Постанова

від 22.09.2016 по справі 826/1647/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 вересня 2016 року 10:54 № 826/1647/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів:

головуючого судді Аблова Є.В.,

судді Погрібніченка І.М.,

судді Шулежко В.П.,

при секретарі судового засідання Мар'янченко Д.А.,

за участю сторін:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Молчанової Н.К.,

представника третьої особи (Національного університету державної податкової служби України) - Грищенко В.В.,

представника третьої особи (в.о. ректора Університету державної фіскальної служби України Пашко Павла Володимировича) - Клімова І.А.,

представника третьої особи (Міністерства юстиції України) - Габітової М.В.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України за участю третіх осіб - Національного університету державної податкової служби України, в.о. ректора Університету державної фіскальної служби України Пашко Павла Володимировича, Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу в частині,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України за участю третіх осіб - Національного університету державної податкової служби України, в.о. ректора Університету державної фіскальної служби України Пашко Павла Володимировича, Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу в частині, мотивуючи позовні вимоги тим, що при прийнятті оскаржуваного наказу Державна фіскальна служба України порушила норму п.6 ч. 2 ст. 42 Закону України «Про вищу освіту», оскільки Пашко Павло Володимирович підпадає під критерії здійснення люстрації, що визначені п.п.3,7 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про очищення влади». Крім того, позивач стверджує, що ДФС України не виконала вимоги Спільної робочої групи і належним чином у відповідності до законодавства України не закінчила перевірку Пашка П.В. щодо відповідності його вимогам Закону України «Про очищення влади» та не склала довідку за формою згідно з додатком 5 до порядку проведення перевірки.

При цьому, обґрунтовуючи мотиви звернення до суду з даним позовом, позивача зазначив, що в.о. ректора Університету ДФС України Пашко П.В. фактично призначений керівником установи, де працюватиме позивач, а відтак дії та рішення будуть впливати на права та обов'язки ОСОБА_1

В позовній заяві позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати п.2 та п. 5 наказу Державної фіскальної служби України від 15 січня 2016 року №34 «Про утворення Університету Державної фіскальної служби України».

В ході судового розгляду даної справи позивач позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник Державної фіскальної служби України просила суд відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених в письмових запереченнях, що долучені до матеріалів справи.

В наданих суду письмових запереченнях представник третьої особи - в.о. ректора Університету державної фіскальної служби України Пашко Павла Володимировича зазначив, що позивачем не надано до суду доказів порушення оскаржуваним наказом його прав та законних інтересів, оскільки його доводи ґрунтуються на припущеннях. Крім того, представник третьої особи повідомив, що твердження позивача в частині застосування до Пашка П.В. положень Закону України «Про очищення влади» не відповідають дійсності та не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства України, оскільки критерії здійснення очищення влади, визначені пунктами 7-8 частини 1 та 3-4 частини 2 статті 3 Закону України «Про очищення влади» мають застосовуватись до посадових осіб зазначеної категорії виключно Міністерства фінансів України та Міністерства доходів і зборів України, що підтверджується висновком науково-правової експертизи щодо визначення суб'єктів, до яких застосовуються заборони, встановлені вказаним Законом.

В письмових поясненнях, що долучені до матеріалів справи, представник Міністерства юстиції України підтримала позовні вимоги ОСОБА_1 та просила суд їх задовольнити з підстав того, зокрема, що Пашко П.В. на момент набрання чинності Законом перебував на посаді Директора Департаменту розвитку митної справи ДФС України, питання про його звільнення відповідно до вимог Закону належало до компетенції Голови ДФС України, який мав би звільнити його на підставі Закону, що не було зроблено, чим порушено вимоги Закону, а відтак бездіяльність ДФС України як органу, до повноважень якого належало звільнення з посади Пашка П.В., є протиправною.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши думку позивача, представника відповідача, представників третіх осіб, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

11.11.2015 року Кабінет Міністрів України видав розпорядження №1184-р «Про утворення Університету державної фіскальної служби України», відповідно до п. 1 якого вирішено погодитися з пропозицією Міністерства освіти і науки та Державної фіскальної служби щодо утворення Університету державної фіскальної служби України, реорганізувавши шляхом злиття Національний університет державної податкової служби України, Державний науково-дослідний інститут митної справи, Науково-дослідний інститут фінансового права з віднесенням його до сфери управління Державної фіскальної служби.

Установити, що студенти Національного університету державної податкової служби України продовжують навчання в Університеті державної фіскальної служби України (п.2 розпорядження).

Пунктом 3 зазначеного розпорядження визначено Державній фіскальній службі затвердити у двомісячний строк статут, структуру та штатний розпис новоутвореного вищого навчального закладу і здійснити інші заходи щодо його матеріально-технічного та кадрового забезпечення, а також заходи, пов'язані з реорганізацією Національного університету державної податкової служби України, Державного науково-дослідного інституту митної справи, Науково-дослідного інституту фінансового права.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 р. № 1184-р «Про утворення Університету державної фіскальної служби України», керуючись статтями 15, 42 Закону України «Про вищу освіту», підпунктом 84 пункту 4 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236, Державною фіскальною службою України видано наказ №34 від 15.01.2016 року «Про утворення Університету Державної фіскальної служби України», яким утворено Університет Державної фіскальної служби України (далі - Університет), реорганізувавши шляхом злиття Національного університету ДПС України (код ЄДРПОУ 02973089), Державного науково-дослідного інституту митної справи (код ЄДРПОУ 36308785), Науково-дослідного інституту фінансового права (код ЄДРПОУ 26147232).

При цьому, п. 2 вказаного наказу призначено виконуючим обов'язки ректора Університету Пашка Павла Володимировича до заміщення в установленому порядку вакантної посади ректора цього ж Університету.

Відповідно до п. 5 вказаного наказу в.о. ректора Університету (Пашку П.В.) здійснити заходи щодо державної реєстрації Статуту в установленому законодавством порядку та у місячний термін надати копію зареєстрованого Статуту до Департаменту персоналу.

Незгода позивача із зазначеними пунктами 2 та 5 наказу №34 ДФС України зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 42 Закону України «Про вищу освіту» визначено, що кандидат на посаду керівника вищого навчального закладу повинен вільно володіти державною мовою, мати вчене звання та науковий ступінь і стаж роботи на посадах науково-педагогічних працівників не менш як 10 років. Кандидат на посаду керівника вищого навчального закладу державної чи комунальної форми власності має бути громадянином України.

Одна і та сама особа не може бути керівником відповідного вищого навчального закладу більше ніж два строки.

Не може бути обрана, призначена (у тому числі виконувачем обов'язків) на посаду керівника вищого навчального закладу особа, яка, зокрема, підпадає під дію частини третьої статті 1 Закону України "Про очищення влади".

Як стверджує позивач в позовній заяві, Пашко П.В. підпадає під критерії здійснення люстрації, визначені п.3, 7 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про очищення влади», оскільки він за часів президентства ОСОБА_8 (у період 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року) працював на відповідних керівних посадах центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику.

Так, відповідно до вказаних позивачем п.3, 7 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про очищення влади» заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали сукупно не менше одного року посаду (посади) у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року: Генерального прокурора України, Голови Служби безпеки України, Голови Служби зовнішньої розвідки України, начальника Управління державної охорони України, керівника центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції, їх першого заступника чи заступника, заступника Міністра внутрішніх справ України; керівника, заступника керівника самостійного структурного підрозділу центрального органу (апарату) Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції.

Стосовно доводів позивача щодо невиконання ДФС України вимоги Спільної робочої групи і належним чином у відповідності до законодавства України не закінчення перевірки Пашка П.В. щодо відповідності його вимогам Закону України «Про очищення влади» та нескладення довідки за формою згідно з додатком 5 до порядку проведення перевірки, суд зазначає, що дане питання було предметом розгляду в судовому порядку.

Так, постановою Київського окружного адміністративного суду від 07.10.2015 року в адміністративній справі №810/2259/15 за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Міністерства освіти і науки України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Міністерство юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Національний університет державної податкової служби України та виконувач обов'язків ректора Національного університету державної податкової служби України Пашко Павло Володимирович про визнання бездіяльності Державної фіскальної служби України щодо виконання Закону України "Про очищення влади" протиправною; зобов'язання Державної фіскальної служби України завершити передбачену Законом України "Про очищення влади" перевірку Пашка Павла Володимировича, а копію висновку про результати перевірки, надіслати до Міністерства юстиції України для офіційного оприлюднення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України. Усі матеріали перевірки додати до особової справи Пашка П.В. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

При цьому, при прийнятті зазначеного судового рішення суд виходив з відсутності порушеного права позивача у спірних правовідносинах.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2015 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.03.2016 року постанову Київського окружного адміністративного суду від 07.10.2015 року в справі №810/2259/15 залишено без змін.

Крім того, рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 24.12.2015 року в справі №760/20182/15-ц за позовом Пашка Павла Володимировича до ОСОБА_9 про встановлення факту недостовірної інформації та спростування недостовірної інформації щодо необхідності застосування до Пашка П.В. «люстрації», неможливості перебування на посаді керівника Національного університету Державної податкової інспекції України та роботи на державній службі взагалі, Пашка Павла Володимировича до ОСОБА_9 про встановлення факту недостовірності інформації та спростування недостовірної інформації - задовольнити;визнати інформацію, розповсюджену в мережі Інтернет на сайті http://from-ua.com в матеріалі «Незціненний досвід ректорів» недостовірною; зобов'язати Відповідача спростувати цю недостовірну інформацію шляхом публікації рішення суду по даній справі в мережі Інтернет на сайті http://from-ua.com .

Зазначене рішення набрало законної сили 04.01.2016 року, що підтверджується відміткою на копії рішення, що міститься в матеріалах справи.

При цьому, вказаним рішенням встановлено, що «центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику в період до березня 2013 року було Міністерство фінансів України, а з березня 2013 року - Міністерство доходів та зборів України.

У період з 19.02.2013 до 22.02.2014 Пашко П.В. працював на посаді заступника управління організації митного контролю та оформлення департаменту митної справи Міністерства доходів і зборів України.

Відповідно до пункту 1.2 «Положення Управління організації митного контролю та оформлення департаменту митної справи Міністерства доходів і зборів України» це управління є структурним підрозділом Департаменту митної справи Міністерства доходів і зборів України.

Тобто, цьому управлінню не надано статусу самостійного структурного підрозділу.

Таким чином, оцінивши у сукупності докази у справі, суд приходить до висновку, що інформація, розповсюджена в матеріалі «Незціненний досвід ректорів» в мережі Інтернет на сайті http://from-ua.com про необхідність застосування до Пашка П.В. заборони, встановленої Законом України «Про очищення влади» є недостовірною, оскільки він не працював на відповідних посадах у період з 25.02.2010 по 22.02.2014 роки».

Частиною 1 статті 72 КАС України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, в матеріалах справи наявний висновок науково-правової експертизи щодо визначення суб'єктів, до яких застосовуються заборони, встановлені Законом України «Про очищення влади» №126/93-С, затвердженого Головою Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, д.ю.н. Пархоменко Н.М. від 25.09.2015 року.

Відповідно до цього Висновку, встановлена пунктами 7-8 частини 1 та пунктами 3-4 частини 2 статті 3 Закону України «Про очищення влади» заборона до посадових осіб, які працювали на посадах керівників та заступників керівників структурних підрозділів апарату Держмитслужби України, керівників та заступників керівників митниць як територіальних органів Держмитслужби України, застосовуватись не може.

Ч. 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку, що спосіб захисту, застосований судом у судовому рішенні, має призводити до поновлення права особи.

Крім того, здійснюючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Наявність свого порушеного права позивач пов'язує з тим, що з квітня 2012 року він є працівником Національного університету Державної податкової інспекції України, а Пашко П.В. призначений виконуючим обов'язки ректора УДФС України, тобто керівником установи, яка відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року №1184-р є правонаступником цього Університету. При цьому, позивач зазначає, що рішення Пашка П.В. впливатимуть як на його права та обов'язки, так і осіб, які перебуватимуть у трудових відносинах з новоутвореним Університетом ДФС України.

Наведене свідчить про зазначення позивачем ймовірності порушення його прав та законних інтересів у спірних правовідносинах в майбутньому. Водночас, судовому захисту підлягає уже порушене право особи, що звернулась до суду.

Стосовно доводів позивача щодо можливості оскарження нормативно-правового акту особами, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06.03.2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» судам слід мати на увазі, що за правилами частини другої статті 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи - суб'єкти правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто, особа (позивач) повинна довести факт застосування до неї оскаржуваного нормативно-правового акта або те, що вона є суб'єктом відповідних відносин, на які поширюється дія цього акта . Приписи зазначеної частини можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, якщо суд встановить, що оскаржуваний акт до особи не застосовувався і вона не перебуває у відносинах, до яких цей акт може бути застосовано. У такому разі суд не проводить перевірку нормативно-правового акта на предмет його протиправності (законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили).

Враховуючи наведене в сукупності, суд приходить до висновку, що оскаржувані пункти наказу ДФС України №34 від 15.01.2016 року як акту індивідуальної дії станом на момент вирішення даної справи не порушує права та законні інтереси позивача.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного в сукупності, суд приходить до висновку про відсутність порушеного права позивача, а відтак, про відмову в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, підстави для присудження на користь позивача понесених судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова, відповідно до ч. 1 статті 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий суддя Аблов Є.В.

Суддя Погрібніченко І.М.

Суддя Шулежко В.П.