Ухвала

від 06.10.2016 по справі 826/12782/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12782/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К. М. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

06 жовтня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

за участю секретаря: Присяжної Д. В.

представника позивача Феліва О. О., представника відповідача Деміденко Ю. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційні скарги Офісу великих платників податків ДФС, товариства з обмеженою відповідальністю «Філіпс Україна» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Філіпс Україна» до Офісу великих платників податків ДФС про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Філіпс Україна» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків про від 18.05.2013 р. № 0000534220, № 0000524220.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.12.2013 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2014 р., у задоволенні позову ТОВ «Філіпс Україна» відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.11.2015 р. № К/800/17229/14 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.12.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2014 р. у справі № 826/12782/13-а скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У вказаній ухвалі суд касаційної інстанції зазначив, що положення Податкового кодексу України не містять жодних обмежень в цілях визначення платником податків витрат на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів.

Суд касаційної інстанції встановив, що в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Також, податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з його контрагентами (ТОВ «Комєл» і ТОВ «Топаз-Сервіс»), що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Стосовно епізоду формування товариством податкового кредиту з податку на додану вартість по господарських операціях з контрагентами ПП «Ай Кью Комунікейшенс», ТОВ «Агелес», ТОВ «Трой Україна», ТОВ «Ван Сорс», суд касаційної інстанції зазначив, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції та законності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини як: рух активів платника у процесі здійснення господарської операції; встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку; подальше використання придбаних платником товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності. Суд касаційної інстанції встановив, що під час розгляду даної справи суди першої та апеляційної інстанції не з'ясували вказані обставини. За наведених мотивів матеріали справи № 826/12782/13-а були скеровані на новий розгляд до суду першої інстанції для прийняття рішення по суті.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2016 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби від 18.05.2013 р. № 0000534220 в частині суми грошового зобов'язання по податку на прибуток вартість у розмірі 3221730 грн. (в тому числі за основним платежем - 2 832 443 грн., штрафні санкції - 389 287 грн.).

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби від 18.05.2013 р. № 0000524220 в частині суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 3327649 грн. (в тому числі за основним платежем - 2 679 294 грн., штрафні санкції - 648 355 грн.).

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач та позивач подали апеляційні скарги, в яких просять апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції пропорційно заінтересованості у задоволенні/відмові у задоволенні позовних вимог та постановити нову, якою позовні вимоги залишити без задоволення/задовольнити в частині їх оскарження, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 06.10.2016 р. колегією суддів протокольною ухвалою здійснено заміну назви відповідача з Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків на Офіс великих платників податків ДФС.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, протягом лютого-березня 2013 року працівниками відповідача була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Філіпс Україна» (код ЄДРПОУ 33744042) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р. за результатами зазначеної перевірки складений акт від 25.04.2013 р. № 464/42-26/33744042 ( а. с. 19 - 128 Т. I), згідно висновків якого, відповідач встановив допущення позивачем ряду порушень вимог податкового законодавства.

На підставі вказаного акта перевірки відповідач прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення форми «Р» (а.с. 129, 131 Т. І):

- № 0000534220 від 18.05.2013 р., яким позивачу визначено до сплати грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 3914321, 50 грн., в тому числі, 3394157, 00 грн. - основний платіж, 520164, 50 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- № 0000524220 від 18.05.2013 р., яким позивачу визначено до сплати грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3744 498, 00 грн., в тому числі 3017538, 00 грн. - основний платіж, 726 960, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Так ТОВ «Філіпс Україна» (замовник) було укладено договори з організаціями сервісного гарантійного обслуговування продукції марки Philips з наступними підприємствами ТОВ «Комел» та ТОВ «Топаз-Сервіс» (виконавці).

Умовами договору № 01/06-SC від 01.06.2009 р. про виконання гарантійного обслуговування з ТОВ «Комел» визначено, що сервісне обслуговування включає перепродажне, гарантійне і післягарантійне обслуговування, дослідження характеру поломок товару, які здійснює виконавець відповідно до цього договору. Гарантійний термін на кожен товар призначається окремо і вказується у гарантійному талоні Philips.

Для компенсації витрат на сервісне обслуговування виконавець зобов'язався готувати звіти про проведену роботу кожен тиждень. Звіти складаються у електронному вигляді з погодженням сторонами формату. Вартість послуг виконавця визначається в додатку 1 до цього договору. Вартість послуг включає вартість гарантійного обслуговування товару, запасних частин, які були використані під час цього гарантійного обслуговування.

Умовами договору № 03/11-SC від 03.11.2008 р. з ТОВ «Топаз-Сервіс» про надання послуг (сервісне обслуговування товарів) визначено аналогічні умови, що і із зазначеним вище підприємством ТОВ «Комел». Також, вказано, що виконавець передає замовнику для отримання плати за виконання гарантійного ремонту два примірника акту приймання-передачі наданих послуг, рахунок-фактуру та податкову накладну.

Позивач виступав організатором надання послуг із гарантійного обслуговування для виробників та постачальників товарів торгової марки «Philips» в Україні. Відповідні витрати позивача компенсуються виробником (компанією «Філіпс Консюмер Лайфстайл Б.В.») на підставі наданих звітів, і така компенсація відноситься позивачем до складу валового доходу.

На підтвердження правомірності віднесення вказаних сум до складу валових витрат в матеріалах справи наявні копії витягів з електронного звіту «Reimbursement information for the claimer» («Інформація про відшкодування витрат» контрагенту позивача - ТОВ «Комєл») за жовтень 2012 року, копії інвойсів, виставлених позивачем компанії «Філіпс Консюмер Лайфстайл Б.В.» за надання послуг згідно договору № 10-02/СЕ від 01.02.2010, та актів про надання послуг (а. с. 41 - 164 Т. ХІ).

Надаючи правову оцінку обставинам справи в цій частині, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (в редакції чинній до 1 квітня 2011 року, далі - Закон № 334/94-ВР), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 зазначеного Закону).

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 № 334/94-ВР).

Згідно з пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 зазначеного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

При цьому, згідно з пп. 5.4.3 п. 5.4 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до валових витрат включаються будь-які витрати на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів, проданих платником податку, вартість яких не компенсується за рахунок покупців таких товарів, але не більше від суми, яка відповідає рівню гарантійних замін, прийнятих (оприлюднених) платником податку, але не вище 10 відсотків від сукупної вартості таких товарів, що були продані, та по яких не закінчився строк гарантійного обслуговування. У разі здійснення гарантійних замін товарів платник податку зобов'язаний вести окремий облік бракованих товарів, повернутих покупцями, а також облік покупців, що отримали таку заміну або послуги з ремонту (обслуговування), у порядку, встановленому центральним податковим органом.

Здійснення заміни товару без зворотного отримання бракованого товару або без належного ведення зазначеного обліку не дає права на збільшення валових витрат продавця такого товару на вартість замін.

Вказані норми Закону кореспондуються з нормами Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 р.

Згідно п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється.

З огляду на вищезазначені положення податкового законодавства та встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що положення Податкового кодексу України не містять жодних обмежень в цілях визначення платником податків витрат на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з його контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

З огляду на це, доводи апеляційної скарги відповідача в цій частини є необґрунтованими та не спростовують позицію суду першої інстанції.

Стосовно правовідносин позивача з контрагентами: ПП «Ай Кью Комунікейшенс», ТОВ «Агелес», ТОВ «Трой Україна», ТОВ «Ван Сорс» колегією суддів було встановлено наступне.

Між позивачем (принципал) та ПП «Ай Кью Комунікейшенс» (агент) було укладено агентський договір № 21/06-10 від 21.06.2010 р., відповідно до якого агент зобов'язувався з метою підвищення об'єму продаж позивача здійснювати дії щодо проведення рекламних заходів, здійснювати рекламні й інші послуги, а принципал зобов'язувався оплачувати такі послуги.

Між позивачем (замовник) та ТОВ „Агелес" (виконавець) було укладено договір № 132011 від 09.11.2011 р. про надання консультаційних послуг, за умовами якого виконавець зобов'язувався надати замовнику послуги із консультаційного обслуговування щодо функціональності та конфігурації програмного забезпечення SAP ERP, а замовник зобов'язаний був прийняти надані послуги та сплатити їх в строк та на умовах, визначених договором.

Між позивачем (покупець) було укладено договір поставки № 01/08 від 01.08.2008 р. з ТОВ „Трой Україна" (постачальник), за умовами якого постачальник зобов'язаний поставити набори склянок, а покупець - прийняти і оплатити поставлений товар.

Відповідно до умов договору № 1-10/2006, з урахуванням внесених в подальшому до нього змін, укладеного між позивачем та ТОВ «Юнус», що було перейменоване в ТОВ «Ван Сорс», виконавець на платній основі був зобов'язаний здійснювати прибирання приміщень замовника.

Сплачені за отриманий товар та надані послуги кошти були включені позивачем до валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних звітних періодів.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам в цій частині, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (що діяв до 01.01.2011 р., далі - Закон № 168/97-ВР) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Згідно з абз. 1, 3 пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг); податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4 № 168/97-ВР).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п. 198.1 ст. 198 ПК Кодексу).

Перевіривши матеріали справи, колегією суддів встановлено правомірність висновків суду першої інстанції щодо відсутності в них:

- звітів ПП "Ай Кью Комунікейшенс" щодо наданних рекламних та інших послуг за агентським договором № 21/06-10 від 21.06.2010 р., за формою встановленою у п. 1.8 цього договору, а також засвідчені агентом копії витратних документів для підтвердження обсягу понесених витрат, надання яких замовнику також обумовлено у п. 1.9 агентського договору;

- зі змісту наданих позивачем копій ефірних довідок та копій сторінок журналів неможливо встановити та обрахувати дійсну калькуляцію послуг з розміщенн рекламних матеріалів, та факт причетності ПП "Ай Кью Комунікейшенс" до процесу надання послуг (виконання робіт);

- документальних доказів руху інформаційних матеріалів (макетів, зразків рекламних матеріалів розроблених виконавцем та наданих на погодження замовнику та/або отриманих від замовника для виготовлення рекламної продукції) та товарно-матеріальних цінностей (виробленої рекламної продукції), оприбуткування придбаних у ПП "Ай Кью Комунікейшенс" рекламних матеріалів за даними бухгалтерського обліку позивача;

- з текстів звітів про виконані роботи, що ідентифікуються позивачем як такі, що були складені працівниками ТОВ "Агелес" в ході надання інформаційно-консультаційних послуг, неможливо встановити де (за місцезнаходженням виконавця чи замовника) та ким надавалися такі послуги, реквізити цивільно-правової угоди (договору), на виконання якої оформлювалися дані звіти. Крім того, позивач не надав жодних документальних доказів реального використання в господарській діяльності програмного забезпечення САП, придбання такого програмного продутку та/або право на його використання, встановлення відповідного програмного забезпечення на підприємстві;

- документальних доказів оприбуткування, зберігання та списання зі складу товариства товарів, придбаних у ТОВ "Трой Україна" та ТОВ "Ван Сорс";

- зі змісту видаткових накладних та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), складених по взаємовідносинах з ТОВ "Ван Сорс" неможливо ідентифікувати осіб, відповідальних за прийняття товарно-матеріальних цінностей та результатів робіт (послуг) зі сторони замовника;

- зі змісту договору № 1-10/2006 від 26.10.2006 р. та додатків до нього, рахунків-фактур та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) неможливо встановити та обрахувати вартість послуг прибирання приміщень, що не входять до категорії додаткових послуг згідно додатку № 3 до договору.

В той же час, у постанові від 26.04.2016 р. (справа № 2а-4201/11/2670) Верховний Суд України зазначив, що довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Натомість, висновки суду першої інстанції та відповідача доводами апеляційної скарги спростовані не були, з огляду на що колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частини.

Крім того, спростовуючи доводи апеляційної скарги відповідача в частині правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 18.05.2013 р. № 0000524220 про визначення до сплати податку податку на додану вартість частині суми 222 806 грн. (основний платіж) у зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Топаз-Сервіс", ТОВ "Пулінг" і ТОВ "Спорт Лаб", колегія суддів зазначає наступне.

Суть встановленого відповідачем порушення зводиться до того, що при складанні реєстрів отриманих податкових накладних за відповідні звітні періоди позивач допустив помилки у реквізитах постачальників, а саме: невірно вказав індивідуальні податкові номери таких підприємств - замість ІПН ТОВ "Топаз-Сервіс" 252763726581 вказано ІПН ТОВ "Філіпс Україна", замість ІПН ТОВ "Пулінг" 322092126554 зказано ІПН ТОВ "Віст-Сервіс" (індивідуальний податковий номер 319441004632), замість ІПН ТОВ "Спорт Лаб" вказано ІПН невідомого платника, що призвело до утворення в автоматизованій базі "Співставлення даних податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" розбіжностей між податковим кредитом ТОВ "Філіпс Україна" та податковими зобов'язаннями контрагентів-постачальників.

В той же час, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що достовірність первинних документів (податкових накладних), як і реальність вчинених господарських операцій, що оформлені такими документами, відповідачем в акті перевірки та під час розгляду справи не заперечується, від так право позивача на податковий кредит є встановленим.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог по спірним правовідносинам позивача з ТОВ "Акустіка" з огляду на наступне.

Згідно п. 201.8 ст. 201 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Позивач включив до складу податкового кредиту за звітний період жовтень 2012 року суму ПДВ з вартості послуги по операції дослідження товарів у період гарантійного строку їх експлуатації на підставі податкової накладної № 54 від 10.05.2012 р. (рядок 32 реєстру отриманих податкових накладних за відповідний звітний період) на суму ПДВ 9001, 99 грн., виписаної ТОВ "Акустіка" (код ЄДРПОУ 30745279).

Натомість, згідно автоматизованої бази "Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПС України" свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Акустіка" № 100318509 було анульовано 27.01.2012 р.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є правомірним.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Офісу великих платників податків ДФС, товариства з обмеженою відповідальністю «Філіпс Україна» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Філіпс Україна» до Офісу великих платників податків ДФС про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. Беспалов Суддя І. О. Грибан Суддя О. А. Губська (Повний текст ухвали виготовлено 06.10.2016 р.)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.