Постанова

від 22.11.2016 по справі 910/14773/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2016 р. Справа№ 910/14773/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Сітайло Л.Г.

Пашкіної С.А.

при секретарі Матюхін І.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Недотопа М.М.

від відповідача: не з'явились.

розглянувши

апеляційну скаргу Відкритого недержавного пенсійного фонду

"Європейський вибір"

на рішення

Господарського суду міста Києва

від 30.09.2016 року

у справі № 910/14773/16 (суддя Отрош І.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк

національний кредит"

до Відкритого недержавного пенсійного фонду

"Європейський вибір"

про визнаня нікчемного правочину недійсним

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.09.2016 року позов задоволено повністю.

Визнано нікчемний правочин - договір про внесення змін від 23.02.2015 року до договору про депозитний вклад "Стандартний" № DU1285/2014-1 строком на 12 місяців + 1 день (366 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) від 24.10.2014 року, укладений між Публічним акціонерним товариством "Банк національний кредит" та Відкритим недержавним пенсійним фондом "Європейський вибір", - недійсним.

Стягнуто з Відкритого недержавного пенсійного фонду "Європейський вибір" (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 5, 6-поверх, Блок-Д; ідентифікаційний код: 35141037) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" (04053, м. Київ, вул. Тургенєвська, буд. 52/58; ідентифікаційний код: 20057663) 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 30.09.2016 року, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2016 року по справі № 910/14773/16 скасувати і припинити провадження у справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 р. апеляційну скаргу прийнято до розгляду, порушено апеляційне провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Баранець О.М.; судді: Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А.

Розпорядженням начальника відділу забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду № 09-52/6054/16 від 17.11.2016 р. справу № 910/14773/16, у зв'язку із тим, що суддя Калатай Н.Ф., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, з 21.11.2016 буде брати участь у підготовці в Національній школі суддів України, відповідно до підпунктів 2.3.25, 2.3.49 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено до повторного автоматизованого розподілу.

Згідно із протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 17.11.2016 р., справу № 910/14773/16 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Баранець О.М., судді: Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2016 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Баранець О.М.; судді: Сітайло Л.Г., Пашкіна С.А.

В судове засідання 22.11.2016 року представник відповідача не з'явився.

Клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи відхиляється колегією суддів, оскільки відповідач не обмежений у праві надавати повноваження на представництво своїх інтересів будь-яким іншим особам. Наявність апеляційної скарги відповідача та відзиву на апеляційну скаргу дозволяє розглянути справу за наявмними в ній матеріалами.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача, враховуючи що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалав даної справи, Публічним акціонерним товариством "Банк національний кредит" подано позовну заяву з вимогами до Відкритого недержавного пенсійного фонду "Європейський вибір" про визнаня нікчемного правочину недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані виявленням позивачем в порядку ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" нікчемності укладеного 23.02.2015 року між сторонами договору про внесення змін до договору про депозитний вклад "Стандартний" №DU1285/2014-1 строком на 12 місяців +1 день (366 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) від 24.10.2014 року як такого, за яким банк відмовився від власних майнових вимог (п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону), оскільки даним договором про внесення змін змінено абзац третій п. 3.7. договору про депозитний вклад "Стандартний" №DU1285/2014-1 строком на 12 місяців +1 день (366 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) від 24.10.2014 року та передбачено, що у випадку розірвання цього договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 22,5% річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку, тоді-як даний пункт договору у первинній редакції передбачав, що у випадку розірвання цього договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 2,0% річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку. З огляду на вищенаведене, оскільки відповідачем не було виконано вимог уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації позивача щодо повернення банку грошових коштів у розмірі 47571,23 грн. (надмірно отриманих процентів на нікчемним договором), позивач на підставі ст. 215 Цивільного кодексу України просить суд визнати нікчемний договір про внесення змін від 23.02.2015 року до договору про депозитний вклад "Стандартний" №DU1285/2014-1 строком на 12 місяців +1 день (366 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) від 24.10.2014 року недійсним.

Як вбачається з матеріалав даної справи, 24.10.2014 року між Публічним акціонерним товариством "Банк Національний Кредит", (банк, позивач) та Відкритим недержавним пенсійним фондом "Європейський вибір" (вкладник, відповідач), від імені якого діяло Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Магістр", було укладено договір про депозитний вклад "Стандартний" № DU1285/2014-1 строком на 12 місяців + 1 день (366 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) (надалі - Договір), за умовами якого вкладник передає, а банк приймає на депозитний рахунок №26526105008001 грошові кошти у сумі 700000,00 грн. в національній валюті на умовах Договору; депозит розміщується на строк з 24.10.2014 року до 24.10.2015 року включно; банк сплачує вкладнику проценту ставку за користування депозитом у розмірі 22,50 % річних (п.п. 2.1., 2.2., 2.3. Договору).

За змістом п. 3.7. Договору, вкладник має право звернутися з проханням про дострокове розірвання Договору і повернення суми депозиту в робочий день протягом операційного часу письмово попередивши про це банк за десять робочих днів до бажаної дати повернення суми депозиту та нарахованих процентів, шляхом подання заяви про дострокове розірвання дії Договору. Датою розірвання договору вважається дата повернення суми депозиту та нарахованих процентів вкладнику. Банк повертає суму депозиту та нарахованих процентів протягом 10 днів з дня подання вкладником заяви про дострокове розірвання дії Договору шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок вкладнику № 265050131952 в АТ "Сбербанк України".

Відповідно до положень абз. 3 п. 3.7. Договору, у випадку розірвання Договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 2 % річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку.

Умовами п. 7.2. Договору передбачено, що всі інші зміни та доповнення до Договору, в тому числі щодо зміни розміру процентної ставки за користування депозитом, мають бути вчинені в письмовій формі та підписані належним чином сторонами з обов'язковим посиланням на Договір.

Договір набуває чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін і скріплення їх підписів печатками сторін та діє до моменту повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (пункт 7.6 Договору).

Договір про депозитний вклад "Стандартний" № DU1285/2014-1 строком на 12 місяців + 1 день (366 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) підписано уповноваженими особами, а саме від позивача - начальником управління Кайданник Вікторією Володимирівною, яка діяла на підставі довіреності № 60 від 07.04.2014 року, та від відповідача - директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Магістр" Тимошенко Вікторією Валеріївною, що діяв на підставі договору про управління активами недержавного пенсійного фонду № 3-У від 17.09.2007 року, та скріплено печатками.

Вказані обставини встановлено у постанові Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2016 року у справі №910/31/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Національний Кредит" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Паламарчука Віталія Віталійовича" до Відкритого недержавного пенсійного фонду "Європейський вибір" про зобов'язання вчинити дії - повернути грошові кошти у сумі 47571,23 грн., одержані за договором про внесення змін від 23.02.2015 року до договору про депозитний вклад "Стандартний" від 24.10.2014 року № DU 1285/2014-1, яка набрала законної сили. В той же час, копія договору про депозитний вклад "Стандартний" №DU1285/2014-1 строком на 12 місяців + 1 день (366 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) від 24.10.2014 долучена до позову, оригінал договору було оглянуто судом першої інстанції в судовому засіданні 20.09.2016 року, що відображено у протоколі судового засідання від 20.09.2016 року.

23.02.2015 року між Публічним акціонерним товариством "Банк Національний Кредит", (банк, позивач) та Відкритим недержавним пенсійним фондом "Європейський вибір" (вкладник, відповідач) було укладено договір про внесення змін до договору про депозитний вклад "Стандартний" № DU1285/2014-1 строком на 12 місяців + 1 день (366 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) від 24.10.2014 року, яким змінено абзац третій пункту 3.7 Договору та викладено його у такій редакції: "У випадку розірвання цього договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 22,5 річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку.".

Вказані обставини встановлено у постанові Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2016 року у справі №910/31/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Національний Кредит" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Паламарчука Віталія Віталійовича" до Відкритого недержавного пенсійного фонду "Європейський вибір" про зобов'язання вчинити дії - повернути грошові кошти у сумі 47571,23 грн., одержані за договором про внесення змін від 23.02.2015 року до договору про депозитний вклад "Стандартний" від 24.10.2014 року № DU 1285/2014-1, яка набрала законної сили. В той же час, копія договору про внесення змін від 23.02.2015 року до договору про депозитний вклад "Стандартний" № DU1285/2014-1 строком на 12 місяців + 1 день (366 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) від 24.10.2014 року долучена до позову, оригінал договору про внесення змін було оглянуто судом першої інстанції в судовому засіданні 20.09.2016 року, що відображено у протоколі судового засідання від 20.09.2016 року.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

За змістом укладеного між позивачем та відповідачем договору про депозитний вклад "Стандартний" № DU1285/2014-1 строком на 12 місяців + 1 день (366 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) від 24.10.2014 року з урахуванням договору про внесення змін до договору про депозитний вклад "Стандартний" № DU1285/2014-1 строком на 12 місяців + 1 день (366 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) від 24.10.2014 року, можливо дійти висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором банківського вкладу.

Відповідно до ст. 1058 Цивільного кодексу України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу на вимогу банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Умова договору банківського вкладу на вимогу про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною. За договором банківського строкового вкладу банк зобов'язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу. Повернення вкладникові банківського строкового вкладу та нарахованих процентів за цим вкладом на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, можливе виключно у випадках, якщо це передбачено умовами договору банківського строкового вкладу. (ст. 1060 Цивільного кодексу України).

За змістом ст. 1061 Цивільного кодексу України, банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов'язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 05.06.2015 року № 358 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 05.06.2015 року № 114 "Про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ", згідно з яким з 08.06.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в Банку. Тимчасову адміністрацію в Банку запроваджено строком на 3 місяці з 08.06.2015 р. по 07.09.2015 року включно.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 28.08.2015 року № 563 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) прийнято рішення від 28.08.2015 року № 159 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" та делегування повноважень ліквідатора банку".

31.08.2015 року розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк Національний Кредит" та делеговано всі повноваження ліквідатора позивача, визначені статтями 37 та 38, частинами першою та другою статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Паламарчуку Віталію Віталійовичу строком на 1 рік з 31 серпня 2015 року до 31 серпня 2016 року включно.

Проведеною перевіркою уповноваженою особою Фонду гарантування було виявлено нікчемність договору від 23.02.2015 року про внесення змін до депозитного договору № DU1285/2014-1 від 24.10.2014 року з тих мотивів, що банк відмовився від власних майнових вимог, що потягло за собою необґрунтовану виплату відповідачу грошових коштів.

На підставі ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" позивач звернувся до відповідача з листом № 09/15-41 від 28.09.2015 року з пропозицією повернути банку грошові кошти у розмірі 47571,23 грн.

Наведені обставини встановлено у постанові Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2016 року у справі №910/31/16, яка набрала законної сили.

Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 18 серпня 2016 року № 1554 відповідно до якого продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" на два роки до 31 серпня 2018 року включно. Відповідно до даного рішення продовжено повноваження ліквідатора ПАТ "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" Паламарчука Віталія Віталійовича на два роки до 31 серпня 2018 року включно.

У відповідності до ст. 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 05.06.2015 року № 358 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 05.06.2015 року № 114 "Про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ", згідно з яким з 08.06.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в Банку. Тимчасову адміністрацію в Банку запроваджено строком на 3 місяці з 08.06.2015 року по 07.09.2015р. включно.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Як встановлено ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції від 02.03.2015 року, чинній на дату введення тимчасової адміністрації у банку позивача, протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції від 02.03.2015 року, чинній на дату введення тимчасової адміністрації у банку позивача, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Проведеною перевіркою уповноваженою особою Фонду гарантування було виявлено нікчемність договору від 23.02.2015 року про внесення змін до депозитного договору № DU1285/2014-1 від 24.10.2014 року з тих мотивів, що банк відмовився від власних майнових вимог, що потягло за собою необґрунтовану виплату відповідачу грошових коштів.

Під час проведення перевірки, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк національний кредит" керувалася чинною редакцією закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" на момент здійснення перевірки. При цьому прийняття уповноваженою особою Фонду додаткового рішення про нікчемність правочину, так само як і документальне оформлення проведеної перевірки, (на момент її проведення) не вимагалося ані законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ані Цивільним кодексом України.

Таким чином, уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк національний кредит" було виконано обов'язок, покладений на неї ст. 38 Закону, та вжито всі необхідні дії, передбачені Законом, з метою збереження активів банку та вжиття заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, однак в добровільному порядку відповідачем майно (в даному випадку грошові кошти) повернуто не було, що змусило позивача звернутись до господарського суду м. Києва з відповідним позовом.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції від 02.03.2015 року, чинній на дату введення тимчасової адміністрації у банку позивача, Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням. У разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

На підставі ч. 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" позивач звернувся до відповідача з листом № 09/15-41 від 28.09.2015 року з пропозицією повернути банку грошові кошти у розмірі 47571,23 грн.

Спір у справі виник з підстав виявлення Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві "Банк національний кредит" в порядку здійснення перевірки правочинів, вчинених протягом року до ведення в Публічному акціонерному товаристві "Банк національний кредит" тимчасової адміністрації, відповідно до ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", обставин нікчемності укладеного 23.02.2015 року між сторонами договору про внесення змін до договору про депозитний вклад "Стандартний" №DU1285/2014-1 строком на 12 місяців +1 день (366 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) від 24.10.2014 року як такого, за яким банк відмовився від власних майнових вимог (п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"), оскільки умови спірного договору про внесення змін передбачають збільшення процентної ставки, яка підлягає виплаті вкладнику, у випадку розірвання договору з ініціативи вкладника.

За таких обставин, оскільки правочин, перевірка якого здійснюється в порядку ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", може вважатись нікчемним лише з підстав, передбачених цим законом, в справі про визнання недійсним такого правочину суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує його недійсність (нікчемність). При цьому, суд керується нормами ст.ст. 215, 203 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України з огляду на те, що договір від 23.02.2015 року про внесення змін до договору про депозитний вклад "Стандартний" №DU1285/2014-1 строком на 12 місяців +1 день (366 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) від 24.10.2014 року має господарсько-правовий характер.

Як зазначено вище, в обґрунтування позовних вимог позивач посилався на нікчемність укладеного 23.02.2015 року між сторонами договору про внесення змін до договору про депозитний вклад "Стандартний" №DU1285/2014-1 строком на 12 місяців +1 день (366 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) від 24.10.2014 року як такого, за яким банк відмовився від власних майнових вимог.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.

Відповідно до положень абз. 3 п. 3.7. договору про депозитний вклад "Стандартний" №DU1285/2014-1 строком на 12 місяців +1 день (366 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) від 24.10.2014 року, у випадку розірвання Договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 2 % річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку.

Умовами п. 7.2. договору про депозитний вклад "Стандартний" №DU1285/2014-1 строком на 12 місяців +1 день (366 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) від 24.10.2014 року передбачено, що всі інші зміни та доповнення до Договору, в тому числі щодо зміни розміру процентної ставки за користування депозитом, мають бути вчинені в письмовій формі та підписані належним чином сторонами з обов'язковим посиланням на Договір.

Договором про внесення змін від 23.02.2015 року до договору про депозитний вклад "Стандартний" № DU1285/2014-1 строком на 12 місяців + 1 день (366 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) від 24.10.2014 року змінено абзац третій пункту 3.7 договору та викладено його у такій редакції: "У випадку розірвання цього договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 22,5 % річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку.".

Київським апеляційним господарським судом у постанові від 14.09.2016 року, яка набрала законної сили, у справі №910/31/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Національний Кредит" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Паламарчука Віталія Віталійовича" до Відкритого недержавного пенсійного фонду "Європейський вибір" про зобов'язання відповідача вчинити дії - повернути грошові кошти у сумі 47571,23 грн., одержані за договором про внесення змін від 23.02.2015 року до договору про депозитний вклад "Стандартний" від 24.10.2014 року № DU 1285/2014-1, встановлено, що укладення договору від 23.02.2015 року про внесення змін до договору про депозитний вклад "Стандартний" № DU1285/2014-1 від 24.10.2014 року є відмовою банку від власних майнових вимог, оскільки у зв'язку з незастосуванням банком перерахунку нарахованих відсотків за заниженою відсотковою ставкою потягло за собою необґрунтовану виплату відповідачу грошових коштів у розмірі 47571,23 грн., а тому відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" такий правочин є нікчемним.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (частина перша статті 236 Цивільного кодексу України).

За змістом частини третьої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, визнане судом недійсним, також вважається недійсним з моменту його виникнення.

За змістом п. 2.5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29 травня 2013 року № 11, необхідно з урахуванням приписів статті 215 ЦК України та статті 207 ГК України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, частина перша статті 220, частина друга статті 228 ЦК України, частина друга статті 207 ГК України, стаття 13 Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України"), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора (зокрема, частина перша статті 227, частина перша статті 229, частина перша статті 230, частина перша статті 232 ЦК України, частина перша статті 207 ГК України).

За змістом частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним.

Отже, спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову.

Як вбачається з матеріалав справи, представник відповідача заперечував проти позовних вимог у даній справі та заперечував проти обставин нікчемності правочину - договору про внесення змін від 23.02.2015 року до договору про депозитний вклад "Стандартний" №DU1285/2014-1 строком на 12 місяців +1 день (366 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) від 24.10.2014 року, що свідчить про наявність між сторонами спору з приводу недійсності (нікчемності) такого договору про внесення змін від 23.02.2015 року.

За змістом ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Предметом спору у справі №910/31/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Національний Кредит" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Паламарчука Віталія Віталійовича" до Відкритого недержавного пенсійного фонду "Європейський вибір" є зобов'язання відповідача вчинити дії - повернути грошові кошти у сумі 47571,23 грн., одержані за договором про внесення змін від 23.02.2015 року до договору про депозитний вклад "Стандартний" від 24.10.2014 року року № DU 1285/2014-1 з підстав нікчемності такого договору. В той же час, суд наголошує, що предметом спору у даній справі є визнання недійсним нікчемного, на думку позивача, договору про внесення змін від 23.02.2015 року до договору про депозитний вклад "Стандартний" від 24.10.2014 року № DU 1285/2014-1. За таких обставин, Київським апеляційним господарським судом в межах справи №910/31/16 було вирішено спір, предмет якого є відмінним від предмету спору у даній справі, що, відповідно, виключає можливість припинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Цивільного кодексу України, при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоду довкіллю або культурній спадщині.

Тобто, внаслідок укладення зазначеного Договору про внесення змін до Депозитного договору банк відмовився від права (втратив право) утримати із суми депозиту, яка повертається вкладнику, різниці між сумою раніше сплачених вкладнику процентів та сумою процентів, перерахованих за зниженою процентною ставкою, фактично сума майнових вимог, від яких відмовився банк в даному випадку становить 47571,23 грн., що в результаті призвело до погіршення фінансового стану ПАТ "Банк національний кредит", порушило не тільки права Банку, а й права третіх осіб: вкладників та кредиторів банку, вимоги яких повинні задовольнятися у черговості відповідно до ст.52 закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

З огляду на наведене, враховуючи встановлені у постанові Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2016 року, яка набрала законної сили, обставини нікчемності в порядку п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочину - договору про внесення змін від 23.02.2015 року до договору про депозитний вклад "Стандартний" №DU1285/2014-1 строком на 12 місяців + 1 день (366 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) від 24.10.2014 року як такого, що мав наслідком відмову банку від власних майнових вимог, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог про визнання нікчемного правочину - договору про внесення змін від 23.02.2015 рокудо договору про депозитний вклад "Стандартний" №DU1285/2014-1 строком на 12 місяців +1 день (366 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) від 24.10.2014 року недійсним.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що позов Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" до Відкритого недержавного пенсійного фонду "Європейський вибір" про визнаня нікчемного правочину недійсним підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2016 року у справі №910/14773/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 910/14773/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді Л.Г. Сітайло

С.А. Пашкіна