Постанова

від 22.09.2016 по справі 910/10339/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2016 р. Справа№ 910/10339/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Рог О.В. - представник;

від тертьої особи: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Київської міської ради

на рішення

Господарського суду м. Києва

від 07.07.2016р.

у справі № 910/10339/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста"

до Київської міської ради

третя особа,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста1"

про припинення договору оренди земельної ділянки шляхом його розірвання

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Веста" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про припинення договору оренди земельної ділянки від 19.07.2004р. шляхом його розірвання.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що у зв'язку зі зміною власника об'єкта нерухомого майна, розташованого на орендованій земельній ділянці та відмовою Київської міської ради у добровільному порядку розірвати договір оренди земельної ділянки, позивач, відповідно до вимог статей 377, 651 Цивільного кодексу України, статей 31, 32 Закону України "Про оренду землі", просить припинити договір оренди земельної ділянки від 19.07.2004р. шляхом розірвання у судовому порядку.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.07.2016р. позов задоволено повністю. Розірвано договір оренди земельної ділянки від 19.07.2004р., укладений між Київською міською радою (ідентифікаційний код 22883141) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Веста" (ідентифікаційний код 32046727), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. та зареєстрований в реєстрі за № 726 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 12.12.2005 за № 63-6-00314 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду м. Києва від 07.07.2016 р. скасувати, прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У своїй апеляційнії скарзі апелянт посилається на неповне з'ясування судом всіх обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Аналізуючи норми законодавства, що регулюють земельні відносини, апелянт приходить до висновку, що виникнення права власності або права користування земельною ділянкою на території міста Києва відбувається виключно на підставі рішень Київської міської ради. Відповідно питання відмови від договору оренди має вирішуватися з Київської міською радою, як стороною за договором оренди і законним орендодавцем земель, що належать до комунальної власності міста Києва.

При цьому, апелянт відзначає, що листи про намір розірвання договору оренди земельної ділянки надіслані до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та до посадових осіб - Київського міського голови, а не до Київської міської ради, як сторони договору оренди земельної ділянки.

Серед інших підстав апелянт зазначає, що законом не передбачено можливості дострокового розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку (зокрема, за ініціативою одного із орендарів) у випадку переходу права власності на розташоване на орендованій земельній ділянці нерухоме майно.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2016р. справу прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 22.09.2016 р.

У судове засідання представники позивача та третьої особи не з'явилися, у матеріалах справи наявні докази належного повідомлення осіб про місце та дату розгляду справи.

Явка представників учасників судового процесу не визнавалася обов'язковою. Разом з тим, будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутнім в даному судовому засіданні від позивача, третьої особи або його представників до суду не надійшло.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ч.3 ст.22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Крім того, статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення сторін, що не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання, виходячи зі змісту ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський не бачить підстав для відкладення розгляду справи, з урахуванням того, що розгляд апеляційної скарги обмежений процесуальними строками, зокрема ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, а відкладення справи призведе лише до необґрунтованого затягування розгляду даної справи.

За таких обставин справи судова колегія визнала можливим розгляд апеляційної скарги за відсутності представників відповідача та третьої особи, повідомлених належним чином про день та час розгляду справи..

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та надавши їм юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія встановила наступне.

Пунктом 18 рішення Київської міської ради від 23.10.2003 № 122/995 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" затверджено проект відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Веста" для експлуатації та обслуговування торгово-виробничої будівлі на вул. Клеманській, 1/5 у Дарницькому районі м. Києва та передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Веста" в довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку площею 0,40 га для експлуатації та обслуговування торгово-виробничої будівлі на вул. Клеманській. 1/5 у Дарницькому районі м. Києва за рахунок частини земель, відведених Київському спеціалізованому будівельно-монтажному управлінню N 1 відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 21.12.54 N 2113 "Про додатковий відвод тресту "Автотрансстрой" N 1 Головпромбуду земельні ділянки під будівництво будівельно-промислової бази в Дарницькому районі", у зв'язку з переходом права власності на складський комплекс (договір купівлі-продажу складського комплексу від 07.08.2002 та акт приймання-передачі від 26.09.2002).

19.07.2004р. на виконання вказаного рішення між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Веста" було укладено договір оренди земельної ділянки строком на 25 років, який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 12.12.2005р. за № 63-6-00314 у книзі записів державної реєстрації договорів

Згідно з пунктом 11.4 договору припинення договору шляхом розірвання може бути за взаємною згодою сторін; за рішенням суду, в порядку, встановленому законом; в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі коли орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично не сплачує орендну

14.10.2013p. на підставі передавального акту, затвердженого Загальними зборами учасників ТОВ "Веста", від ТОВ "Веста", на підставі реорганізації (виділу) ,передано до ТОВ "Веста 1" складський комплекс, який знаходиться на земельній ділянці, яка перебуває в оренді у ТОВ "Веста".

Як встановлено судом, право власності на нерухоме майно, розташоване на орендованій земельній ділянці за адресою: м. Київ, вул. Клеманська, 1/5, площею 595,7 кв. м. належить третій особі у справі, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 08.02.2014р., копія якого міститься в матеріалах справи

У зв'язку з тим, що на орендованій позивачем земельній ділянці, розташовані нежитлові приміщення, право власності на які належать іншій особі, а саме - ТОВ "Веста1", як зазначає позивач, останній не може користуватися орендованою земельною ділянкою.

ТОВ "Веста1" є правонаступником позивача, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 06.06.2016р., сформованим станом на 03.06.2016р. за № 21994355.

У зв'язку з чим, у позивача відпала необхідність продовжувати користуватися орендованою згідно договору земельною ділянкою, відтак позивач звертався до Київської міської ради із листами вих. №8 від 26.02.2015р. та вих. №03 від 19.05.2015р. про припинення шляхом розірвання договору оренди земельної ділянки від 19.07.2004р., у зв'язку зі зміною власника об'єкта нерухомого майна, розташованого на орендованій земельній ділянці.

Натомість відповідачем не вчинено жодних дій на припинення договору оренди земельної ділянки, що стало підставою звернення з даним позовом, в якому позивач просить суд розірвати договір оренди земельної ділянки від 19.07.2004р., укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Веста", зареєстрований у книзі записів державної реєстрації 12.12.2005 року за № 63-6-00314.

Доказів підписання та укладання між сторонами угоди про розірвання спірного договору оренди земельної ділянки сторонами суду надано не було.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, судова колегія аплеяційного суду прийшла до висновку про те, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив матеріали справи, вірно застосував норми матеріального права, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до п. "а" та п. "е" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України однією із підстав припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Зі змісту статті 651 Цивільного кодексу України вбачається, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено такий спосіб припинення договору оренди землі як його дострокове розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору.

Питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюється статтею120 Земельного кодексу України, статтею 377 Цивільного кодексу України.

Положеннями статті 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент реєстрації права власності на ТОВ "Веста1" - 17.12.2013р.) до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користування, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж самому обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Пунктами "а", "є" частини першої статті 141 Земельного кодексу України (в редакції на час звернення з позовом) визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, у тому числі, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Договір оренди землі припиняється, зокрема, у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом (частини перша та третя статті 31 Закону України "Про оренду землі").

Крім того, відповідно до частини першої статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Отже, наведені норми слід розуміти таким чином, що у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу.

Таким чином, оскільки законодавством передбачена можливість дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін договору в разі, якщо фактичне користування земельною ділянкою та зведеною на ній будівлею здійснює її новий власник, а попередній землекористувач добровільно відмовився від права користування цією земельною ділянкою, на вимогу орендаря, орендодавець зобов'язаний погодитися на дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки та прийняти цю земельну ділянку.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку щодо існування підстав для розірвання спірного договору за умов фактичного користування об'єктом нерухомості на орендованій земельній ділянці новим власником - ТОВ "Веста 1", добровільної відмови користувача від права оренди земельної ділянки та можливості розірвання договору за вказаних обставин за рішенням суду відповідно до правових висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 06.06.2011 у справі №11/227, від 19.06.2012 у справі № 36/368-9/63 та від 20.08.2013 у справі №18/5005/12936/2011 (щодо застосування статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України до правовідносин, які склалися у відповідний період (до 17.12.2013р.). Аналогічна позиція також викладена в постанові Вищого господарського суду України від 14.06.2016р. у справі № 910/25508/15.

У своєму судовому рішенні суд першої інстанції правомірно відхилив твердження відповідача про невірно обраний позивачем спосіб захисту, оскільки статтею 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено такий спосіб припинення договору оренди землі як його дострокове розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору.

Щодо позиції відповідача, що листи позивача були надіслані до посадової особи - Київського міського голови, а не до Київської міської ради, як сторони спірного договору, судом роз'яснено наступне.

Відповідно до рішення від 12.11.2014р. № 351/351 "Про Регламент Київської міської ради" саме Київський міський голова укладає від імені територіальної громади, Київради та виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції Київради, подає їх на затвердження Київради; організує роботу Київради та її виконавчого органу; підписує рішення Київради та додатки до них. Відтак, Київська міська рада діє в особі Київського міського голови щодо питань, пов'язаних укладення договорів або розірвання укладених договорів.

За таких обставин справи, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, фактичні обставини справи судом першої інстанції встановлені повно та об'єктивно, доказам по справі надана належна юридична оцінка, відтак, підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення Господарського суду міста Києва немає.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись сю 60, п. 1 ч. 1 ст. 62, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської міської ради у справі № 910/10339/16 на рішення Господарського суду м.Києва від 07.07.2016р. залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м.Києва від 07.07.2016 р. у справі №910/10339/16 залишити без змін.

Матеріали справи №910/10339/16 повернути Господарському суду м.Києва.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

Б.В. Отрюх