Рішення

від 04.10.2016 по справі 903/648/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 жовтня 2016 р. Справа № 903/648/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю В«Українська франчайзингова компаніяВ»

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 50000грн.

Суддя Слободян О.Г.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2- директор

від відповідача : н/з

В судовому засіданні відповідно до ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач- ТОВ В«Українська франчайзингова компаніяВ» звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача - ФОП ОСОБА_1 80000грн. неустойки згідно договору комерційної концесії №09-15 УФК від 23.07.2015р., укладеного між позивачем та відповідачем.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що пунктом 6.4. укладеного договору комерційної концесії №09-15 УФК від 23.07.2015р. передбачено, що у випадку розірвання Договору з ініціативи Користувача, або припинення діяльності у приміщенні без погодження з Правоволодільцем, Користувач зобов'язаний не пізніше, ніж за 10 календарних днів до дня розірвання Договору припинити ведення Бізнесу, включаючи, але не обмежуючись вказаним, припинити користування об'єктами інтелектуальної власності Користувача, повернути Правоволодільцеві Систему торгівлі, всі друковані, електроні та інші матеріали, що мають відношення до Франчайзингової мережі «АВС МАРКЕТ» та сплатити Правоволодільцю неустойку у розмірі 80000 гривень.

Відповідач (користувач за договором), листом від 17.06.2016 року повідомив, що він розриває Договір з 19.07.2016 року. Проте відповідач, в порушення умов договору не сплатив позивачу (правоволодільцю за договором) неустойку у розмірі 80000грн.

Позивачем в судовому засіданні подано заяву (вх. №01-54/204/16 від 04.10.2016р.) про зменшення позовних вимог, в якій він зазначає, що відповідно до протоколу розбіжностей до договору комерційної концесії №09-15 УФК від 23.07.2015р. зменшено неустойку передбачену п.6.4.вищевказаного договору та просив стягнути з відповідача неустойку в сумі 50000грн.

Відповідно до ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Заява позивача про зменшення позовних вимог заявлена до прийняття рішення, відповідає вимогам ст.22 ГПК України та прийнята судом.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву (доводів та заперечень) не подав.

Ухвала суду про порушення провадження у справі від 08.09.2016р., яка двічі направлялась на адресу відповідача, повернулась на адресу суду без вручення адресату з відміткою пошти "За закінченням терміну зберігання".

Відповідно до абз.3 п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р. в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд вважає, що виконав обов'язок щодо повідомлення відповідача про вчинення процесуальних дій.

Згідно п.3.9.2. даної постанови у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.

23.07.2015 р. ТзОВ В«Українська франчайзингова компаніяВ» та ФОП ОСОБА_1 уклали Договір №09-15УФК комерційної концесії (франчайзинг).

Згідно цього договору відповідачу надавались у використання об'єкти права інтелектуальної власності, комерційного досвіду та ділової репутації.

Договір укладений строком до 31.12.2018 року, з автоматичною пролонгацією.

Пунктом 6.4. договору визначено, що у випадку розірвання договору з ініціативи користувача, або припинення діяльності у приміщенні без погодження з правоволодільцем, користувач зобов'язаний не пізніше, ніж за 10 календарних днів до дня розірвання договору припинити ведення бізнесу, включаючи, але не обмежуючись вказаним, припинити користування об'єктами інтелектуальної власності користувача, повернути правоволодільцеві систему торгівлі, всі друковані, електроні та інші матеріали, що мають відношення до Франчайзингової мережі «АВС МАРКЕТ» та сплатити Правоволодільцю неустойку у розмірі 80000 гривень.

Також, 23.07.2015р. між сторонами укладений протокол розбіжностей до договору комерційної концесії №09-15 УФК від 23.07.2015р., яким сторони прийняли узгоджену редакцію та коригування пунктів договору. У п 6.4. слова "неустойку у розмірі 80000грн. (вісімдесят тисяч) гривень" замінено словами "неустойку у розмірі 50000грн. (п'ятдесят тисяч) гривень".

Листом від 17.06.2016 року відповідач повідомив, що він розриває Договір з 19.07.2016 року.

У відповідь ТзОВ «УФК» надіслало відповідачу вимогу вих. №АВС-15 від 01.07.2016 року про сплату неустойки в сумі 80000,00 грн.. Вимога надсилалась цінними листами з описом вкладення, а також кур'єрською поштою, проте залишена без задоволення.

У відповідності до ст. 371 ГК України з урахуванням характеру та особливостей діяльності, що здійснюється користувачем за договором комерційної концесії, користувач зобов'язаний сплатити правоволодільцеві обумовлену договором винагороду.

Відповідно до статті 1115 Цивільного кодексу України за договором комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов'язується надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару (або) надання послуг.

Згідно із ст. 1116 Цивільного кодексу України предметом договору комерційної концесії є право на використання об'єктів права інтелектуальної власності (торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо), комерційного досвіду та ділової репутації.

Договором комерційної концесії може бути передбачено використання предмета договору із зазначенням або без зазначення території використання щодо певної сфери цивільного обороту.

За змістом ст.ст.526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 651 ЦК У зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших нормативних актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 224 Господарського кодексу України зазначається, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права і законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміють витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Оскільки в порушення вимог Закону та умов договору відповідач не сплатив позивачу неустойку за розірвання договору, вимога позивача про стягнення з відповідача 50000 неустойки є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається при задоволенні позову на відповідача

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (43000, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Клима Савури, 46Б, код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю В«Українська франчайзингова компаніяВ» (43023, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Єршова, 11, код ЄДРПОУ 38474322) 50000грн. неустойки, а також 1378грн. витрат по сплаті судового збору.

Повний текст рішення складено 06.10.2016р.

Суддя О. Г. Слободян