між відповідачем та позивачем щодо повернення предмету лізингу та не позбавляє останнього права на судовий захист та зокрема звернення з такою вимогою в судовому порядку до лізингоодержувача.

Відтак, враховуючи, що договір розірвано за ініціативи лізингодавця, суд дійшов висновку, що позовна вимога про повернення позивачу предмету лізингу - екскаватора-навантажувача Caterpillar 428F, серійний номер CAT0428FKLBH00637, підлягає задоволенню.

За змістом ст. 84 ГПК України, при задоволенні позову в резолютивній частині рішення вказуються найменування сторони, яка зобов'язана виконати відповідні дії та строк виконання цих дій.

У зв'язку з цим суд вважає за необхідне визначити строк передачі товариству з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» екскаватор-навантажувач Caterpillar 428F, серійний номер CAT0428FKLBH00637 у 30-денний строк з дня набрання рішенням суду законної сили.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за лізинговими платежами у розмірі 915 206,98 гривень суд приходить до наступних висновків.

Пунктом 4.5 Договору встановлено, що лізингоодержувач сплачує лізингові платежі в розмірі, передбаченому Додатком №3 до договору (загальний графік лізингових платежів), збільшеному відповідно до пункту 4.4 Договору, не пізніше кінцевої дати сплати лізингових платежів. Цим же пунктом передбачено надіслання лізингодавцем лізингоодержувачеві рахунку-фактури за 5 банківських днів до кінцевої дати сплати на електронну адресу або за допомогою факсимільного зв'язку, при цьому строк та розмір оплати не поставлений у залежність від факту отримання рахунку-фактури. Так, пунктом 14.5 Загальних умов визначено, що неотримання рахунку-фактури або несвоєчасне його отримання не звільняє відповідача від зобов'язання по сплаті відповідного лізингового платежу у строки та у сумі, що встановлені відповідним договором та вказаними у уточненому Загальному графіку лізингових платежів.

Уточнений загальний графік платежів в останній діючій редакції сторонами було погоджено у Додатковій угоді №4 від 15.08.2014. Передостаннім абзацом пункту 1 Додаткової угоди №4 від 15.08.2014 передбачено, що суми до сплати підлягають перерахунку згідно умов пункту 4.4 Договору фінансового лізингу та пункту 14.4 Загальних умов.

За таких обставин, обов'язок відповідача 1 як лізингоодержувача сплачувати лізингові платежі в строк, та в розмірі відповідно до формул та розрахунків, передбачених Договором та Загальними умовами не залежить від факту отримання рахунку від позивача як лізингодавця.

Відповідач 1 заперечуючи проти позову у відзиві на позовну заяву посилався на те, що оскільки позивач з власної ініціативи відмовився від договору фінансового лізингу надіславши 22.02.2016 відповідного листа та вимоги про повернення предмету лізингу від 02.03.2016 фактично припинив дію договору фінансового лізингу, який включав в себе і положення про купівлю-продаж предмету лізингу, купівля-продаж не відбулася, тому сплата відповідачем 1 у складі лізингових платежів викупної вартості предмету лізингу є безпідставною та просив із стягуваної суми заборгованості виключити суми, що відносяться до вартості предмету лізингу, а всі такі суми, що було сплачено у попередній (не спірний) період просив зарахувати в рахунок його зобов'язань по сплаті лізінгових відсотків.

Надаючи доводам сторін в цій частині належну юридичну оцінку суд приходить до наступних висновків.

Договір фінансового лізингу поєднує у собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу. У зв'язку із цим, лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченню дії договору.

Згічно ч.1 ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду ), купівлю-продаж , поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.Аналогчне положення передбачено і ст. 806 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк .

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Згідно ч.ч. 2, 4 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару.

Згідно ч. 2 ст. 697 Цивільного кодексу України якщо покупець прострочив оплату товару, продавець має право вимагати від нього повернення товару. Продавець має право вимагати від покупця повернення товару також у разі ненастання обставин, за яких право власності на товар мало перейти до покупця.

Оскільки позивач в односторонньому порядку розірвав Договір лізингу № UA06L-12-08 від 08.10.2012, то право власності на предмет лізингу до відповідача не перейшло. Судом встановлено обґрунтованість вимоги позивача про зобов'язання відповідача 1 повернути позивачу предмет лізингу.

Частинами 2-4 статті 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору, зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору , якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідачів у складі лізингових платежів частини вартості об'єкта лізингу, за період, що передував моменту припинення договору лізингу є підставною та такою, що підлягає задоволенню, адже розірвання договору не виключає можливості проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання угоди.

Тобто до моменту припинення договору у березні 2016 позивач мав право на отримання лізингових платежів за період, що передував припиненню договору та ретроспективне позбавлення його права на ці платежі не відповідало б природі розглядуваних правовідносин.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення лізингових платежів у розмірі 915 206,98 гривень підлягають задоволенню у повному обсязі.

Задовольняючи позов, в цій частині суд не може погодитися із тим, що оскільки договір купівлі-продажу не відбувся то вся сума сплачених у складі лізингових платежів у якості суми на відшкодування вартості предмету лізингу безпідставно отримана позивачем та підлягає врахуванню в рахунок заборгованості відповідача 1 по лізинговим процентам.

З матеріалів справи вбачається, що предмет лізингу (екскаватор) починаючи з 10.10.2012 перебував у користуванні відповідача 1, що не могло певною мірою не вплинути на його вартість, адже в процесі експлуатації рухомого майна його вартість зменшується з урахуванням зносу.

А тому, прийняття судом рішення про повернення предмету лізингу позивачу, не може відбуватися із одночасним формальним вирахуванням із суми заборгованості сум, сплачених чи нарахованих та несплачених (з листопада 2014 по січень 2016) у якості відшкодування вартості предмету лізингу.

З огляду на те, що припинення договору лізингу відбулося внаслідок дій відповідача 1, а саме у зв'язку із тривалим невиконанням ним своїх грошових зобов'язань за договором, а також на те, що предмет лізингу весь час після припинення договору і станом на час розгляду справи в суді перебуває у володінні та користуванні відповідача 1, що не виконав свого обов'язку щодо повернення предмету лізингу, зменшення стягуваної суми заборгованості, нарахованої по січень 2016 на суму вартості об'єкт лізингу, що була сплачена (до листопада 2014) чи нарахована та не сплачена (за період листопад 2014 - січень 2016), не вбачається судом можливим у межах розглядуваного позову.

Також відповідачі стверджують, що сума відсотків розрахована позивачем невірно, оскільки включає зокрема курсові ризики, розраховані не лише з відсотків, але й з частини вартості предмету лізингу. За твердженням відповідачів, оскільки невідшкодована частина вартості предмету лізингу не належить до стягнення на користь позивача, то й з розрахунків збільшення відсотків цю суму необхідно виключити.

Суд відхиляє твердження відповідачів за первісним позовом щодо невірного розрахунку позивачем за первісним позовом відсотків за договором фінансового лізингу з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4.1 договору фінансового лізингу загальна сума лізингових платежів за договором складається з відшкодування вартості предмета лізингу (основного боргу лізингоодержувача) та процентів, збільшених відповідно до п.4.4 цього договору.

Відповідно до п.4.4 договору фінансового лізингу проценти, що підлягають сплаті у складі поточного лізингового платежу, збільшуються на суму наступних складових:

1) добуток сум, що надійшли лізингодавцеві в рахунок сплати поточного лізингового платежу, на коефіцієнт Kfxi0, Kfxi0=(( Fxi-Fx0)/ Fx0;

2) добуток частини поточного лізингового платежу, що залишився непогашеним станом на дату виставлення рахунку-фактури відповідно до п.4.5 цього договору, на коєфіцієнт Kfxe0, Kfxe0=( Fxe-Fx0)/ Fx0;

3) Добуток сум, що надійшли лізингодавцеві протягом поточного періоду нарахування в рахунок погашення заборгованості за попередніми лізинговими платежами (без урахування будь-якого збільшення процентів за такими лізинговими платежами відповідно до цього пункту 4.4), на коефіцієнт Kfxil, Kfxil=( Fxi-Fx1)/Fx0;

4) добуток суми заборгованості за попередніми лізинговими платежами (без урахування будь-якого збільшення процентів за такими лізинговими платежами відповідно до цього пункту 4.4), що залишилась непогашеною станом на дату виставлення рахунку-фактури за поточний період нарахування відповідно до пункту 4.5 цього договору, на коефіцієнт Kfxe1 Kfxe1=(Fxe-Fx1)/Fxo.

При цьому для цілей зазначених коефіцієнтів:

Fx0 -1) курс гривні до базової валюти на дату, яка передує даті укладення цього договору або

2) курс гривні до базової валюти станом на дату, яка передує даті передачі предмета лізингу у випадку зміни максимального курсу продажу долара США на Міжбанківській валютній біржі (за інформацією на веб-сайті http: //www/udinform/com ) на час закриття торгів, станом на дату, яка передує даті передачі, більш ніж на 1% в порівнянні з курсом гривні до долара США, встановленим на міжбанківській валютній біржі на дату, що передує даті укладення цього договору.

Fxi -курс гривні до базової валюти на дату, що передує даті зарахування на банківський рахунок лізингодавця відповідних платежів від лізингоодержувача.

Fxе - курс гривні до базової валюти станом на дату , що передує даті виставлення рахунки-фактури за поточний період нарахування відповідно до п.4.5 цього договору.

Fx1 курс гривні до базової валюти станом на дату, що передує даті виставлення рахунку-фактури за попередній період нарахування.

Fx2 - курс гривні до базової валюти на дату, що передує даті виставлення рахунку-фактури за період нарахування, що є найбільш раннім з усіх періодів, за якими існує заборгованість по сплаті лізингових платежів на момент розрахунку збільшення процентів.

Збільшення процентів, передбачене підпуктом 3 цього пункту розраховується за умови, що Fxi перевищує Fx1 більш ніж на 1%.

Збільшення процентів, передбачене цим пунктом, не призводить до збільшення лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу (основного боргу лізингоодержувача) в гривнях, що зазначена в уточненому загальному графіку платежів.

У разі якщо в результаті розрахунку один з коефіцієнтів Kfxi0, Kfxe0, Kfxil, Kfxe1 є від'ємним числом, сума процентів зменшується на добуток суми, зазначеної в п.4.4 цього договору, на відповідний цій сумі коефіцієнт, який для такого розрахунку вживається без знаку "-". У випадку якщо сума процентів за таким розрахунком є від'ємним значенням, проценти до сплати за такий відповідний період фіксуються в сумі, що дорівнює "0", а отримане від'ємне значення не впливає на розрахунок лізингових платежів, що підлягають сплаті в майбутніх періодах. При цьому у разі, якщо різниця курсів відповідно між Fxi або Fxе та Fx2 при розрахунку коефіцієнтів Kfxi1 та Kfxе1 не є більшою за 1 відсоток, зменшення процентів не розраховується. Зменшення процентів, передбачених цим пунктом, не призводить до зменшення лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу (основного боргу лізингоодержувача) в гривнях, що зазначена в Уточненому загальному графіку платежів.

Відповідно до п.4.4. договору фінансового лізингу лізингоодержувач сплачує лізингові платежі в розмірі, передбаченому додатком 3 до цього договору, збільшеному відповідно до п.4.4 цього договору, не пізніше кінцевої дати сплати лізингових платежів.

Також, в Додатковій угоді №4 від 15.08.2014 до договору фінансового лізингу визначено, що відсотки до сплати підлягають перерахунку згідно умов п.4.4 договору фінансового лізингу та п.14.4 Загальних умов договорів фінансового лізингу.

Договір фінансового лізингу від 08.10.2012 та додаткова угода до нього №4 підписані та скріплені печатками обох сторін, сторони самостійно на підставі вільного волевиявлення в умовах договору визначили порядок обрахунку відсотків та затвердили формулу, за якою такі відсотки розраховуються. Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів. Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ЦК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).

З огляду на вищенаведене, здійснивши власний перерахунок відсотків за договором фінансового лізингу, суд прийшов до висновку, що наданий позивачем розрахунок відсотків відповідає умовам договору та є математично вірним.

Також, позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідачів пеню в сумі 237 156,72 гривень за період з 01.04.2015 до 22.02.2016 (з урахуванням поданадої до суду заяви про застосування позовної давності щодо стягнення пені), 3% річних в сумі 15 985,53 гривень за період з 02.11.2014 по 22.02.2016.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 ЦК України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.14.10 Загальних умов у випадку прострочення сплати будь-якого платежу відповідачем 1, останній буде зобов'язаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з дати сплати, визначеної відповідним договором, і по дату фактичної сплати відповідачем 1 простроченої суми у повному обсязі. Зазначена пеня нараховується тільки при наявності факту пред'явлення лізингодавцем лізингоодержувачеві письмової вимоги про сплату такої пені.

На підставі викладеного відповідач 1 вважає, що будь-які нарахування пені за договором є правомірними лише після дати пред'явлення відповідної письмової вимоги лізингоодержувачу.

З матеріалів справи вбачається, вимога про виплату пені від 23.02.2016 № 69/02 була направлена позивачем відповідачу 1 товариству В«Кома-РентВ» 26.02.2016р. (копія вимоги, опису вкладення в лист та фіскального чеку В«УкпрпоштиВ» від 26.02.2016р. залучені до матеріалів справи), а відтак відповідач 1 надав суду контррозрахунок пені за період з 02.04.2015.

Зазначені твердження не відповідають дійсному змісту умов договору лізингу, які невірно розтлумачено відповідачем 1. Відповідно до положень п.14.10 Загальних умов пеня нараховується тільки при наявності факту пред'явлення лізингодавцем письмової вимоги про виплату пені, тобто це положення договору встановлює право позивача зажадати сплати пені від лізингоодержувача і якщо він вирішить скористатись таким правом, то зобов'язаний пред'явити письмову вимогу про сплату пені, а лізингоодержувач зобов'язаний протягом 5 робочих днів з моменту одержання вимоги її сплатити. Однак, даним положенням договору не передбачено, що момент пред'явлення вимоги є моментом початку нарахування пені.

Так, відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором. Інше встановлено пунктом 14.10 Загальних умов, відповідно до якого пеня сплачується з дати сплати, визначеної відповідним договором і по дату фактичної сплати лізингоодержувачем простроченої суми у повному обсязі.

За таких обставин, нарахування пені має розпочатися наступного дня після спливу передбаченого договором терміну оплати (по кожному лізинговому платежу окремо), та припинитися в переддень фактичного виконання грошового зобов'язання, оскільки день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені (пункт 1.9 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Крім того, пунктом 1 частини 2 ст. 258 ЦК України до стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлено спеціальна скорочена позовна давність в один рік.

Згідно до частини 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спору, зробленою до винесення рішення. Відповідач 1 у клопотанні від 30.05.2016р. письмово заявив суду про застосування у справі наслідків спливу позовної давності.

27.07.2016 позивачем було надано розрахунок пені за період з 01.04.2015 (тобто за один рік до дня наступного за днем подання позову до суду) до дати, вказаної в розрахунку пені, що є предметом розгляду у справі (тобто по 22.02.2016), з врахуванням, що відповідачем було подано до суду заяву про застосування позовної давності щодо стягнення пені в один рік до дати подання позивачем позову до суду.

Крім того, відповідач 1 твердить, що оскільки у нього відсутній обов'язок сплачувати прострочені лізингові платежі в частині відшкодування вартості предмету лізингу, то з бази нарахування пені слід виключити вартість предмету лізингу.

Суд відхиляє вказане твердження, оскільки обов'язок повернути предмет лізингу у відповідача 1 виник лише після розірвання договору (27 березня 2016 року), а отже із вказаної дати у відповідача 1 перестав існувати обов'язок сплачувати у складі лізингового платежу вартість предмету лізингу, а у позивача перестало існувати право вимагати такої сплати. Разом із тим, позивачем заявлено до стягнення пеню, розраховану до 22.02.2016. У вказаний період у відповідача існував обов'язок сплачувати лізингові платежі в повному обсязі, включаючи як відсотки, розраховані у відповідності до умов договору, так і частину вартості предмету лізингу, а відтак, у заявлений період мало місце прострочення повної суми лізингових платежів, на яку у позивача наявне право нараховувати та стягувати пеню.

Перевіривши правильність нарахування позивачем сум пені, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно нараховано пеню за прострочення сплати заборгованості:

- за жовтень 2014 року за період з 01.04.2015-01.06.2015, нараховано на суму заборгованості 36 749,62 гривень, у сумі 3 717,92 гривень;

- за листопад 2014 року за період з 01.04.2015-22.02.2016, нараховано на суму заборгованості 49 223,84 гривень, у сумі 23 051,58 гривень;

- за грудень 2014 року за період з 01.04.2015-22.02.2016, нараховано на суму заборгованості 49 529,92 гривень, у сумі 23 194,92 гривень;

- за січень 2015 року за період з 01.04.2015-22.02.2016, нараховано на суму заборгованості 5 696,01 гривень, у сумі 2 667,45 гривень;

- за лютий 2015 року за період з 01.04.2015-22.02.2016, нараховано на суму заборгованості 124 084,29 гривень, у сумі 58 108,82 гривень;

- за квітень 2015 року за період 02.05.2015-22.02.2016, нараховано на суму заборгованості 52 255,65 гривень, у сумі 21 808,49 гривень;

- за травень 2015 року за період 02.06.2015-22.02.2016, нараховано на суму заборгованості 40 204,47 гривень, у сумі 14 730,25 гривень;

- за червень 2015 року за період з 02.07.2015-22.02.2016, нараховано на суму заборгованості 70 993,60 гривень, у сумі 22 509,82 гривень;

- за липень 2015 року за період 02.08.2015-22.02.2016, нараховано на суму заборгованості 67 822,74 гривень, у сумі 18 048,27 гривень;

- за серпень 2015 року за період з 02.09.2015-22.02.2016, нараховано на суму заборгованості 61 912,41 гривень, у сумі 13 371,38 гривень;

- за вересень 2015 року за період з 02.10.2015-22.02.2016, нараховано на суму заборгованості 45 725,88 гривень, у сумі 7 933,75 гривень;

- за жовтень 2015 року за період з 02.10.2015-22.02.2016, нараховано на суму заборгованості 98 823,81 гривень, у сумі 13 453,56 гривень;

- за листопада 2015 року за період з 02.12.2015-22.02.2016, нараховано на суму заборгованості 92 827,19 гривень, у сумі 9 280,16 гривень;

- за грудень 2015 року за період з 02.01.2016-22.02.2016, нараховано на суму заборгованості 33 876,18 гривень, у сумі 2 117,72 гривень;

- за січень 2016 за період з 02.02.2016-22.02.2016, зараховано на суму заборгованості 122 230,99 гривень, у сумі 3 085,83 гривень ,

а всього пені у загальному розмірі 237 079,92 гривень

Розрахунок пені, зроблений позивачем є арифметично невірним, а відтак вимога про її стягнення підлягає задоволенню частково у сумі 237 079,92 гривень згідно розрахунку, здійсненого судом.

Також позивач просить суд стягнути з відповідачів 3% річних в сумі 15 985,53 гривень.

Положеннями частини 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд встановив що він є обґрунтованим, арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та положенням договору, а відтак вимога про їх стягнення підлягає задоволенню повністю у сумі 15 985,53 гривень.

Таким чином, позов в частині позовних вимог про стягнення пені та 3% річних підлягає частковому задоволенню, а саме підлягає стягненню пеня у розмірі 237 079,22 гривень та 3% річних у розмірі 15 985,53 гривень.

Щодо зустрічного позову.

Поручитель - позивач за зустрічним позовом зазначає, що за умовами договору поруки ТОВ "Землогістика" зобов'язувалось сплатити на користь ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" лізингові платежі за договором фінансового лізингу №UA06L-12-08 від 08.10.2012р. на загальну суму, що складає еквівалент 68203,80 доларів США, а також штрафні санкції.

Проте, 23.12.2013, 30.04.2014 та 15.08.2014 між сторонами договору лізингу ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" та ТОВ "Кома-Рент" було укладено додаткові угоди №2, 3, 4 до договору фінансового лізингу, згідно умов яких було змінено розмір лізингових платежів та встановлено в сумі, еквівалентній 68922,72 доларам США, 69466,41 доларам США та 71539,83 доларам США відповідно.

Зазначені зміни розміру сплати лізингових платежів з ТОВ "Землогістика" сторони договору фінансового лізингу не узгоджували.

У зв'язку з цим ТОВ «Землогістика» звернулося до суду із зустрічним позовом та просить визнати припиненою поруку, яка виникла на підставі договору поруки №UA06L-12-08 від 08.10.2012, укладеного ТОВ «Катерпіллар Файненшл Україна» та ТОВ «Змлогістика».

В своїх запереченнях проти задоволення зустрічного позову позивач за первісним позовом посилається, що за умовами п. 2.1, розділами 5,6 договору поруки презюмується згода поручителя на можливу зміну розміру зобов'язань, що давало сторонам за договором фінансового лізингу можливість не здійснювати наступного погодження зміни розміру лізингових платежів та інших умов договору лізингу, що могли призвести до зміни розміру відповідальності поручителя.

Крім того, позивач за первісним позовом посилався на те, що розмір відповідальності поручителя має визначатися з урахуванням часткового виконання первісним боржником його зобов'язання, а в контексті такого часткового виконання відповідачем 1 своїх зобов'язань загальний розмір відповідальності визначений первісною редакцією договору фінансового лізингу від 08.10.2012 не перевищено.

Надаючи доводам сторін в цій частині належну юридичну оцінку суд приходить до наступних висновків.

Як вже зазначалося, в якості забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором фінансового лізингу 08.10.2012 між ТОВ «Катерпіллар Файненшл Україна» та ТОВ «Землогістика» було укладено договір поруки №UA06L-12-08S (далі - договір поруки), відповідно до п.2.1 якого цей договір поруки є забезпеченням поручителем виконання боржником (ТОВ «Кома-Рент») за договором лізингу зі сплати на користь кредитора (ТОВ «Катерпіллар Файненшл Україна») лізингових платежів на загальну суму, що складає еквівалент 68 203,80 доларів США, що за максимальним курсом продажу долара США на Міжбанківській валютній біржі на час закриття торгів, станом на дату, яка передує даті укладення цього договору становить 554 135,41 гривень, а також штрафних санкцій за порушення зобов'язань боржником, передбачених умовами договору лізингу.

Також, відповідно до абзацу 2 п. 2.1 договору поруки поручитель цим у безумовному і безвідкличному порядку зобов'язується як поручитель сплатити кредиторові на першу вимогу кредитора у разі невиконання або неналежного виконання боржником своїх зобов'язань у терміни і на умовах, передбачених договором лізингу, суму основного боргу (лізингові платежі та викупна ціна), і всі інші грошові суми та всі інші зобов'язання, які належать до сплати і підлягають виконанню на користь кредитора з боку боржника в даний момент або будуть належати до сплати і підлягати виконанню в будь-який час у майбутньому відповідно до умов договору лізингу, з урахуванням змін і доповнень до нього.

За умовами п.2.2 договору поруки, не обмежуючи положень ст. 2.1, поручитель у безумовному і безвідкличному порядку зобов'язується, розглядаючи це зобов'язання як окреме, додаткове і безперервне зобов'язання, відшкодувати кредиторові на його вимогу всі збитки, грошові зобов'язання, вимоги відшкодування, витрати і видатки будь-якого характеру, що виникли через будь-яку несплату або несвоєчасну сплату поручителем сум, що підлягають сплаті за цим договором поруки, протягом 3 робочих днів з моменту, коли кредитор пред'явив поручителеві вимогу про виплату відповідних сум, що підлягають сплаті на його користь та документарних підтверджень таких збитків.

За змістом розділу 5 договору поруки визначено, що порука за цим договором є безперервним забезпеченням, яке охоплює за залишок коштів, що періодично підлягають сплаті боржником в будь-якиї іншої поруки, гарантії, забезпечення або інших засобів захисту прав, які тепер має або в майбутньому матиме кредитор, і не залежить від них.

Відповідно до розділу 6 договору поруки не впливає на зобов'язання поручителя за договором поруки і не звільняє його від виконання цих зобов'язань: надання боржникові, будья-якому іншому поручителеві, гарантові або будь-якій іншій особі відстрочення платежу, а також будь-які дії або бездіяльність кредитора чи будь-якої іншої особи, які у разі відсутності цього договору положення, могла б звільнит поручителя від зобов'язань по поручительству за договором поруки.

Цей договір поруки набирає чинності у дату його укладення і діє до дати надання кредитором поручителеві письмового підтвердження про виконання всіх зобовязань боржника за договором (п. 16.1 договору поруки).

Додатковою угодою №2 від 23.12.2013, укладеною між ТОВ «Катерпіллар Файненшл Україна» та ТОВ «Кома-Рент», сторони змінили розмір лізингових платежів, їх розмір було встановлено в сумі, яка складала еквівалент 68 922,72 доларів США (колонка №3 загального графіку платежів). Додатковою угодою № 3 ві. 30.04.2014 сторони змінили розмір лізингових платежів, їх розмір було встановлено в сумі, яка складала еквівалент 69 466,41 доларів США (колонка №3 загального графіку платежів). А додатковою угодою № 4 від 15.08.2014 сторони змінили розмір лізингових платежів, їх розмір було встановлено в сумі, яка складала еквівалент 71 539,83 доларів США (колонка №3 загального графіку платежів).

У зв'язку з укладенням між ТОВ «Катерпіллар Файненшл Україна» та ТОВ «Кома-Рент» додаткових угод №2 від 23.12.2013, №3 від 30.04.2014 та №4 від 15.08.2014 без згоди на те поручителя, ТОВ «Землогістика» звернулось до господарського суду з позовом про визнання припиненою поруки за договором поруки №UA06L-12-08 від 08.10.2012 на підставі ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У статті 559 ЦК України передбачені спеціальні підстави та умови припинення поруки.

Так, згідно з ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Виходячи з аналізу зазначеної правової норми, порука припиняється за дії двох умов: внесення без згоди поручителя змін до основного зобов'язання; ці зміни призвели, або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Зокрема, до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; установлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо (постанова Верховного Суду України від 24.06.2015 у справі №6-701цс15).

Достатньою підставою для застосування цієї норми є встановлення таких змін в основному зобов'язанні. Тому обставини щодо подальшого фактичного виконання зобов'язання, в тому числі фактичний строк його виконання, відмова кредитора від вимоги щодо виконання зобов'язання в зміненому обсязі, не свідчать про збереження дії поруки, оскільки відбулися після настання правоприпиняючого факту (збільшення розміру основного зобов'язання).

Верховний Суд України щодо цього питання сформулював правовий висновок у постановах від 21 травня 2012 року (№6-18цс11, №6-69цс11), у яких зазначив, що за положеннями частини першої статті 559 ЦК України припинення поруки в разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, презюмується, а тому в цьому випадку не обов'язково звертатися до суду з позовом про визнання договору поруки припиненим, проте такі вимоги підлягають розгляду судом за наявності відповідного спору. Тобто порука має вважатися припиненою незалежно від реального настання чи ненастання збільшеного внаслідок змін кредитних договорів обсягу відповідальності поручителя .

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі №6-2662цс15.

Дослідивши загальний графік лізингових платежів, зокрема, і в редакції додаткових угод №2 від 23.12.2013, №3 від 30.04.2014 та №4 від 15.08.2014, суд дійшов висновку, що внаслідок зміни розміру лізингових платежів (з 68 203,80 доларів США до 71 539,83 доларів США ), збільшився обсяг відповідальності поручителя.

Обов'язковою умовою припинення поруки за нормою частини першої статті 559 ЦК України має бути відсутність згоди поручителя на внесення змін до забезпеченого порукою зобов'язання, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. За своєю правовою природою надання поручителем згоди на внесення до основного зобов'язання таких змін є одностороннім правочином, який за змістом і формою має відповідати вимогам ЦК України та відображати волевиявлення особи (у даному випадку - поручителя).

Відповідачами за зустрічним позовом під час розгляду справи не надано жодних доказів погодження з позивачем за зустрічним позовом зміни розміру лізингових платежів за договором фінансового лізингу, передбачених додатковими угодами № № 2, 3, 4.

Таким чином, у справі яка розглядається, порука припинилася, оскільки в додаткових угодах №2 від 23.12.2013, №3 від 30.04.2014 та №4 від 15.08.2014 до договору фінансового лізингу, укладених без згоди ТОВ «Землогістика», закладені умови, що всупереч положенням частини першої статті 559 ЦК України збільшують обсяг відповідальності поручителя.

Посилання ТОВ «Катерпіллар Файненшл Україна» у поясненнях на зустрічну позовну заяву на те, що за умовами п. 2.1 договору поруки позивач поручився перед відповідачем за виконання зобов'язань ТОВ «Кома-Рент», що виникли на підставі договору лізингу або можуть виникнути на підставі нього в майбутньому, а тому зміна та/або уточнення загального графіку платежів, шляхом укладення додаткових угод до договору лізингу не потребує згоди позивача та не є збільшенням обсягу його відповідальності, судом не приймається до уваги, з огляду на наступне.

Установивши, що додатковими угодами до договору фінансового лізингу, укладеними без згоди поручителя, встановлено збільшення розміру лізингових платежів, тобто змінено зобов'язання, забезпечене порукою, що призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а також те, що останній не давав згоди на таку зміну забезпеченого порукою зобов'язання, оскільки п. 2.1 договору поруки не конкретизував, на які саме зміни договору фінансового лізингу погодився поручитель, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання поруки припиненою.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верхового Суду України від 21.10.2015 у справі №6-1161цс15.

При цьому суд керувався також тим, що сторони, якщо вони мали не меті встановити наперед погодження поручителем зміни розміру зобов'язань за договором фінансового лізингу, що звільняло б сторони від необхідності у подальшому узгодженні з ним таких змін, мали б відповідним чином, керуючись положеннями ст. 6, 627 Цивільного кодексу України саме так викласти домовленість про це, що унеможливлювало б вільне (різне) тлумачення таких домовленостей.

З редакції договору поруки, що укладено сторонами судом не вбачається, що поручитель погодився забезпечувати належне виконання відповідачем 1 зобов'язань за договором фінансового лізингу навіть у разі збільшення для нього розміру відповідальності без його згоди.

Доводи позивача про те, що за змістом роздіділів 5, 6 договору поруки згода поручителя на зміну зобов'язання та збільшення розміру його відповідальності презюмується, судом до уваги не приймаються, адже такі висноки безпосередньо з тексту цих розділів не випливають.

Судом також відхиляються доводи позивача про те, що порука охоплює залишок коштів, що підлягає сплаті відповідачем 1, тобто вирішуючи чи відбулося перевищення розміру зобов'язання визначенного на момент укладання договору поруки треба враховувати часткове погашення зобов'язань відповідачем 1 та в даному випадку загальний розмір відповідальності поручителя перевищено не було.

Умовою для застосування ч.1 ст. 559 Цивільного кодексу України є сам факт внесення відповідних змін до основного зобов'язанні не враховуючи його подальше виконання.

Так, Верховний Суд України в постанові від 20.04.2016 у справі № 6-2662цс15 виклав правовий висновок, згідно якого порука припиняється за наявності факту зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Підставою для застосування ч.1 ст. 559 ЦК України є встановлення таких змін в основному зобов'язанні. Тому обставини щодо подальшого фактичного виконання зобов'язання не свідчать про збереження дії поруки, оскільки відбулися після правоприняючого факту (збільшення розміру основного зобов'язання).

З огляду на наведені вище правові висновки Верховного Суду України, суд вважає за необхідне керуватися саме ними, навіть за умови, що ці висновки не збігаються із позицією Вищого господарського суду України, що викладено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 1 від 24.11.2014 та численних постановах ВГСУ під час розгляду аналогічних справ.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновків про задоволення зустрічного позову про визнання поруки за договором поруки №UA06L-12-08S від 08.10.2012 припиненою.

Витрати по сплаті судового збору за первісним позовом, відповідно до ст. 49 Господарського кодексу України, покладаються судом на відповідача 1 пропорційно розміру задоволених вимог.

Витрати по сплаті судового збору за зустрічним позовом, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідачів 1, 2 за первісним позовом порівну.

З огляду на вищевикладене, керуючись статтями 2, 12, 22, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" (08160, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Гатне, вул. Березнева, буд.16, ідентифікаційний код 36964526) задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Кома-Рент" (08160, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Гатне, вул. Березнева, буд.16, ідентифікаційний код 36964526) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 34, ідентифікаційний код 35431993) 915 206,98 гривень лізингових платежів, 15 985,53 гривень - 3% річних, 237 079,92 гривень - пені та 18 902,09гривень - судового збору.

3. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Кома-Рент" (08160, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Гатне, вул. Березнева, буд.16, ідентифікаційний код 36964526) повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд.34, ідентифікаційний код 35431993) екскаватор-навантажувач Caterpillar 428F, серійний номер CAT0428FKLBH00637 у 30-денний строк з дня набрання рішенням суду законної сили.

4. В решті позовних вимог первісного позову відмовити.

5. Задовольнити зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Землогістика» (08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Залізнична, буд. 92, код 37360486).

6. Визнати припиненою поруку товариства з обмеженою відповідальністю «Землелогістика» (08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Залізнична, буд. 92, код 37360486) за товариство з обмеженою відповідальністю «Кома Рент» (08160, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Гатне, вул. Березнева, буд.16, ідентифікаційний код 36964526), яка виникла на підставі договору поруки №UA06L-12-08S, який був укладений 08.10.2012 між товариством з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 34, ідентифікаційний код 35431993) та товариством з обмеженою відповідальністю «Землелогістика» (08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Залізнична, буд. 92, код 37360486).

7. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 34, ідентифікаційний код 35431993) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Землогістика» (08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Залізнична, буд. 92, код 37360486) 689,00 гривень - судового збору.

8. Стягнути з товариство з обмеженою відповідальністю «Кома Рент» (08160, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Гатне, вул. Березнева, буд.16, ідентифікаційний код 36964526) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Землогістика» (08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Залізнична, буд. 92, код 37360486) 689,00 гривень - судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 21.09.2016 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 30.09.2016

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник