Рішення

від 26.09.2016 по справі 906/811/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "26" вересня 2016 р. Справа № 906/811/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватної агрофірми "Тетерів"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про розірвання договору ремонту обладнання від 20.08.2015р., стягнення 15000,00 грн. та зобов'язання повернення пересувного ОВС-25

Позивач подав позов відповідно до якого просить:

- розірвати договір ремонту обладнання від 20.08.2015р., укладеного між ФОП ОСОБА_1 та Приватною агрофірною "Тетерів";

- стягнути з ФОП ОСОБА_1 на користь Приватної агрофірми "Тетерів" попередню оплату в розмірі 15000,00 грн., сплачену на підставі договору ремонту обладнання від 20.08.2015р.;

- зобов'язати ФОП ОСОБА_1 повернути пересувну машину ОВС-25 Приватній агрофірмі "Тетерів".

Ухвалою господарського суду від 16.08.2016р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 30.08.2016р.

Ухвалою господарського суду від 30.08.2016р. відкладено розгляд справи на 26.09.2016р.

Позивач повноважного представника в судове засідання не направив, про причини його неявки суд не повідомив, вимоги суду, викладені в ухвалі від 30.08.2016р. не виконав. Про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 41).

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, 09.09.2016р. на адресу господарського суду повернулась копія ухвали господарського суду від 30.08.2016р., яка направлялась на адресу відповідача з відміткою поштового відділення про неможливість вручення поштового відправлення у зв'язку з "закінченням терміну зберігання".

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Як вбачається з матеріалів справи ухвала про порушення провадження у справі від 16.08.2016р. та ухвала про відкладення розгляду справи від 30.08.2016р. направлялась відповідачу на адресу - АДРЕСА_1, тобто на адресу зазначену у Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.18).

Отже, судом вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи та забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на викладене, вирішення спору здійснюється за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

20.08.2016р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (виконавець, відповідач) та Приватною агрофірмою «Тетерів»"(Замовник, позивач) укладено договір ремонту обладнання (а.с. 9-10).

За умовами п. 1.1. договору, виконавець зобов'язався виконати капітальний ремонт пересувної машини ОВС-25.

У пункті 2.1 договору сторони домовились, що вартість капітального ремонту пересувної машини ОВС-25 складає 30 000 грн.00 коп.

Приписами п. 2.3 договору встановлено обов'язок замовника здійснити попередню оплату у розмірі 50% від вартості ремонту, інші 50% - після завершення ремонтних робіт.

Відповідно до п. 3.1 договору сторони визначили, що термін капітального ремонту складає до 14 календарних днів.

Згідно п. 4.1. виконавець взяв на себе зобов'язання здійснити капітальний ремонт у терміни, передбачені даним договором.

За умовами п. 4.3. договору, замовник зобов'язався здійснити оплату капітального ремонту за ціною й у терміни, встановлені Договором.

20.08.2015р. позивач передав на ремонт відповідачу пересувну машину ОВС- 25, що підтверджується розпискою відповідача (а.с.11) та накладною № 20 від 20.08.2016 р. (а.с. 35).

20.08.2015р за ремонт пересувної машини ОВС-256 відповідачем було виставлено рахунок № 21 на сплату 30000,00грн. (а.с. 34).

На виконання умов даного договору позивач здійснив попередню оплату в сумі 15000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням № 335 від 01.09.2015р. (а.с.12).

01.02.2016р. позивачем на адресу відповідача надіслано претензію, в якій останній вимагав повернення відремонтованої пересувної машини та вказав, що решта коштів за ремонт буде перерахована після повернення речі з ремонту.

Крім того, в разі не проведення капітального ремонту пересувної машини, позивач вимагав у відповідача повернення об'єкту ремонту у тому ж стані, в якому було отримано на ремонт та вимагав повернення 15000,00грн. (а.с. 31-33).

Як вказує позивач, відповідач порушив умови договору, оскільки пересувна машина ОВС-25 після капітального ремонту не повернута, що стало підставою для звернення до суду.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволеня позову з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору ремонту обладнання, який за своєю правовою природою підпадає під визначення договору підряду.

Так, згідно з ч.ч. 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Приписами ч. 1 ст. 846 ЦК України визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

З матеріаів справи вбачається, що відповідач прийняв у позивача на ремонт пересувну машину ОВС-25, а позивач здійснив попередню оплату за такий ремонт в сумі 15000,00 грн.

Відповідно до ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За приписами ст.852 ЦК України, яка є спеціальною щодо правовідносин підряду, якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором.

За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Тобто, частина перша цієї статті визначає правові наслідки недоліків в підрядній роботі, які не впливають на її результати, то частина друга визначає правові наслідки тих недоліків, що мають суттєвий характер.

Під істотними відступами від умов договору підряду або істотними недоліками треба розуміти такі порушення договору, що безпосередньо впливають на кінцевий результат роботи, завдяки чому замовник може втратити інтерес до цього результату робіт.

Істотні недоліки припускають неможливість їх виправлення в розумні строки будь-якою стороною договору підряду. Істотні недоліки виключають можливість використання замовником результату робіт відповідно до мети, яку він визна¬чив. В цих випадках замовник має право вимагати від підрядника не виправлення недоліків, а розірвання договору та відшкодування збитків.

Отже, виходячи з приписів чинного законодавства, договір підряду за рішенням суду може бути розірвано в разі істотного порушення договору відповідачем та за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків.

Позивач, посилаючись на норми ч. 2 ст. 852 ЦК України, як на підставу звернення до суду з вимогою про розірвання договору, вказує на факт неповернення відповідачем пересувної машини ОВС-25 після капітального ремонту.

При цьому не наводить будь-яких обставин щодо наявності у роботі відповідача істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків.

Водночас, позивач не зазначає обставин щодо істотного порушення договору відповідачем, тобто такого порушення договору, яке тягне для позивача неможливість досягнення ним цілей договору та наявність шкоди, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, так і моральної (немайнової) шкоди.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що вимога про розірвання договору ремонту обладнання від 20.08.2015р., з підстав вказаних позивачем, задоволенню не підлягає.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача суми попередньої оплати, суд зазначає про наступне.

Статтею 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За приписами ч.ч. 2,16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Аналогічні положення містяться в ст. 20 ГК України.

Звертаючись з позовом до суду, позивач на свій розсуд обирає спосіб захисту порушеного права, в той час як на суди покладено обов'язок перевірки відповідності обраного позивачем способу захисту приписам ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

Відповідно до норм ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

За умовами ч. 2 ст. 852 ЦК України, наслідком розірвання договору в разі наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків є відшкодування збитків.

Водночас, вищезазначеними нормами чинного законодавства не передбачено таких правових наслідків як повернення передоплати за договором підряду.

З огляду на викладені обставини, суд дійшов до висновку про те, що зазначені вимоги позивача не відповідають способу захисту порушених прав, передбаченим діючим законодавством України щодо правовідносин, які випливають з загальних засад договору підряду, тому дана вимога задоволенню не підлягає.

Стосовно позовної вимоги про зобов'язання повернути пересувну машину ОВС- 25, то суд зазначає про наступне.

Дослідивши зміст договору, який укладено між сторонами, судом встановлено, що сторонами не було врегульовано питання щодо повернення з ремонту пересувної машини ОВС- 25.

Проте, як вбачається з розписки відповідача, яка міститься в матеріалах справи, ФОП ОСОБА_1 зобов'язалась по закінченню ремонтних робіт повернути дане обладнання позивачу.

Разом з тим, умовами п. 3.1 договору визначено, що термін капітального ремонту складає до 14 календарних днів.

Матеріали справи містять також докази того, що відповідачем, на виконання своїх договірних зобов'язань, 01.09.2015р. проведено попередню оплату в сумі 15000,00 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Таким чином, враховуючи, що відповідач здійснив попередню оплату за роботи, передбачені договором, у відповідача виник обов'язок щодо виконання зустрічного обов'язку - проведення такого ремонту у строк до 14 календарних днів.

За таких обставин, суд припускає, що виконання ремонтних робіт мало бути проведено у термін з 01.09.2015р. (дати здійснення попередньої оплати) до 15.09.2015р.

Водночас, оскільки у розписці, виданій відповідачем, та в самому договорі сторони не визначили ні порядку, ні строків повернення обладнання з ремонту, тому в даному випадку слід керуватись загальними правилами щодо строків виконання зобов'язання.

Так, відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. , однак матеріали спарви доказів такого повернення не містять.

04.02.2016р. на адресу відповідача надіслана претензія за № 2 від 01.02.2016р., в якій останній позивач вимагав, зокрема, повернення пересувної машини.

Таким чином, відповідач зобов'язаний був у термін до 16.02.2016р. (04.02.2016р (дата надіслання вимоги) + 3 дні на пересилку згідно наказу Міністерства Інфраструктури України від 28.11.2013 N 958 "Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень" + 7 пільгових днів згідно вимоги) здійснити повернення позивачу пересувної машини ОВС-25.

Незважаючи на пред'явлену вимогу, відповідач не здійснив повернення вищевказаного обладнання позивачу.

Відповдно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено вимогу про повернення позивачеві пересувної машини ОВС-25. Відтак дана вимога підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В порядку ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обгрунтовано заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, іпн НОМЕР_1)

повернути Приватній агрофірмі "Тетерів" (13132, Житомирська обл., Любарський р-н, с. Громада, вул. Леніна, 50, код 30077219) пересувну машину ОСВ-25.

3. Відмовити в задоволенні позову в частині розірвання договору ремонту обладнання від 20.08.2015р.

4. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь Приватної агрофірми "Тетерів" попередньої оплати в розмірі 15000,00 грн.

5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, іпн НОМЕР_1)

на користь Приватної агрофірми "Тетерів" (13132, Житомирська обл., Любарський р-н, с. Громада, вул. Леніна, 50, код 30077219)

- 1378,00 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 03.10.16

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу

2,3 стороанм (рек. з повід)