Рішення

від 07.10.2016 по справі 903/626/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 жовтня 2016 р. Справа № 903/626/16

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом Приватного підприємства "Конкурент-Л", м. Луцьк

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг", м. Луцьк

про стягнення 432 594,40грн .

Суддя: С.В. Бондарєв

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, дов. б/н від 08.08.2016р.

від відповідача: ОСОБА_3, дов. від 01.01.2016р.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учасникам судового процесу згідно ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки.

В судовому засіданні 05.10.2016 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Позивач- Приватне підприємство "Конкурент-Л"- звернувся до господарського суду з позовом до відповідача- Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг"- про стягнення 432 594,40грн . заборгованості за отриманий по видатковим накладним №1092 від 16.06.2016р. на суму 45 794,50грн., №1098 від 17.06.2016р. на суму 45 045,00грн., №1105 від 22.06.2016р. на суму 50 580,00грн., №1192 від 30.06.2016р. на суму 249 024,20грн. та №1303 від 06.07.2016р. на суму 42 150,70грн. товар.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по оплаті отриманого ним товару.

Ухвалою суду від 01.09.2016р. порушено провадження по справі та призначено її до розгляду на 20.09.2016р. на 11:00год.

19.08.2016р. через відділ документального забезпечення та контролю суду від відповідача надійшли до суду письмові пояснення вих.№101п від 19.09.2016р. (вх.№01-54/8392/16), в яких він просив відкласти розгляд справи, витребувати у позивача оригінали (належним чином засвідчені копії) документів, що підтверджують повноваження особи, що отримувала товарно-матеріальні цінності в інтересах відповідача та витребувати у позивача акт виконаних робіт про надання адвокатських послуг, а також документально підтверджені обгрунтування розміру вартості адвокатських послуг, чіткий перелік та розрахунок послуг стосовно даної справи.

Вказав, що даний спір відповідачем не визнається, оскільки станом на момент розгляду справи існує зворотній спір з позивачем щодо поставки товару неналежної якості (скриті недоліки) і, відповідно, зменшення його вартості.

Зазначив, що як вбачається з позовної заяви, спір виник, в тому числі по видатковій накладній № 1192 від 30.06.2016р., по якій ніби існує заборгованість. При цьому, 28.07.2016р. відповідачем було надіслано претензію на адресу позивача щодо виявлення неякісного поставленого по згаданій накладній товару (зі скритими недоліками) на суму 17 421,08грн.

Своєю відповіддю від 04.08.2016р. позивач претензію відповідача визнав обґрунтованою та погодився провести пропорційне зменшення вартості прийнятих неякісних товарів. Однак, станом на 19 вересня 2016р. позивач цього не здійснив. При цьому, в позовній заяві позивач просить стягнути повну суму за поставлений товар без врахування вартості неякісного товару по накладній № 1192 від 30.06.2016р.

Перевіривши поставлений товар по інших накладних, відповідачем було виявлено знову неякісний товар зі скритими недоліками.

Після чого, відповідач 08.09.2016р. надіслав наступну претензію позивачу про поставку неякісного товару з прихованими недоліками на суму 752 665 грн. з проханням виконати її вимоги і надати письмову відповідь до 16.09.2016р.

Відповідно, між позивачем і відповідачем існує розбіжність по сумі заборгованості за поставлений товар. Остання бухгалтерська звірка взаєморозрахунків проводилась 31.10.2015р., після якої здійснювались наступні поставки і відповідні проплати.

Однак, станом на 19.09.2016р. відповіді на претензію від 08.09.2016р. відповідачем ще не отримано.

Зауважив, що з копій видаткових накладних, наданих позивачем в обґрунтування позовних вимог, вбачається, що товарно-матеріальні цінності отримував не директор підприємства відповідача, якому надано дане право згідно статуту, а інша особа. Позивачем не надано доказів, що підтверджують повноваження особи, що отримувала товарно-матеріальні цінності в інтересах відповідача. У зв'язку з цим, вважає за необхідне витребувати у позивача оригінали (належним чином засвідчені копії) зазначених підтверджуючих документів.

Вказав, що витрати відповідача на надання юридичних (адвокатських) послуг в розмірі 25 000,00 грн. є не підтвердженими, а також необґрунтованими та завищеними. Відповідач не погоджується із стягненням цієї суми, оскільки вона є завищеною, послуги адвоката, як вбачається з матеріалів справи, полягають лише в підготовці позовної заяви.

Відповідачем не підтверджено наявність понесених витрат на оплату допомоги адвоката саме по цій справі, не надано розрахунок послуг, акту виконаних робіт, що підтверджують факт надання послуг.

Зі змісту укладеного договору на надання юридичних (адвокатських) послуг не зазначено, що послуги надаються саме по правовідносинам, які є предметом даного позову. Даний договір не містить і визначення вартості послуг.

Зазначив, що відповідач не зможе забезпечити явку уповноваженого представника, оскільки такий представник буде направлений у службове відрядження в інше місто.

Долучив до матеріалів справи копії ОСОБА_2 з ЄДРЮОФОП щодо ТзОВ "Пакко Холдинг" станом на 29.04.2016р., претензій вих.№1507 від 28.07.2016р., вих.№097п від 08.09.2016р. та листа вих.док.№КЛ/04.08.16/002 від 04.08.2016р.

Представник позивача в судовому засіданні 20.09.2016р. позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити останні в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Крім того, супровідним листом б/н від 20.09.2016р. (вх.№01-54/8452/16) долучив до матеріалів справи платіжне доручення №4633 від 30.08.2016р. на суму 25 000,00грн., акт виконаних робіт від 30.08.2016р., копії Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №543 та Свідоцтва про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_2 серії В02 №458686.

Відповідач в судове засідання 20.09.2016р. не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду спору, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4301034299557 від 07.09.2016р.

Ухвалою суду від 20.09.2016р. розгляд справи відкладався з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин по справі, зважаючи на неявку відповідача в судове засідання та необхідність витребування додаткових доказів по справі.

Крім того, зобов'язано сторін представити суду: позивача- додаткові письмові пояснення по справі (з врахуванням пояснень відповідача і чи укладався між сторонами договір на поставку товару (надати суду)); докази проплати; рахунки на оплату; докази повноважень на отримання товару; вимогу про оплату; відповідача- одаткові письмові пояснення та докази по суті позовних вимог (чи укладався між сторонами договір на поставку товару (надати суду)); статут.

04.10.2016р. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг" звернулось до суду з зустрічним позовом №2871 від 04.10.2016р. (вх. №01-47/773/16 від 04.10.2016р.) до Приватного підприємства "Конкурент-Л", в якому просить прийняти зустрічну позовну заяву про зменшення ціни товару, до провадження зі справою №903/626/16 за позовом Приватного підприємства "Конкурент-Л" до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг" про стягнення 432 594,40грн.

Предаставник позивача в судовому засіданні 05.10.2016р. та в письмових поясненнях б/н від 05.10.2016р. (вх.№01-54/8991/16) позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити останні в повному обсязі, вказавши стосовно посилання відповідача на договір № 200411-01/4п від 20.04.2016 року, то зазначений договір був укладений між позивачем та відповідачем. Однак, відповідно до п. 9.1., зазначений договір діє до 31 грудня 2011 року. Дія договору продовжується на один рік, якщо жодна із сторін не заявить письмово про його розірвання не пізніше, ніж за 5 днів до закінчення дії договору. Таким чином, договір № 200411-01/4п від 20.04.2016 року, укладений між сторонами, закінчив свою дію 31 грудня 2012 року.

Стосовно якості поставленого позивачем товару зауважив, що відповідач у своїх запереченнях маніпулює окремими положеннями листа позивача № КЛ/04.08.16/002 від 04.08.2016 року та, як наслідок, невірно трактує зміст зазначеного листа. Позивач у зазначеному листі спростовує обґрунтованість вимог відповідача стосовно наявності підстав для повернення будь-яких коштів. Разом з тим, "враховуючи довготривалість і взаємну вигідність господарських відносин", з метою збереження зазначених відносин, позивач запропонував довезти стрічку до закриття замовлення або пропорційно зменшити вартість поставленого по накладній № 1192 від 30.06.2016 року товару. Пропозиція позивача відповідачем не була прийнята.

Стосовно повноважень на отримання товару зазначив, що відповідно до частини першої статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Частиною першою статті 241 ЦК України встановлено, що наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Відповідач своїми листами № 1507 від 28 липня 2016 року та № 097п від 08 вересня 2016 року підтвердив отримання від позивача товару по спірним видатковим накладним.

Долучив до матеріалів справи копії акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2016р. по 29.09.2016р. з доказами його відправлення на адресу відповідача, договору поставки №200411-01/4п від 20.04.2011р., вимоги вих.док. №КЛ/17.08.16/002 від 17.08.2016р. та рахунків на оплату №1095 від 16.06.2016р. на суму 45 794,50грн., №1102 від 17.06.2016р. на суму 45 045,00грн., №1119 від 22.06.2016р. на суму 50 580,00грн., №1145 від 30.06.2016р. на суму 249 024,20грн., №1247 від 06.07.2016р. на суму 42 150,70грн.

В судовому засіданні 05.10.2016р. представник відповідача, подану ним зустрічну позовну заяву підтримав.

Водночас, проти задоволення судом первісного позову заперечив.

В поясненнях б/н від 05.10.2016р. (вх.№01-54/8992/16) вказав, що поставка товару здійснювалась на підставі видаткових накладних без укладення договору.

Ухвалою суду від 05.10.2016р. у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг" від 04.10.2016р. вх. №01-47/773/16 відмовлено.

Зустрічну позовну заяву від 04.10.2016р. вх. №01-47/773/16 з матеріалами на 18 аркушах, в т.ч. оригінал платіжного доручення №3140 від 30.09.2016р. про сплату судового збору у сумі 1 378,00грн., повернуто ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг".

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, визнавши зібрані по справі матеріали достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами, господарський суд, -

встановив:

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між сторонами було досягнуто усної домовленості щодо поставки товару, відповідно до якої позивач- Приватне підприємство "Конкурент-Л", як постачальник, зобов'язався поставити товар, а відповідач- Товариство з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг", як покупець прийняти та оплатити цей товар.

Згідно із частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Дії сторін (передача продавцем товару покупцю за видатковими накладними та прийняття товару покупцем і підписання видаткових накладних) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання усної домовленості по поставці товару, позивачем було поставлено відповідачу товар, а відповідачем прийнято цей товар на загальну суму 432 594,40грн., що стверджується видатковими накладними №1092 від 16.06.2016р. на суму 45 794,50грн., №1098 від 17.06.2016р. на суму 45 045,00грн., №1105 від 22.06.2016р. на суму 50 580,00грн., №1192 від 30.06.2016р. на суму 249 024,20грн. та №1303 від 06.07.2016р. на суму 42 150,70грн., які підписані сторонами (а.с. 11-15). Проте, відповідач товар не оплатив, що і спричинило звернення кредитора з позовом до суду. Поставку товару на виконання умов письмового договору позивач заперечив. Відповідач не надав суду доказів на спростування поставки товару за усною домовленістю шляхом підписання видаткових накладних.

Підписання покупцем видаткових накладних, які є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" №01-06/928/2012 від 17.07.2012р., п. 1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» ).

У відповідності до ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі - продажу не встановлено інший строк оплати. Відтак обов'язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи ст.692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття.

Заборгованість відповідача- Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг"-перед позивачем- Приватним підприємством "Конкурент-Л"-на день розгляду спору становить 432 594,40грн., стверджується видатковими накладними №1092 від 16.06.2016р. на суму 45 794,50грн., №1098 від 17.06.2016р. на суму 45 045,00грн., №1105 від 22.06.2016р. на суму 50 580,00грн., №1192 від 30.06.2016р. на суму 249 024,20грн. та №1303 від 06.07.2016р. на суму 42 150,70грн., які підписані сторонами, вимогою про оплату заборгованості від 17.08.2016р., відповідачем не оспорена, належними та допустимими доказами ним не спростована та підлягає до стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг" в силу ст.ст.193, 265 ГК України.

Доводи відповідача наведені у відзиві, щодо наявності скритих недоліків в товарі та у зв'язку з цим не сплата цього товару у повному обсязі, не приймаються судом, оскільки належних таких доказів відповідач не надав, а зобов'язання, які взяв на себе відповідач по оплаті товару, отримавши товар та підписавши відповідні видаткові накладні повинні виконуванись належним чином.

Згідно ст. 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про підставність позову та необхідність його задоволення.

При цьому суд виходив з обставин повної підтвердженості пред'явлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 6 488,92грн. слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Згідно з ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

В розумінні даних статей судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у ст.ст.4, 13, 14, 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом ОСОБА_2 підтверджуються договором про надання юридичних (адвокатських) послуг від 08.08.2016 року №ГС-8/16 та довіреністю від 08.08.2016р. б/н.

Згідно з предметом договору замовник доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надавти замовнику юридичну допомогу в обсязі та на умовах, визначених цим договором по досудовій підготовці та судовому розгляді справи за позовом замовника до ТзОВ "Пакко Холдинг" про стягнення заборгованості у розмірі 432 594,40грн. Замовник зобов'язаний оплатити роботу адвоката в розмірі 25 000,00грн.

Згідно платіжного доручення №4633 від 30.08.2016р. позивачем було перераховано на рахунок адвоката ОСОБА_2 25 000,00грн. з призначенням платежу: "оплата за надання юридичних (адвокатських) послуг згідно дог. №ГС-8/16 від 08.08.2016р.".

У матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 543, виданого на підставі рішення Вінницької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 25.06.2007 року № 2 на ім'я ОСОБА_2

Як вбачається з матеріалів справи адвокат ОСОБА_2 приймав участь у судових засіданнях у якості представника Приватного підприємства "Конкурент-Л".

Пунктом 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем надано договір про надання юридичних послуг, підтверджено правовий статус адвоката, господарський суд дійшов висновку про кваліфікацію зазначених ПП "Конкурент-Л" судових витрат в якості витрат на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.

Формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар, який повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.

Відповідно до п. 6.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, заявлений до відшкодування у даній справі, на думку суду, є неспіврозмірним і понесення витрат у такому розмірі позивачем не можна вважати розумним та необхідним.

Зважаючи на те, що категорія даної справи не є складною, обсяг зібраних у справі доказів, які потребували попереднього вивчення, кількість складених адвокатом процесуальних документів, час який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, тривалість розгляду справи, суд вважає, що витрати на оплату послуг адвоката позивачу за рахунок відповідача мають бути відшкодовані в розмірі 3 000 грн.

Враховуючи викладене, господарський суд, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, -

вирішив:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг", Волинська обл., м. Луцьк, вул. Клима Савура, 21А, код 34928470

на користь Приватного підприємства "Конкурент-Л", Волинська обл., м. Луцьк, прспект Грушевського, 29/47

432 594,40грн.-заборгованості, 3 000,00грн.-витрат на послуги адвоката і 6 488,92 грн. витрат по сплаті судового збору.

Повний текст рішення складено

07.10.2016

Суддя С. В. Бондарєв