Рішення

від 26.09.2016 по справі 914/1255/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2016р. Справа№ 914/1255/16

Господарський суд Львівської області у складі головуючої судді Чорній Л.З., суддів Артимовича В.М., Манюка П.Т. розглянувши матеріали справи

За позовом: Приватного підприємства «ОСОБА_1 Стиль», с. Рудківці Жидачівського району Львівської області

до відповідача: Дочірнього підприємства «Екран-вікносвіт» Тованриства з обмеженою відповідальністю «Екран», м. Стрий Львівської області

про стягнення 7 585,50 грн.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: ОСОБА_2

Судом роз'яснено зміст ст.ст.20,22 ГПК України, а саме, процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи. Відводу не заявлено.

Позов заявлено Приватним підприємством «ОСОБА_1 Стиль», с. Рудківці Жидачівського району Львівської області до Дочірнього підприємства «Екран-вікносвіт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Екран», м. Стрий Львівської області про стягнення 7 585,50 грн.

Ухвалою суду від 12.05.2016 року порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду в засіданні на 15.06.2016 року. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду про відкладення розгляду справи. Ухвалою суду від 15.06.16 р. залучено до участі у розгляді справи правонаступника Дочірнього підприємства В«Екран-віконні конструкціїВ» ТзОВ В«ЕкранВ» (82400, Львівська обл., м.Стрий, вул.Сколівська,7б, код ЄДРПОУ 32561990) - Дочірнє підприємство В«Екран-вікносвітВ» Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЕкранВ» (82400, Львівська обл., м.Стрий, вул.Сколівська,7б, код ЄДРПОУ 32561990). Ухвалою суду від 27.07.16 р. призначено колегіальний розгляд даної справи у складі трьох суддів. Розгляд справи колегією суддів призначено на 10.08.16 р. Ухвалою суду від 10.08.16 р. розгляд справи відкладено на 06.09.16р. Ухвалою суду від 06.09.16 р. розгляд справи відкладено на 26.09.16 р.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, в попередніх судових засіданнях позовні вимоги підтримав, з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 24.06.16 р. за вх. №3329/16, відповідно до якої просить суд: в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 4 921,21 грн. провадження у справі припинити у зв'язку з відсутністю предмету спору (сплата боргу відповідачем); стягнути з відповідача 187,92 грн. 3% річних, 1 476,37 грн. інфляційних втрат, 1 378,00 грн. витрат по сплаті судового збору та 1000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов від 24.06.16 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, які мають значення для справи , суд встановив наступне.

02 січня 2014 року між Приватним підприємством В«ОСОБА_1 СтильВ» (виконавець) та Дочірнім підприємством В«Екран-віконні конструкціїВ» ТзОВ В«ЕкранВ» (замовник) укладено договір №349-02 на виконання робіт з пожежного спостереження.

Відповідності до п. 1.1 Договору, сторони домовились про впровадження на об'єктах замовника системи пожежного спостереження підключення установки (установок) пожежної автоматики об'єкту до пульта цілодобового пожежного спостереження (далі ПЦПС) та подальшого виконання робіт з пожежного спостереження за станом установки (установок) пожежної автоматики на об'єкті (об'єктах) замовника.

Як стверджує позивач, на виконання вимог договору виконавцем в період із 1 жовтня 2014 року по 30 квітня 2015 року виконано роботи з пожежного спостереження об'єкта та обслуговування об'єкта на загальну суму 4 921,21 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи актами здачі-приймання робіт, які підписані та скріплені печатками сторін.

Згідно п. 4.2 договору, оплата місячної вартості робіт з пожежного спостереження здійснюється замовником щомісячно до 5-го числа місяця, наступного після місяця проведення робіт на підставі підписаного акту виконаних робіт з пожежного спостереження згідно з рахунком, що надається виконавцем.

Позивач стверджує, що свої договірні зобов'язання замовник ( відповідач) не виконав та заборгував за надані послуги 4 921,21 грн.

Згідно заяви про збільшення позовних вимог, позивач просить суд в частині стягнення з відповідача та основного боргу в сумі 4 921,21 грн. провадження у справі припинити у зв'язку з відсутністю предмету спору (сплата боргу відповідачем); стягнути з відповідача 187,92 грн. 3% річних, 1 476,37 грн. інфляційних втрат, 1 378,00 грн. витрат по сплаті судового збору та 1000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката .

Заперечуючи позовні вимоги відповідач зсилається на те, що всупереч умов договору позивачем жодного разу не було надіслано на адресу відповідача рахунку для оплати наданих послуг з пожежного спостереження, відтак, на думку відповідача, останнім не порушено зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг; а оскільки строк для оплати не настав, стягнення з відповідача трьох відсотків річних та інфляційних, вважає відповідач, є безпідставним.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як стверджує позивач, на виконання умов договору №349-02 від 02.01.2014 року, позивачем виконано роботи на загальну суму 4 921,21 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи актами здачі-приймання робіт, які підписані та скріплені печатками сторін.

Крім того, слід звернути увагу на те, що станом на день прийняття рішення сума основного боргу в розмірі 4 921,21 грн., яка виникла за період з жовтня 2014 року по квітень 2015 року, згідно долучених позивачем до матеріалів справи актів здачі-приймання робіт (надання послуг) по договору №349-02 від 02.01.2014 року, відповідачем погашена, що підтверджується платіжним дорученням №2275 від 18.05.16 р.

В своїх запереченнях на позов відповідач зазначає, що йому не були надані рахунки для оплати послуг, а відтак, на його думку, час оплати послуг з пожежного спостереження ще не настав і позивачем безпідставно нараховані інфляційні і три відсотки річних за порушення строків оплати грошового зобов'язання.

Доводи відповідача необґрунтовані з огляду на наступне:

Як вбачається з тексту підписаного сторонами договору № 349-02 від 02.01.2014 року, ним не передбачено чіткого порядку та способу передачі виконавцем замовнику актів здачі-приймання робіт та виставлення рахунків .

Проте, як вже зазначалося раніше, умовами п.4.2 договору чітко визначено строки оплати місячної вартості робіт з пожежного спостереження, яка повинна здійснюватись замовником щомісячно до 5-го числа місяця, наступного після місяця проведення робіт на підставі підписаного акту виконаних робіт з пожежного спостереження.

Як вбачається з матеріалів справи, акти здачі-приймання робіт підписані та завірені печатками сторін містять чітко визначену дату їх підписання: акт №ОУ-0000781 від 31.10.14 р., акт №ОУ-0000873 від 28.11.14 р., акт №ОУ-0000966 від 31.12.14 р., акт ОУ-0000014 від 31.01.15 р., акт №ОУ-0000093 від 27.02.15 р., акт №ОУ-0000174 від 31.03.15 р., акт №ОУ-0000267 від 30.04.15 р., отже, відповідно до п.4.2 договору, повинні бути оплачені до 5 числа наступного місяця .

Доказів витребування у позивача рахунків на оплату наданих послуг та актів виконаних робіт відповідач суду не надав, як і не надав доказів того, що підписані ним з жовтня по грудень 2014 року, та з січня по квітень 2015 року акти здачі-приймання робіт він отримав невчасно, чи про їх існування він не знав, щоб могло перешкодити йому їх вчасно оплатити. Крім цього, саме відповідач, як замовник послуг, формував акти виконаних робіт і направляв їх позивачу для підписання.

Окрім цього, станом на час розгляду спору судом відповідачем погашено основну суму боргу (без наданих рахунків на оплату), що свідчить про те, що як сума боргу, так і розрахунковий рахунок на який потрібно сплачувати кошти відповідачу були відомі. Сума основного боргу з призначенням платежу «оплата заборгованості згідно договору №349-02 від 02.01.14 р.» сплачена відповідачем на рахунок позивача 18.05.16 р.

Положенням ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.

За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань позивачем за період з 28.11.2014 р. по 30.04.2016 року нараховані інфляційні втрати в розмірі 1 476,37 грн. та три відсотки річник за період з 31.10.2014 р. по 30.04.2016 року в розмірі 187,92 грн. Згідно проведеного судом перерахунку, за спірний період до стягнення з відповідача підлягають 3% річних та інфляційних нарахувань в межах збільшених позовних вимог.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1000,00 грн. витрат, пов'язаних з наданням юридичної допомоги в зв'язку із розглядом справи в суді.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем (замовником) і ОСОБА_3 (виконавець) 15.03.2016 року укладено договір про надання правової допомоги. Відповідно п.1.1 договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по підготовці та наданню послуг по представництву інтересів замовника в господарському суді Львівської області по справі, за позовом Приватного підприємства ОСОБА_1В» до відповідача - Дочірнього підприємства В«Екран-віконні конструкціїВ» ТзОВ В«ЕкранВ» про стягнення коштів. 17.06.16 р. сторонами укладено угоду про внесення змін і доповнень до договору про надання правової допомоги від 15.03.16 р. Згідно з пункту 3.2.1 даної угоди зазначено, що за виконання виконавцем обов'язків, передбачених п.2.1 договору про надання правової допомоги від 15.03.16 р. замовник протягом 5-ти денного терміну з моменту підписання цієї угоди, оплачує виконавцеві за виконання правової допомоги кошти в сумі 1000,00 грн. Платіжним дорученням №2174 від 21.06.2016 року позивач оплатив ОСОБА_3 вартість юридичних послуг в розмірі 1000,00 грн.(оригінал в матеріалах справи), які просить стягнути з відповідача.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України В«Про адвокатуруВ» , дія якого поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України В«Про адвокатуруВ» , котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум як судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам.

Як вбачається з матеріалів справи, довіреність видана ОСОБА_3, який має свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1095 від 06 липня 2005 року.

Відповідно до абз. 2, 3 п. 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21 лютого 2013 р. № 7, вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, вказано, що господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин, суд, з урахуванням матеріалів конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи . У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, розмір адвокатських витрат, які просить відшкодувати позивач, складає 1000,00 грн., що є неспіврозмірним до ціни позову і не відповідає вимогам ст. 22 ГПК, де зазначається, що "сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони".

З огляду на викладене, вимоги про стягнення з відповідача 1000,00 грн. вартості адвокатських послуг підлягають до задоволення частково в розмірі 500,00 грн.

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов'язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивач надав суду всі належні та допустимі докази, які дають можливість суду задоволити позовні вимоги та стягнути з відповідача 1 664,29 грн. заборгованості, 500 грн. витрат на послуги адвоката та 1378,00 грн. судового збору.

Судові витрати по справі слід покласти на відповідача у відповідності до ст. 49 ГПК України.

Повний текст рішення, у зв»язку з тимчасовою непрацездатністю (перебуванням на лікарняному) судді Артимовича В.М. - члена колегії, підписано 07.10.2016р.

Керуючись ст. ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст.11,15, 526, 599, 610,612 ЦК України, ст. 22, 32, 33, 43, 49, 82, 84, 85,116, п.1-1 ст.80 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Екран-вікносвіт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Екран» (82400, Львівська область, м. Стрий, вул. Сколівська, 7б; код ЄДРПОУ 32561990) на користь Приватного підприємства «ОСОБА_1 Стиль» (81726, Львівська область, Жидачівський район, с. Рудківці; код ЄДРПОУ 33849875) 187,92 грн. 3% річних, 1 476,37 грн. інфляційних втрат, 500,00 грн. витрат на послуги адвоката та 1 378,00 грн. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

3. В частині стягнення з Дочірнього підприємства «Екран-вікносвіт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Екран» (82400, Львівська область, м. Стрий, вул. Сколівська, 7б; код ЄДРПОУ 32561990) на користь Приватного підприємства «ОСОБА_1 Стиль» (81726, Львівська область, Жидачівський район, с. Рудківці; код ЄДРПОУ 33849875) 4 921,21 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

Повний текст рішення виготовлено 27.09.2016р.

Повний текст рішення підписано 07.10.2016 р.

Головуюча суддя Чорній Л.З.

суддя Артимович В.М.

суддя Манюк П.Т.