Ухвала

від 28.09.2016 по справі 05/145/71-2а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2016 року № 876/2110/16 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Святецького В.В., Гудима Л.Я.

за участі секретаря судового засідання: Бедрій Х.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2016 року в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «Торговий дім «Укр-Петроль» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, з участю Прокуратури Волинської області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

В листопаді 2008 року позивач ПП «Торговий дім «Укр-Петроль» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Луцької ОДПІ ДПА України (на даний час Луцька ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області), в якому, з врахуванням уточнення позовних вимог, просив визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ: - № 0002822301/3 від 09.09.2008 р. про визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 112179,50 грн. (за штрафними (фінансовими) санкціями); - № 0002022301/3 від 22.10.2008 р. про визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 5809518 грн. (в тому числі за основним платежем 2898237 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 2911281 грн.); - № 0002012301/3 від 22.10.2008 р. про визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 67282,50 грн. (в тому числі за основним платежем 44855 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 22427,5 грн.).

Відповідач позову не визнав, у суді першої інстанції подав заперечення, просив в позові відмовити.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 19.02.2016 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області № 0002822301/3 від 09.09.2008 року та №0002022301/3, №0002012301/3 від 22.10.2008 року.

З цією постановою суду першої інстанції від 19.02.2016 року не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржена постанова суду є безпідставною та необґрунтованою, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов безпідставних висновків про необ'єктивність результатів планової документальної перевірки позивача ПП «ТД «Укр-Петроль» за період з 01.10.2006 р. по 30.09.2007 р., що відображені в Акті перевірки №71/2301/32743630 від 26.03.2008р., про заниження ПП «ТД «Укр-Петроль» податку на прибуток та податку на додану вартість. Вказує апелянт, що позивачем було порушено вимоги п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки було занижено валовий дохід за 4 квартал 2006 року на суму 6584540,69 грн., так як не включено до складу валового доходу кредиторську заборгованість, що рахувалась станом на 1 жовтня 2006 року по рахунку 377 «розрахунки з іншими дебіторами» в сумі 6584540,69 грн. по підприємству МКФ «Єдність». Оскільки згідно рішення Деснянського районного суду в м. Києві від 13.04.2006р. №2-2143, що вступило в законну силу 25.04.2006р., підприємство МКФ «Єдність» припинило свою діяльність та 21.06.2006р. Ленінською МДПІ м. Луганська знято з податкового обліку, тому заборгованість перед цим підприємством згідно векселя №6330344087369 номінальною вартістю 6584540,69 грн. від 01.04.2006р. до договору купівлі-продажу від 10.01.2006р., являється безнадійною заборгованістю і підлягає включенню до складу валового доходу. Також апелянт вказує, що позивачем порушено вимоги п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», віднесено до складу валових витрат за 4 квартал 2006 року 5890557 грн. витрат за маркетингові та юридичні послуги, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а також повторно віднесено витрати на маркетингові послуги по ТзОВ «Укренергопромсервіс» в сумі 2371756,10 грн. (рядок 04.1 декларації з податку на прибуток підприємства за 2006 рік), так як вказані валові витрати вже було віднесено у витрати у III кварталі 2006 року, що зазначено в акті попередньої документальної перевірки №01951 від 19.02.2007 року. Також апелянт вказує, що позивачем порушено вимоги п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», занижено податок на додану вартість на суму 107351 грн., оскільки включено до податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинах із ВАТ «Укртелеком», ТзОВ «Волинська електротехнічна компанія», ТзОВ «Поділля Кабель», ТзОВ «Прімекс», ТзОВ «Август- Плюс», без підтверджуючих належним чином оформлених податкових накладних. Крім цього апелянт вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки за час судового розгляду справи не витребовувались у відповідача докази щодо питання чому за результатами розгляду первинної скарги позивача від 16.04.2008р. рішення Луцькою ОДПІ було прийняте лише 1 1.06.2008р., тобто поза межами 20-денного терміну розгляду скарги.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржену постанову суду від 19.02.2016 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Позивач не погодився з апеляційною скаргою, просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явились в засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави та межі апеляційної скарги, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Так, судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що відповідачем Луцькою ОДПІ в період з 08.02.2008 року по 20.03.2008 року проведено виїзну планову документальну перевірку позивача ПП «Торговий дім «Укр-Петроль» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2007 року. За результатами перевірки складено Акт від 26.03.2008 року № 71/23-01/32743630 (а.с. 22-40 Т.1, 98 Т.2).

В цьому Акті перевірки зазначено, що позивачем, зокрема, порушено: 1) порядок заповнення декларації з податку на прибуток підприємства, затв. наказом ДПА України від 29.03.2013 року №143; п.4.1.6 ст.4 , п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 3118774 грн., в тому числі в 4 кварталі 2006 року на суму 3118774 грн.; 2) п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.2.1, п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 107351 грн., в тому числі: жовтень 2006 року - 207 грн., листопад 2006 року - 16121 грн., січень 2007 року - 46667 грн., лютий 2007 року - 142 грн., березень 2007 року - 43318 грн., квітень 2007 року - 152 грн., травень 2007 року - 436 грн., липень 2007 року - 117 грн., серпень 2007 року - 103 грн., вересень 2007 року - 88 грн..

На підставі вищевказаного Акту перевірки відповідачем 07.04.2008 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 0002022301/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 6262592 грн. (в тому числі основний платіж - 3118774 грн., штрафні (фінансові) санкції - 3143818 грн.), та № 0002012301/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 161026,50 грн. (в тому числі основний платіж - 1073510 грн., штрафні (фінансові) санкції - 53675,5 грн.) (а.с. 20, 21 Т.1).

На вказані ППР від 07.04.2008 р. позивач подав до відповідача скаргу від 16.04.2008 року (а.с. 51 Т.1).

За результатами розгляду цієї скарги Луцькою ОДПІ прийнято рішення №10122/10/25-006 від 11.06.2008 року, яким податкове повідомлення-рішення від 07.04.2008 року №0002022301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств сумі 6262592 грн. (в т.ч. основний платіж - 3118774 грн., штрафні (фінансові) санкції - 3143818 грн.) частково скасовано на суму 453074 грн. (основний платіж - 220537 грн., штрафні (фінансові) санкції - 232537 грн.), а в іншій частині залишено без змін. Податкове повідомлення-рішення від 07.04.2008 року №0002012301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 161025 грн. (за основним платежем - 107351 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 53675,50 грн.) частково скасовано на суму 93744 грн., (основний платіж - 62496,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 31248 грн.), а в іншій частині залишено без змін (а.с. 41 Т.1).

Внаслідок цього Луцькою ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002022301/1 від 12.06.2008 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 5809518 грн. (в т.ч. основний платіж - 2898237 грн., штрафні (фінансові) санкції - 2911281 грн.), та податкове повідомлення-рішення №0002012301/1 від 12.06.2008 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму - 67282,50 грн. (основний платіж - 44855,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 22427,50 грн.) (а.с. 58, 59 Т.1).

У подальшому позивачем подано до ДПА у Волинській області повторну скаргу від 19.06.2008 року (а.с. 64 Т.1).

За результатами розгляду цієї скарги ДПА у Волинській області прийнято рішення №14202/25-006 від 29.07.2008 року, яким вказані вище податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 12.06.2008 року №0002022301/1 та №0002012301/1, та рішення Луцької ОДПІ від 11.06.2008 року №10122/10/25-006 залишено без змін, а скаргу без задоволення. Також збільшено застосовану штрафну санкцію по податку на прибуток на 112179,50 грн. відповідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (а.с. 60 Т.1).

Внаслідок цього, Луцькою ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002022301/2 від 11.08.2008 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 5809518 грн. (в т.ч. основний платіж - 2898237,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 2911281 грн.), податкове повідомлення-рішення №0002012301/2 від 11.08.2008 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 67282,50 грн. (основний платіж - 44855 грн., штрафні (фінансові) санкції - 22427,50 грн.) та податкове повідомлення-рішення №0002822301/0 від 11.08.2008 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 112179, 50 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с. 113, 114, 135 Т.1).

За результатами адміністративного оскарження позивачем вказаного податкового повідомлення-рішення №0002822301/0 від 11.08.2008 року ДПА у Волинській області прийнято рішення №16168/25-006 від 04.09.2008 року про залишення скарги без задоволення, а Луцькою ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002822301/2 від 09.09.2008 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 112179,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с. 139, 143, 17 Т.1).

В процесі адміністративного оскарження позивачем було подано скаргу від 12.09.2008 р. до ДПА України (а.с. 144 Т.1).

За результатами розгляду цієї скарги ДПА України прийнято Рішення від 10.10.2008 року за № 9836/6/25-0115, яким вказані вище податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ №0002022301/2 від 11.08.2008 року, №0002012301/2 від 11.08.2008 року та №0002822301/2 від 09.09.2008 року залишено без змін (а.с. 136 Т.1).

Внаслідок цього, Луцькою ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002022301/3 від 22.10.2008 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 5809518 грн. (в тому числі по основному платежу - 2898237 грн., штрафних (фінансових) санкціях - 2911281 грн.), податкове повідомлення-рішення №0002012301/3 від 22.10.2008 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 67282,50 грн. (в тому числі по основному платежу - 44855 грн., штрафних (фінансових) санкціях - 22427,50 грн.) (а.с. 18, 19 Т.1).

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з врахуванням наступного.

Із матеріалів справи та змісту Акту податкової перевірки від 26.03.2008 року видно, що податкове повідомлення-рішення №0002022301/3 від 22.10.2008 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 5809518 грн. прийнято у зв'язку із порушенням п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо заниження валового доходу за 4 квартал 2006 року на суму 6584540,69 грн., внаслідок не включення до складу валового доходу кредиторської заборгованості, що рахувалась станом на 1 жовтня 2006 року по рахунку 377 «розрахунки з іншими дебіторами» в сумі 6584540,69 грн. по підприємству МКФ «Єдність»; та порушенням п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», щодо віднесення до складу валових витрат за 4 квартал 2006 року 5890557 грн. витрат на маркетингові послуги, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

З цього приводу судом першої інстанції вірно враховано, що факт господарських взаємовідносин між позивачем ПП «Торговий дім «Укр-Петроль» та МКП «Єдність» підтверджується належними первинними документами, зокрема: договором купівлі-продажу товару від 10.01.2006 року; додатками до цього договору за січень-березень 2006 року; актами приймання-передачі товарів (будівельні матеріали, пальне); актом приймання-передачі векселя номінальною вартістю 6584540,69 грн.; матеріалами приймання-передачі бланку векселя (а.с. 108-131 Т.3, 56-59 Т.2).

Дані господарські операції позивача з МКП «Єдність» відображені в бухгалтерському обліку та податковому обліку позивача. Реальність цих господарських взаємовідносин податковим органом під час податкової перевірки не оспорювалась.

Вказані господарські операції позивача із МКП «Єдність» відбувались до винесення рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13.04.2006 року в справі № 2-2143 про припинення юридичної особи підприємство «Єдність» (а.с. 85 Т.2). Відомостей про державну реєстрацію припинення юридичної особи МКП «Єдність» немає по даний час в ЄДРПОУ.

Крім цього, суд апеляційної інстанції зазначає, що відносини, пов'язані з обігом векселів в Україні, регулюються «Уніфікованим законом про переказний та простий векселі», ратифікованого Верховною Радою України згідно Закону України від 06.07.1999 № 826-XIV «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі» (дата набуття чинності Україною 06.01.2000р., з урахуванням застережень, передбачених у додатку II до неї) (далі - Уніфікований закон), ЦК України та Законами України «Про цінні папери та фондовий ринок» та «Про обіг векселів в Україні».

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні», видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Згідно з ч.1 ст.14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Відповідно до ст.77 Уніфікованого закону, до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

Частина 1 ст. 70 глави XI «Позовна давність» Уніфікованого закону встановлює, що позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу. Ця норма стосується не тільки векселедержателя, а всіх осіб, що мають право вимагати за векселем.

Згідно ст.ст. 11, 16 Уніфікованого закону, будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту. Власник переказного векселя вважається його законним держателем, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим.

При цьому векселедавець не має можливості та не зобов'язаний отримувати відомості щодо обігу виданих векселів та передачі їх векселедержателем іншим особам.

Відповідно до статей 43, 77 Уніфікованого закону, держатель може використати своє право регресу проти індосантів, трасанта та інших зобов'язань осіб при настанні строку платежу, якщо останній не був здійснений, а також до настання строку платежу за таких умов: якщо мала місце повна або часткова відмова здійснити акцепт; у разі банкрутства трасата (незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні), або у разі припинення ним платежів, навіть якщо ця обставина не була встановлена судовим рішенням, або у разі безрезультатного звернення стягнення на його майно; у разі банкрутства трасанта за векселем, що не підлягає акцепту.

Вказані норми закріплюють право векселедержателя на дострокову реалізацію права вимоги за векселем за рахунок солідарно зобов'язаних осіб у разі, якщо до настання строку платежу відбудуться визначені Уніфікованим законом події, що унеможливлюють погашення такого векселя прямим боржником. При цьому векселедержатель може використовувати простий вексель у розрахунках зі своїми контрагентами, при цьому переводячи власну заборгованість на векселедателя. У такому випадку припиняється право вимоги одного кредитора і виникає право вимоги у іншого кредитора. Отже, вексель може і надалі використовуватися в обігу до закінчення строку платежу за ним, вексель як актив не втрачає своєї правової сили внаслідок ліквідації держателя та може і надалі використовуватися в обігу.

У розглядуваній справі податковим органом, не надано суду доказів щодо залишення у МКФ «Єдність» виданого ПП «ТД «Укр-Петроль» векселя без подальшої передачі. Строк погашення по розглядуваному векселю на момент податкової перевірки ще не настав, оскільки такий строк становить до 01.04.2021 року.

Тому, правильним є висновок суду першої інстанції, що у випадку відсутності даних про те, що простий вексель від 01.04.2006 р. №6330344087369 на суму 6584540,69 грн. до ліквідації держателя МКП «Єдність» не був переданий іншій стороні (кредитору, індосату) та залишений у цьому підприємстві, заборгованість за таким векселем не може вважатися безнадійною кредиторською заборгованістю та створювати в позивача обов'язок включити її до інших доходів звітного періоду.

Відносно порушення позивачем вимог п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», то судом першої інстанції вірно враховано, що згідно матеріалів справи протягом розглядуваного періоду позивач ПП «ТД «Укр-Петроль» мав взаємовідносини та здійснював господарські операції з приватними підприємцями ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ТзОВ «Август-Плюс», та включено до валових витрат витрати по маркетингових послугах.

Реальність цих господарських взаємовідносин підтверджується договорами про надання маркетингових послуг та іншими належними первинними документами.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Положеннями пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.5.3.9 п.5.3 ст.5 вказаного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, всі витрати господарюючого суб'єкта мають бути здійснені саме для і в межах провадження господарської діяльності, а не з іншими цілями, та підтверджені відповідними належно оформленими первинними документами.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст.9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивач виконав усі передбачені законом обов'язки та має документальні підтвердження розміру понесених витрат. Мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій на які платник податку (позивач) посилається як на підставу включення до складу витрат витрати на маркетингові послуги, відповідачем спростовані не були.

Відповідно до ст. 71 ч.2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд апеляційної інстанції враховує, що визначальним є реальність існування господарських операцій. Платник податків не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язків по сплаті податків іншими платниками податків, якщо це прямо не встановлено законом.

Крім цього, з Рішення ДПА у Волинській області від 29.07.2008 року №14202/25-006, та із рішення Луцької ОДПІ від 11.06.2008 року №10122/10/25-006 видно, що вищевказані витрати на маркетингові послуги пов'язані з господарською діяльністю ПП «ТД «Укр-Петроль».

Із пункту 3.1.2 Акту податкової перевірки від 26.03.2008 року та із наданого відповідачем розрахунку грошових зобов'язань за оскарженим ППР № 0002022301/3 від 22.10.2008 р. про визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств, видно, що до складу валових витрат позивачем у 4 кварталі 2006 року повторно віднесено витрати - маркетингові послуги по ТзОВ «Укренергопромсервіс», що мало наслідком заниження податку на прибуток в розмірі 592939 грн..

З цього приводу суд апеляційної інстанції вважає обгрунтованими доводи позивача про те, що реальність виконання цих договірних зобов'язань підтверджується Договором №109 від 09.08.2006р. та іншими первинними документами про надання маркетингових послуг (а.с. 93-100 Т.3). Вказана господарська операція мала місце в 3 кварталі 2006р., була предметом податкової перевірки, що відображено в Акті №01951 від 19.02.2007р., порушень по ній не було виявлено і податкові зобов'язання не нараховувалось.

Щодо визначення позивачу грошових зобов'язань за оскарженим ППР № 0002022301/3 від 22.10.2008 р. у частині 659163 грн. донарахованого податку на прибуток у зв'язку із «Арифметичною помилкою за даними головної книги», то суд апеляційної інстанції враховує, що апелянтом на надано жодних належних обґрунтувань та доказів на підтвердження вказаних висновків Луцької ОДПІ.

З врахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про протиправність оскаржених позивачем податкових повідомлень-рішень відповідача № 0002022301/3 від 22.10.2008 р. про визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 5809518 грн., та № 0002822301/3 від 09.09.2008 р. про визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 112179,50 грн. (за штрафними (фінансовими) санкціями).

Відносно податкового повідомлення-рішення № 0002012301/3 від 22.10.2008 р. про визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 67282,50 грн., то судом першої інстанції вірно враховано, що це податкове зобов'язання винесено у зв'язку із порушенням позивачем, на думку відповідача, вимог п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.2.1, п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, в Акті перевірки від 26.03.2008 року та в наданих апелянтом розрахунках грошових зобов'язань вказано, що позивачем безпідставно включено до податкового кредиту ПДВ на підставі рахунків ВАТ «Укртелеком» без підтверджуючих належним чином оформлених податкових накладних; в реєстрі податкових накладних за лютий 2007 року під номером 15 записана податкова накладна виписана ТзОВ «Волинською електротехнічною компанією» №425 від 31.01.2007 року на суму 360,90 грн., в тому числі ПДВ - 60,15 грн.; в реєстрі податкових накладних за травень 2007 року під №420 включено податкову накладну №7288 від 21.05.07 року ТзОВ «Поділля Кабель» на загальну суму 572 грн., включено факсокопію накладної, в т.ч. ПДВ - 95,33 грн.; в реєстрі податкових накладних за березень 2007 року під №139 включено податкову накладну №1073 від 06.03.2007 року продавець ТзОВ «Прімекс» на загальну суму 259064,96 грн., в т.ч. ПДВ - 43177,49 грн., фактично накладна відсутня.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України «Про податок на додану вартість» передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 п. 7.4 ст.7).

Згідно з підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З матеріалів справи видно, що в ході перевірки податковому органу позивачем надано податкову накладну, що включена під № 139 в реєстрі податкових накладних за березень 2007 року №1073 від 06.03.2008 року продавець ТзОВ «Прімекс» на загальну суму 259064,96 грн., в т.ч. ПДВ 43177,49 грн.. Крім того, було надано підтверджуючі податкові накладні, де продавцем виступає ВАТ «Укртелеком», що включені в реєстрах одержаних податкових накладних: за жовтень 2006 року №39 продавець ВАТ «Укртелеком» податкова накладна №284/070300 від 30.09.2006 року на суму 202,07 грн. в т.ч. ПДВ 33,68 грн., травень 2007 року №3 податкова накладна ВАТ «Укртелеком» №286/070300 від 31.03.2007 року на суму 1093,84 грн., в т.ч. ПДВ - 182,31 грн..

Вищеназвані податкові накладні надавались позивачем на адресу Луцької ОДПІ разом з запереченням до Акту перевірки від 26.03.2008 року.

Відповідно до Акту перевірки від 26.03.2008 року в реєстрі одержаних податкових накладних за квітень 2007 року під №31 включена податкова накладна ВАТ «Укртелеком». Однак, під даними номером підприємством включена належним чином оформлена податкова накладна, де продавець Одеська філія ВАТ «Укртелеком» Центр телекомунікаційних послуг (податкова накладна №135296/514000 від 31.03.2007 року).

Крім того, в даному акті вказано, що в реєстрі одержаних податкових накладних за серпень 2007 року під №558 включений рахунок ВАТ «Укртелеком». Але, згідно з реєстром, під №558 включене коригування податкового кредиту ПП «ТД «Укр-Петроль», у зв'язку з списанням ПММ на легкові авто (копія бух. довідки та реєстру податкових накладних за серпень 2007 року).

Матеріалами справи також підтверджується, що позивачем на момент проведення перевірки податковому органу були надані Оборотно-сальдові відомості та виправлені підприємством після коригування виявлених помилок.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що з боку позивача відсутнє будь-яке порушення приписів чинного законодавства при включенні до складу податкового кредиту відповідних сум ПДВ за виписаними податковими накладними.

Крім цього, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем ПП «ТД «Укр-Петроль» було подано первинну скаргу від 16.04.2008 року про оскарження податкових повідомлень-рішень від 07.04.2008 року №0002022301/0 та №0002012301/0, яка Луцькою ОДПІ отримана 17.04.2008 року.

Рішення №10122/10/25-006 по цій скарзі Луцькою ОДПІ було прийнято лише 11.06.2008 року, що перевищує двадцятиденний термін розгляду скарги, встановлений законодавством.

Протягом двадцятиденного терміну позивач не отримував письмового повідомлення про продовження строку розгляду скарги.

Відповідно до пп.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.

З урахуванням положень пункту 16.2 статті 16 цього Закону, керівник відповідного контролюючого органу (або його заступник) може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги платника податків понад строки, визначені в абзаці першому цього підпункту, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту. Остаточне рішення вищого (центрального) органу контролюючого органу за заявою платника податків не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку.

Відповідач (апелянт) вказує, що рішенням Луцької ОДПІ від 24.04.2008 року №7795/10/25-006 було продовжено строк розгляду первинної скарги по 12.06.2008 року, оскільки це зазначено в самому рішенні по розгляду скарги від 11.06.2008 року.

Також апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не витребовувались у відповідача докази щодо питання продовження розгляду первинної скарги позивача від 16.04.2008 р..

Однак, ні в суді першої інстанції ні за весь період апеляційного розгляду справи апелянтом так і не надано суду належних доказів про направлення чи вручення позивачу рішення (повідомлення) про продовження розгляду первинної скарги від 16.04.2008 року, хоча судом апеляційної інстанції надавався для цього апелянту додатковий строк.

В такій ситуації, є обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що скарга ПП «ТД «Укр-Петроль» від 16.04.2008 року вважається повністю задоволеною.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, висновки суду відповідають обставинам справи, постанова суду винесена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області - залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2016 року в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «Торговий дім «Укр-Петроль» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: В.В. Святецький

Л.Я. Гудим

Повний текст ухвали виготовлено 03.10.2016 року.