Ухвала

від 04.10.2016 по справі 14/59

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

04.10.2016 Справа №14/59

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Гончарова С.А.

Михальської Ю.Б.

за участю представників сторін:

апелянт: не з'явився

від апелянта: ОСОБА_2 - договір №П1-ПНВ/08 від 30.08.2016р.

позивач-1: не з'явився

від позивача-1: не з'явився

позивач-2: не з'явився

від позивача-2: ОСОБА_3. - дов. б/н від 27.05.2016р.

від відповідача: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2009 року

у справі № 14/59 (суддя Нарольський М.М.)

за позовом 1) Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5

2) Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6

до Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної

інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти

нерухомого майна"

про визнання права власності та зобов'язання винити дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.02.2009 року задоволено позовні вимоги ФОП ОСОБА_5 та ФОП Буленок Л.А. до Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" про визнання права власності та зобов'язання вчинити дії.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_4 звернулася до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2009 року у справі №14/59 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв'язку з перебуванням судді Алданової С.О. на лікарняному, справу № 14/59 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючий суддя Скрипка І.М., судді: Чорногуз М.Г., Гончаров С.А.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції склад колегії суддів змінювався.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2016р. колегією суддів у складі: головуючий - суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Федорчук Р.В. відкладено розгляд справи на 04.10.2016р.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 04.10.2016р. від представника апелянта надійшло клопотання про відвід суддів Скрипки І.М., Гончарова С.А.

Дане клопотання мотивоване тим, що ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2016р., прийняту колегією суддів у складі: головуючий - суддя Гончаров С.А., судді Скрипка І.М., Куксов В.В. про відмову у задоволенні клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження скасовано постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2016р., у зв'язку з чим, відповідно до вимог ч.1 ст. 20 ГПК України, судді Гончаров С.А. та Скрипка І.М. не можуть брати участь у розгляді справи №14/59.

Представник позивача-2 в судовому засіданні апеляційної інстанції 04.10.2016р. заперечував проти клопотання представника апелянта про відвід суддів Скрипки І.М., Гончарова С.А.

Колегія суддів, розглянувши заяву про відвід, дійшла висновку про її необґрунтованість, виходячи з наступного.

Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи. Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950р., ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 р. № 475/97-ВР), закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Бочан проти України" (Заява № 7577/02) від 3 травня 2007 року суд нагадує, що "безсторонність", в сенсі п. 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.

В рішенні у справі "Олександр Волков проти України" від 9 січня 2013 року зазначено наступне. (104) Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (i) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (ii) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах "Фей проти Австрії", від 24 лютого 1993 року, Series A N 255, пп. 28 та 30, та "Веттштайн проти Швейцарії", заява N 33958/96, п. 42, ECHR 2000-XII). (105) Проте між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (див. рішення у справі "Кіпріану проти Кіпру", заява N 73797/01, п. 119, ECHR 2005-XIII). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (див. рішення від 10 червня 1996 року у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства", п. 32, Reports 1996-III). (106) У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26 жовтня 1984 року у справі "Де Куббер проти Бельгії", Series A, № 86). (107) Насамкінець, концепції незалежності та об'єктивної безсторонності тісно пов'язані між собою та залежно від обставин можуть вимагати спільного розгляду (див. рішення у справі "Сасілор-Лормін проти Франції", заява № 65411/01, п. 62, ECHR 2006-XIII).

Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра колегії господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.

Відповідно до статті 20 ГПК України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є родичем осіб, які беруть участь у судовому процесі, якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, встановлений частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу, або якщо буде встановлено інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості. Суддя, який брав участь у розгляді справи, не може брати участі в новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, постанови, прийнятої за його участю, або у перегляді прийнятих за його участю рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами.

При наявності зазначених підстав суддя повинен заявити самовідвід.

З цих же підстав відвід судді можуть заявити сторони та прокурор, який бере участь в судовому процесі.

Відвід повинен бути мотивованим, заявлятись у письмовій формі до початку вирішення спору. Заявляти відвід після цього можна лише у разі, якщо про підставу відводу сторона чи прокурор дізналися після початку розгляду справи по суті.

Питання про відвід судді вирішується в нарадчій кімнаті судом у тому складі, який розглядає справу, про що виноситься ухвала. Заява про відвід кільком суддям або всьому складу суду вирішується простою більшістю голосів.

У разі задоволення відводу (самовідводу) одному з суддів або всьому складу суду справа розглядається в тому самому господарському суді тим самим кількісним складом колегії суддів без участі відведеного судді або іншим складом суддів, який визначається у порядку, встановленому частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу.

Наведені заявником обставини в обґрунтування заяви про відвід суддів Скрипки І.М. та Гончарова С.А. є необґрунтованими та відповідно такими, що не можуть бути підставами в розумінні ст. 20 ГПК України для задоволення відводу.

Згідно абз. 2 п. 1.2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції": не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.

У ГПК України не наведено вичерпного переліку обставин, які можуть викликати сумнів у неупередженості судді.

До таких обставин може бути віднесено перебування судді в особливих стосунках з особою, яка бере участь у справі. З огляду на оціночний характер цього поняття суд, розглядаючи заяву про відвід, повинен виходити з мотивів заяви про відвід і наявності доказів того, що такі стосунки можуть свідчити про упереджене ставлення судді щодо результату розгляду справи.

Колегія суддів керується ч. 1 ст. 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Кожен суддя колегії об'єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснює правосуддя, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснює повноваження та виконує обов'язки судді, дотримуючись етичних принципів і правил поведінки судді, підвищує свій професійний рівень, не вчиняє дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.

В рішенні у справі "Білуха проти України" (Заява N 33949/02) від 9 листопада 2006 року сказано: "стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного".

Таким чином, розглянувши клопотання представника апелянта про відвід суддів Скрипки І.М. та Гончарова С.А., колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, оскільки наведені заявником доводи у її обґрунтування не можуть бути, в розумінні ст.20 ГПК України, підставою для відводу суддів Скрипки І.М. та Гончарова С.А.

Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Водночас згідно з частиною третьою статті 22 ГПК сторони (так само як і інші учасники судового процесу) зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 р., № 2453-VI, здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою впливу на безсторонність суду забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Загальна (універсальна) хартія судді (ухвалена 17 листопада 1999 року Центральною Радою Міжнародної Асоціації Суддів в Тайпеї (Тайвань) закріплює особисту незалежність судді зокрема - "Ніхто не може надавати або намагатися надавати судді будь-яких інструкцій, що можуть вплинути на юридичне рішення судді, за винятком, у випадках, коли це допускається, думки вищого суду з конкретної справи".

Частинами 1 та 2 ст. 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010р. № 2453-VI передбачено, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Суддя не зобов'язаний давати жодних пояснень щодо суті справ, які перебувають у його провадженні, крім випадків, установлених законом.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, при цьому оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, згідно з вимогами статей 4, 43 ГПК України. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Частина 2 статті 20 ГПК України встановлює, що за наявності підстав, викладених у ч. 1 вказаної статті, суддя повинен заявити самовідвід.

Самовідвід - особиста заява судді про усунення себе від участі у розгляді даної справи. Заявлення самовідводу є обов'язком судді, який він має виконати, як тільки йому стають відомі обставини, що є підставою для відводу, зазначені у ч. 1 коментованої статті.

Питання про відвід судді вирішується судом у нарадчій кімнаті. У такому ж порядку вирішується питання про самовідвід суддів. У разі колегіального розгляду справи винесенню ухвали може передувати відповідна письмова заява судді з наведенням мотивів самовідводу.

Форми заявлення самовідводу судді процесуальним законом не передбачені. Отже, достатнім є зазначення про це у відповідній ухвалі, винесеній згідно з частиною п'ятою статті 20 ГПК України та з урахуванням вимог статті 86 названого Кодексу.

В процесі розгляду в нарадчій кімнаті заяви представника апелянта у справі №14/59 про відвід суддів Скрипки І.М. та Гончарова С.А., останні заявили самовідвід у даній справі.

Вказану заяву мотивовано необхідністю виключення обставин, які можуть поставити під сумнів неупередженість суддів при розгляді даної апеляційної скарги, недопущення у подальшому сумнівів у сторін чи інших осіб щодо неупередженості суду апеляційної інстанції та забезпечення довіри до судової влади України, а також виключити суб'єктивні підстави для сумніву заявника в неупередженості суду.

В Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, які схвалені Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23 зазначено, що довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві.

Розглянувши заяву про самовідвід суддів Скрипки І.М. та Гончарова С.А. у справі №14/59, з метою уникнення безпідставних звинувачень представника апелянта, який дотримується суб'єктивної думки про упередженість суддів Скрипки І.М. та Гончарова С.А. при розгляді даної справи, а також з метою недопущення у подальшому сумнівів у сторін чи інших осіб щодо неупередженості колегії суддів апеляційної інстанції та забезпечення довіри до судової влади України, заява про самовідвід суддів Скрипки І.М. та Гончарова С.А. у справі № 14/59 підлягає задоволенню на підставі ст. 20 ГПК України.

Частиною 6 статті 20 ГПК України встановлено, що у разі задоволення відводу (самовідводу) одному з суддів або всьому складу суду справа розглядається в тому самому господарському суді тим самим кількісним складом колегії суддів без участі відведеного судді або іншим складом суддів, який визначається у порядку, встановленому частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, матеріали справи № 14/59 підлягають передачі для повторного автоматизованого розподілу в частині визначення нового складу суду відповідно до ч.3 ст.2-1 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 2-1, 4-6, 20, 86 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви представника апелянта ОСОБА_2 про відвід суддів Скрипки І.М. та Гончаров СА. відмовити.

2. Заяву суддів Скрипки І.М. та Гончарова С.А. про самовідвід у справі №14/59 задовольнити.

3. Справу №14/59 передати для проведення повторного автоматизованого розподілу.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді С.А. Гончаров

Ю.Б. Михальська