Постанова

від 15.11.2016 по справі 903/626/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

15 листопада 2016 року Справа № 903/626/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Маціщук А.В.

судді Петухов М.Г.

судді Гулова А.Г.

за участю представників сторін:

позивача - адв. ОСОБА_1 (пост.дов. б/н від 08.08.2016 р.)

відповідача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг"

на рішення Господарського суду Волинської області від 05.10.2016 р.

у справі № 903/626/16

за позовом приватного підприємства "Конкурент-Л"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг"

про стягнення 432 594, 40 грн. заборгованості

в с т а н о в и в :

Відповідно до рішення Господарського суду Волинської області від 05.10.2016 р. у справі № 903/626/16 задоволено позов приватного підприємства "Конкурент-Л" до товариства з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг" про стягнення 432594, 40 грн. заборгованості.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач товариство з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг" подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 05.10.2016 р. у справі № 903/626/16 та прийняти нове рішення, яким суму заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг" перед приватним підприємством "Конкурент-Л" зменшити на 17421,08 грн.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що господарським судом неповно з'ясовані обставини справи та порушені норми матеріального права, у зв'язку з чим висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими.

Пояснює, що 28.07.2016 р. товариством з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг" надіслана претензія приватному підприємству "Конкурент-Л" з доказими фіксації неякісного товару зі скритими недоліками. У відповіді на претензію позивач визнав факт скритих недоліків в поставленому товарі та погодився зменшити вартість товару з дотриманням п.1 ст.678 ЦК України шляхом проведення пропорційного зменшення вартості прийнятих товарів на суму 17421,08 грн.

Однак, зменшення ціни товару приватним підприємством "Конкурент-Л" не здійснено, доказів про виконання таких намірів суду не надано, тому виникла розбіжність по сумі заборгованості по розрахункам за поставлений товар.

Відповідач вважає, що визнання позивачем претензії щодо поставки неякісного товару та наміри відповідача зменшити ціну вартості поставленого товару на суму 17421,08 грн. є належним доказом, який має значення для справи і підтверджений належним засобом доказування, зокрема - актом про виявлені скриті недоліки.

Посилаючись на п.23 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 р. № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» скаржник зазначає, що до дій, які свідчать про визнання боргу, можуть відноситись повне або часткове визнання претензії. Господарський суд в кожному конкретному випадку повинен дослідити обставини, які свідчать про визнання боргу.

Доводить, що Господарським судом Волинської області порушено ч.1 ст.678 Цивільного кодексу України, оскільки не зменшено вартість поставленого товару на 17421,08 грн., яка визнана приватним підприємством "Конкурент-Л".

Відповідач/ скаржник не забезпечив участь свого представника у судовому засіданні та подав суду письмове клопотання про відкладення розгляду справи. Пояснив, що представник, який забезпечував захист інтересів сторони в суді першої інстанції, зайнятий в іншому судовому процесі.

Представник позивача заперечив проти задоволення клопотання відповідача/скаржника про відкладення розгляду справи, оскільки вважає його безпідставним та направленим на затягування розгляду справи.

Колегія суддів відхилила клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги як необґрунтоване враховуючи те, що скаржником не надано жодного доказу на підтвердження обставин, про які зазначено в клопотанні (зокрема, про участь в іншому судовому процесі). Враховано при цьому, що відповідно до норм ст.28 Господарського процесуального кодексу України коло представників юридичних осіб у господарському судочинстві є необмеженим, і відповідач, добросовісно користуючись своїми процесуальними правами, не був позбавлений права і можливості забезпечити явку в судове засідання керівника товариства чи іншого представника, надати суду засобами поштового зв'язку будь-які додаткові пояснення чи документи. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника не доведена скаржником в порядку ст.32-34 ГПК України.

Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення відповідача/скаржника товариства з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг" про час і місце розгляду справи, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення відповідачеві 28.10.2016 р. /а.с.88/, явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, колегія суддів з урахуванням обставин конкретної справи дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника відповідача/скаржника за наявними у справі матеріалами відповідно до ст.101 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення по суті спору та заперечив проти задоволення апеляційної скарги. Пояснив, що відповідач неправильно тлумачить позицію підприємства "Конкурент-Л", викладену у відповіді на претензію. Заперечив факт поставки неякісного товару та просить залишити без змін рішення господарського суду Волинської області про стягнення боргу.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено слідуюче.

20.04.2011 р. приватним підприємством "Конкурент-Л"/постачальник та товариством з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг"/покупець укладено договір поставки № 200411-01/4п, за умовами якого постачальник зобов'язаний передати у власність покупця товар партіями у відповідності до замовлення покупця, а покупець зобов'язується проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного договору /а.с.54-56/.

Згідно з п.1.2. договору, поставка товару здійснюється на підставі накладної згідно замовлення покупця, які є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п.9.1. договору поставки даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до « 31» грудня 2011 року, але в будь - якому випадку до моменту його остаточного виконання. Дія договору продовжується на один рік, якщо жодна із сторін не заявить письмово про його розірвання не пізніше, ніж за 5 днів до закінчення дії договору.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

Колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи відсутні заяви приватного підприємства "Конкурент-Л" та товариства з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг" про розірвання договору поставки.

Отже, враховуючи умови п.9.1. договору поставки, дія договору закінчилася 31.12.2012 р.

Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг" одержало від приватного підприємства "Конкурент-Л" товари на загальну суму 432594, 40 грн., що підтверджується видатковими накладними № 1092 від 16.06.2016 р. на суму 45794, 50 грн., № 1098 від 17.06.2016 р. на суму 45045, 00 грн., № 1105 від 22.06.2016 р. на суму 50580, 00 грн., № 1192 від 30.06.2016 р. на суму 249024, 20 грн., №1303 від 06.07.2016 р. на суму 42150, 70 грн. /а.с.11-15/.

Видаткові накладні підписані представниками сторін та скріплені їх печатками - без зауважень.

Підставою передачі товарів у накладних зазначено „договір поставкиВ» , однак посилання саме на договір № 200411-01/4п від 20.04.2011 р. - відсутнє, що підтверджує, що не відбувались поставки на умовах цього договору.

Відповідно до ч.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Вчинені сторонами дії (передача постачальником товару покупцю за видатковими накладними як поставка та прийняття товару покупцем і підписання видаткових накладних) свідчить про виникнення правовідносин поставки.

Перелічені первинні документи мають необхідні реквізити відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (з подальшими змінами), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого Мінюстом України 05.06.1995 р. за № 168/704, тому є належними доказами того, що фактично відбулась господарська операція (в даному випадку - передача/прийняття товарів за договором поставки) і, відповідно - є доказами зобов'язання відповідача перед позивачем за ст.509 ЦК України та ст.ст.173-174,193 ГК України.

Згідно зі ст.ст.1-4,181 ГК України до господарських відносин застосовуються правила Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом. Статтею 175 ГК України визначено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Частиною 1 ст.265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.6 ст.265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно зі ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст.712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст.530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк. Відповідно до норм ст.692 ЦК України обов'язок покупця оплатити товар за загальним правилом виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі - продажу не встановлено інший строк оплати.

Оскільки інший строк розрахунків сторонами не погоджений, обов'язок відповідача оплатити товар виник з моменту його прийняття.

У відповідності до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач/покупець оплату отриманого товару не виконав, доказів оплати суду не надав.

Оскільки має місце невиконання грошового зобов'язання, суд першої інстанції правомірно задоволив позовну вимогу про стягнення з відповідача 432594, 40 грн. боргу.

Доводи відповідача щодо поставки товарів зі схованими недоліками, що спричинило невиконання оплати цього товару у повному обсязі, колегія суддів оцінює як необґрунтовані, оскільки відсутні допустимі докази на підтвердження таких обставин.

Постановою Верховної ОСОБА_2 України від 12.09.1991 р. «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» передбачено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на її території застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України. Отже, при вирішенні спору, пов'язаного з поставкою продукції і товарів неналежної якості або некомплектних, необхідно керуватись ст.712 ЦК України та пар.1 гл.30 ГК України, Положеннями про поставки продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання, Інструкцією про порядок приймання продукції /товарів/ за якістю, а також договором.

Згідно з п.1 Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при ОСОБА_2 СРСР від 25.04.1966 р. № П-7 (далі по тексту - Інструкція П-7), норми цієї Інструкції застосовуються у всіх випадках, якщо стандартами, технічними умовами або іншими обов'язковими для сторін правилами не встановлений інший порядок приймання продукції чи товарів народного споживання за якістю та комплектністю. У договорі поставки сторони можуть передбачити особливості прийомки відповідних видів продукції і товарів.

В даному випадку сторони не погоджували особливі умови приймання, тому в даному випадку є обов'язковими норми Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю (далі по тексту - Інструкція П-7).

Відповідач не підтвердив допустимими доказами виконання ним прийомки товару згідно з вищезазначеними нормативними актами.

З матеріалів справи вбачається, що 28.07.2016 р. товариство з обмеженою відповідальністю «Пакко Холдинг» на адресу приватного підприємства «Конкурент-Л» направило претензію № 1507 щодо повернення сплаченої грошової суми за товар зі скритими недоліками, в якій зазначено, що в процесі реалізації товару товариством з обмеженою відповідальністю «Пакко Холдинг» виявлено скриті недоліки всього поставленого товару.

Зі змісту цієї претензії вбачається, що товариством «Пакко Холдинг» був складений акт № 770 про виявлені сховані недоліки, і відповідач повідомляє постачальника, що після проведення контролю замірів вбачається, що не вистачає кількості метрів, визначеної технічними завданнями, в роликах касової стрічки та в роликах термоетикетки. Враховуючи вищевикладене, товариство з обмеженою відповідальністю «Пакко Холдинг» вимагає виконати зобов`язання по відшкодуванню понесених збитків внаслідок поставленого товару зі скритими недоліками в розмірі 17421, 08 грн. з ПДВ /а.с.31-32/.

Разом з тим, акт про сховані недоліки та докази виклику представника постачальника для складання актів в порядку ст.ст.33-34 ГПК України не надані відповідачем до матеріалів справи ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п.9 Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю схованими недоліками є такі недоліки, які не могли бути виявлені при звичайній для даного виду продукції перевірці і виявлені лише в процесі обробки, підготовки до монтажу, випробування, використання й зберігання продукції.

Як зазначено вище, товар прийнятий відповідачем без зауважень щодо якості, що підтверджується його підписами на відповідних накладних.

Отже, перевірка якості товару в порядку, визначеному п.6, 13, 14, 19-23, 29 Інструкції П-7, не відбулась. Вибіркова перевірка якості відповідно до п.15 Інструкції П-7 також не виконувалась - докази такого відсутні, суду не надані.

Відповідач стверджує про сховані недоліки товару, однак належні та допустимі докази відповідно до п.9, 16, 34 Інструкції П-7 суду також не надані. У матеріалах справи відсутні будь-які дані на підтвердження того, яка кількість поставленого товару не відповідала якості, яка кількість стрічок була перевірена і яка кількість стрічок мала недоліки, яким чином/засобами і якими особами (чи залучались експерти тощо) визначено обсяг недоліків і, відповідно - розмір відшкодування 17421,08 грн.

Згідно зі ст.33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідачем/скаржником не підтверджено допустимими доказами факт поставки неякісного товару (чи товару зі схованими недоліками). Також скаржником не надано жодних доказів, що підтверджують визначену ним суму недоліків товару 17421,08 грн.

За таких обставин відмова відповідача від оплати товару повністю чи в сумі 17421,08 грн. є неправомірною.

Твердження скаржника/відповідача про визнання позивачем боргу в сумі 17421,08 грн. - суперечать матеріалам справи.

Так, відповідно до листа від 04.08.2016 р. № КЛ/04.08.16/002 приватне підприємство «Конкурент-Л» з посиланням на п.16 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо - технічного призначення та товарів народного споживання по якості вважає, що акт № 770 від 06.07.2016 р. складений з порушеннями, тому не може братись до уваги. У листі приватне підприємство «Конкурент-Л» заперечує, що представник підприємства викликався для участі в прийомці після одержання товарів, і матеріалами справи таке твердження не спростоване.

За змістом цього листа позивач не визнав вимоги покупця, викладені в претензії № 1507 від "28" липня 2016 р. щодо повернення сплаченої грошової суми за товар зі скритими недоліками. Послався також на норми ч.5 статті 268 Господарського Кодексу України, які передбачають, що у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом технічними умовами чи зразком, (еталоном) покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми. При цьому звернув увагу, що підприємство «Конкурент-Л» станом на 01.08.2016 р. має наявну підписану накладну про прийняття товару за відсутності оплати від покупця.

Разом з тим, підприємство «Конкурент-Л» (за змістом листа № КЛ/04.08.16/002 від 04.08.2016 р.), враховуючи довготривалі та взаємовигідні господарські відносини та наміри сторін продовжувати договірні відносини, погодилось на проведення пропорційного зменшення вартості прийнятих товарів, однак відповідні документи не були прийняті відділом приймання покупця.

В останньому абзаці листа № КЛ/04.08.16/002 від 04.08.2016 р. приватне підприємство «Конкурент-Л» просить відповідача виконати грошове зобов'язання та провести розрахунки за поставлений товар /а.с.33-34/.

Отже, досудове врегулювання спору не відбулось, і посилання відповідача/скаржника в апеляційній скарзі на визнання боргу позивачем є необґрунтованим. Підтвердженням цього є письмові пояснення позивача, надані суду першої інстанції /а.с.51/, а також - акт вивірки розрахунків, виконаної сторонами на вимогу суду першої інстанції, з якого не вбачається погодження сторін щодо відшкодування 17421,08 грн./а.с.52/.

За наведених обставин в їх сукупності колегія суддів погджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позову.

Відповідно до норм ст.49 ГПК України судові витрати при задоволені позову покладаються на відповідача.

Згідно зі ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.3 ст.48 ГПК України витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

В пункті 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Витрати позивача на оплату послуг адвоката у даній справі підтверджені належними і допустимими доказами.

Так, 08.08.2016 р. приватним підприємством "Конкурент-Л"/замовник та адвокатом ОСОБА_1 укладений договір № ГС-8/16 про надання юридичних (адвокатських) послуг /а.с.17/. За умовами договору замовник доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надати замовнику юридичну допомогу в обсязі та на умовах, визначених цим договором по досудовій підготовці та судовому розгляді справи за позовом замовника до товариства з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг" про стягнення заборгованості у розмірі 432594, 40 грн. Замовник зобов'язаний оплатити роботу адвоката в розмірі 25000, 00 грн.

Право ОСОБА_1 на заняття адвокатською діяльністю підтверджено свідоцтвом № 543, виданим 25.06.2007 р./а.с.39/.

Колегією суддів на підставі матеріалів справи встановлено, що адвокат ОСОБА_1 приймав участь у судових засіданнях у якості представника Приватного підприємства "Конкурент-Л" на підставі довіреності б/№ від 08.08.2016 р./.с.19, 44-45, 68-69/. Надані послуги прийняті замовником на підставі акта, складеного приватним підприємством "Конкурент-Л"/замовник та адвокатом 30.08.2016 р./а.с.41/.

Оплата послуг адвоката виконана приватним підприємством "Конкурент-Л" відповідно до платіжного доручення № 4633 від 30.08.2016 р. на суму 25000,00 грн. з призначенням платежу: "оплата за надання юридичних (адвокатських) послуг згідно дог.№ ГС-8/16 від 08.08.2016 р."/а.с.18/.

Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення вимоги відповідача про відшкодування витрат на оплату послуги адвоката в сумі 3000 грн., і колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч.2,3 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Закон не містить іншого порядку визначення розміру коштів за послуги адвоката.

Відповідно до п.6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Колегія суддів вважає, що розмір відшкодування витрат на оплату послуг адвоката у даній справі визначений судом першої інстанції із врахуванням змісту позовної вимоги за конкретних обставин справи - справа не є складною; обсяг зібраних у справі доказів, які потребували попереднього вивчення, кількість складених адвокатом процесуальних документів, час який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, тривалість розгляду справи - не є значними. Тому суд першої інстанції правомірно і обґрунтовано обмежив розмір відшкодування витрат на оплату послуг адвоката з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Волинської області від 05.10.2016 р. у справі № 903/626/16 відповідає матеріалам справи та чинному законодавству. Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обгрунтованих висновків господарського суду Волинської області, і колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення за ст.104 ГПК України.

Керуючись ст.ст.49,99,101,103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Волинської області від 05.10.2016 р. у справі № 903/626/16 залишити без змін.

Матеріали справи № 903/626/16 повернути Господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Гулова А.Г.