Постанова

від 21.09.2016 по справі 910/7792/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2016 р. Справа№ 910/7792/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Гончарова С.А.

Іоннікової І.А.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 21.09.2016

розглядаючи апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Стінком»

на рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2016

у справі № 910/7792/16 (суддя: Пукшин Л.Г.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Домобудівний комбінат № 3»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Стінком»

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.06.2016 у справі №910/7792/16 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Стінком» на користь публічного акціонерного товариства «Домобудівний комбінат № 3» 379 280 грн. 00 коп. грошових коштів та 5 914 грн. 20 коп. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Стінком» звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2016 у справі №910/7792/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Домобудівний комбінат № 3» повністю.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач вказує на те, що судом першої інстанції рішення у справі прийнято з порушенням норм матеріального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи в зв'язку з чим судом прийнято невірне рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2016 порушено апеляційне провадження у справі № 910/7792/16, розгляд справи призначено на 06.09.2016 у складі колегії суддів: головуючий суддя Тищенко О.В., судді: Тарасенко К.В., Гончаров С.А.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 05.09.2016 у зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці, визначено новий склад суду: головуючий суддя Тищенко О.В, судді: Гончаров С.А., Іоннікова І.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2016 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Стінком» на рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2016 у справі №910/7792/16 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Тищенко О.В, судді: Гончаров С.А., Іоннікова І.А.

У зв'язку з неявкою у судове засідання 06.09.2016 уповноваженого представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 21.09.2016.

У судовому засіданні 21.09.2016 представник апелянта надав суду усні пояснення по справі, в яких підтримав подану апеляційну скаргу на підставі доводів, зазначених у ній та просив скаргу задовольнити, рішення скасувати, в позові відмовити.

У судових засіданнях 06.09.2016 та 21.09.2016 представник позивача також надав суду свої пояснення по справі, в яких заперечив щодо задоволення поданої апеляційної скарги на підставі доводів зазначених у запереченнях на апеляційну скаргу.

Представник позивача вважає подану апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що винесене без порушень норм матеріального та процесуального права, представник просив суд апеляційної інстанції залишити оскаржуване рішення суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2016 слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом, 19.10.2012 платіжним дорученням № 379022 на суму 250 000,00 грн. та 24.10.2012 платіжним дорученням № 379053 на суму 199 280,00 грн. з рахунку публічного акціонерного товариства «Домобудівний комбінат № 3» (№ 260033018308 в АТ «Банк «Національні інвестиції») було перераховано грошові кошти на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «Стінком» (№ 26001000029872 в ПАТ «УСБ») на загальну суму 449 280,00 грн. При цьому, в графі платіжних доручень «призначення платежу» зазначено, як: «оплата за цемент згідно рахунку № СФ 000723 від 19.10.2012».

Як вбачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає вказані платежі були здійснені ним помилково, оскільки, в графі платіжних доручень «призначення платежу» вказано невірний номер рахунку-фактури та сторони ні в письмовій формі, ні в спрощений спосіб не укладали договорів поставки цементу.

При цьому, як підтверджується копіями виписок з банківського рахунку, протягом травня-листопада 2015 року ТОВ «Стінком» частково перерахувало на рахунок ПАТ «Домобудівний комбінат № 3» грошові кошти на загальну суму 55 000,00 грн.

Крім того, станом на 30.06.2015 сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків за 1 півріччя 2015 року, з якого вбачається, що заборгованість ТОВ "Стінком" перед ПАТ "Домобудівний комбінат № 3" складає 429 280,00 грн. (з урахуванням часткового повернення коштів 20.05.2015 на суму 10 000,00 грн. та 29.05.2015 на суму 10 000,00 грн.).

У зв'язку з вищевикладеним, позивачем 19.04.2016 направлено на адресу відповідача вимогу № 01-48 від 15.04.2016 про повернення безпідставно отриманих коштів в сумі 394 280,00 грн. до 22.04.2016.

Так як вказана вимога залишена товариством з обмеженою відповідальністю «Стінком» без реагування, публічне акціонерне товариство «Домобудівний комбінат № 3» звернувся з позовом до суду першої інстанції про стягнення з відповідача 394 280,00 грн. (загальна сума перерахованих грошових коштів - 449 280,00 грн. мінус сума частково повернених грошових коштів - 55 000,00 грн.).

Проте, під час розгляду справи у суді першої інстанції у зв'язку з частковим поверненням відповідачем коштів в сумі 15 000,00 грн., а саме 10 000,00 грн. - 13.05.2016 та 5 000,00 грн. - 28.04.2015, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по банківських рахунках позивача та відповідача, позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, яка судом першої інстанції прийнята до розгляду. Сума позову у зв'язку зі зменшенням становить 379 280,00 грн.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 202, частини 2 статті 203, статей 205, 207, 237 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості сторін на власний розсуд визначати умови договору, які і становлять його зміст. Винятком є умови, які конкретно передбачені законом щодо того чи іншого виду договорів.

Згідно з приписами ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Частина 2 вказаної статті вказує, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Вказаним приписам кореспондують і норми, закріплені в ч. 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України, відповідно до яких зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 5 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом, доказів укладення між сторонами договору поставки у встановленому законом порядку, як-то: листів, телеграм, інших письмових повідомлень, письмових документів або вчинення інших конклюдентних дій, які б підтверджували укладення договору поставки цементу у письмовій формі чи у спрощений спосіб, суду не надано.

При цьому, саме лише виставлення відповідачем рахунку-фактури № СФ-0000732 від 19.10.2012 та перерахування позивачем коштів за платіжними дорученнями № 379022 від 19.10.12 та № 379053 від 24.10.12 на його рахунок не є доказами укладення між сторонами договору поставки цементу, адже, фактично, його поставка не відбулася, що свідчить про безпідставне набуття та збереження відповідачем коштів позивача у сумі 379 280,00 грн. (з урахуванням часткового повернення коштів відповідачем).

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції доказів протилежного суду не надано.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому в силу частини другої цієї статті зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї статті застосовується також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.01.2013 у справі 5006/18/13/2012, згідно з якою аналіз ст. 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, в даному випадку майном є грошові кошти, які були отримані відповідачем у зв'язку з їх перерахуванням позивачем на поточний рахунок останнього без укладення договору поставки, тобто, отримані товариством з обмеженою відповідальністю «Стінком» без достатніх правових підстав.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог публічного акціонерного товариства «Домобудівний комбінат № 3» повністю та стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Стінком» на користь публічного акціонерного товариства «Домобудівний комбінат № 3» 379 280 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. При цьому, обставини, на які посилається відповідач, належним чином не доведені. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення, викладені у апеляційній скарзі товариства з обмеженою відповідальністю «Стінком» на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2016 прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Стінком» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2016 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, господарський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Стінком" на рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2016 у справі № 910/7792/16 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2016 у справі № 910/7792/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/7792/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.А. Гончаров

І.А. Іоннікова