Постанова

від 04.10.2016 по справі 815/1504/16

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/1504/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2016 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі :

головуючої судді Потоцької Н.В.

за участю секретаря Лопатюк Ю.А.

сторін:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом приватного підприємства В«ПЕЛІОНВ» до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень від 02.09.2015 року,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов приватного підприємства «ПЕЛІОН» до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень від 02.09.2015 року в якому позивач просить:

- визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0001062203 від 02.09.2015 року з податку на додану вартість в сумі 58699,00 гривень в тому числі податку на додану вартість в розмірі 46959 гривень та штрафної санкції 11740,00 гривень;

- визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0001072203 від 02.09.2015 року з податку на прибуток в сумі 18750,00 гривень, в тому числі податку на прибуток - 15000,00 гривень та штрафної санкції 3750 гривень.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача, зокрема зазначив, що виїзна позапланова документальна перевірка проводилась поверхово і неякісно, висновки в акті перевірки № 5958/15-53-22-03/38153967 від 11.08.2015 року на підставі яких оформлено оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають дійсності та суперечать приписам чинного податкового законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав зав'ялені позовні вимоги з підстав викладених в адміністративному позові та наданих в судовому засіданні поясненнях.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог у судовому засіданні заперечував в повному обсязі. В обґрунтування заявленої правової позиції надав до суду письмові заперечення (т. 1 а/с. 145 - 148) в яких, зокрема, зазначив, що в ході перевірок з боку позивача були встановлені порушення, які знайшли відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому оскаржувані рішення є законними.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, проаналізувавши чинне законодавство, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі направлень від 22.07.2015 № 001510/1302, № 001750/1294, виданих ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області та Наказу № 1256 від 22.07.2015 р. ОСОБА_3 - старшим державним ревізором - інспектором відділу, перевірок з окремих питань правління податкового аудиту ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області та ОСОБА_4 - головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно - перевірочної роботи юридичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області згідно із п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.11 ст.78 Податкового Кодексу України, проведена позапланова виїзна перевірка приватного підприємства «Пеліон» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 03.03.2012 по 31.12.2014, відповідно до затвердженого плану перевірки.

За наслідками проведеної перевірки складено Акт № 5958/1553-22-03/38153967 від 11 серпня 2015 р. «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ПП «Пеліон» ( т. 1 а/с. 16- 46).

Проведеною перевіркою встановлені порушення :

1. п. 138.2 ст. 138, п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, заниження податку на прибуток на суму 15000 грн., у т.ч. по періодам звітності: рік 2014- 15000 грн.

2. п.201.1 ст.201, п.198.3, 198.6 ст. 198, п.181.1, ст.181 п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України заниження податку на додану вартість на суму 46 959 грн., у т.ч. по періодам звітності: серпень 2014 - 30293 грн., вересень 2014 - 16666 грн.

3. «транзитність» взаємовідносин з боку підприємства ПП «Пеліон», по ланцюгу від постачальників TOB «Сучасне світло» (ЄДРПОУ 37034920), ТОВ"Вік Фор" (ЄДРПОУ 37495713), TOB «Венто Люкс» (ЄДРПОУ 39567281) до покупців, порушення вимог п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, за період березень-квітень 2015. Вбачається наявність ознак відсутності факту реального товарного характеру здійснення господарських операцій, відповідно не можливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій ПП «Пеліон» щодо відвантаження цього товару на адресу покупців.

Судом встановлено, що у перевіряємому періоді згідно договорів № 089 ОС від 01.09.2014 р., № 010414/2 від 15.09.2015 р. ПП «Пеліон» отримувало від ПП «Марін Сервіс» код ЄДРПОУ 32508455:

транспортні послуги на загальну суму 20000 грн. (у т.ч. ПДВ 3333,33 грн.) згідно акту виконаних робіт № ОУ-0000089 від 30.09.2014, п/н № 124 від 30.09.2014;

комп'ютерні послуги на загальну суму 50000 грн. (у т.ч. ПДВ 8333,33 грн.), згідно акту виконаних робіт № ОУ-000086 від 29.09.2014, п/н № 121 від 28.09.2014;

бухгалтерські послуги на загальну суму 15000 грн. (у т.ч. ПДВ 2500 грн.), згідно п/н № .20 від 15.09.2014;

юридичні послуги на загальну суму 15000 грн. (у т.ч.ПДВ 2500 грн.), згідно п/н № 118 ви 08.09.2015.

Податковий орган у акті перевірки вказує, що надані до перевірки акти виконаних робіт, укладені між ПП «Пеліон» та постачальником послуг ПП «Марін Сервіс», не містять в собі даних щодо змісту, місця, обсягу та виміру господарської операції у натуральному і вартісному виразі.

Також, у перевіряємому періоді згідно договору б/н від 15.03.2015 ПП «Пеліон» отримувало від TOB «Сучасне світло» код ЄДРПОУ 37034920 біологічні препарати Гуапсин та Трихофіт на загальну суму 180000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 30000 грн.), про що виписані податкові накладні:

№ 34 від 10.03.2015 на загальну суму 80000 грн., у т.ч. ПДВ 13333,33 грн.

Биологічний препатар Гуапсин у кількості 3000 л. на загальну суму 52200 грн. (у т.ч. ПДВ 8700 грн.), Біологічний препарат Трихофіт у кількості 1400 л. на загальну суму 27800,0 грн. (у т.ч. ПДВ 4633,33 грн.)

№ 50 від 15.04.2015 на загальну суму 100000 грн., у т.ч. ПДВ 16666,67 грн.

Біологічний препарат Трихофіт у кількості 1500 л. на загальну суму 27000 грн. (у т.ч. ПДВ 4500 грн.), Биологічний препатар Гуапсин у кількості 4055 л. на загальну суму 73000 грн. (у т.ч. ПДВ 12166,67 грн.)

У перевіряємому періоді ПП «Пеліон» отримувало від TOB «Вік Фор» код ЄДРПОУ 37495713 біологічні препарати Гуапсин та Трихофіт на загальну суму 120000 грн. (у т.ч. ПДВ 20000 грн.), про що виписані податкові накладні:

№ 9 від 03.03.2015 на загальну суму 120000 грн., у т.ч.ПДВ 20000 грн.

Биологічний препатар Гуапсин у кількості 4860 л. на загальну суму 87480 грн. (у т.ч. ПДВ 14580 грн.), Біологічний препарат Трихофіт у кількості 1626 л. на загальну суму 32520 грн. (у т.ч. ПДВ 5420 грн.)

У перевіряємому періоді ПП «Пеліон» отримувало від TOB «Венто Люкс» код ЄДРПОУ 39567281 біологічні препарати Гуапсин та Трихофіт на загальну суму 350000 грн. (у т.ч. ПДВ 58333,33 грн.), про що виписані податкові накладні:

№ 1 від 24.03.2015 на загальну суму 100000 грн., у т.ч.ПДВ 16666,67 грн.

Биологічний препатар Гуапсин у кількості 4500 л. на загальну суму 76500 грн. (у т.ч. ПДВ 12750 грн.), Біологічний препарат Трихофіт у кількості 1305 л. на загальну суму 23500 грн. (у т.ч. ПДВ 3916,66 грн.).

№ 1 від 26.03.2015 н загальну суму 100000 грн., у т.ч. ПДВ 16666,67 грн.

Биологічний препатар Гуапсин у кількості 4500 л. на загальну суму 76500 грн. (у т.ч. ПДВ 12750 грн.), Біологічний препарат Трихофіт у кіл-сті 1305 л. на загальну суму 23500 грн. (у т.ч. ПДВ 3916,66 грн.).

№ 1 від 22.04.2015 на загальну суму 150000 грн., у т.ч. ПДВ 25000 грн.

Биологічний препатар Гуапсин у кількості 4950 л. на загальну суму 86586 грн. (у т.ч. ПДВ 14431 грн.), Біологічний препарат Трихофіт у кількості 3523 л. на загальну суму 63414 грн. (у т.ч. ПДВ 10569 грн.).

В ході перевірки не надано актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

З урахуванням проведених заходів податковий орган дійшов до наступних висновків, які відображені у акті перевірки.

Перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.04.2014р. по 31.12.2014р. встановлено їх завищення на суму 83333 грн., у т.ч. по періодам звітності: рік 2014 - 83333 грн.

Перевіркою, відображених у рядку 05 Декларацій «Витрати операційної діяльності» показників за період з 01.04.2014 по 31.12.2014 у загальній сумі 986 958 грн. встановлено, що на формування цього показника мало вплив купівля засобів захисту рослин, насіння.

Перевірка відображеного показника за період з 01.04.2014 по 31.12.2014 у загальній сумі 986 958 грн. проведена на підставі таких документів (Додаток 4 до акту перевірки) : договорів купівлі-продажу, актів виконаних робіт та послуг, прибуткових та видаткових накладних, банківських виписок, які перевірено суцільним порядком, та регістрів бухгалтерського обліку: журнали-ордери по рахункам бухгалтерського обліку 28, 631, 90, 79, встановлено завищення задекларованих ПП «Пеліон» показників у рядку 05 Декларації у сумі 83 333 грн., у т.ч. по періодам звітності: рік 2014 - 83333 грн.

У перевіряємому періоді згідно договорів № 089ОС від 01.09.2014, № 010414/2 від 15.09.2015 ПП «Пеліон» отримувало від ПП «Марін Сервіс» (ЄДРПОУ 32508455):

транспортні послуги на загальну суму 20000 грн. (у т.ч. ПДВ 3333,33 грн.) згідно акту виконаних робіт № ОУ-0000089 від 30.09.2014, п/н № 124 від 30.09.2014;

комп'ютерні послуги на загальну суму 50000 грн. (у т.ч. ПДВ 8333,33 грн.), згідно акту виконаних робіт № ОУ-000086 від 29.09.2014, п/н № 121 від 28.09.2014;

бухгалтерські послуги на загальну суму 15000 грн. (у т.ч. ПДВ 2500 грн.), згідно п/н№ 120 від 15.09.2014;

юридичні послуги на загальну суму 15000 грн. ( у т.ч. ПДВ 2500 грн.), згідно п/н № 118 від 08.09.2015.

Надані до перевірки акти виконаних робіт, укладені між ПП «Пеліон» та постачальником послуг ПП «Марін Сервіс», не містять в собі даних щодо змісту, місця, обсягу та виміру господарської операції у натуральному і вартісному виразі.

В актах виконаних робіт вказано лише, що ПП «Марін Сервіс» надані транспортні послуги, бухгалтерські послуги, комп'ютерні послуги та юридичні послуги.

Так, серед наданих до перевірки документів відсутні будь-які відомості про те, за які саме послуги відповідно укладених договорів отримано від ПП «Марін Сервіс», де саме і яким чином відбувались зазначені послуги, що в собі містить комплекс заходів, направлений на виконання зазначених послуг.

Надана до перевірки надрукована інформація у вигляді актів виконаних робіт не містить в собі показників виконаної роботи, не розкриває сутності робіт та не може виступати доказом отримання послуг від підприємства ПП «Марін Сервіс».

За період з 10.07.2014 по 30.04.2015 ПП «Пеліон» задекларовано податкових зобов'язань по податку на додану вартість у сумі 393 190 грн.

Проведеною перевіркою відображених показників декларації з ПДВ за період з 10.07.2014 по 30.04.2015 в сумі 403 991 грн. на підставі документів та згідно договорів.

В порушення п. 181.1 ст. 181. п. 185.1 ст.185 ПКУ, у перевіряємому періоді ПП «Пеліон» здійснювало реалізацію засобів захисту рослин.

ПП «Пеліон» невірно визначено обсяги оподатковуваних операцій, що призвело до заниження податкових зобов'язань на суму 30293 грн. у серпні 2014 року.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 10.07.2014р. по 31.12.2014р. встановлено його завищення на суму 16 666 грн., у т.ч. по періодам звітності: вересень 2014 - 16 666 грн.

ПП «Пеліон» на порушення п.201.1 ст.201, п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України завищено податковий кредит на суму 16 666 грн. , у тому числі в розрізі податкових періодів: вересень 2014 - 16 666 грн.

За період з 10.07.2014 по 30.04.2015 ПП «Пеліон» задекларовано податку на додану вартість у сумі 38 120 грн.

Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 10.07.2017р. по 30.04.2015р. встановлено заниження податку на додану вартість на суму 46 959 грн., у т.ч. по періодам звітності:

серпень 2014 - 30 293 грн.;

вересень 2014 - 16 666 грн.

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.

Позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права та спирається на доводи, які підтверджені доказами, що містяться у матеріалах справи.

По перше: реальність вчинення господарської операції, що підтверджується первинними документами, які містяться у матеріалах справи;

По друге: згідно чинного цивільного та податкового законодавства України, висновки про «транзитність» взаємовідносин з боку підприємства ПП «Пеліон» по ланцюгу від постачальників TOB «Сучасне світло», TOB «Вік Фор», TOB «Вето Люкс» до покупців, що вказує на неможливість підтвердження реальності здійснення фінансово - господарських операцій з іншими суб'єктами господарювання, не можуть бути підставою для висновків про неможливість здійснення господарських операцій за правочинами, укладеними між позивачем та його безпосереднім контрагентом.

В силу положень Цивільного кодексу України , Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагент є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагент позивача є окремими платниками податків. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до статті 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

По третє: наявність або відсутність матеріально - технічної бази, що крім іншого включає і кількість штатних працівників у контрагента господарюючого суб'єкта не є передумовою для визначення господарської компетенції останнього і не впливає на вирішення питання про наявність наміру сторін щодо реального настання правових наслідків, обумовлених правочинами (Ухвала ВАСУ від 04.03.2014 р. по справі №К/9991/27474/12).

По четверте: відсутність ТТН не є підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій. В свою чергу, ухвалою ВАСУ від 13.01.2015 р. по справі №К/800/50432/13 висловлений правовий висновок: "...відсутність товарно - транспортної накладної не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій, оскільки, наявність чи відсутність ТТН є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчать про безтоварність операцій за наявності інших підтверджуючих документів. Відсутність саме ТТН не є підставою для не включення вартості придбаних товарів (послуг) до валових витрат та сум податку на додану вартість до податкового кредиту".

По п'яте: відсутність окремих реквізитів у первинних документах свідчить про порушення відомчих актів, але не спростовує наявності у підприємства відповідних господарських операцій.

Суд, дослідивши структуру спірних правовідносин, підстави їх виникнення та відповідність приписам чинного податкового законодавства, вважає за необхідне прийняти зазначені доводи, як такі, що є обґрунтованими та доведеними у встановленому законом порядку, з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Підприємство самостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку (ч. 5 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно наведених норм підставою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції та підтверджують факт їх виконання.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України (постанова від 27.03.2012 року №21-737во10), надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Крім того, практика Європейського суду суттєво впливає на змістове наповнення принципів, закріплених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколах до неї.

Так, у своїх висновках Суд неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст.1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише В«на умовах, передбачених закономВ» , а п. 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію В«законівВ» . Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах В«Амюр проти ФранціїВ» , В«Колишній король Греції та інші проти ГреціїВ» та В«Малама проти ГреціїВ» ).

Водночас ст.1 Першого протоколу не гарантує права на надбання майна (рішення у справах "ОСОБА_1 дер Мюсель проти Бельгії" та "Копеський проти Словаччини"). Особа може заявляти про порушення ст.1 Першого протоколу тільки тією мірою, якою оскаржувані рішення національного суду стосуються її майна в розумінні цього положення. "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права. "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копеський проти Словаччини").

Поряд з цим, слід відмітити, що принцип захисту легітимних очікувань також належить до принципів, що розвивалися судовою практикою Європейського суду з метою контролю за здійсненням влади так, щоб не допустити свавілля та зловживань, з метою захисту від можливих порушень з боку публічної адміністрації, в першу чергу, при реалізації державними органами та посадовими особами дискреційних повноважень.

В контексті зазначеного, слід наголосити, що податковий орган при виконанні покладених на нього повноважень зобов'язаний діяти на підставі, у межах та у спосіб визначений чинним законодавством України. Не зважаючи на той факт, що Податковим кодексом України встановлене право контролюючого органу на здійснення перевірок (документальних, невиїзних, виїзних, планових та позапланових перевірок), суд наголошує, що у той же час, контролюючий орган позбавлений права на відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень, які не мають підтвердження доказами.

Оскільки до обов'язків платника податків законом віднесено ведення в установленому порядку обліку доходів і витрат, складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; виконання законних вимог контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів з питань оподаткування та митної справи і підписування актів (довідки) про проведення перевірки (пп. 16.1.2, 16.1.8 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України), то є очевидним, що він (платник податків) має легітимне очікування на реалізацію свого майнового права, в даному випадку, на гарантоване державою право щодо формування податкового кредиту та зважаючи на відсутність факту заниження податкових зобов'язань при відсутності будь-яких порушень з боку платника податків.

Зважаючи на зазначене, суд наголошує, що податковим органом за відображеними порушеннями у акті перевірки щодо ПП «ПЕЛІОН», були встановлені та перевірені взаємовідносини з TOB «МАРІН - СЕРВІС», TOB «Сучасне світло», TOB «Вік Фор», TOB «Вето Люкс», однак не викладено зміст порушення платником податків фінансово-господарської діяльності у розумінні приписів ПК України, як і не були зазначені докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Тоді як, приписами Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 р. № 727 визначено:

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

З огляду на викладене, суд критично відноситься до посилань контролюючого органу в акті перевірки, що з метою встановлення фактичного вигодонабувача та підтвердження реальності здійснення господарських операцій між ПП «ПЕЛІОН» та контрагентами у зазначеному ланцюгу, ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області буде направлено акт на адреси ДПІ по місцям реєстрації контрагентів

Отже, податковий орган не мав визначених законом підстав для формування висновків про нереальність господарських операцій з TOB «МАРІН - СЕРВІС», TOB «Сучасне світло», TOB «Вік Фор», TOB «Вето Люкс».

Крім того, ні Податковий кодекс України, ні інші законодавчі акти з питань оподаткування не ставлять право позивача на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового та іншого законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі В«БУЛВЕСВ» АД проти БолгаріїВ» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь - яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

За таких обставин, суд погоджується з позивачем, що за чинними нормами права будь-яка відповідальність, у т.ч. цивільна, податкова, фінансова носить індивідуальний характер і стосується лише винної особи, через що на ПП «Пеліон», не може бути покладено відповідальність за невиконання або неналежне виконання контрагентами обов'язків зі своєчасності, правильності ведення бухгалтерського і податкового обліку та звітності.

Окремо суд зауважує, що відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності його контрагента, що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо такий контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов'язання з ПДВ, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для зменшення суми податкового кредиту з податку на додану вартість. На переконання суду, своїми рішеннями відповідачем встановлено для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим Податковим кодексом України та суперечить вимогам статті 19 Конституції України.

При цьому, суд зазначає, що за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного суду України від 27.01.2016р. № 21-5333а15.

Згідно положень ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняті за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права та для всіх судів України.

Приписами ч.4 ст.13 Закону України В«Про судоустрій та статус суддівВ» встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

В свою чергу, судом не встановлено належних та допустимих доказів, що досліджені податковим органом під час проведення перевірок, а саме: щодо наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, які б слугували підставою для складання висновку у актах перевірок щодо реальність вчинення господарської операції та щодо неможливість здійснення господарських операцій за правочинами, укладеними між позивачем та його безпосередніми контрагентами.

Враховуючи зазначене та досліджені господарські операції, суд прийшов до висновку, що за належних доказів ДПІ у Приморському районі ГУ ДФС в Одеській області не мала підстав для винесення оскаржуваних позивачем податкових повідомлення-рішення, оскільки надані позивачем документи до перевірки та суду відповідно до вимог п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, не мають жодних дефектів форми та змісту, а тому є юридично належними, допустимими та достатніми для підтвердження факту зміни стану майна, зобов'язань і фінансових результатів і, відповідно, реальності проведення даних господарських операцій.

Щодо посилань на відсутність ТТН, суд вважає за необхідне зазначити: відсутність певної транспортної документації не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково має бути підтверджено здійснення послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.

Зокрема ухвалою Вищого адміністративного суду України від "13" липня 2010 р. по справі № К-1972/10 встановлено: "…правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавством висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.».

При дослідженні письмових доказів судом встановлено наступне.

Між позивачем та ПП "Марін - Сервіс" укладено договір від 01.04.2014 р. про надання послуг із ведення бухгалтерського обліку.

19 липня 2014 року сторонами договору підписано замовлення № 1 (додаток до договору № 1) про надання вказаних послуг з 01.08.2014 р. по 15.09.2014 р.

15.09.2014 р. сторонами підписано акт прийняття - передачі послуг, яким засвідчено виконання зобовязань згідно з п. 2 договору та надано податкову накладну № 120 від 15.09.2014 р. Послуги були сплачені згідно з платіжним дорученням № 274 від 01.10.2014 р.

Крім того, слід зазначити, що згідно бухгалтерської довідки виданої директором ПП "Пеліон" ОСОБА_5 у період з 03.03.2012 р. по 15.06.2016 р. бухгалтер на підприємстві відсутній. (т. 2 а/с. 155).

Між ПП "Марін - Сервіс" та позивачем укладено договір № 050514/1 від 05.05.2014 р. про надання послуг по перевезенню вантажів. На підтвердження наданих послуг надані ТТН №№ 041097, 041100, 041079 та акт сдачі - прийняття робіт (надання послуг від 28.09.2014 р. та 30.09.2014 р. і платіжне доручення № 299 від 05.11.2014 р.

Також позивачем по справі укладено договір № 089 ОС від 01.09.2014 р. на виконання робіт з обслуговування та ремонту компютерної та офісної техніки з ПП "Марін - Сервіс".

01.09.2014 р. сторонами договору підписано замовлення № 1 на виконання робіт 28.09.2014 р. , видана податкова накладна № 121 від 07.10.2014 р. та 22.10.2014 р. здійснена оплата послуг згідно платіжного доручення № 281 та № 293.

Письмові докази, які досліджені судом, підтверджують наявність на балансі підприємства 3 одиниць офісної техніки та відсутність у штаті працівника із відповідною освітою.

По господарським операціям щодо надання юридичних послуг судом встановлено наступне.

1 квітня 2014 року між позивачем та ПП "Марін - Сервіс" укладено договір про надання юридичних послуг.

01.08.2014 р. сторонами договору підписано акт про прийняття - передачу наданих послуг та видана податкова накладна № 118. Сплата за послуги здійснена 01.10.2014 р. згідно платіжного доручення № 274.

На виконання зазначеного договору розроблена типова форма договору з відстроченням платежу, яку позивач використовує в роботі; проаналізована заборгованість по контрагентам; направлена претензія від 14.08.2014 р. на адресу ГП "ОХ імені ОСОБА_6 НААН" в результаті чого погашена заборгованість.

Вказані документи наявні в матеріалах справи та, крім цього, досліджувались під час проведення перевірки.

Нормами чинного національного законодавства не передбачено обов'язкова наявність інших документів, а тому висновки податкового органу не грунтуються на вимогах закону.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вастберга таксі Актіеболаг» та Вуліч проти Швеції» суд зазначив, що «… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

При цьому, необхідно зауважити, що необхідно дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Орган влади, який не є судом держави, для виконання ст.6 §1, може розглядатись як «суд» у змістовному значенні цього терміну («Срамек проти Австрії», §36).

Відмова суду вирішувати фактичні обставини справи, які є значущими у вирішенні спору, може спричини порушення статті 6 §1 Конвенції (справа «Терра ОСОБА_7 проти Нідерландів»).

Отже, дослідивши матеріали справи, суд погоджується із доводами позивача про те, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки - є безпідставними, оскільки фінансово-господарська діяльність суб'єкта господарювання відбувалась на законних підставах, що підтверджує дії платника податку в правовому полі. І тому виключення вищевказаних сум зі складу податкового кредиту, та відповідно визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість - є незаконними.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд вважає, що обставини, на які посилається відповідач як підставу своїх правомірних дій, не знайшли свого обґрунтування в ході судового розгляду та не підтверджуються матеріалами справи.

Основною метою ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та іншим порушенням принципу безперешкодного користування своїм майном, до яких часто вдаються або схильні вдаватися на практиці уряди держав.

Названа стаття проголошує: В«ОСОБА_8 фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Попередні положення, однак, ніяким чином не обмежують право держави запроваджувати такі закони, які, на її думку, необхідні для здійснення контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків або інших зборів чи штрафівВ» .

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини, найчастіше втручання у право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Протоколу № 1 забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів. Втручання має бути законним, тобто здійснено на підставі закону. При цьому під В«закономВ» Конвенція розуміє нормативний акт, що має бути В«доступнимВ» (accessible) та В«передбачуванимВ» (forseable). Також, закон має відповідати всім вимогам нормативного акта. В«Доступність законуВ» означає наявність доступу та знань щодо цього закону в суспільстві та у осіб. В«ПередбачуваністьВ» означає можливість передбачити певні дії або наслідки, що можуть виникнути в зв'язку із застосуванням закону.

Суд у своїх рішеннях нагадує, що незважаючи на те, що держави мають широкі рамки розсуду при визначенні умов і порядку, за яких приватна особа може бути позбавлена своєї власності, позбавлення останньої, навіть, якщо воно переслідує законну мету в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст.1 Протоколу № 1, якщо не була дотримана розумна пропорційність між втручанням у права фізичної чи юридичної особи й інтересами суспільства. Також буде мати місце порушення ст.1 Протоколу № 1 й у випадку, коли наявний істотний дисбаланс між тягарем, що довелося понести приватній особі, і переслідуваними цілями інтересів суспільства.

Закріплюючи право кожного на мирне володіння своїм майном, стаття 1 за своєю суттю є гарантією права власності (рішення від 13.06.1979 року у справі В«Маркс проти БельгіїВ» , п.69).

Терміну «спір» необхідно надавати основного, а не формального характеру (рішення у справі «ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 проти Бельгії»). Важливо також не звертати уваги на форму та мовні засоби, що використовуються, а опиратись на реальні події відповідно до обставин кожної справи («Гору проти Греції»).

Поряд з цим, слід відмітити, що принцип захисту легітимних очікувань також належить до принципів що розвивались судовою практикою ЄСПЛ з метою контролю за здійсненням влади так, щоб не допустити свавілля та зловживань, з метою захисту від можливих порушень з боку публічної адміністрації, в першу чергу, при реалізації державними органами та посадовими особами дискреційних повноважень .

Статтею 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з врахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та пропорційно, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи, і цілях, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що податковий орган, при прийнятті спірного рішення діяв формально, без дотримання необхідного балансу, без врахування усіх обставин, які є суттєвими, а отже, допустив порушення ст.19 Конституції України та ст. 2 КАС України.

Відповідно до ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Важливою для України з точки зору конкретизації положень щодо презумпції невинуватості є правозастосовна практика ЄСПЛ, яка в нашій державі є джерелом права та має вищу, порівняно національним законодавством, юридичну силу.

Принцип презумпція невинуватості є обов'язковим для будь - яких суб'єктів владних повноважень (справа «Аллене де Рібемон проти Франції»).

Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі В«Руїс Торіха проти ІспаніїВ» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі В«Суомінен проти ФінляндіїВ» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Процесуальні гарантії статті 6 § 1 застосовуються до усіх сторон процесу, а не лише до тих осіб, які не виграли справи у національних судах (Philis v. Greece (Філіпс проти Греції) (No. 2), § 45).

Керуючись ст. ст. 6-8, 71, 86, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення - рішення №0001062203 від 02.09.2015 року.

Скасувати податкове повідомлення - рішення №0001072203 від 02.09.2015 року.

Стягнути з державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39565511) за рахунок бюджетних асигнувань на користь приватного підприємства «ПЕЛІОН» (код ЄДРПОУ 38153967) суму судового збору за подання адміністративного позову за:

- платіжним дорученням № 759 від 02.03.2016 р. у сумі 1 378, 00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 коп.).

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Потоцька Н.В.

.