Ухвала

від 13.12.2016 по справі 826/1647/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1647/16 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов А.Є.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України, треті особи: Національний університет державної податкової служби України, в.о. ректора Університету Державної фіскальної служби України ОСОБА_3, Міністерство юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу в частині,-

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, треті особи: Національний університет державної податкової служби України, в.о. ректора Університету Державної фіскальної служби України ОСОБА_3, Міністерство юстиції України, в якому просив визнати протиправним та скасувати п.2 та п. 5 наказу Державної фіскальної служби України від 15 січня 2016 року №34 "Про утворення Університету Державної фіскальної служби України".

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 11.11.2015 року Кабінет Міністрів України видав розпорядження №1184-р "Про утворення Університету державної фіскальної служби України", відповідно до п. 1 якого вирішено погодитися з пропозицією Міністерства освіти і науки та Державної фіскальної служби щодо утворення Університету державної фіскальної служби України, реорганізувавши шляхом злиття Національний університет державної податкової служби України, Державний науково-дослідний інститут митної справи, Науково-дослідний інститут фінансового права з віднесенням його до сфери управління Державної фіскальної служби.

Установити, що студенти Національного університету державної податкової служби України продовжують навчання в Університеті державної фіскальної служби України (п.2 розпорядження).

Пунктом 3 зазначеного розпорядження визначено Державній фіскальній службі затвердити у двомісячний строк статут, структуру та штатний розпис новоутвореного вищого навчального закладу і здійснити інші заходи щодо його матеріально-технічного та кадрового забезпечення, а також заходи, пов'язані з реорганізацією Національного університету державної податкової служби України, Державного науково-дослідного інституту митної справи, Науково-дослідного інституту фінансового права.

На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 1184-р "Про утворення Університету державної фіскальної служби України", керуючись статтями 15, 42 Закону України "Про вищу освіту", підпунктом 84 пункту 4 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236, Державною фіскальною службою України видано наказ №34 від 15.01.2016 року "Про утворення Університету Державної фіскальної служби України", яким утворено Університет Державної фіскальної служби України, реорганізувавши шляхом злиття Національного університету ДПС України (код ЄДРПОУ 02973089), Державного науково-дослідного інституту митної справи (код ЄДРПОУ 36308785), Науково-дослідного інституту фінансового права (код ЄДРПОУ 26147232).

При цьому, п. 2 вказаного наказу призначено виконуючим обов'язки ректора Університету ОСОБА_3 до заміщення в установленому порядку вакантної посади ректора цього ж Університету.

Відповідно до п. 5 вказаного наказу в.о. ректора Університету (ОСОБА_3.) здійснити заходи щодо державної реєстрації Статуту в установленому законодавством порядку та у місячний термін надати копію зареєстрованого Статуту до Департаменту персоналу.

Вважаючи п.2 та п. 5 наказу Державної фіскальної служби України від 15 січня 2016 року №34 "Про утворення Університету Державної фіскальної служби України" протиправними, а свої права порушеними, позивач звернення до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин 1, 2 статті 55 Конституції України, статей 2, 6 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Разом з тим, здійснюючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону Законом України "Про вищу освіту" № 1556-VII повноваження засновника (засновників) щодо управління вищим навчальним закладом визначаються цим та іншими законами України, а також статутом вищого навчального закладу.

Засновник (засновники) вищого навчального закладу або уповноважений ним (ними) орган: 1) затверджує статут вищого навчального закладу та за поданням вищого колегіального органу громадського самоврядування вищого навчального закладу вносить до нього зміни або затверджує нову редакцію; 2) укладає в місячний строк контракт з керівником вищого навчального закладу, обраним за конкурсом у порядку, встановленому цим Законом; 3) за поданням вищого колегіального органу громадського самоврядування вищого навчального закладу достроково розриває контракт із керівником вищого навчального закладу з підстав, визначених законодавством про працю, чи за порушення статуту вищого навчального закладу та умов контракту; 4) здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю вищого навчального закладу; 5) здійснює контроль за дотриманням статуту вищого навчального закладу; 6) здійснює інші повноваження, передбачені законом і статутом вищого навчального закладу.

У ст. 42 Закону № 1556-VII закріплено, що кандидат на посаду керівника вищого навчального закладу повинен вільно володіти державною мовою, мати вчене звання та науковий ступінь і стаж роботи на посадах науково-педагогічних працівників не менш як 10 років. Кандидат на посаду керівника вищого навчального закладу державної чи комунальної форми власності має бути громадянином України.

Одна і та сама особа не може бути керівником відповідного вищого навчального закладу більше ніж два строки.

Не може бути обрана, призначена (у тому числі виконувачем обов'язків) на посаду керівника вищого навчального закладу особа, яка: 1) за рішенням суду визнана недієздатною або дієздатність якої обмежена; 2) має судимість за вчинення злочину, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку; 3) відповідно до вироку суду позбавлена права обіймати відповідні посади; 4) за рішенням суду була визнана винною у вчиненні корупційного правопорушення - протягом року з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили; 5) піддавалася адміністративному стягненню за корупційне правопорушення - протягом року з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили; 6) підпадає під дію частини третьої статті 1 Закону України "Про очищення влади"; 7) голосувала за диктаторські закони 16 січня 2014 року.

Як убачається із матеріалів справи, позивач зазначає, ОСОБА_3 підпадає під критерії здійснення люстрації, визначені п.3, 7 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про очищення влади", оскільки він за часів президентства ОСОБА_4 (у період 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року) працював на відповідних керівних посадах центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику.

Відповідно до п.3, 7 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про очищення влади" заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали сукупно не менше одного року посаду (посади) у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року: Генерального прокурора України, Голови Служби безпеки України, Голови Служби зовнішньої розвідки України, начальника Управління державної охорони України, керівника центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції, їх першого заступника чи заступника, заступника Міністра внутрішніх справ України; керівника, заступника керівника самостійного структурного підрозділу центрального органу (апарату) Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції.

Крім того, суд попердньої інстанції зазначив, що питання невиконання ДФС України вимоги Спільної робочої групи і належним чином у відповідності до законодавства України не закінчення перевірки ОСОБА_3 щодо відповідності його вимогам Закону України "Про очищення влади" та нескладення довідки за формою згідно з додатком 5 до порядку проведення перевірки, було предметом розгляду в судовому порядку.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07.10.2015 року в адміністративній справі №810/2259/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2015 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.03.2016 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України, Міністерства освіти і науки України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Міністерство юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Національний університет державної податкової служби України та виконувач обов'язків ректора Національного університету державної податкової служби України ОСОБА_3 про визнання бездіяльності Державної фіскальної служби України щодо виконання Закону України "Про очищення влади" протиправною; зобов'язання Державної фіскальної служби України завершити передбачену Законом України "Про очищення влади" перевірку ОСОБА_3, а копію висновку про результати перевірки, надіслати до Міністерства юстиції України для офіційного оприлюднення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України. Усі матеріали перевірки додати до особової справи ОСОБА_3

Також, рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 24.12.2015 року в справі №760/20182/15-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про встановлення факту недостовірної інформації та спростування недостовірної інформації щодо необхідності застосування до ОСОБА_3 "люстрації", неможливості перебування на посаді керівника Національного університету Державної податкової інспекції України та роботи на державній службі взагалі, ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про встановлення факту недостовірності інформації та спростування недостовірної інформації - задовольнити; визнати інформацію, розповсюджену в мережі Інтернет на сайті http://from-ua.com в матеріалі "Незціненний досвід ректорів" недостовірною; зобов'язати Відповідача спростувати цю недостовірну інформацію шляхом публікації рішення суду по даній справі в мережі Інтернет на сайті http://from-ua.com. Рішення набрало законної сили 04.01.2016 року.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, в матеріалах справи наявний висновок науково-правової експертизи щодо визначення суб'єктів, до яких застосовуються заборони, встановлені Законом України "Про очищення влади" №126/93-С, затвердженого Головою Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, д.ю.н. ОСОБА_7 від 25.09.2015 року.

Згідно з висновком, встановлена пунктами 7-8 частини 1 та пунктами 3-4 частини 2 статті 3 Закону України "Про очищення влади" заборона до посадових осіб, які працювали на посадах керівників та заступників керівників структурних підрозділів апарату Держмитслужби України, керівників та заступників керівників митниць як територіальних органів Держмитслужби України, застосовуватись не може.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що до адміністративного суду вправі звернутися з позовом особа, яка має суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні її прав чи свобод. Однак обов'язковою умовою надання правового захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

З наведеного слідує, що адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.

Таким чином, у спірних відносинах підлягає встановленню факту, чи мало місце порушення прав позивача з боку Державної фіскальної служби України щодо призначення виконуючим обов'язки ректора Університету ОСОБА_3 до заміщення в установленому порядку вакантної посади ректора цього ж Університету.

виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим..

Наявність свого порушеного права позивач пов'язує з тим, що з квітня 2012 року він був працівником Національного університету Державної податкової інспекції України, а ОСОБА_3 призначений виконуючим обов'язки ректора Університету державної фіскальної служби України, тобто керівником установи, яка відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року №1184-р є правонаступником цього Університету. Також, позивач зазначає, що рішення ОСОБА_3 впливатимуть як на його права та обов'язки, так і осіб, які перебуватимуть у трудових відносинах з новоутвореним Університетом.

Суд першої інстанції правильно врахував, що позивачем зазначена ймовірності порушення його прав у спірних правовідносинах у майбутньому, тоді як судовому захисту підлягає уже порушене право особи, що звернулась до суду.

Крім того, відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06.03.2008 року "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" судам слід мати на увазі, що за правилами частини другої статті 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи - суб'єкти правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто, особа (позивач) повинна довести факт застосування до неї оскаржуваного нормативно-правового акта або те, що вона є суб'єктом відповідних відносин, на які поширюється дія цього акта. Приписи зазначеної частини можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, якщо суд встановить, що оскаржуваний акт до особи не застосовувався і вона не перебуває у відносинах, до яких цей акт може бути застосовано. У такому разі суд не проводить перевірку нормативно-правового акта на предмет його протиправності (законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили).

Під час розгляду справи колегія суддів не встановила, а позивач не навів обґрунтування щодо існування реального негативного впливу на порушення його конкретного права чи інтересу щодо призначення виконуючим обов'язки ректора Університету ОСОБА_3 до заміщення в установленому порядку вакантної посади ректора цього ж Університету відповідно до наказу ДФС України №34 від 15.01.2016 року.

Крім того, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_3 було призначена на посаду як виконуючого обов'язки ректора Університету. У подальшому, як встановлено судом апеляційної інстанції, відбулися вибори ректора і на зазначену посаду обрано іншу особу.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки оскаржувані пункти наказу ДФС України №34 від 15.01.2016 року як акту індивідуальної дії станом на момент вирішення даної справи не порушує права та законні інтереси ОСОБА_2

Також колегія суддів звертає увагу, що на час розгляду справи, оспорювані пункти наказу були виконані, як і сам наказ.

Щодо доводів апелянта про те, що наказ від 15 січня 2016 року №34 призвів до зміни статусу позивача та поставив у залежність позивача від суб'єктивних дій та рішень - в.о. ОСОБА_3, то колегія суддів відноситься до них критично, оскільки позивач не оскаржує самого наказу №34, а лише його окремі положення, що не є тотожними позовними вимогами у розумінні вимог чинного законодавства.

Підстав для винесення окремої ухвали як те просив апелянт, судова колегія не вбачає, оскільки викладені апелянтом доводи щодо дій судді в ході розгляду справи не були предметом дослідження судом апеляційної інстанції і, крім того, для розгляду питань щодо дій судді чинним законодавством України встановлений інший порядок.

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2016 року законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Викладені в апеляційній скарзі апелянтом доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 160,196,198,200,205,206,212,254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Повний текст виготовлено: 15 грудня 2016 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.