Постанова

від 04.10.2016 по справі 908/1426/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

03.10.2016 р. справа №908/1426/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 не з'явився; не з'явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Металлургмонтаж 207", м. Запоріжжя на рішення господарського судуЗапорізької області від 08.08.2016 р. у справі№ 908/1426/16 (суддя: Мірошниченко М.В.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-НПМ", м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металлургмонтаж 207", м. Запоріжжя простягнення суми

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Каскад-НПМ" (далі - ТОВ "Каскад-НПМ", позивач) звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Металлургмонтаж 207" (далі - ТОВ "Металлургмонтаж 207", відповідач) боргу в сумі 233 392 грн. 02 коп., інфляційних втрат в сумі 10 857 грн. 39 коп., 3 % річних в сумі 4 132 грн. 87 коп.

В процесі розгляду місцевим господарським судом даної справи позивач збільшив розмір позовних вимог та за остаточними вимогами просив стягнути на його користь з відповідача борг в сумі 233 392 грн. 02 коп., 3 % річних в сумі 5 557 грн. 55 коп., пені в сумі 6 761 грн. 68 коп., інфляційних втрат в сумі 16 908 грн. 30 коп.

Судом першої інстанції в судовому засіданні 08.08.2016 р. не було прийнято до розгляду заяву позивача щодо збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 6 761 грн. 68 коп., з мотивів неприпустимості одночасної зміни предмета та підстави позову згідно з приписами ст. 22 ГПК України.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 08.08.2016 р. позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача борг в сумі 233 392 грн. 02 коп., 3 % річних в сумі 5 531 грн. 13 коп., інфляційні втрати в сумі 16 899 грн. 42 коп., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 3 837 грн. 09 коп.

В частині задоволення позову рішення суду мотивоване обґрунтованістю та доведеністю вимог.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Металлургмонтаж 207" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач стверджує, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, рішення прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Заявник апеляційної скарги вважає, що сторони не погодили всі істотні умови договору, на підставі якого заявлений позов у даній справі, оскільки на дату підписання даного договору першим керівником відповідача був ОСОБА_4, а ОСОБА_5 призначений на посаду першого керівника відповідача на підставі протоколу загальних зборів ТОВ "Металлургмонтаж 207" № 2/15 від 30.08.2015 р. та, відповідно до наказу № ОК-08 від 31.08.2015 р., приступив до виконання обов'язків з 31.08.2015 р., а тому, ОСОБА_5 не мав повноважень на підписання документів ТОВ "Металлургмонтаж 207" до 31.08.2015 р. і не підписував договір № 4/2015/8 від 04.08.2015 р.

Відповідач стверджує, що в серпні 2015 року позивач не виконував підрядні роботи згідно з договором № 4/2015/8 від 04.08.2015 р., акти виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт за серпень 2015 року ОСОБА_5 не підписувались.

Крім того, скаржник зазначає, що, на його думку, умовами п. п. 4.1, 4.4 договору № 4/2015/8 від 04.08.2015 р. сторони погодили інший порядок розрахунків, ніж передбачений ч. 4 ст. 879 ЦК України, відтак, враховуючи ненадання позивачем рахунків на оплату виконаних робіт за вересень 2015 року, господарський суд першої інстанції помилково визнав встановленим факт порушення ТОВ "Металлургмонтаж 207" грошових зобов'язань за вказаним договором.

Позивач письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав, представники сторін в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено місцевим господарським судом, 04.08.2015 р. між позивачем, як підрядником та відповідачем, як замовником, укладено договір підряду № 4/2015/8 (далі - договір), за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик виконати в порядку та на умовах цього договору роботи з капітального та поточного ремонту полімерних крівель на об'єктах ВАТ "Запоріжсталь" в об'ємах затверджених замовником кошторисах чи проектах (роботи).

Відповідно до п. 2.1. договору строки виконання робіт по договору, а також окремих об'ємів, визначаються графіком виконання робіт, який оформлюється у вигляді додатку та є невід'ємною частиною договору. Строк виконання робіт вираховується з моменту фактичного прийняття об'єкта робіт згідно з п. 5.2. договору. У випадку несвоєчасного прийняття об'єкта робіт строк початку виконання робіт вираховується з останнього дня строку, визначеного п. 5.2. договору.

Пунктом 2.3. договору встановлено, що фактичний строк закінчення робіт по окремим об'єктам визначається датою підписання замовником акта приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в з додатками.

Згідно з п. 3.1. договору загальна вартість договору визначається на підставі підписаних обома сторонами актів виконаних робіт. Акти виконаних робіт є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що оплата замовником виконаних робіт проводиться поетапно (щомісячно), протягом 35 (тридцяти п'яти) банківських днів від дати підписання замовником актів КБ-2в з додатками до актів КБ-2в, підтверджених довідками КБ-3, на підставі наданих підрядником рахунків та податкових накладних і копій актів КБ-2в.

За умовами пункту 4.2. договору оплата замовником виконаних підрядником робіт проводиться в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника.

Пунктом 4.4. договору сторонами погоджено, що замовник має право не приймати неналежним чином оформлені документи від підрядника. В такому випадку вся відповідальність за можливе порушення строків виконання робіт, несвоєчасну їхню оплату та інші негативні наслідки, пов'язані з подальшим порушенням сторонами своїх зобов'язань та зобов'язань за договором покладається на підрядника.

Відповідно до п. 5.1. договору вид та зміст робіт по договору, а також по окремим об'ємам визначається на підставі кошторису та графіка виконаних робіт, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 8.6. договору замовник зобов'язаний протягом 5-ти календарних днів з моменту отримання актів КБ-2в з додатками та довідок КБ-3 здійснити огляд результатів виконаних робіт підрядником та при відсутності недоліків прийняти їх, підписавши надані підрядником акти КБ-2в та довідки КБ-3.

Згідно умов п. 14.2. договору, якщо спори і розбіжності, які вказані в п. 14.1. договору, не будуть врегульовані шляхом переговорів, їх вирішення здійснюється у відповідності з матеріальним правом України наступним чином:

- спори, майнові вимоги, за якими перевищується еквівалент 10 000 доларів США (з врахуванням обмінного курсу НБУ на дату виникнення вимог) за основною сумою зобов'язань, вирішуються в господарських судах України (у відповідності з чинним законодавством);

- спори, майнові вимоги, за якими не перевищується еквівалент 10 000 доларів США (з врахуванням обмінного курсу НБУ на дату виникнення вимог) за основною сумою зобов'язань, вирішуються в Регіональному Третейському суді України при Асоціації "Регіональна правова група" (у відповідності з регламентом вказаного суду), рішення якого є кінцевим та обов'язковим для сторін та підлягає виконанню сторонами у строки, вказані у рішенні суду.

Зі змісту правочину вбачається, що сторони досягли згоди і визначилися між собою за всіма його істотними умовами щодо: предмету договору, об'ємів робіт та їх якості, а також ціною та строками їх виконання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За приписами ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З матеріалів справи слідує, що сторонами підписані:

- 14 довідок про вартість виконаних робіт і витрат (приблизна форма № КБ-3) від 30.08.2015 р. та 14 актів приймання виконаних будівельних робіт від 30.08.2015 р. за серпень 2015 року на суму 180 247 грн. 74 коп.;

- 6 довідок про вартість виконаних робіт і витрат (приблизна форма № КБ-3) від 30.09.2015 р. та 6 актів приймання виконаних будівельних робіт від 30.09.2015 р. за вересень 2015 року на суму 53 144 грн. 28 коп., які підписані представниками сторін, за відсутності заперечень стосовно обсягу виконаних робіт або їх якості, та скріплені печатками підприємств.

Загальна вартість робіт за вказаними актами складає 233 392 грн. 02 коп.

У даних актах наявне посилання на спірний договір, що свідчить про виконання робіт, зазначених в актах, на підставі вказаного договору.

Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

З матеріалів справи вбачається, що 04.08.2015 р. договір від імені позивача в особі першого керівника підписаний ОСОБА_6, а від імені відповідача в особі першого керівника - ОСОБА_5. Договір скріплений печатками підприємств.

Відповідачем до матеріалів справи надано протокол загальних зборів учасників ТОВ "Металлургмонтаж 207" № 2/15 від 30.08.2015 р., відповідно до якого з 30.08.2015 р. припинено повноваження першого керівника відповідача ОСОБА_4 та призначено на цю посаду ОСОБА_5

Згідно з наказом № ОК-08 від 31.08.2015 р. ОСОБА_5 приступив до виконання обов'язків першого керівника відповідача з 31.08.2015 р.

Порядок та особливості застосування статті 241 ЦК України роз'яснено постановою Пленуму Вищого Господарського Суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", відповідно до п. 3.4 якої настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.).

Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Зокрема, у рішенні Верховного Суду України від 26.08.2014 р. у справі № 3-94гс14 висловлено правову позицію про те, що наведена норма застосовується, якщо представник має повноваження на вчинення правочину, але вчиняє його з перевищенням обсягу права на здійснення правочину, який встановлено особою, яку він представляє, діючи при цьому в межах закону.

Аналогічну правову позицію було висловлено Верховним Судом України і у рішенні від 26.08.2014 р. у справі № 3-95гс14.

При цьому, ст. 241 ЦК України не ставить схвалення правочину в залежність від наявності рішень окремих органів управління товариства, оскільки підтвердженням такого схвалення є вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено. Аналогічну правову позиції висловлено Верховним Судом України у рішенні від 19.08.2014 р. у справі № 3-38гс14 та у рішенні від 19.08.2014 р. у справі № 3-60гс14.

Таким чином, підпис ОСОБА_5 в договорі, довідках про вартість виконаних робіт і витрат від 30.08.2015 р., а також актах приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2015 року від 30.08.2015 р., довідках про вартість виконаних робіт і витрат від 30.09.2015 р., а також актах приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2015 року від 30.09.2015 р. свідчить про подальше схвалення правочину відповідачем, а тому, доводи останнього про зворотнє є безпідставними.

Враховуючи викладене, підписані сторонами акти є належним та допустимим доказом факту виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором, на підставі якого заявлений позов у даній справі.

Відповідач оплату виконаних підрядних робіт не здійснив, таким чином, борг відповідача перед позивачем склав 233 392 грн. 02 коп., доказів погашення якого відповідачем суду не надано.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи факт прострочення відповідачем оплати виконаних підрядних робіт за договором, позивач розрахував 3 % річних за період з 17.10.2015 р. по 08.08.2016 р., розмір яких склав 5 557 грн. 55 коп. та інфляційні втрати з листопада 2015 року по червень 2016 року включно в сумі 16 908 грн. 30 коп.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 5 531 грн. 13 коп. та інфляційних втрат в розмірі 16 899 грн. 42 коп., а у стягненні 3 % річних в сумі 26 грн. 42 коп. та інфляційних втрат в сумі 8 грн. 88 коп. слід відмовити за необґрунтованістю нарахування.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме - в частині стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 233 392 грн. 02 коп., 3 % річних в сумі 5 531 грн. 13 коп. та інфляційних втрат в розмірі 16 899 грн. 42 коп.; в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 26 грн. 42 коп. та інфляційних втрат в сумі 8 грн. 88 коп. позов задоволенню не підлягає.

Щодо доводів відповідача відносно неможливості розгляду даної справи господарським судом судова колегія зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Разом з тим, порядок звернення до суду, розгляд судових справ та оскарження прийнятих процесуальних документів визначаються спеціальними нормами права.

Згідно з ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду господарським судом Запорізької області даної справи відповідач заявив клопотання б/н від 24.06.2016 р. про припинення провадження у справі, в обґрунтування якого останній посилається на наявність між сторонами письмової третейської угоди у вигляді третейського застереження, викладеного в п. 14.2. договору, яка укладена до порушення провадження у справі, не визнана недійсною і може бути виконана сторонами. Дане клопотання відповідача місцевим господарським судом залишено без задоволення.

З аналізу наведених норм чинного законодавства слідує, що наявність третейського застереження у п. 14.2. договору не позбавляє сторону конституційного права на звернення до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів та, крім того, позивачем доведено, що на момент виникнення вимоги щодо стягнення суми боргу за спірними актами приймання виконаних будівельних робіт еквівалент склав 10 599,89 доларів США.

За таких обставин, господарським судом Запорізької області обґрунтовано відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про припинення провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Згідно ч. 2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Місцевим господарським судом не допущено порушень норм матеріального та процесуального права, які б були підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі.

Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а тому, судовою колегією залишається в силі.

Судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника скарги.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 80, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Металлургмонтаж 207" на рішення господарського суду Запорізької області від 08.08.2016 року у справі № 908/1426/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 08.08.2016 року у справі № 908/1426/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий К.І. Бойченко

Судді: О.О. Радіонова

ОСОБА_3

Надруковано: 5 прим.:

1. позивачу;

2. відповідачу;

3. у справу;

4. ДАГС.

5. ГСЗО.