Ухвала

від 04.10.2016 по справі 307/1105/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/1105/16-ц

У Х В А Л А

Іменем України

04 жовтня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючої - судді Кожух О.А.,

суддів - Боднар О.В., Готри Т.Ю.

при секретарі - Волощук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду від 27 червня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Нересницька сільська рада Тячівського району, ПАТ «Закарпаттяобленерго», про встановлення земельного сервітуту, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила встановити на її користь постійний земельний сервітут щодо земельної ділянки відповідача, а саме зобов'язати ОСОБА_2 розширити вулицю І.Франка, яка є під'їзною дорогою до земельних ділянок позивача, шляхом демонтажу та перенесення огорожі на АДРЕСА_1, вздовж земельної ділянки площею 0,25 га, яку використовує ОСОБА_2, зрізати три дерева, які перешкоджають розширенню дороги та залишити проїзд для транспортних засобів не менше трьох метрів. Позов мотивувала тим, що доступ до своїх земельних ділянок, в тому числі до житлового будинку та господарських будівель, може здійснювати виключно по історично наявній дорозі вулиці Івана Франка, яку відповідач звузила, чим перешкоджає позивачу в доступі до земельних ділянок.

Рішенням Тячівського районного суду від 27.06.2016 у задоволенні позову відмовлено.

На це рішення подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 Вважаючи, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права, просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

У запереченнях на апеляційну скаргу представник відповідача просить рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 є власником двох земельних ділянок, що розташовані у АДРЕСА_2, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд, кадастровий номер НОМЕР_1, та у АДРЕСА_3, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_2, що стверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.16-18).

Відповідач ОСОБА_2 є суміжним землекористувачем та власником земельної ділянки площею 0,25 га кадастровий номер НОМЕР_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 від 27.06.2012, та є власником житлового будинку, розташованого на цій земельній ділянці (а.с. 96,97,138).

Також ОСОБА_2 є власником іншого житлового будинку АДРЕСА_1 - на підставі договору дарування від 05.09.2011, укладеного між ОСОБА_5 (дарителька) та ОСОБА_2 (обдарована) (а.с.55-58, 137).

Із договору дарування від 05.09.2011 вбачається, що ОСОБА_5 подарувала, а ОСОБА_2 прийняла в дар домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, Тячівського району, що розташоване на земельній ділянці, загальною площею 0,2500 га, кадастровий номер НОМЕР_5 (а.с.13). Право власності на цю земельну ділянку не зареєстровано, проте ОСОБА_2 є належним користувачем відповідної земельної ділянки.

Згідно договору на обмежене право користування земельною ділянкою від 2001 року та схеми до нього, на частину земельної ділянки, що розташована в с. Нересниця, АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_2, встановлене обмеження, у зв'язку з проходженням через неї лінії електропередачі (ЛЕП 10 кВ) (а.с.75-79).

Згідно ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Особа має право вимагати встановлення земельного сервітуту від власника або володільця іншої земельної ділянки.

За змістом ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 ЗК України земельний сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або за рішенням суду.

Види права земельного сервітуту визначає стаття 99 ЗК України.

Ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, у яких є потреба у використанні суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, зумовлені її місцем розташування або природним станом.

Таким чином, земельний сервітут може бути встановлено у випадку, коли потреби особи, яка просить встановлення сервітуту, не можуть бути задоволені іншим способом, і здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач може повноцінно використовувати земельні ділянки, що їй належать, оскільки до них є дорога для проїзду автомобільним транспортом зі сторони вулиці Молодіжна, та стежка для походу чи проїзду велосипедом зі сторони вулиці І.Франка.

Відповідні обставини підтверджені показаннями свідків, а також інформацією Нересницької сільської ради (а.с.149), долученими до справи фотографіями (а.с.84-87), та визнається сторонами.

Отже, доступ до земельних ділянок позивача можливий як для автотранспорту зі сторони вулиця Молодіжна, так і для походу чи проїзду велосипедом зі сторони вулиці І.Франка, і суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1

Крім того, позивач зазначала, що частина земельної ділянка відповідача накладається на вулицю І.Франка, чим створюються перешкоди позивачу в доступі до її земельних ділянок. У зв'язку з цим судова колегія вважає за необхідне вказати, що вимоги щодо надання можливості користуватись вулицею, яка є дорогою загального користування, не можуть бути предметом розгляду справи щодо встановлення сервітуту, а можуть бути заявлені у спорі про усунення перешкод у користуванні дорогою загального користування.

В той же час належних та допустимих доказів тієї обставини, що земельна ділянка відповідача накладається на вулицю Франка, суду надано не було - за інформацією Відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Тячівської РДА генеральний план с. Нересниця відсутній (а.с. 95, 155-156), інша інформація щодо нормативного встановлення ширини та розташування вулиці Івана Франка також відсутня.

Судова колегія вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування - немає. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, п.1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Тячівського районного суду від 27 червня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча:

Судді: