Рішення

від 30.09.2016 по справі 910/14773/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2016Справа №910/14773/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит"

до Відкритого недержавного пенсійного фонду "Європейський вибір"

про визнаня нікчемного правочину недійсним

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю № 57 від 30.08.2016;

від відповідача: Тимошенко В.В. - керівник.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

12.08.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" з вимогами до Відкритого недержавного пенсійного фонду "Європейський вибір" про визнаня нікчемного правочину недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані виявленням позивачем в порядку ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» нікчемності укладеного 23.02.2015 між сторонами договору про внесення змін до договору про депозитний вклад «Стандартний» №DU1285/2014-1 строком на 12 місяців +1 день (366 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) від 24.10.2014 як такого, за яким банк відмовився від власних майнових вимог (п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону), оскільки даним договором про внесення змін змінено абзац третій п. 3.7. договору про депозитний вклад «Стандартний» №DU1285/2014-1 строком на 12 місяців +1 день (366 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) від 24.10.2014 та передбачено, що у випадку розірвання цього договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 22,5% річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку, тоді-як даний пункт договору у первинній редакції передбачав, що у випадку розірвання цього договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 2,0% річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку. З огляду на вищенаведене, оскільки відповідачем не було виконано вимог уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації позивача щодо повернення банку грошових коштів у розмірі 47571,23 грн. (надмірно отриманих процентів на нікчемним договором), позивач на підставі ст. 215 Цивільного кодексу України просить суд визнати нікчемний договір про внесення змін від 23.02.2015 до договору про депозитний вклад «Стандартний» №DU1285/2014-1 строком на 12 місяців +1 день (366 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) від 24.10.2014 недійсним.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.08.2016 порушено провадження у справі № 910/14773/16 та справу призначено до розгляду на 20.09.2016.

19.09.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи.

19.09.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову з тих підстав, що нормами чинного законодавства не встановлено, що правочини щодо збільшення відсоткової ставки за договором депозитного вкладу з можливістю дострокового розірвання такого договору має наслідком визнання такого правочину нікчемним, в той час, як за приписами ст. 178 Господарського кодексу України сторони визначають зміст правочину на основі вільного волевиявлення. За таких обставин, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.

У судовому засіданні 20.09.2016 оголошено перерву до 30.09.2016.

30.09.2016 відділом діловодства суду отримано від позивача довідку щодо укладених договорів про внесення змін до договору про депозитний вклад «Стандартний» №DU1285/2014-1 строком на 12 місяців +1 день (366 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) від 24.10.2014, а також пояснення щодо порядку оформлення результатів перевірки правочину, відповідно до яких позивач зазначає, що станом на момент запровадження тимчасової адміністрації 08.06.2015 питання щодо порядку виявлення нікчемних правочинів було врегульовано виключно ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», тоді-як згодом рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26.05.2016 №826 було затверджено порядок виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, який набрав чинності з 13.07.2016.

30.09.2016 відділом діловодства суду отримано від відповідача клопотання про припинення провадження у справі, відповідно до якого відповідач на підставі п. 2 ч. 1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України просить суд припинити провадження у справі у зв'язку з існуванням рішення суду між тими ж сторонами про той же предмет і з тих же підстав. Так, відповідач вказує, що 14.09.2016 Київським апеляційним господарським судом було прийнято постанову у справі №910/31/16, якою позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Банк Національний Кредит" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Паламарчука Віталія Віталійовича задоволено повністю, зобов'язано Відкритий недержавний пенсійний фонд "Європейський вибір" повернути Публічному акціонерному товариству "Банк національний кредит" грошові кошти в сумі 47571 грн. 23 коп., одержані за договором про внесення змін від 23.02.2015 до договору про депозитний вклад "Стандартний" №DU1285/2014-1 строком на 12 місяців + 1 день (366 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) від 24.10.2014.

У судове засідання 30.09.2016 з'явились представники позивача та відповідача. Позивач підтримав позов, відповідач заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позов, а також підтримав клопотання про припинення провадження у справі.

Розглянувши вказане клопотання відповідача у судовому засіданні 30.09.2016, судом відмовлено в його задоволенні з огляду на наступне.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Суд зазначає, що предметом спору у справі №910/31/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Національний Кредит" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Паламарчука Віталія Віталійовича" до Відкритого недержавного пенсійного фонду "Європейський вибір" є зобов'язання відповідача вчинити дії - повернути грошові кошти у сумі 47571,23 грн., одержані за договором про внесення змін від 23.02.2015 до договору про депозитний вклад "Стандартний" від 24.10.2014 № DU 1285/2014-1 з підстав нікчемності такого договору. В той же час, суд наголошує, що предметом спору у даній справі є визнання недійсним нікчемного, на думку позивача, договору про внесення змін від 23.02.2015 до договору про депозитний вклад "Стандартний" від 24.10.2014 № DU 1285/2014-1. За таких обставин, Київським апеляційним господарським судом в межах справи №910/31/16 було вирішено спір, предмет якого є відмінним від предмету спору у даній справі, що, відповідно, виключає можливість припинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 30.09.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

24.10.2014 між Публічним акціонерним товариством "Банк Національний Кредит", (банк, позивач) та Відкритим недержавним пенсійним фондом "Європейський вибір" (вкладник, відповідач), від імені якого діяло Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Магістр", було укладено договір про депозитний вклад "Стандартний" № DU1285/2014-1 строком на 12 місяців + 1 день (366 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) (надалі - Договір), за умовами якого вкладник передає, а банк приймає на депозитний рахунок НОМЕР_1 грошові кошти у сумі 700000,00 грн. в національній валюті на умовах Договору; депозит розміщується на строк з 24.10.2014 до 24.10.2015 включно; банк сплачує вкладнику проценту ставку за користування депозитом у розмірі 22,50 % річних (п.п. 2.1., 2.2., 2.3. Договору).

За змістом п. 3.7. Договору, вкладник має право звернутися з проханням про дострокове розірвання Договору і повернення суми депозиту в робочий день протягом операційного часу письмово попередивши про це банк за десять робочих днів до бажаної дати повернення суми депозиту та нарахованих процентів, шляхом подання заяви про дострокове розірвання дії Договору. Датою розірвання договору вважається дата повернення суми депозиту та нарахованих процентів вкладнику. Банк повертає суму депозиту та нарахованих процентів протягом 10 днів з дня подання вкладником заяви про дострокове розірвання дії Договору шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок вкладнику НОМЕР_2 в АТ "Сбербанк України".

Відповідно до положень абз. 3 п. 3.7. Договору, у випадку розірвання Договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 2 % річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку.

Умовами п. 7.2. Договору передбачено, що всі інші зміни та доповнення до Договору, в тому числі щодо зміни розміру процентної ставки за користування депозитом, мають бути вчинені в письмовій формі та підписані належним чином сторонами з обов'язковим посиланням на Договір.

Договір набуває чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін і скріплення їх підписів печатками сторін та діє до моменту повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (пункт 7.6 Договору).

Судом встановлено, що договір про депозитний вклад "Стандартний" № DU1285/2014-1 строком на 12 місяців + 1 день (366 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) підписано уповноваженими особами, а саме від позивача - начальником управління Кайданник Вікторією Володимирівною, яка діяла на підставі довіреності № 60 від 07.04.2014, та від відповідача - директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Магістр" Тимошенко Вікторією Валеріївною, що діяв на підставі договору про управління активами недержавного пенсійного фонду № 3-У від 17.09.2007, та скріплено печатками.

Вказані обставини встановлено у постанові Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2016 у справі №910/31/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Національний Кредит" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Паламарчука Віталія Віталійовича" до Відкритого недержавного пенсійного фонду "Європейський вибір" про зобов'язання вчинити дії - повернути грошові кошти у сумі 47571,23 грн., одержані за договором про внесення змін від 23.02.2015 до договору про депозитний вклад "Стандартний" від 24.10.2014 № DU 1285/2014-1, яка набрала законної сили (копія постанови подана позивачем 30.09.2016 та відповідачем 30.09.2016). В той же час, копія договору про депозитний вклад "Стандартний" № DU1285/2014-1 строком на 12 місяців + 1 день (366 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) від 24.10.2014 долучена до позову, оригінал договору було оглянуто в судовому засіданні 20.09.2016, що відображено у протоколі судового засідання від 20.09.2016.

Судом встановлено, що 23.02.2015 між Публічним акціонерним товариством "Банк Національний Кредит", (банк, позивач) та Відкритим недержавним пенсійним фондом "Європейський вибір" (вкладник, відповідач) було укладено договір про внесення змін до договору про депозитний вклад "Стандартний" № DU1285/2014-1 строком на 12 місяців + 1 день (366 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) від 24.10.2014, яким змінено абзац третій пункту 3.7 Договору та викладено його у такій редакції: "У випадку розірвання цього договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 22,5 річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку.".

Вказані обставини встановлено у постанові Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2016 у справі №910/31/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Національний Кредит" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Паламарчука Віталія Віталійовича" до Відкритого недержавного пенсійного фонду "Європейський вибір" про зобов'язання вчинити дії - повернути грошові кошти у сумі 47571,23 грн., одержані за договором про внесення змін від 23.02.2015 до договору про депозитний вклад "Стандартний" від 24.10.2014 № DU 1285/2014-1, яка набрала законної сили. В той же час, копія договору про внесення змін від 23.02.2015 до договору про депозитний вклад "Стандартний" № DU1285/2014-1 строком на 12 місяців + 1 день (366 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) від 24.10.2014 долучена до позову, оригінал договору про внесення змін було оглянуто в судовому засіданні 20.09.2016, що відображено у протоколі судового засідання від 20.09.2016.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору про депозитний вклад "Стандартний" № DU1285/2014-1 строком на 12 місяців + 1 день (366 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) від 24.10.2014 з урахуванням договору про внесення змін до договору про депозитний вклад "Стандартний" № DU1285/2014-1 строком на 12 місяців + 1 день (366 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) від 24.10.2014, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором банківського вкладу.

Відповідно до ст. 1058 Цивільного кодексу України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу на вимогу банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Умова договору банківського вкладу на вимогу про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною. За договором банківського строкового вкладу банк зобов'язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу. Повернення вкладникові банківського строкового вкладу та нарахованих процентів за цим вкладом на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, можливе виключно у випадках, якщо це передбачено умовами договору банківського строкового вкладу. (ст. 1060 Цивільного кодексу України).

За змістом ст. 1061 Цивільного кодексу України, банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов'язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України.

Судом встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 05.06.2015 № 358 "Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 05.06.2015 № 114 "Про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ", згідно з яким з 08.06.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в Банку. Тимчасову адміністрацію в Банку запроваджено строком на 3 місяці з 08.06.2015р. по 07.09.2015 включно.

Судом встановлено, що відповідно до постанови Правління Національного банку України від 28.08.2015 № 563 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) прийнято рішення від 28.08.2015 № 159 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Судом встановлено, що 31.08.2015 розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк Національний Кредит" та делеговано всі повноваження ліквідатора позивача, визначені статтями 37 та 38, частинами першою та другою статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Паламарчуку Віталію Віталійовичу строком на 1 рік з 31 серпня 2015 року до 31 серпня 2016 року включно.

Судом встановлено, що проведеною перевіркою уповноваженою особою Фонду гарантування було виявлено нікчемність договору від 23.02.2015 про внесення змін до депозитного договору № DU1285/2014-1 від 24.10.2014 з тих мотивів, що банк відмовився від власних майнових вимог, що потягло за собою необґрунтовану виплату відповідачу грошових коштів.

На підставі ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» позивач звернувся до відповідача з листом № 09/15-41 від 28.09.2015 з пропозицією повернути банку грошові кошти у розмірі 47 571,23 грн.

Наведені обставини встановлено у постанові Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2016 у справі №910/31/16, яка набрала законної сили.

Судом встановлено, що Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 18 серпня 2016 № 1554 відповідно до якого продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ» на два роки до 31 серпня 2018 року включно. Відповідно до даного рішення продовжено повноваження ліквідатора ПАТ «БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ» Паламарчука Віталія Віталійовича на два роки до 31 серпня 2018 року включно.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на виявлення ним в порядку ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» нікчемності укладеного 23.02.2015 між сторонами договору про внесення змін до договору про депозитний вклад «Стандартний» №DU1285/2014-1 строком на 12 місяців +1 день (366 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) від 24.10.2014 як такого, за яким банк відмовився від власних майнових вимог (п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону), оскільки даним договором про внесення змін змінено абзац третій п. 3.7. договору про депозитний вклад «Стандартний» №DU1285/2014-1 строком на 12 місяців +1 день (366 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) від 24.10.2014 та передбачено, що у випадку розірвання цього договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 22,5% річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку, тоді-як даний пункт договору у первинній редакції передбачав, що у випадку розірвання цього договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 2,0% річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку. З огляду на вищенаведене, оскільки відповідачем не було виконано вимог уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації позивача щодо повернення банку грошових коштів у розмірі 47571,23 грн. (надмірно отриманих процентів на нікчемним договором), позивач на підставі ст. 215 Цивільного кодексу України просить суд визнати нікчемний договір про внесення змін від 23.02.2015 до договору про депозитний вклад «Стандартний» №DU1285/2014-1 строком на 12 місяців +1 день (366 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) від 24.10.2014 недійсним.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, на підставі постанови Правління Національного банку України від 05.06.2015 № 358 "Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 05.06.2015 № 114 "Про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ", згідно з яким з 08.06.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в Банку. Тимчасову адміністрацію в Банку запроваджено строком на 3 місяці з 08.06.2015 по 07.09.2015р. включно.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Як встановлено ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в редакції від 02.03.2015, чинній на дату введення тимчасової адміністрації у банку позивача, протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в редакції від 02.03.2015, чинній на дату введення тимчасової адміністрації у банку позивача, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Як встановлено судом, проведеною перевіркою уповноваженою особою Фонду гарантування було виявлено нікчемність договору від 23.02.2015 про внесення змін до депозитного договору № DU1285/2014-1 від 24.10.2014 з тих мотивів, що банк відмовився від власних майнових вимог, що потягло за собою необґрунтовану виплату відповідачу грошових коштів.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в редакції від 02.03.2015, чинній на дату введення тимчасової адміністрації у банку позивача, Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням. У разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Як встановлено судом, на підставі ч. 4 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» позивач звернувся до відповідача з листом № 09/15-41 від 28.09.2015 з пропозицією повернути банку грошові кошти у розмірі 47571,23 грн.

Спір у справі виник з підстав виявлення Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві "Банк національний кредит" в порядку здійснення перевірки правочинів, вчинених протягом року до ведення в Публічному акціонерному товаристві "Банк національний кредит" тимчасової адміністрації, відповідно до ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», обставин нікчемності укладеного 23.02.2015 між сторонами договору про внесення змін до договору про депозитний вклад «Стандартний» №DU1285/2014-1 строком на 12 місяців +1 день (366 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) від 24.10.2014 як такого, за яким банк відмовився від власних майнових вимог (п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»), оскільки умови спірного договору про внесення змін передбачають збільшення процентної ставки, яка підлягає виплаті вкладнику, у випадку розірвання договору з ініціативи вкладника.

За таких обставин, оскільки правочин, перевірка якого здійснюється в порядку ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», може вважатись нікчемним лише з підстав, передбачених цим законом, в справі про визнання недійсним такого правочину суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує його недійсність (нікчемність) . При цьому, суд керується нормами ст.ст. 215, 203 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України з огляду на те, що договір від 23.02.2015 про внесення змін до договору про депозитний вклад «Стандартний» №DU1285/2014-1 строком на 12 місяців +1 день (366 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) від 24.10.2014 має господарсько-правовий характер.

Як зазначено вище, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на нікчемність укладеного 23.02.2015 між сторонами договору про внесення змін до договору про депозитний вклад «Стандартний» №DU1285/2014-1 строком на 12 місяців +1 день (366 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) від 24.10.2014 як такого, за яким банк відмовився від власних майнових вимог.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.

Як встановлено судом, відповідно до положень абз. 3 п. 3.7. договору про депозитний вклад «Стандартний» №DU1285/2014-1 строком на 12 місяців +1 день (366 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) від 24.10.2014, у випадку розірвання Договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 2 % річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку.

Як встановлено судом, умовами п. 7.2. договору про депозитний вклад «Стандартний» №DU1285/2014-1 строком на 12 місяців +1 день (366 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) від 24.10.2014 передбачено, що всі інші зміни та доповнення до Договору, в тому числі щодо зміни розміру процентної ставки за користування депозитом, мають бути вчинені в письмовій формі та підписані належним чином сторонами з обов'язковим посиланням на Договір.

Як встановлено судом, договором про внесення змін від 23.02.2015 до договору про депозитний вклад "Стандартний" № DU1285/2014-1 строком на 12 місяців + 1 день (366 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) від 24.10.2014 змінено абзац третій пункту 3.7 договору та викладено його у такій редакції: "У випадку розірвання цього договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 22,5 % річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку.".

Суд наголошує, що Київським апеляційним господарським судом у постанові від 14.09.2016, яка набрала законної сили, у справі №910/31/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Національний Кредит" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Паламарчука Віталія Віталійовича" до Відкритого недержавного пенсійного фонду "Європейський вибір" про зобов'язання відповідача вчинити дії - повернути грошові кошти у сумі 47571,23 грн., одержані за договором про внесення змін від 23.02.2015 до договору про депозитний вклад "Стандартний" від 24.10.2014 № DU 1285/2014-1, встановлено, що укладення договору від 23.02.2015 про внесення змін до договору про депозитний вклад "Стандартний" № DU1285/2014-1 від 24.10.2014 є відмовою банку від власних майнових вимог, оскільки у зв'язку з незастосуванням банком перерахунку нарахованих відсотків за заниженою відсотковою ставкою потягло за собою необґрунтовану виплату відповідачу грошових коштів у розмірі 47571,23 грн., а тому відповідно до п.1 ч.3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" такий правочин є нікчемним.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (частина перша статті 236 Цивільного кодексу України).

За змістом частини третьої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, визнане судом недійсним, також вважається недійсним з моменту його виникнення.

За змістом п. 2.5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29 травня 2013 року N 11, необхідно з урахуванням приписів статті 215 ЦК України та статті 207 ГК України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, частина перша статті 220, частина друга статті 228 ЦК України, частина друга статті 207 ГК України, стаття 13 Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України"), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора (зокрема, частина перша статті 227, частина перша статті 229, частина перша статті 230, частина перша статті 232 ЦК України, частина перша статті 207 ГК України).

За змістом частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним.

Отже, спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову.

Так, у судових засіданнях представник відповідача заперечував проти позовних вимог у даній справі та заперечував проти обставин нікчемності правочину - договору про внесення змін від 23.02.2015 до договору про депозитний вклад «Стандартний» №DU1285/2014-1 строком на 12 місяців +1 день (366 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) від 24.10.2014, що свідчить про наявність між сторонами спору з приводу недійсності (нікчемності) такого договору про внесення змін від 23.02.2015.

За змістом ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на наведене, враховуючи встановлені у постанові Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2016, яка набрала законної сили, обставини нікчемності в порядку п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочину - договору про внесення змін від 23.02.2015 до договору про депозитний вклад "Стандартний" № DU1285/2014-1 строком на 12 місяців + 1 день (366 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) від 24.10.2014 як такого, що мав наслідком відмову банку від власних майнових вимог, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог про визнання нікчемного правочину - договору про внесення змін від 23.02.2015 до договору про депозитний вклад «Стандартний» №DU1285/2014-1 строком на 12 місяців +1 день (366 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) від 24.10.2014 недійсним.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, позов Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" до Відкритого недержавного пенсійного фонду "Європейський вибір" про визнаня нікчемного правочину недійсним підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з задоволенням позовних вимог, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати нікчемний правочин - договір про внесення змін від 23.02.2015 до договору про депозитний вклад "Стандартний" № DU1285/2014-1 строком на 12 місяців + 1 день (366 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) від 24.10.2014, укладений між Публічним акціонерним товариством "Банк національний кредит" та Відкритим недержавним пенсійним фондом "Європейський вибір", - недійсним.

3. Стягнути з Відкритого недержавного пенсійного фонду "Європейський вибір" (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 5, 6-поверх, Блок-Д; ідентифікаційний код: 35141037) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" (04053, м. Київ, вул. Тургенєвська, буд. 52/58; ідентифікаційний код: 20057663) 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 06.10.2016

Суддя І.М. Отрош