Постанова

від 03.10.2016 по справі 2а/1270/5076/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 8.3.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 жовтня 2016 рокуСєвєродонецькСправа № 2а/1270/5076/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Борзаниці С.В.,

при секретарі судового засідання: Ждановій Г.Є.,

без участі сторін,

розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Комунального підприємства "Сєвєродонецькі теплові мережі" до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.02.2012 №№ 0000322301, 0000312301, 0000302301, 0000292301, -

ВСТАНОВИВ:

02 липня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Комунального підприємства "Сєвєродонецькі теплові мережі" до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.02.2012 №№ 0000322301, 0000312301, 0000302301, 0000292301. В обґрунтування позову позивач зазначив, що з 28.03.2011 по 08.04.2011 ДПІ в м. Сєвєродонецьку була проведена позапланова виїзна документальна перевірка комунального підприємства «Сєвєродонецькі теплові мережі» з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Лугапорт», ПП «Леком-Рудмет», ПП «Союз-Трейд-В», ПП «Лугпромбуд Плюс» за період з 13.02.2008 по 31.12.2010, за результатами якої 15.04.2011 було складено акт № 871/23-35549138.

На підставі зазначеного акту перевірки 10.02.2012 було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000322301, яким ДПІ в м. Сєвєродонецьку було збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 172 510,84 грн.

Також з 06.06.2011 по 10.06.2011 податковою інспекцією була проведена позапланова виїзна документальна перевірка КП «Сєвєродонецькі теплові мережі» з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Лугапорт», ПП «Леком-Рудмет», ПП «Союз-Трейд-В», ПП «Лугпромбуд Плюс» за період з 01.01.2008 по 31.12.2010, за результатами якої 20.06.2011 було складено акт № 1306/23-35549138.

На підставі зазначеного акту перевірки 10.02.2012 було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000312301, яким було збільшено КП «Сєвєродонецькі теплові мережі» суму грошового зобов'язання з податку прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності суму 268 400,00 грн.

З 22.11.2011 по 28.11.2011 ДПІ в м. Сєвєродонецьку була проведена позапланова виїзна документальна перевірка Комунального підприємства «Сєвєродонецькі теплові мережі» з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП «Ріона» та ПП «Ауріта» за період з 01.01.2010 по 30.09.2011, за результатами якої 05.12.2011 складено акт № 2159/2301/35549138.

На підставі зазначеного акту перевірки 10.02.2012 були прийняті податкові повідомлення-рішення №№ 0000292301, 0000302301, якими ДПІ в м. Сєвєродонецьку було збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 27 195,00 грн. та суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 33 990,50 грн.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями Комунальне підприємство «Сєвєродонецькі теплові мережі» 23.02.2012 звернулось до Державної податкової служби у Луганській області з первинними скаргами вих. №№ 04-225, 04-226, 04-227, 04-228, які рішенням від 26.04.2012 були залишені без задоволення.

Не погоджуючись із рішеннями ДПС у Луганській області, прийнятим за результатами розгляду первинних скарг, КП «Сєвєродонецькі теплові мережі» 10.05.2012 звернулось до Державної податкової служби України із повторними скаргами.

Розглянувши повторні скарги, Державна податкова служба України 01.06.2012 винесла рішення №№ 9300/6110-2115, 9301/6110-2115, згідно з якими податкові повідомлення-рішення та рішення, прийняті за розглядом первинних скарг, було залишено без змін, а скарги - без задоволення.

Позивач вважає, що прийняті податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню з наступних підстав.

Позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток по ТОВ «Лугапорт», ПП «Леком-Рудмет», ПП «Союз-Трейд-В», ПП «Лугпромбуд Плюс» була призначена відповідно до постанови старшого слідчого по ОВС СВ ПМ ДПА в Луганській області майора податкової міліції Верещаги Д.А. від 05.05.2011 за матеріалами кримінальної справи № 02/10/9145-02. В направленні на перевірку № 245/01-16 від 06.06.2011 зазначено, що вона також проводиться на підставі п.п. 78.1.11 п. 78.1.1 ст. 78 ПК України.

Позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Ріона», ПП «Ауріта» була призначена та проведена відповідно до постанови старшого слідчого прокуратури м. Брянка Гудзя В.В. від 09.11.2011 за матеріалами кримінальної справи № 07/11/9038. В направленні на перевірку № 401/01-16 від 22.11.2011 зазначено, що вона також проводиться на підставі п.п. 78.1.11 п. 78.1.1 ст. 78 ПК України.

ДПС у Луганській області у своїх рішеннях за результатами розгляду первинних скарг посилається на вирок Ленінського районного суду від 23.12.2011 по справі № 1-1126/2011, але по кримінальним справам №№ 02/10/9145-02, 07/11/9038 в межах яких були призначені перевірки, не представлено доказів наявності рішень (вироків) суду, що набрали законної сили.

Навпаки, відповідно до листа Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку від 17.05.2012 № 5072/22-204 рішення суду, що набрали законної сили у вищезазначених справах чи копії постанов про закриття цих кримінальних справ за нереабілітуючими підставами у ДПІ у м. Сєвєродонецьку, відсутні.

Тому ДПІ в м. Сєвєродонецьку не мала права до ухвалення та набрання законної сили вироками у цих кримінальних справах приймати податкові повідомлення-рішення за результатами перевірок, здійснених під час розслідування цих справ.

Згідно з умовами договорів постачання, укладених з ПП «Ріона» доставка товарів здійснюється транспортом Продавця. До перевезення придбаних по угодам з ПП «Леком-Рудмет», ПП «Союз-трейд-В», ПП «Лугпромбуд-плюс» ТМЦ залучались сторонні організації, про що свідчать укладені з ними договори на перевезення та акти здачі-прийняття робіт. Оплата цих перевезень була виконана за рахунок КП СТМ, що не суперечить умовам договорів на придбання ТМЦ. Товар привозився на склад підприємства і оприбутковувався завідуючим складом згідно прибуткових ордерів з подальшим монтажем на об'єктах ремонтів, про що свідчать проектно-кошторисні документи та акти приймання виконаних робіт (форми КБ -2В).

З метою підтвердження реальності здійснених операцій комунальне підприємство «Сєвєродонецькі теплові мережі» направляло на адресу Державної податкової служби в Луганській області опис та підтвердження фактів оприбуткування та списання матеріальних цінностей за зазначеними в актах перевірки угодами на прикладі вересня 2009 року (ПП «Леком-Рудмет», ПП «Союз-Трейд-В»), вересня 2010 (ПП «Лугпромбуд Плюс») та жовтня 2010 року (ПП «Ріона»).

У зв'язку із чим позивач просив визнати протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.02.2012 №№0000322301, 0000312301, 0000302301, 0000292301.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 21.09.2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012, адміністративний позов Комунального підприємства "Сєвєродонецькі теплові мережі" до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.02.2012 №№ 0000322301, 0000312301, 0000302301, 0000292301 задовольнити повністю.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 03.09.2015 відновлено втрачене провадження в адміністративній справі № 2а/1270/5076/2012 в частині.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.03.2016 постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21.09.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 03/10.2016 допущено процесуальне правонаступництво шляхом заміни відповідача у справі Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби на її правонаступника - Державну податкову інспекцію в м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області.

Представник позивача просив задовольнити заявлені вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти позову з огляду на таке. ДПІ у м. Сєвєродонецьку згідно пп.20.1.4. п.20.1. ст..20, п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України та наказів ДПІ у М. Сєвєродонецьку №434-п від 28.03.2011р. та №504-п від 01.04.2011р. проведена позапланова виїзна перевірка КП „Сєвєродонецькі теплові мережі" з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з TOB „Лугапорт" (код 33846020), ПП. „Леком-Рудмет" (код 34641653), ПП. „Союз-Трейд-В" (код 35024659), ПП. „Лугпромбуд Плюс" (код 37057068) за період з 13.02.2008р. по 31.12.2010р.

За результатами перевірки встановлено порушення КП „СТМ" пп„ 7.4.1., п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 ЗУ „Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 143700,82 грн. та винесено податкове повідомлення-рішення від 10.02.2012р. № 0000322301 про застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства в розмірі 172556,84 грн.

ДПІ у м. Сєвєродонецьку згідно пп.20.1.4. п.20.1. ст..20, п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України та наказу ДПІ у М.Сєвєродонецьку №922-п від 06.06.2011р. проведена позапланова виїзна документальна перевірка КП „Сєвєродонецькі теплові мережі" з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток по взаємовідносинам з TOB „Лугапорт" (код 33846020), ПП. „Леком-Рудмет" (код 34641653), ПП. „Союз-Трейд-В" (код 35024659), ПП. „Лугпромбуд Плюс" (код 37057068) за період з 01.01.2008р. по 31.12.2010р.

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток встановлено його заниження на загальну суму 236189,00 грн., що є порушенням п.5.1. пп..5.2.1. п.5.2., пп..5.3.9 п.5.3 ст.5 ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334. Винесено податкове повідомлення-рішення від 10.02.2012р. №0000312301 про застосування штрафної санкції у розмірі 286400,00 грн.

При проведенні перевірок не надано товарно-транспортні накладні та інші документи, що свідчать про транспортування товарно-матеріальних цінностей по господарським операціям з контрагентами. Тобто не виявлено документи, згідно яких відбувався рух товару від продавця до покупця, та що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження, як визначено чинним законодавством. У задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що комунальне підприємство «Сєвєродонецькі теплові мережі» зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради 13.02.2008, номер запису 1383 102 0000 002436 (т.1 а.с.208-209).

Позивач є платником податку на додану вартість.

Судом встановлено, що з 28.03.2011 по 08.04.2011 ДПІ в м. Сєвєродонецьку була проведена позапланова виїзна документальна перевірка комунального підприємства «Сєвєродонецькі теплові мережі» з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Лугапорт», ПП «Леком-Рудмет», ПП «Союз-Трейд-В», ПП «Лугпромбуд Плюс» за період з 13.02.2008 по 31.12.2010, за результатами якої 15.04.2011 було складено акт № 871/23-35549138 (т.1 а.с.88-105).

На підставі зазначеного акту перевірки 10.02.2012 було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000322301, яким ДПІ в м. Сєвєродонецьку було збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 172 556,84 грн. (т.1 а.с.64).

Також з 06.06.2011 по 10.06.2011 податковою інспекцією була проведена позапланова виїзна документальна перевірка КП «Сєвєродонецькі теплові мережі» з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Лугапорт», ПП «Леком-Рудмет», ПП «Союз-Трейд-В», ПП «Лугпромбуд Плюс» за період з 01.01.2008 по 31.12.2010, за результатами якої 20.06.2011 було складено акт № 1306/23-35549138 (т.1 а.с.119-131).

На підставі зазначеного акту перевірки 10.02.2012 було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000312301, яким було збільшено КП «Сєвєродонецькі теплові мережі» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності суму 268 400,00 грн. (т.1 а.с.66).

З 22.11.2011 по 28.11.2011 ДПІ в м. Сєвєродонецьку була проведена позапланова виїзна документальна перевірка Комунального підприємства «Сєвєродонецькі теплові мережі» з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП «Ріона» та ПП «Ауріта» за період з 01.01.2010 по 30.09.2011, за результатами якої 05.12.2011 складено акт № 2159/2301/35549138 (т.1 а.с.147-155).

На підставі зазначеного акту перевірки 10.02.2012 були прийняті податкові повідомлення-рішення №№ 0000292301, 0000302301, якими ДПІ в м. Сєвєродонецьку було збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 27 195,00 грн. та суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 33 990,50 грн. (т.1 а.с.60,62).

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, Комунальне підприємство «Сєвєродонецькі теплові мережі» 23.02.2012 звернулось до Державної податкової служби у Луганській області з первинними скаргами вих. №№ 04-225, 04-226, 04-227, 04-228, які рішенням від 26.04.2012 були залишені без задоволення (т.1 а.с.166-181,186-191).

Не погоджуючись із рішеннями ДПС у Луганській області, прийнятим за результатами розгляду первинних скарг, КП «Сєвєродонецькі теплові мережі» 10.05.2012 звернулось до Державної податкової служби України із повторними скаргами (т.1 а.с.193-200).

Розглянувши повторні скарги, Державна податкова служба України 01.06.2012 винесла рішення №№ 9300/6110-2115, 9301/6110-2115, згідно з якими податкові повідомлення-рішення та рішення, прийняті за розглядом первинних скарг, було залишено без змін, а скарги - без задоволення (т.1 а.с.201-206).

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із пп. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом встановлено, що позивачем сформовано валові витрати на підставі отриманих видаткових накладних, виданих ТОВ «Луганськенерголюкс», за 2008-2010 роки. Розрахунки за придбані товари проводились на підставі видаткових накладних, рахунків-фактур, які знаходяться у матеріалах справи.

На момент здійснення спірних операцій порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту визначались ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пп. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Підпункт 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, норми якого, визначають, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, у тому числі у зв'язку з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Абзац 3 даного підпункту передбачає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пп. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно із пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З наведених норм, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, випливає, що право на включення ПДВ до податковою кредиту пов'язано із отриманням покупцем від постачальника податкової накладної.

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, КП «Сєвєродонецькі теплові мережі» із контрагентами - постачальниками було укладено низку договорів купівлі-продажу товарів та їх поставки. Згідно з умовами договорів постачання, укладених з контрагентами, доставка товарів здійснюється транспортом Продавця.

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагенти позивача не були зареєстровані платниками податку на додану вартість, а тому не мали права виписувати податкові накладні.

Суд вважає, що висновки податкової інспекції щодо ненастання реальності здійснення операцій не відповідають дійсності, оскільки належне виконання сторонами договору підтверджується численними податковими накладними, приходними ордерами, видатковими накладними, специфікаціями, які були надані представником позивача.

Таким чином, у позивача були законні підстави для віднесення сум до податкового кредиту по господарським відносинам із зазначеним контрагентом.

Щодо посилання відповідача на те, що угода, укладена між позивачем та контрагентом є нікчемним та не має на меті реальних наслідків, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст.215 ЦК України підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Стаття 203 ЦК України зазначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином, положення ст.ст. 207-208 Господарського кодексу України підлягають застосуванню з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 і ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, для висновку про нікчемність правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства має бути доведеним умисел суб'єктів господарювання на вчинення такого правочину (господарського зобов'язання); намір сторін угоди на ухилення від оподаткування прибутків, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в силу відсутності управлінського, технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, безтоварність операції, тощо.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом статті 228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів, що, в свою чергу, не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів.

Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку зі сторони позивача відповідач в судовому засіданні не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Суд ставиться критично щодо посилання відповідача на вирок Ленінського районного суду від 23 грудня 2011 по справі № 1-1126/2011, оскільки перевірки були призначені по кримінальним справам №№ 02/10/9145-02, 07/11/9038, за якими не представлено доказів наявності рішень (вироків) суду, що набрали законної сили.

Навпаки, відповідно до листа Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку від 17.05.2012 № 5072/22-204 рішення суду, що набрали законної сили у вищезазначених справах чи копії постанов про закриття цих кримінальних справ за нереабілітуючими підставами у ДПІ у м. Сєвєродонецьку відсутні (т.1 а.с.68).

Окрім того, листами ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області від 23.06.2016 № 399/23/12-14 та від 18.07.2016 № 446 підтверджується, що в слідчому відділі фінансових розслідувань ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області відсутня будь-яка інформація щодо підсумків розгляду кримінальних справ № 02/10/9145-02 та № 07/11/9038 на підставі постанов слідчих, згідно яких було призначено та проведено позапланову виїзну перевірку КП «Сєвєродонецькі теплові мережі» з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з TOB «Лугапорт», ПП «Леком-Рудмет», ПП «Союз-Трейд- В», ПП «Лугпромбуд Плюс» за період з 01.01.2008 по 31.12.2010, а також позапланову виїзну перевірку КП «Сєвєродонецькі теплові мережі» з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП «Ріона» та ПП «Ауріта» за період з 01.01.2010 по 30.09.2011рр. Також відсутні відомості щодо завершення досудового розслідування по цим кримінальним справам та результатам судового розгляду по ним (т.5 а.с.151,155).

Згідно з п.86.9 статті 86 Податкового кодексу України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку.

Тому суд вважає, що ДПІ в м. Сєвєродонецьку не мала права до ухвалення та набрання законної сили вироками у цих кримінальних справах приймати податкові повідомлення-рішення за результатами перевірок, здійснених під час розслідування цих справ.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проаналізувавши наявні у справі докази, суд прийшов до висновку, що відповідачем не доведено про встановлення факту протиправних дій позивачем щодо визначення сум податкового кредиту, визнання нікчемними правочинів, укладених між позивачем та контрагентом та не надано доказів на підтвердження своїх доводів.

Оскільки в судовому засіданні встановлений факт порушення прав позивача у спірних правовідносинах, суд, оцінивши надані позивачем докази, дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Комунального підприємства "Сєвєродонецькі теплові мережі" до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.02.2012 №№ 0000322301, 0000312301, 0000302301, 0000292301 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000322301 від 10.02.2012 прийняте Державною податковою інспекцією в м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 172 556,84 грн., з яких за основним платежем 138 045,47 грн. та за штрафними санкціями 34 511.37 грн.;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000312301 від 10.02.2012 прийняте Державною податковою інспекцією в м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 286 400,00 грн., з яких за основним платежем 229 120.00 грн. та за штрафними санкціями 57 280.00 грн.;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000302301 від 10.02.2012 прийняте Державною податковою інспекцією в м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 33 993,50 грн., з яких за основним платежем 28 144,00 грн. та за штрафними санкціями 5 849,50 грн.;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000292301 від 10.02.2012 прийняте Державною податковою інспекцією в м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 27 195,00 грн., з яких за основним платежем 22515,20 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 07 жовтня 2016 року.

Суддя С.В. Борзаниця