Постанова

від 24.01.2019 по справі 826/12782/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

24 січня 2019 року

справа №826/12782/13-а

адміністративне провадження №К/9901/36557/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2016 року

у складі судді Кобилянського К.М.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2016 року

у складі суддів Беспалова О.О., Грибан І.О., Губської О.А.

у справі №826/12782/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Філіпс Україна

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень,

У С Т А Н О В И В :

08 серпня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю Філіпс Україна (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 18 травня 2013 року № 0000534220 і № 0000524220, з мотивів безпідставності їх прийняття.

Розгляд справи здійснювався судами неодноразово, судові рішення які є предметом цього касаційного перегляду прийнятті в результаті нового розгляду на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 19 листопада 2015 року.

13 липня 2016 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2016 року, позов Товариства задоволено частково, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби від 18 травня 2013 року № 0000534220 в частині суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 3 221 730 грн. (в тому числі за основним платежем - 2 832 443 грн., штрафні санкції - 389 287 грн.) та № 0000524220 в частині суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 3 327 649 грн. (в тому числі за основним платежем - 2 679 294 грн., штрафні санкції - 648 355 грн.). В решті позовних вимог відмовлено.

20 лютого 2017 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить нормативно-правове обґрунтування вимог касаційної скарги, яке полягає в непогодженні податкового органу із оцінкою доказів судами попередніх інстанцій, а саме ненаданні позивачем до перевірки та під час розгляду справи копії книги обліку Покупців, як доказу належності віднесення до складу витрат інших витрат і сум сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту сум витрат на гарантійне обслуговування і ремонт товару під торговельною маркою Philips та посилаючись на автоматизовану базу Співставлення даних податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України доводить наявність розбіжностей між податковим кредитом Товариства та податковими зобов'язаннями контрагентів-постачальників, а саме Товариства з обмеженою відповідальністю Топаз-Сервіс , Товариства з обмеженою відповідальністю Пулінг і Товариства з обмеженою відповідальністю Спорт Лаб , суть порушення за якими полягає у невірному визначенні позивачем, як покупцем у Реєстрах отриманих податкових накладних за відповідні звітні періоди індивідуальних податкових номерів постачальників.

07 квітня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, після усунення недоліків наведених в ухвалі цього суду від 23 лютого 2017 року та витребувано справу №826/12782/13-а із Окружного адміністративного суду міста Києва.

18 травня 2017 року справа №826/12782/13-а надійшла до Вищого адміністративного суду України.

03 травня 2017 року Товариством надані заперечення на касаційну скаргу податкового органу до Вищого адміністративного суду України, у яких позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

12 березня 2018 року справа №826/12782/13-а та матеріали касаційного провадження К/9901/36557/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за кодом 33744042, перебуває на податковому обліку податкового органу з 14 вересня 2005 року, є платником податку на додану вартість з 03 листопада 2005 року.

Податковим органом у лютому-березні 2013 року проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року, результати якої викладені в акті перевірки від 25 квітня 2013 року №464/42-20/33744042 (далі - акт перевірки).

18 травня 2013 року керівником податкового органу згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки та висновку про результати розгляду заперечення від 14 травня 2013 року №65/464/42-20/33744042 прийняті податкові повідомлення-рішення.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000534220 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 3 394 157 грн. за порушення підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР (в редакції Закону України від 22 травня 1997 року №283/97-ВР) із змінами та доповненнями, пункту 137.1 статті 137, пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1, пункту 140.2 статті 140 Податкового кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 520164 грн. 50 коп. на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000524220 збільшено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем на суму 3 017 538 грн., за порушення підпунктів 7.2.8 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР Про податок на додану вартість зі змінами та доповненнями, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 726 960 грн. на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги встановили, що між Товариством, як замовником укладено та виконано договори з організаціями сервісного гарантійного обслуговування продукції марки Philips з Товариством з обмеженою відповідальністю Комел (договір № 01/06-SC від 01 червня 2009 року) та Товариством з обмеженою відповідальністю Топаз-Сервіс (договір № 03/11-SC від 03 листопада 2008 року), як виконавцями.

За умовами договору з Товариством з обмеженою відповідальністю Комел , предметом якого є виконання сервісного обслуговування, яке включає перепродажне, гарантійне і післягарантійне обслуговування, дослідження характеру поломок товару, які здійснює виконавець відповідно до цього договору.

Гарантійний термін на кожен товар призначається окремо і вказується у гарантійному талоні Philips. Для компенсації витрат на сервісне обслуговування виконавець зобов'язався готувати звіти про проведену роботу кожен тиждень. Звіти складаються у електронному вигляді з погодженням сторонами формату. Вартість послуг виконавця визначається в додатку 1 до цього договору. Вартість послуг включає вартість гарантійного обслуговування товару, запасних частин, які використані під час цього гарантійного обслуговування.

За умовами договору з Товариством з обмеженою відповідальністю Топаз-Сервіс про надання послуг (сервісне обслуговування товарів) визначено аналогічні умови, що і з зазначеним вище підприємством Товариством з обмеженою відповідальністю Комел . Виконавець передає замовнику для отримання плати за виконання гарантійного ремонту два примірника акту приймання-передачі наданих послуг, рахунок-фактуру та податкову накладну.

Позивач виступав організатором надання послуг із гарантійного обслуговування для виробників та постачальників товарів торгової марки Philips в Україні. Відповідні витрати позивача компенсуються виробником (компанією Філіпс Консюмер Лайфстайл Б.В. ) на підставі наданих звітів, і така компенсація відноситься позивачем до складу валового доходу.

Підставами віднесення сум понесених позивачем витрат до складу валових витрат підтверджена актом перевірки, долученими до матеріалів справи та дослідженими судами попередніх інстанцій первинними документами, долученими до матеріалів справи копій витягів з електронного звіту Reimbursement information for the claimer ( Інформація про відшкодування витрат контрагенту позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Комєл ) за жовтень 2012 року, копій інвойсів, виставлених позивачем компанії Філіпс Консюмер Лайфстайл Б.В. за надання послуг згідно договору № 10-02/СЕ від 01 лютого 2010 року, та актів про надання послуг.

Оцінюючи спірні правовідносини, суди попередніх інстанцій здійснили системний аналіз положень пункту 5.1, абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пунктів 5.3-5.9, підпункту 5.4.3 пункту 5.4 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (в редакції чинній до 1 квітня 2011 року, далі - Закон № 334/94-ВР), встановив кореспонденцію приписів цих норм з нормами Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року, а саме пунктом 140.5 статті 140 Податкового кодексу України, та дійшли до висновку, що положення Закону 334/94-ВР, Податкового кодексу України не містять жодних обмежень в цілях визначення платником податків витрат на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів.

За підпунктом 5.4.3 пункту 5.4 статті 5 Закону № 334/94-ВР, до валових витрат включаються будь-які витрати на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів, проданих платником податку, вартість яких не компенсується за рахунок покупців таких товарів, але не більше від суми, яка відповідає рівню гарантійних замін, прийнятих (оприлюднених) платником податку, але не вище 10 відсотків від сукупної вартості таких товарів, що були продані, та по яких не закінчився строк гарантійного обслуговування. У разі здійснення гарантійних замін товарів платник податку зобов'язаний вести окремий облік бракованих товарів, повернутих покупцями, а також облік покупців, що отримали таку заміну або послуги з ремонту (обслуговування), у порядку, встановленому центральним податковим органом.

Здійснення заміни товару без зворотного отримання бракованого товару або без належного ведення зазначеного обліку не дає права на збільшення валових витрат продавця такого товару на вартість замін.

Висновуючись на аналізі саме цієї норми податковий орган вбачає, що відсутність журналу обліку покупців є обставиною, яка позбавляє права позивача на формування валових витрат (в розумінні Закону України 334/94-ВР та витрат від операційної діяльності (в розумінні Податкового кодексу України).

Суд визнає таке тлумачення норм неприйнятним, оскільки під продажем товарів платником податків слід розуміти виробника цього товару, тобто ту особу, за рахунок якої здійснюється обмін чи ремонт гарантійного товару, у той час, як позивач виступає організатором гарантійного обслуговування проданих товарів, яке компенсується виробником і така компенсація у свою чергу відноситься до валового доходу. Понесені позивачем витрати з метою виконання гарантійного обслуговування, є витратами, пов'язаними із веденням його господарської діяльності.

Суд визнає безпідставним ототожнення вимог встановленим до виробника, яким надається гарантія та на якого покладено забезпечення її виконання з організацією гарантійного обслуговування.

Щодо відносин з Приватним підприємством Ай Кью Комунікейшенс , Товариством з обмеженою відповідальністю Агелес , Товариством з обмеженою відповідальністю Трой Україна , Товариством з обмеженою відповідальністю Ван Сорс , судами попередніх інстанцій встановлено укладання та виконання Товариством агентського договору від 21 червня 2010 року щодо проведення рекламних заходів, рекламних й інших послуг, з Товариством з обмеженою відповідальністю „Агелес" договору від 09 листопада 2011 року про надання консультаційних послуг із консультаційного обслуговування щодо функціональності та конфігурації програмного забезпечення SAP ERP, з Товариством з обмеженою відповідальністю Трой Україна договору поставки від 01 серпня 2008 року, предметом якого є поставка наборів склянок, з Товариством з обмеженою відповідальністю Юнус , що в подальшому перейменоване в Товариство з обмеженою відповідальністю Ван Сорс , здійснювалось прибирання приміщень для позивача, як замовника.

Як встановлено під час перевірки та підтверджено під час судового розгляду сплачені за отриманий товар та надані послуги кошти включені позивачем до валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних звітних періодів. Правомірність формування валових витрат за взаємовідносинами з цими контрагентами встановлена судами попередніх інстанцій висновуючись на аналізі положень пункту 1.7 статті 1, абзаців першому, третьому підпункту 7.2.3, підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (що діяв до 01.01.2011 р., далі - Закон № 168/97-ВР), підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України та доведеності правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту.

Доводи касаційної скарги щодо цієї частини вирішення спору судами попередніх інстанцій відсутні, що виключає можливість касаційного перегляду рішень судів попередніх інстанцій у цій частині спору, виходячи з меж касаційного перегляду.

Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 18 травня 2013 року № 0000524220 про визначення до сплати податку на додану вартість частині суми 222 806 грн. (основний платіж) у зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю "Топаз-Сервіс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Пулінг" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Спорт Лаб".

Суть правопорушення полягає у тому, що при складанні реєстрів отриманих податкових накладних за відповідні звітні періоди позивач допустив помилки у реквізитах постачальників, а саме: невірно вказав індивідуальні податкові номери таких підприємств - замість ІПН ТОВ "Топаз-Сервіс" 252763726581 вказано ІПН ТОВ "Філіпс Україна", замість ІПН ТОВ "Пулінг" 322092126554 вказано ІПН ТОВ "Віст-Сервіс" (індивідуальний податковий номер 319441004632), замість ІПН ТОВ "Спорт Лаб" вказано ІПН невідомого платника, що призвело до утворення в автоматизованій базі "Співставлення даних податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" розбіжностей між податковим кредитом ТОВ "Філіпс Україна" та податковими зобов'язаннями контрагентів-постачальників.

Оцінюючи спір у цій частині суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що достовірність первинних документів (податкових накладних), як і реальність вчинених господарських операцій, що оформлені такими документами, відповідачем в акті перевірки та під час розгляду справи не заперечується, відтак право позивача на податковий кредит є встановленим.

Суд погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій з огляду на те, що звітним податковим та розрахунковим документом є податкова накладна, невідповідність яких встановленим суб'єктивним та об'єктивним вимогам податкових Законів податковим органом не встановлена. Сама податкова накладна є документом на підставі якої формується податковий кредит.

Реєстр отриманих накладних, є документом похідного (вторинного) характеру, і сам по собі не породжує правових наслідків в податкових правовідносинах, що виключає доведеність податкового правопорушення Товариством в розумінні статті 109 Податкового кодексу України.

На момент реєстрації накладних у Реєстрі отриманих накладних база співставлення була виключно інформаційною базою внутрішнього користування податкового органу, яка жодних правових наслідків для платника податків не створювала, що виключає її інформацію із кола допустимих доказів.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Здійснення позивачем господарських операцій, їх реальний характер, встановлено судами попередніх інстанцій, що доводить правомірність формування позивачем валових витрат (витрат) та податкового кредиту по факту придбання товару, послуг та спростовує висновки податкового органу про податкові правопорушення покладені в основу прийняття податкових повідомлень-рішень.

Відсутність підстав збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2016 року у справі №826/12782/13-а залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер