Ухвала

від 04.10.2016 по справі 826/12934/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12934/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.,

секретаря Строяновської О.В.,

за участю:

представника позивача - Рижиха А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерсіс Україна» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерсіс Україна» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 липня 2016 року,

У с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерсіс Україна» (далі - Товариство, позивач) звернувся у суд з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - контролюючий орган, відповідач), в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо звернення до нього із письмовим запитом вих. №4234/10/26-57-22-05 «Про надання інформації та її документального підтвердження».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 липня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення - про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскаржувані дії не порушують права та законні інтереси позивача.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, контролюючим органом на адресу Товариства направлено письмовий запит «Про надання інформації та її документального підтвердження» від 12.06.2015 №7234/10/26-57-22-05. Позивачем отримано цей запит 30 червня 2016 року.

Зі змісту цього запиту слідує, що, на підставі пп. 20.1.2 п. 20.1 ст. 20, п. 73.3, ст. 74, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, відповідач просив позивача надати пояснення та документальне підтвердження господарських взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Електропостачзбут» за березень 2015 року.

Не погоджуючись із правомірністю дій відповідача щодо направлення йому вказаного запиту, з огляду на недоліки його змісту, а саме: відсутність вказівки на фактичні підстави його надіслання, позивач звернувся у суд із даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Підпунктом 20.1.2 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що для здійснення функцій, визначених законом, контролюючі органи мають право отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом.

Відповідно до пункту 73.3 статті 73 цього Кодексу контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених статтею 39 цього Кодексу; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Таким чином, для забезпечення виконання покладених на контролюючі органи функцій, з метою отримання необхідної інформації та документів, у визначених податковим законодавством випадках, вони вправі направляти платникам податків відповідні запити. При цьому, єдиним правовим наслідком складання та направлення податковим органом на адресу платника письмового запиту про подання інформації є виникнення обов'язку в останнього подати інформацію, визначену у запиті, та її документальне підтвердження. Разом із тим, у випадку, якщо запит складено з порушенням вимог чинного законодавства відповідний обов'язок у платника податків не виникає.

Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, направлений відповідачем Товариству запит не містить викладу фактичних підстав для його надсилання. Тобто, даний запит складений із порушенням приписів пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України.

За таких обставин, позивач звільняється від обов'язку надавати відповідь на вказаний запит.

Під час розгляду справи не встановлено, що позивачем надано контролюючому органу запитувані пояснення та підтверджуючі їх документи, і що внаслідок цього контролюючим органом були вжиті до платника податків подальші контрольні заходи.

У зв'язку із чим, колегія суддів зазначає, що оспорювані позивачем дії контролюючого органу не є юридично значимими для позивача, адже не мають безпосереднього впливу на його суб'єктивні права та обов'язки, а тому не порушують жодних його прав та інтересів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Згідно частини першої статті 2 цього Кодексу завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто, право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її певні права чи законні інтереси у сфері публічно-правових відносин потребують захисту.

Однак, обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення прав чи інтересів заявника, а ознакою такого порушення є зміна стану його суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Отже, поведінка суб'єкта владних повноважень, яка не має безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення її можливості їх реалізувати та не покладає на неї певні обов'язки, не може вважатись такою, що порушує права, свободи чи інтереси цієї особи.

Колегія суддів наголошує, що звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах. Відтак, навіть якщо поведінка суб'єкта владних повноважень не відповідає діючим нормативно-правовим актами, однак це жодним чином не впливає на права, свободи чи інтереси особи, констатація судом факту незаконності такої поведінки не виконуватиме завдання адміністративного судочинства, що виключає існування підстав для задоволення відповідного позову.

Зважаючи на встановлені обставини та приведені норми, звернення контролюючого органу до позивача із письмовим запитом вих. №4234/10/26-57-22-05 «Про надання інформації та її документального підтвердження», яке оспорюється останнім, не має безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову Товариства.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не підтверджують протиправності спірних дій відповідача, неповного з'ясування судом першої інстанції суттєвих обставин справи, невідповідності висновків суду цим обставинам та помилкового застування норм права.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова - без змін на підставі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерсіс Україна» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяС.Б. Шелест

(Повний текст ухвали складений 07 жовтня 2016 року.)

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Шелест С.Б.