Ухвала

від 03.10.2016 по справі 813/903/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2016 р. Справа № 876/5913/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Сапіги В.П.,

суддів: Левицької Н.Г., Обрізка І.М.,

за участі секретаря судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.07.2016 року у справі за позовом "ОСОБА_2 Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве ОСОБА_3 Ширкеті" (Турецька Республіка), що діє в Україні через Представництво "ОСОБА_2 Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве ОСОБА_3 Ширкеті" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

В«ОСОБА_2 Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве ОСОБА_3 ШиркетіВ» (Турецька Республіка), що діє в Україні через Представництво В«ОСОБА_2 Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве ОСОБА_3 ШиркетіВ» (далі - позивач, Представництво) звернулось в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - ДПІ у Шевченківському районі) про скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 від 01.03.2016 року, № НОМЕР_2 від 16.03.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що висновки контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій позивача з його контрагентами: ТОВ В«Елан ЛТДВ» , ТОВ В«ГермесВ» , ТОВ В«ЛьвівбудмережіВ» є передчасними та необ'єктивними. Реальність таких операцій підтверджено первинною документацією, наданою до перевірки та долученою до матеріалів справи. Відтак, усі господарські зобов'язання між позивачем і його контрагентами були спрямовані на реальне настання господарських наслідків, а тому позивач мав усі правові підстави для формування податкового кредиту за наслідками господарських відносин із вказаними контрагентами.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.07.2016 р. позов задоволено повністю, оскільки суд погодився з доводами позивача.

З таким рішенням не погодився відповідач - ДПІ у Шевченківському районі, подавши апеляційну скаргу. Вважає оскаржувану постанову такою, що прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з підстав та доводів, наведених в апеляційній скарзі.

Свої вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує та мотивує зокрема тим, що перевіркою не підтверджено фактичний рух активів у процесі здійснення господарських операцій, а отже, встановлено факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам. Відсутність реально вчиненої господарської операції та юридична дефектність відповідних первинних документів не дозволяє формувати дані податкового обліку - учасників відповідної операції, а податкові накладні, на підставі яких сформований податковий кредит за спірними господарськими операціями самі по собі не підтверджують право позивача на його формування.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні норми чинного законодавства та обставини справи.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Судом апеляційної інстанції з урахуванням встановленого судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Шевченківському районі проведено позапланову виїзну перевірку Представництва В«ОСОБА_2 Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве ОСОБА_3 ШиркетіВ» з питань формування податкового кредиту з податку на додану вартість по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ В«Елан-ЛТДВ» за квітень 2015р., ТОВ В«ТВП В«ГермесВ» за червень 2015р., ТОВ В«ЛьвівбудмережіВ» за червень 2015р., ТОВ В«Корпорація КРТВ» за серпень, вересень 2015р. та їх подальший вплив на правильність формування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за відповідні періоди, про що складено акт № 31/6/13-07-14-00/26579227 від 18.02.2016р., яким зафіксовано наступні порушення позивача: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, 198.5, 198.6 ст. 198, п.201.1, 201.2, 201.7, 201.10 ст. 210 ПК України, а саме: завищення податкового кредиту на загальну суму 225277,43 грн.

За наведені порушення ДПІ у Шевченківському районі прийнято податкове повідомлення-рішення форми В«В4В» № НОМЕР_1 від 01.03.2016р., відповідно до якого зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 225277,43 грн та податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 16.03.2016р. за платежем податок на додану вартість на суму 22527,74 грн (штрафні санкції (штраф)).

Приймаючи оскаржувану постанову про задоволення позовних вимог суд першої інстанції прийшов до висновку, що представлені стороною позивача первинні документи в повній мірі відображають зміст, обсяги та вартісні показники господарських операцій позивача, а також підтверджують зміни у майновому стані позивача у зв'язку з веденням такої саме з контрагентами, відтак позивач довів реальність господарських операцій з його контрагентами. Тому суд встановив відсутність факту заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважаючи їх такими, що винесені з повним з'ясуванням усіх обставин справи, виходячи з наступного.

Відповідно до статі 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та формування валових витрат; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та на формування валових витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України (далі - ПК України в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно п.п.139.1.1 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку

Пунктом 185.1 статті 185 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п. 187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Податковий кредит відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Разом з тим, правові підстави віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту з податку на додану вартість регулюються статтею 198 ПК України.

Так, пунктами 198.1, 198.2 ст.198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Згідно абзацу четвертого п. 201.1 ст. 201 ПК України у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Згідно п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику (пункт 201.2 статті 201 ПК України).

Відповідно до вимог п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року за № 1333/20071, затверджено форму податкової накладної та Порядок заповнення податкової накладної (далі - Порядок № 1379).

Пунктом 3 Порядку № 1379, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що податкова накладна виписується у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Дата виписки податкової накладної заповнюється цифрами у такій послідовності: день місяця (дві цифри), місяць (дві цифри), рік (чотири цифри).

За приписами п. 12.1 Порядку № 1379 до розділу I податкової накладної вносяться дані у розрізі номенклатури постачання товарів/послуг, а саме у графу 2 - дата виникнення податкового зобов'язання у продавця, тобто здійснення будь-якої з подій, що сталася раніше, відповідно до вимог пункту 187.1 ст. 187 ПК України.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення коштів сплачених на придбання товарів, робіт, послуг до складу витрат та віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту з податку на додану вартість є факт придбання товарів, робіт та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Тобто, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Доводи ж податкового органу про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на віднесення певних витрат до складу валових витрат з податку на прибуток та формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За змістом статті 1 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Частиною 1 статті 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відтак, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Одночасно необхідно зазначити, що коли контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат.

Досліджуючи правомірність винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення В«В4В» № НОМЕР_1 від 01.03.2016 р., винесеного на підставі акта перевірки № 31/6/13-07-14-00/26579227 від 18.02.2016 р. та похідного від нього податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 16.03.2016 року, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції, колегія суддів приймає до уваги наступне.

Як встановлено судом, між ЛКП В«ЛьвівавтодорВ» (замовник) та позивачем (підрядник) укладено контрактний договір від 03.06.2013р., відповідно до якого обумовлено, що замовник бажає, щоб підрядник виконав роботи по реконструкції доріг та трамвайних ліній у м. Львів, контракт № 39789/2 та акцептував пропозицію підрядника для виконання та завершення вказаних робіт і усунення в них усіх дефектів. Роботи виконуються по секціям, 6 секцій складають 6 лотів, зафіксованих у договорі за загальною ціною4819679,50 €.

До матеріалів справи долучено відомість об'ємів робіт (ВОР) - ЛОТ 5.

Крім цього, між цими ж сторонами укладено контрактний договір від 08.05.2014 року, відповідно до якого обумовлено наступне: оскільки замовник бажає, щоб підрядник виконав роботи по будівництву трамвайної лінії до житлового масиву В«СихівВ» по трамвайній лінії 4, Контракт № 39789/3, що складаються з: Лот 1: (Угорська - ОСОБА_4) довжиною 3661,5 метрів по трамвайній лінії 4; Лот 2: (ОСОБА_5 - Угорська) довжиною 1981,5 метрів по трамвайній лінії 4; і замовник акцептував пропозицію підрядника для виконання та завершення вказаних робіт і усунення всіх дефектів. Договір свідчить, зокрема, про наступне: згідно платежів, які замовник повинен виплатити підряднику, що будуть зазначені надалі, підрядник зобов'язується перед замовником виконувати, завершити і усувати в них будь-які дефекти у відповідності до усіх положень контракту. Таким чином, замовник зобов'язується оплатити за виконання та завершення робіт, а також усунення в них будь-яких дефектів ціну контракту, яка як базова визначено в сумі 7211433,43 €.

До матеріалів справи долучено відомість об'ємів робіт по будівництву трамвайної лінії до житлового масиву В«СихівВ» по трамвайній лінії 4.

У зв'язку з необхідністю виконання наведених вище робіт між позивачем та його контрагентами були укладені відповідні господарські договори.

Так, 23.02.2015р. між позивачем (покупець) та ТОВ В«Елан ЛТДВ» (постачальник) укладено договір № 51170, відповідно до якого постачальник зобов'язується виготовити та поставити, а покупець прийняти та оплатити провід контактний МФ-100 в кількості 13700,0 кг. Часткова поставка дозволяється Провід повинний бути упакований на 9-ти барабанах № 14Б. Кількість проводу може відрізнятися від зазначеної в п. 1.1 на +/- до 400,0 кг. Ціна 1 кг проводу МФ-100 - 243,00 грн, в т.ч. ПДВ. Ціна 1 шт. барабана №14Б з урахуванням ПДВ - 900,00 грн. Сума договору складає з ПДВ 3337200,00 грн, в т.ч. ПДВ 556200,00 грн.

Покупець по рахунку постачальника перераховує авансовий платіж на розрахунковий рахунок постачальника авансовий платіж в розмірі 50% від суми зазначеної попередньо. Постачальник отримавши вказані кошти закуповує необхідні матеріали для виготовлення проводу та виготовляє сам провід. Якість продукції повинна відповідати ГОСТу 2584-86 і засвідчується сертифікатом якості. Приймання продукції по кількості та якості здійснюється відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції і товарів по кількості № П-6 від 15.06.65 та якості № П-7 від 25.04.66. До товару надається наступна товарно-супровідна документація: видаткова накладна; податкова накладна; сертифікат якості; рахунок.

Продукція виготовляється та постачається на протязі 10 - ти робочих днів з дати отримання авансового платежу. Постачання продукції здійснюється (відповідно до ІНОТЕРМС-2010) на умовах постачання СІР - м. Львів (доставка та страхування платежу за рахунок постачальника).

Згідно додатку № 1 до Договору № 51170 від 23.02.2015р. від 22.06.2015р. сторони домовилися, що за договором виготовлено та поставлено 9032,0 кг проводу МФ-100 на 6-ти барабанах № 14Б. До постачання залишилось 4668,0 кг проводу МФ-100 на 3-х барабанах №14-Б. кількість проводу, що залишилась до постачання, може відрізнятись на +/- 200 кг від зазначеної кількості з причини особливості технологічного процесу виготовлення проводу. Ціна проводу, що залишились до постачання складає: 200,04 грн за 1 кг. Проводу МФ-100 з урахуванням ПДВ; 1080,00 грн за 1 барабан № 14Б з урахуванням ПДВ. Сума поставки складає 937026,72 грн, в т.ч. ПДВ 156171,12 грн. Загальна сума договору змінюється та складає 3137202,72 грн, в т.ч. ПДВ 522867,12 грн.

На виконання вказаного договору позивачем представлено суду: копію рахунку-фактури № СФ-026 від 23.02.2015р.; копію платіжного доручення № 8621 від 09.04.2015р.; копію податкової накладної № 4 від 09.04.2015р.; копію квитанцію про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 10.04.2015р.; копію видаткової накладної № РН-016 від 16.04.2015р.; копію сертифікату якості № 080 від 16.04.2015р.; копію накладної Міст Експрес; копію акту № 00000015991 від 20.04.2015р. здачі-прийняття робіт; копію картки субконто за березень-травень 2015р. по контрагенту ТОВ В«Елан ЛТДВ» , договір № 51170 від 23.02.2015р.

Як пояснив суду представник позивача, з метою забезпечення виконання відповідних робіт за контрактами № 39789/2 та № 39789/3 здійснено пошук виготовлювачів та постачальників відповідного товару - провід контактний МФ-100 та визначено найкращу пропозицію ТОВ В«Елан ЛТДВ» , оскільки таке має багаторічний досвід співпраці з підприємствами електротранспорту України, пропонує широкий спектр кабельно-провідникової продукції високої якості.

Також, між ТОВ В«ТВП В«ГермесВ» (постачальник) і Представництвом (покупець) укладено договір поставки № 15 від 26.02.2015р., відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити його на умовах, визначених цим договором. Найменування, асортимент, кількість, ціна товару, строки поставки узгоджуються сторонами і визначаються специфікаціями, рахунком-фактурою та видатковими накладними, що є невід'ємною частиною цього договору. Товар, який поставляється за договором сплачується за погодженими сторонами ціною згідно рахунком-фактури або специфікації по кожній партії товару окремо. Загальна сума договору визначається як загальна вартість всього поставленого покупцеві товару відповідно до рахунків, видаткових накладних або актів виконаних робіт (специфікацій) за весь період дії договору. Розрахунки за товар здійснюються на умовах 100% передоплати протягом 5 банківських днів (якщо інше не оговорено специфікаціями, додатковими угодами) з моменту виставлення рахунку на оплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Товар покупцю відвантажується зі складу підприємства у м. Дружківка на умовах СРТ, якщо інше не узгоджено у специфікаціях до договору. Покупець зобов'язується вжити всіх належних заходів, що забезпечують прийняття товару, поставленого постачальником відповідно до умов договору як безпосередньо на адресу покупця, так і в адреси одержувачів, зазначених покупцем в заявці. При отриманні поставленого товару від перевізника, покупець або одержувач за його дорученням зобов'язуються перевірити відповідність товарів відомостям, зазначеним у товарно-супровідних документах, а також прийняти цей товар від перевізника з дотриманням порядку і правил, передбачених нормативними документами, регулюючими діяльність перевізника. Товар, який поставляється за даним договором по своїй якості повинен відповідати ТУ та ГОСТам, затвердженим законодавством України. Приймання товару за кількістю та якістю проводиться відповідно до інструкцій з приймання продукції за якістю і кількістю, затвердженими постановами ГА СРСР від 15.06.65 № П-6 і від 25.04.66 № П-7.

Відповідно до специфікацій № 1 від 26.02.2015р. та № 2 від 05.05.2015р. транспортування здійснюється транспортно-експедиторською фірмою або транспортними засобами покупця, витрати по транспортуванню несе покупець.

Згідно додаткової угоди від 10.06.2015р. сторони внесли зміни до договору поставки від 26.02.2015р. №15 в частині зміни назви покупця, голови Представництва, фактичної та поштової адреси покупця. Додатковою угодою від 01.09.2015р. сторони внесли зміни до згаданого договору поставки в частині зміни юридичної адреси місцезнаходження постачальника.

На підтвердження виконання робіт за договором поставки № 15 стороною позивача представлено суду копію платіжного доручення № 47 від 17.06.2015р.; копію податкової накладної № 59 від 17.06.2015р.; копію видаткової накладної № РН-0000390 від 22.06.2015р., № РН-0000397 від 23.06.2015р.; копію транспортної № 10018128955, № 10018129854, № 10014244942, № 10018128900 ТОВ В«Нова поштаВ» ; копію акту № НП/7-0018075 здачі-прийняття робіт від 30.06.2015р.; копії виписок з посвідчення якості № 08/03, № 08/05; копію сертифікату якості № 002177, № 003613, № 004689; копію картки субконто за травень-липень 2015р. по контрагенту ТОВ В«ТВП В«ГермесВ» , договір № 15 від 26.02.2015р.

Крім того, між ТОВ В«ЛьвівбудмережіВ» (субпідрядник) та Представництвом укладено договір субпідряду від 17.04.2015р. на виконання робіт по влаштуванню водопровідної мережі (переходів № 8 і № 9 водопровідної мережі) будівництво трамвайної лінії на житловий масив В«СихівВ» (від вул. Угорської - вул. ОСОБА_4) довжиною 3661,5 м на трамвайній лінії 4 (Лот 1)). Проект виконується у відповідності з вимогами Головного підряду, специфікацій, креслень, відомості об'ємів робіт та додатків, разом - В«Документи підрядуВ» . Зокрема, будівельно-монтажні та інші будівельні роботи виконуються субпідрядником відповідно до робочого проекту, затвердженого інженером. Склад та обсяги робіт, доручених на виконання субпідряднику визначаються проектно-кошторисною документацією. Склад та об'єми робіт можуть бути переглянуті в процесі будівництва при чому такий перегляд підлягає затвердженню інженером. Вартість комплексу робіт включаючи вартість самих робіт, накладні витрати, податки та збори визначено ціновою відомістю об'ємів.

Позивачем представлено відомості об'ємів робіт загальною вартістю 257763,01 грн (в т.ч. ПДВ 42960,50 грн).

На виконання робіт (надання послуг) за даним договором стороною позивача представлено копії: платіжного доручення № 8791 від 28.04.2015р.; податкової накладної № 4 від 28.04.2015р.; платіжного доручення № 9013 від 25.05.2015р.; податкової накладної № 5 від 25.05.2015р.; розрахунків вартості виконаних робіт за 18.06.2015р.; розрахунку сплати ПДВ (підсумків проміжного платіжного сертифікату по виконаним роботам), платіжного сертифікату № 1; податкової накладної № 6 від 18.06.2015р.; платіжного доручення № 131 від 20.06.2015р.; платіжного доручення № 1453 від 20.10.2015р.; копію картки субконто за січень-жовтень 2015р. по контрагенту ТОВ В«ЛьвівбудмережіВ» , договір від 17.04.2015р.

Згідно даних ЄДРЮОФОПГФ щодо ТОВ В«Елан ЛТДВ» , ТОВ В«ТВП В«ГермесВ» , ТОВ В«ЛьвівбудмережіВ» відомостей про перебування їх в процесі провадження у справі про банкрутство, санації, в процесі припинення, державної реєстрації припинення не значиться.

Крім того, як встановив суд, контрагент позивача ТОВ В«ЛьвівбудмережіВ» володіє ліцензією Державної архітектурно-будівельної інспекції України серії АЕ № 260222 на ведення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно з додатком) з 20.02.2013 року по 20.02.2016 року. На підтвердження факту відповідності робіт виконуваних відповідним контрагенту проектній документації до матеріалів справи долучено копії листів вимірів.

Факт реальності виконання робіт з контрагентом ТОВ В«ЛьвівбудмережіВ» підтверджується копіями актів № 1 та № 2 від 15.05.2015р. та від 04.06.2016р. відповідно про проведення приймального гідравлічного випробування напірного трубопроводу на міцність та герметичність, складеного за участю генерального підрядника, субпідрядника та ЛМКП В«ЛьвівводоканалВ» , а також актами проведення промивки і дезінфекції трубопроводів (споруд) господарсько-питного водопостачання від 21.05.2015р. та від 12.06.2015 року, хімічними аналізами води.

Крім того, на підтвердження господарських операцій представник позивача суду першої інстанції пояснив, що Представництвом правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за результатами господарських операцій з переліченими контрагентами та правильно відображено такий у податковому обліку позивача, враховуючи, що 09.04.2015р. ТОВ В«Елан ЛТДВ» по факту В«першоїВ» події склало і зареєструвало в єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 4 від 09.04.2015р., що відображено в додатку № 5 до податкової декларації з ПДВ.

Платіжним дорученням № 47 від 17.06.2015р. Представництвом сплачено на користь ТОВ В«ТВП В«ГермесВ» 400000 грн (в т.ч. ПДВ), які отримано згідно з видатковими накладними від 22.06.2015р. та 23.06.2015р., а тому суму ПДВ сплаченого Представництвом в ціні товару. На підставі даної накладної віднесено до податкового кредиту позивача за червень 2015р., що відображено в додатку № 5 до декларації з ПДВ за червень 2015р.

Щодо ТОВ В«ЛьвівбудмережіВ» зазначено, що оскільки у червні 2015р. поставлено робіт (послуг) на суму, що була частково оплаченою в квітні цього ж року, - по факту передачі робіт послуг, що є першою подією в цьому випадку, складено податкову накладну № 6 на суму 151664,66 грн (в т.ч. ПДВ 25277,44 грн). Вказану суму ПДВ віднесено до податкового кредиту представництва за червень 2015р. та відображено в додатку № 5 до податкової декларації з ПДВ за червень 2015р.

В підтвердження таких пояснень до матеріалів справи долучено копії розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за квітень, червень 2015р. з квитанціями про їх прийняття контролюючим органом.

Надаючи оцінку доводам апелянта щодо порушення позивачем податкового законодавства при формуванні сум податкового кредиту з податку на додану вартість, колегія суддів зазначає, що відсутність належним чином оформлених товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платника податків. Документи, обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом - товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, податкове законодавство не пов'язує відсутність деяких реквізитів в первинному документів з правом платника податків на податкові відрахування з податку на додану вартість або формування валових витрат. Сама собою наявність або відсутність окремих документів (або наявність помилок) у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Відсутність у позивача довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей правомірно обґрунтовується тим, що виписані довіреності передаються постачальнику, а згідно п. 15 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. № 99 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 року за № 293/1318) відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей.

Відповідність господарських операцій з вказаними контрагентами меті діяльності позивача підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а саме: договорами, додатковими угодами до договорів, актами приймання-передачі, видатковими та податковими накладними, копіями платіжних доручень з відміткою банківської установи, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, які складені за результатами проведених операцій та не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу статті 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Видані контрагентами позивачу податкові накладні не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Стосовно квитанції ТОВ В«ТД В«Міст ЕкспресВ» від 16.04.2015р. № 012-0052905 від ТОВ В«Елан ЛТДВ» , які на переконання відповідача не містить дати одержання товару, прізвище, підпис одержувача, згідно з описом відправлення вантаж складається з 1 пакету, фактично згідно накладної було відправлено 3030,00 кг проводу МФ-100, 2 барабана № 14Б; оголошена цінність відправлення - 200000 грн фактична ж вартість ТМЦ - 738090 грн, а також щодо наданих до перевірки та долучених до матеріалів справи накладних (Нова пошта) податковим органом встановлено, що в повному обсязі не співпадає номенклатура товару; відсутня дата одержання товару, прізвище, підпис одержувача, згідно опису відправлення вантаж складається не читабельно, оголошена цінність відправлення - не читабельно, то суд першої інстанції вірно зазначив, що відсутність у наведених накладних перелічених відомостей не може спростовувати факт поставки. Зміст документів про надані послуги визначається сторонами договору та з огляду на те, що акти здачі-прийняття робіт надання послуг між сторонами підписані, претензії у сторін відсутні.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що змінами, внесеними до статті 228 ЦК Законом України від 02 грудня 2010 року № 2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», встановлено два окремі види недійсності правочинів: ті, що порушують публічний порядок і є нікчемними, та ті, що вчинені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, і є оспорюваними, недійсність яких прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інші заінтересовані особи можуть заперечувати їх дійсність в судовому порядку на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України).

Таким чином, у новій редакції статті 228 ЦК передбачено, що правочин, який не відповідає інтересам держави і суспільства, може бути визнаний недійсним судом. Також законодавець визначив наслідки визнання такого правочину недійсним.

Відтак, враховуючи наведені норми права, а також позицію Верховного Суду України, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки договірні стосунки позивача з контрагентом мали місце в 2013 році, то в дію вступила норма ст. 228 ЦК України в новій редакції де зазначено, що у разі спірності договору як такий що не виконувався слід доводити окремо в суді. Податковий орган цим не скористався.

Вказана позиція не суперечить висновку Верховного Суду України викладеному в судовому рішенні від 18.11.2014 року, відповідно до якого, застосування наслідків недійсного правочину, які були укладені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, передбачених частиною третьою ст. 228 ЦК України, мають застосовуватися до правочинів, недійсність яких встановлюється судом.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність у спірних контрагентів необхідних умов для досягнення результатів господарської, економічної діяльності, технічного, робітничого персоналу, власних складських приміщень, виробничих активів або інших основних засобів, транспортних засобів самі по собі не є доказом безтоварності господарських операцій за участю цих постачальників; ці доводи є оцінкою контрагентів, за дії та поведінку яких позивач не може нести відповідальність. Крім того, у комерційній діяльності виконання поставок товарів, робіт, послуг не завжди вимагає наявності власних основних та транспортних засобів, значної кількості персоналу; звичаями ділового обороту встановлені й інші можливості залучення матеріальних ресурсів без реєстрації в уповноважених органах (як-от - на умовах оренди, найму за цивільними договорами тощо).

Слід зазначити, що платник податків (покупець), який дотримався вимог закону щодо формування податкового кредиту, не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальником товару вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності, сплати податків та звітування тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит та на віднесення певних сум до валових витрат за допущені зазначені порушення таким постачальником. У разі якщо постачальник допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо нього, адже законами іншого не передбачено.

Таким чином, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податку на додану вартість відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Враховуючи , що позивачем спростовано завищення ним розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, не підлягають до застосування штрафні санкції, визначені податковим повідомленням-рішенням від 16.03.2016 року № НОМЕР_2.

У відповідності до вимог ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. А згідно ст. 86 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в спосіб, визначений ст.162 КАС України, оскільки позивач надав достатні та без запереченні докази в обґрунтування обставин на спростування прийнятих оскаржуваних податкових-повідомлень рішень в повному обсязі. У свою чергу відповідач, як суб'єкт владних повноважень, повною мірою не довів обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, що також не дає підстав вважати правомірним прийняті податковим органом рішення.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права, а тому у відповідності до вимог ч. 1 ст. 200 КАС України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, 199, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.07.2016 року у справі № 813/903/16 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвалив повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.П. Сапіга

Судді Н.Г. Левицька

ОСОБА_6

Повний текст виготовлено 04.10.2016р.