Рішення

від 04.10.2016 по справі 149/1348/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 149/1348/16-ц Провадження № 22-ц/772/2974/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1 Категорія 23 Доповідач Міхасішин І. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючого: Міхасішина І.В.

Суддів: Войтка Ю.Б., Стадника І.М.

За участю секретаря: Куленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою представника товариства з обмеженою відповідальністю «А.Т.К.» - ОСОБА_2 на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 01 серпня 2016 року у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «А.Т.К.» до ОСОБА_3, фермерського господарства «СОМ», про визнання договору оренди недійсним та визнання первісного договору оренди землі поновленим, -

встановила:

В червні 2016 року ТОВ «А.Т.К.» звернулося до суду із вказаним позовом до ОСОБА_3 та ФГ «СОМ», в якому просило визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 01 грудня 2015 року, кадастровий номер 0524885200:02:001:0106, площею 2,8077 га, укладений між ОСОБА_3 та ФГ «СОМ», який зареєстрований 02 грудня 2015 року за № 12428487 та скасувати державну реєстрацію даного речового права, а договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 0524885200:02:001:0106, площею 2,8077 га, укладений між ОСОБА_4 та ТОВ «А.Т.К.» визнати поновленим до 11 листопада 2019 року.

Позовні вимоги обгрунтовували тим, що 11 листопада 2009 року між ТОВ «А.Т.К.» та орендарем ОСОБА_4 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,8077 га, кадастровий номер 0524885200:02:001:0106, строком на 5 років, тобто до 11 листопада 2014 року.

19 грудня 2014 року ОСОБА_4 помер. Спадкоемцем даної земельної ділянки стала відповідач ОСОБА_3

В період дії договору оренди ТОВ «А.Т.К.» належним чином виконувало свої договірні зобов'язання, спору щодо орендних відносин у сторін не виникало. Після закінчення строку дії договору оренди, враховуючи відсутність письмових заперечень з сторони ОСОБА_3, ТОВ «А.Т.К.» продовжувало користуватись орендованою земельною ділянкою, та ОСОБА_3 отримала оренду плату за 2015 рік. На початку лютого 2016 року ТОВ «А.Т.К.» звернулося до ОСОБА_3 з пропозицією укласти договір оренди земельної ділянки на поновлений строк , тобто до 11 листопада 2019 року однак остання відмовилась, посилаючись на те, що 01 грудня 2015 року вона уклала договір з іншим орендарем - ФГ «СОМ».

Вважаючи своє переважне право на продовження оренди земельної ділянки порушеним, позивач звернувся до суду з даними вимогами.

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 01 серпня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «А.Т.К.» - ОСОБА_2 просить рішення суду першої скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник ТОВ «А.Т.К.» - ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав, з підстав, зазначених в ній, просив суд її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 проти апеляційної скарги заперечила, просила суд її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача ФГ «СОМ» - ОСОБА_5 проти апеляційної скарги заперечив, просив суд її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ТОВ «А.Т.К.» має переважне право на продовження строку договору оренди землі, проте своїм правом у строк і порядок, передбачений ст. 33 Закону України «Про оренду землі» не скористався, зокрема, не повідомив орендодавця про намір продовжити договір оренди, проект додаткової угоди не направив та така угода не укладалася, а тому підстави задоволення позову відсутні.

З такими висновками суду першої інстанції погодитися неможливо.

По справі встановлено, що 11 листопада 2009 року між ОСОБА_4 та ТОВ «А.Т.К.» укладено договір оренди земельної ділянки № 191, за умовами якого ОСОБА_4 передав ТОВ «А.Т.К.» у строкове платне користування належну йому земельну ділянку, розташовану на території Петриківської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, площею 2,8077 га строком на п'ять років, тобто до 11 листопада 2014 року ( а. с. 7-9).

Згідно з п. 8 договору після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про наміри продовжити його дію.

За умовами п. 8.1 договору, поновлення договору здійснюється шляхом направлення орендарем не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку оренди, письмової заяви про бажання продовжити договірні відносини. В разі заперечень орендодавця проти продовження договору, він зобов'язаний повідомити про це орендаря не пізніше ніж за 10 днів до закінчення погодженого строку оренди.

Договір вважається продовженим/поновленим на той же строк та на тих же умовах також у випадку, якщо орендар не направить заяву про бажання продовжувати договірні відносини, але буде продовжувати користуватися земельною ділянкою після закінчення погодженого строку оренди, а орендодавець в термін не пізніше ніж за 30 днів після закінчення погодженого строку оренди не направить орендарю у письмовій формі заперечення з цього приводу. Продовження цього договору та відповідно строку оренди за ініціативою орендаря може здійснюватися одноразово, але загальний строк користування земельною ділянкою за цим договором не може перевищувати максимального строку оренди землі, встановленого законодавством України. При бажанні сторін продовжити договірні відносини щодо оренди землі встановленого законодавством України.

Відповідно до п. 29 договору, орендодавець зобов'язаний забезпечити орендарю переважне право на укладення договору оренди на новий строк.

Згідно п. 37 договору, його дія припиняється в тому числі у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 42.4 договору визначено відповідальність орендодавця за незабезпечення орендарю можливості використати переважне право на укладення договору оренди, яка виражається у відшкодуванні завданих збитків.

19 грудня 2014 року ОСОБА_4 помер.

Після його смерті ОСОБА_3 успадкувала належне спадкодавцеві майно, зокрема земельну ділянку, право на яку зареєструвала на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом 31 серпня 2015 року , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 10-11).

Відповідно до ч. 4 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Таке ж положення сторони узгодили в п. 40 договору оренди.

Тобто до ОСОБА_3 перейшли всі права та обов'язки орендодавця за договором оренди землі від 11 листопада 2009 року, в тому числі обов'язок забезпечити орендарю переважне право на укладення договору оренди на новий строк.

1 грудня 2015 року ОСОБА_3 уклала з ФГ «СОМ» договір оренди землі № 16-СМ-2015, згідно з яким передала в оренду належну їй земельну ділянку, розташовану на території Петриківської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, площею 2.8077 га, кадастровий номер 0524885200020010106, строком на сім років з орендною платою в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Вказаний договір зареєстровано 2 грудня 2015 року (а. с.10, 45-46).

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У частині першій статті 777 ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Крім того, стаття 764 ЦК України передбачає таку правову конструкцію, як поновлення договору найму, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Стаття 33 Закону України «Про оренду землі» фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Так, у частинах першій - п'ятій статті 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором, орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачена інша підстава поновлення договору оренди: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частинами восьмою, дев'ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку; відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, які передбачені частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором, відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди, сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

До такого висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 25 лютого 2015 року у справі № 6-219 цс14.

ТОВ «А.Т.К.» належним чином виконувало свої обов'язки за договором оренди і після закінчення строку його дії продовжувало використовувати земельну ділянку.

Орендодавець ОСОБА_4, а також його спадкоємець відповідач ОСОБА_3 не заявляли орендарю про відмову у поновленні договору оренди в строки передбачені договором, та ст. 33 Закону України «Про оренду землі», при цьому протягом 2015 року ОСОБА_3 отримувала орендну плату від ТОВ «А.Т.К.», що не заперечується останньою.

Відповідно до ч.1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Зазначені обставини визнані сторонами ОСОБА_3 та ТОВ «А.Т.К.».

Таким чином, відповідач ОСОБА_3 з 19 грудня 2014 року по 01 грудня 2015 року не заперечувала проти використання своєї земельної ділянки ТОВ «А.Т.К.», за що отримувала орендну плату, виходячи з чого можна зробити висновок, що договір оренди продовжував свою дію за мовчазною згодою сторін на умовах, зазначених в договорі, а тому є поновленим на новий строк до 11 листопада 2019 року.

Відповідно до положень ч.6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» заперечення у поновлені договору повинно бути висловлено протягом місяця після закінчення строку дії договору у формі листа-повідомлення на адресу орендаря, а не фактом укладання договору оренди з іншим орендарем.

Посилання ж відповідача, що вона безпосередньо з ТОВ «А.Т.К.» не укладала договір оренди земельної ділянки, не є підставою для скасування її обов'язків як спадкоємця переданої в оренду земельної ділянки дотримуватися умов договору оренди.

Відповідно до положень ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частина Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.ми першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Укладення ж 01 грудня 2015 року між ОСОБА_3 та ФГ «СОМ» договору оренди належної відповідачу земельної ділянки, на однакових умовах, зокрема, щодо розміру орендної плати, є порушенням прав орендаря ТОВ «А.Т.К.» на переважне поновлення договору оренди, а тому такий договір є недійсним.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу.

Оскільки право позивача на поновлення договору оренди заперечується, таке право підлягає захисту шляхом визнання договору оренди земельної ділянки від 11 листопада 2009 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «А.Т.К.» , який зареєстрований 15 лютого 2012 року за № 00480009085656 поновленим до 11 листопада 2019 року.

Суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, не надав належної оцінки наявним у справі доказам та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.

Вимоги в частині скасування державної реєстрації договору земельної ділянки, укладеного 01 грудня 2015 року між ОСОБА_3 та ФГ «СОМ», задоволенню не підлягають, оскільки дана вимога перебуває за межами повноважень суду.

Відповідно до п.60 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 88 ЦПК України, стягує на користь позивача з відповідачів судовий збір.

Керуючись ст. 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «А.Т.К.» - ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 01 серпня 2016 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №16-СМ-15 від 01 грудня 2015 року, кадастровий номер № 0524885200:02:001:0106, площею 2, 8077 га, укладений між ОСОБА_3 та фермерським господарством «СОМ» , який зареєстрований 02 грудня 2015 року за № 12428487.

Визнати договір оренди земельної ділянки від 11 листопада 2009 року , кадастровий номер № 0524885200:02:001:0106, площею 2, 8077 га, укладений між ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю «А.Т.К.» , який зареєстрований 15 лютого 2012 року за № 00480009085656 поновленим до 11 листопада 2019 року.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 та фермерського господарства «СОМ» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «А.Т.К.» (код ЄДРПОУ 32826820) витрати по сплаті судового збору в сумі по 1378 (тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ ОСОБА_6

Судді: /підпис/ ОСОБА_7

/підпис/ ОСОБА_8

Згідно з оригіналом: