Постанова

від 24.05.2019 по справі 813/903/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 травня 2019 року

Київ

справа №813/903/16

касаційне провадження №К/9901/19299/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.07.2016 (суддя Кравців О.Р.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2016 (головуючий суддя - Сапіга В.П., судді: Левицька Н.Г., Обрізко І.М.) по справі № 813/903/16 за позовом Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Шишкеті , що діє в Україні через Представництво Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Шишкеті до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Фірма Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Шишкеті , що діє в Україні через Представництво Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Шишкеті , звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 01.03.2016 №0000181400 та від 16.03.2016 №0000281400.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 19.07.2016 позов задовольнив.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 03.10.2016 залишив постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.07.2016 без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області оскаржила їх у касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.07.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2016 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), положень Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Зокрема, наголошує на безтоварності господарських операцій з придбання позивачем активів у Товариства з обмеженою відповідальністю Елан ЛТД , Товариства з обмеженою відповідальністю ТВП Гермес та Товариства з обмеженою відповідальністю Львівбудмережі .

Переглядаючи оскаржувані судові в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами рішення першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань формування податкового кредиту з податку на додану вартість по фінансового-господарським взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю Елан ЛТД за квітень 2015 року, Товариством з обмеженою відповідальністю ТВП Гермес за червень 2015 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Львівбудмережі за червень 2015 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Корпорація КРТ за серпень, вересень 2015 року та їх подальший вплив на правильність формування податкових зобов`язань з податку на додану вартість за відповідні періоди, результати якої оформлено актом від 18.02.2016 №31/6/13-07-14-00/26579227.

За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.2, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), що полягало у неправомірному включенні до складу податкового кредиту податку на додану вартість за операціями щодо придбання:

1) у Товариства з обмеженою відповідальністю Елан ЛТД на підставі договору від 23.02.2015 №51170 товарів (провід контактний);

2) у Товариства з обмеженою відповідальністю ТВП Гермес на підставі договору поставки від 26.02.2015 №15 будівельних матеріалів та послуг;

3) у Товариства з обмеженою відповідальністю Львівбудмережі на підставі договору від 17.04.2015 робіт щодо влаштування водопровідної мережі.

Свою позицію податковий орган обґрунтовує нереальним характером вищезазначених господарських операцій. На думку відповідача, фактичне виконання договірних зобов`язань з Товариством з обмеженою відповідальністю Елан ЛТД , Товариством з обмеженою відповідальністю ТВП Гермес та Товариством з обмеженою відповідальністю Львівбудмережі не підтверджується показниками податкового обліку таких контрагентів позивача. Крім того, податковий орган наголошував на відсутності певних первинних документів щодо поставки товарно-матеріальних цінностей, їх отримання та зберігання, зокрема, товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання товару.

На підставі зазначеного акта перевірки Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 01.03.2016 № 0000181400 про зменшення від`ємного значення з податку на додану вартість в загальній сумі 225277,43грн., в тому числі: в сумі 133333,33грн. за жовтень 2015 року та в сумі 91944,1грн. за листопад 2015 року;

від 16.03.2016 № 0000281400 про застосування штрафних санкцій в загальній сумі 22527,74грн.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатись на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкових (грошових) зобов`язань на підставі таких операцій.

Враховуючи викладене, за умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, дотримання ним вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість, а також оформлення таких операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст, підстави для позбавлення платника податку права на податковий кредит відсутні.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими Представництвом Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Шишкеті до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку для такого виду послуг та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: договори поставки, специфікації до договорів, видаткові накладні, платіжні доручення, податкові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення, сертифікати якості, акти здачі-прийняття робіт, картки субконто.

Контролюючим органом, у свою чергу, не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в наданих позивачем на підтвердження реального характеру господарських операцій первинних документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальників, як-от: пояснень посадових осіб щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваного суб`єкта господарювання, судових рішень, вироків тощо.

Разом з тим, за результатами дослідження наявності ділової мети та економічної доцільності у позивача при вчиненні спірних господарських операцій судами встановлено, що придбання позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю Елан ЛТД , Товариства з обмеженою відповідальністю ТВП Гермес та Товариства з обмеженою відповідальністю Львівбудмережі активів пов`язане з господарською діяльністю Представництва Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Шишкеті (для використання при виконанні зобов`язань на підставі укладених між позивачем (підрядник) та ЛКП Львівавтодор (замовник) контрактних договорів від 03.06.2013 №39789/2 та від 08.05.2014 №39789/3 щодо здійснення робіт з реконструкції доріг та трамвайних ліній у м. Львів), що підтверджується належними первинними документами (договори, акти приймання-передачі, видаткові та податкові накладні, платіжні доручення з відмітками банківських установ, товарно-транспортні накладні).

За таких обставин, висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо безпідставності твердження контролюючого органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за здійсненими з контрагентами господарськими операціями ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.07.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2016 у справі № 813/903/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М. Шипуліна Л.І. Бившева В.В. Хохуляк