Постанова

від 20.09.2016 по справі 910/10043/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2016 р. Справа№ 910/10043/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Алданової С.О.

Зубець Л.П.

при секретарі Єременко К.Л.

за участю представників

від позивача: Черних О.В., дов. б/н від 26.05.2016р.

від відповідача: Антонюк А.О., дов. № 542 від 22.11.2012р.

від третьої особи-1: не з'явились

від третьої особи-2: не з'явились

від третьої особи-3: Куланова О.Є.

від третьої особи-4: не з'явились

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Простір"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 25.07.2016 року

у справі № 910/10043/16 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Простір."

до Приватного акціонерного товариства "Страхова

компанія "ПЗУ Україна"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача 1) Товариство з обмеженою відповідальністю

"Універсальна база 1608"

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Вип-

транс"

3) Товариство з обмеженою відповідальністю

"Пасгрузтранс Компані"

4) Товариство з обмеженою відповідальністю

"Іллінецький цукровий завод"

про стягнення 320000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Простір." звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (далі - відповідач) про стягнення 320 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов договору №024.994054323.0086 від 13.03.2015 при настанні страхового випадку - втраті майна при здійсненні експедирування вантажу, наданого позивачу для перевезення, відповідачем не проведено виплату позивачеві страхового відшкодування в розмірі 320000,00 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.07.2016р. у справі № 910/10043/16 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Товариства з обмеженою відповідальністю "Простір" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 25.07.2016р. у справі № 910/10043/16 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Простір" від 16.08.2016 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду: головуючий суддя Мартюк А.І., судді Зубець Л.П., Алданова С.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2016 р. колегією суду у складі головуючого судді Мартюк А.І., суддів Зубець Л.П., Алданова С.О. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Простір" у справі № 910/10043/16 до провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 20.09.2016 року.

Представники апелянта та третьої особи-3 підтримали доводи апеляційної скарги та просили суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення Господарського суду м. Києва від 25.07.2016р. у справі № 910/10043/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили у її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представники третіх осіб-1,2,4 у судове засідання не з'явились. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача-2.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

13.03.2015 між Приватним акціонерним товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (далі - страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Простір." (далі - страхувальник) було укладено Генеральний договір добровільного страхування вантажів з оплатою за окремий період № 024.994054323.0086 (далі - Договір), відповідно до якого страхувальник зобов'язується сплатити страхову премію у строки та у розмірах, що встановлені Договором страхування та виконувати інші умови Договору страхування, а страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у порядку і на умовах, визначених Договором та виконувати умови цього Договору.

У відповідності до п. 10.2 Договору на посвідчення страхування за Договором для кожного окремого перевезення страхувальнику надається відповідний страховий сертифікат (за формою згідно Додатку № 1 до цього Договору) протягом 1 (одного) робочого дня до початку такого перевезення. Для цього страхувальник за один (один) робочий день до початку відправлення вантажу, письмово або по факсу (з подальшим наданням оригіналу протягом 5 робочих днів) надає страховику заяву на окреме перевезення (за формою згідно Додатку № 2 до цього Договору), яка підтверджує найменування і вартість вантажу, дату відправлення та інформацію про транспортний засіб, упакування, перевізника та маршрут перевезення.

04.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Простір." та Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсальна база 1608" було укладено Договір на надання транспортно-експедиційних послуг № 0401/01, відповідно до умов якого позивач зобов'язується надати третій особі-1 комплекс робіт і послуг пов'язаних з перевезенням вантажів автомобільним транспортом та експедирування вантажів на умовах, визначених цим Договором, а також у випадку перевезень за межами України відповідно до Конвенції про договір міжнародних перевезень вантажів (КДПВ), Митної конвенції про міжнародні перевезення вантажів з застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП), автомобільним транспортом, а третя особа-1 прийняти й оплатити виконані позивачем послуги по перевезенню.

Відповідно до п. 1.2 Договору на надання транспортно-експедиційних послуг № 0401/01 від 04.01.2016 конкретні умови по перевезенню оформлюються заявками замовника на перевезення вантажу, в яких передбачаються конкретні умови для належного виконання умов Договору.

16.02.2016 між позивачем та третьою особою-1 було укладено Договір-замовлення № 1602/05, відповідно до якого, третьою особою було замовлено перевезення цукру в мішках з Вінницької обл., Іллінецького р-н., м. Іллінці, вул. Карла Маркса, 1, Іллінецький цукровий завод до Київської обл., Вишгородського р-н., с. Нові Петрівці, вул. Ворошилова 85.

01.01.2016 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вип-Транс" було укладено Договір транспортного експедирування № В-003, відповідно до умов якого, третя особа-2 зобов'язується доставляти (перевозити) автомобільним транспортом довірений йому замовником вантаж з пункту (місця) відправлення до пункту (місця) призначення і видавати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу вантажу), а позивач зобов'язується забезпечити відпуск та прийом вантажу, своєчасно сплачувати за перевезення вантажу встановлену плату, відповідно до умов Договору.

Згідно з п. 1.3 Договору транспортного експедирування № В-003 від 01.01.2016 конкретні умови кожного замовлення зазначаються у заявці замовника і узгоджується з виконавцем.

17.02.2016 між позивачем та третьою особою-2 було укладено Договір-замовлення №0000001079, відповідно до якого, позивач замовив перевезення цукру в мішках з с. Іллінці до с. Нові Петрівці.

17.02.2016 між третьою особою-2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пасгрузтранс компані" було укладено Договір транспортного експедирування № 1036, відповідно до умов якого, третя особа-2 доручає, а третя особа-3 приймає на себе зобов'язання, за плату, за рахунок третьої особи-2, надати транспортно-експедиторські послуги, пов'язані з організацією та забезпечення перевезень (доставки) вантажу.

Відповідно до п. 1.4 Договору транспортного експедирування № 1036 у Договорі-замовленні та в товаротранспортній накладній, що додаються до Договору, і є невід'ємною частиною Договору, обумовлюються відомості про вантажовідправника і вантажоодержувача, найменування, кількість, вагу та об'єм, спосіб перевезення, цінність вантажу, особливі умови виконання послуг та інше.

17.02.2016 між третьою особою-2 та третьою особою-3 було укладено Договір-замовлення № 0000001039 відповідно до якого, третя особа-2 замовила перевезення цукру в мішках з с. Іллінці до с. Нові Петрівці.

19.02.2016 між позивачем та відповідачем укладено Страховий сертифікат № 31 до Договору, відповідно до якого, строк його дії з 00 год. 00 хв. 19.02.2016 до 24 год. 00 хв. 19.02.2016; страхувальником та вигодонабувачем є позивач; вантаж - цукор; застраховані страхові випадки - ІСС "А" з відповідальністю за всі ризики"та крадіжка; вартість вантажу - 325 000,00 грн.; страхова сума - 325 000,00 грн.; франшиза безумовна - 5 000,00 грн.; маршрут перевезення - Вінницька обл., Іллінецький р-н., м. Іллінці, вул. Карла Маркса, 1, Іллінецький цукровий завод - Київська обл., Вишгородський р-н., с. Нові Петрівці, вул. Ворошилова 85, 1-ий столичний хлібокомбінат; вид перевезення - ВЕ6789ВІ/ВЕ1981ХР; експедитор/перевізник - ТОВ "Пасгрузтранс компані".

23.02.2015 позивач звернувся до відповідача із завою про настання збитку, в якій зазначив про те, що цукор в мішках не було доставлено до вантажоодержувача.

Відповідач листом вих. № 2571-31 від 26.04.2016 повідомив позивача, з посиланням на п. 6.1.7 Договору, про відсутність підстав для здійснення виплати страхового відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний:

1) ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування;

2) протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові;

3) у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Страхова виплата за договором особистого страхування здійснюється незалежно від сум, що виплачуються за державним соціальним страхуванням, соціальним забезпеченням, а також відшкодування шкоди.

Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору;

4) відшкодувати витрати, понесені страхувальником у разі настання страхового випадку з метою запобігання або зменшення збитків, якщо це встановлено договором;

5) за заявою страхувальника у разі здійснення ним заходів, що зменшили страховий ризик, або у разі збільшення вартості майна внести відповідні зміни до договору страхування;

6) не розголошувати відомостей про страхувальника та його майнове становище, крім випадків, встановлених законом.

Договором страхування можуть бути встановлені також інші обов'язки страховика.

Згідно з частиною 2 ст. 8 та частиною 2 ст. 9 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" встановлено, що страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що за поясненнями водія ТОВ "Пасгрузтранс компані", вантажем заволоділа третя особа, ввівши в оману водія третьої особи-3, який за вказівкою такої третьої особи відвіз вантаж не за місцем призначення, а до міста Черкаси, з приводу чого директор позивача звернувся до Заводського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.

З витягу з кримінального провадження № 12016150030000889 вбачається, що 19.02.2016 невідома особа знаходячись в м. Черкаси, вул. Оболонська, 13 шахрайським шляхом заволоділа майном ТОВ "Простір.", чим спричинила збиток на суму 342 500,00 грн.

Однак, у Договорах укладених між позивачем та третьою особою-1, позивачем та третьою особою-2, третьою особою-2 та третьою особою-3, наявне застереження, про те, що перевантаження, перенаправлення за другою адресою розвантаження без письмової згоди замовника забороняється.

Таке ж застереження наявне в Договорі-замовлення № 0000001039 від 17.02.2016, укладеному між третьою особою-2 та безпосереднім перевізником, а саме "Увага!!! Без письмового підтвердження нікого до А/М не впускати, не змінювати місце завантаження/вивантаження.

В свою чергу, сторонами не було надано суду жодного письмового підтвердження про погодження замовниками зміни адреси розвантаження або перенаправлення за іншою адресою.

Судом встановлено, що в місці завантаження, автомобіль перевізника було завантажено товаром, а саме цукром в мішках, однак в подальшому невстановленою особою змінено адресу розвантаження, внаслідок чого, перевізник спрямував цукор до міста Черкаси, де останній і було розвантажено.

Таким чином, в порушення умов Договорів, перевізником який здійснював безпосереднє перевезення було змінено адресу розвантаження в односторонньому порядку.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 26 Закону України "Про страхування" підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є:

1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України;

2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку;

4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні;

5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

6) інші випадки, передбачені законом.

Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.

Відповідно до п. 3.1.1 Договору застраховані страхові випадки ІСС "А" "З відповідальністю за всі ризики".

Згідно з п. 5.1.1 Договору варіант страхування ІСС "А" - "З відповідальністю за всі ризики", відшкодовуються збитки від пошкодження, повної загибелі або втрати всього або частини застрахованого вантажу, що стались з будь-якої причини, за виключенням випадків, передбачених у пункті 6 цього Договору.

Пунктом 6.1.7 Договору визначено, що не відшкодовуються збитки, що стались внаслідок навмисних дій або бездіяльності страхувальника/вигодо набувача або осіб, що відповідно до угод зі страхувальником/вигодо набувачем несуть відповідальність за перевезення застрахованого вантажу, що призвели до порушення встановлених норм та правил перевезення, пересилання та збереження вантажів/багажу, та/або спрямованих на настання страхового випадку.

Пунктом 11.2 Договору визначено, що страховик несе відповідальність за застрахований вантаж за умови перевезення застрахованого вантажу лише в рамках маршруту, вказаного у пунктах 3.1.3, 3.2.3, 3.3.3 Договору страхування та в страховому сертифікаті на кожне окреме перевезення. Відхилення від маршруту перевезення можливе лише за форс-мажорних обставин, з метою запобігання виникнення страхової події або зменшення розміру збитків.

З пункту 3.1.3, 3.2.3 та 3.3.3 Договору вбачається, що маршрут перевезення - Україна, крім Донецької, Луганської областей та АР Крим, Україна - Західна Європа, Україна-Снг крім Абхазії, на території республік Чечня та Дагестан не відшкодовуються збитки спричинені крадіжкою та/або ПДТО.

Як вбачається з матеріалів справи, маршрутом перевезення, відповідно до страхового сертифікату є Вінницька обл., Іллінецький р-н., м. Іллінці, вул. Карла Маркса, 1, Іллінецький цукровий завод - Київська обл., Вишгородський р-н., с. Нові Петрівці, вул. Ворошилова 85, 1-ий столичний хлібокомбінат.

Однак, як встановлено судом, розвантаження автомобіля відбулось в місті Черкаси, що зокрема сторонами не заперечується, письмових повідомлень про зміну місця розвантаження учасниками судового процесу не надано, з урахуванням положень Договору, укладеного між позивачем та відповідачем, а також Закону України "Про страхування" суд дійшов висновку про правомірність відмови відповідача у виплаті позивачу страхового відшкодування, оскільки дії перевізника, а саме зміна місця розвантаження та неналежна ідентифікація осіб, які отримують товар, свідчить про навмисні дії/бездіяльність перевізника спрямовані на настання страхового випадку.

Крім того, в матеріалах справи наявна Угода про компенсацію збитків від 23.02.2016 укладена між третьою особою-1 та третьою особою-2, відповідно до якої ТОВ "ВИП-транс" збитки, які воно завдало ТОВ "Універсальна база 1608" визнає у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 25.07.2016р. у справі № 910/10043/16 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Простір" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 25.07.2016р. у справі № 910/10043/16 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/10043/16 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді С.О. Алданова

Л.П. Зубець