Постанова

від 13.12.2019 по справі 05/145/71-2а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 грудня 2019 року

м. Київ

справа №05/145/71-2А

касаційне провадження №К/9901/27626/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19.02.2016 (суддя Мачульський В.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2016 (головуючий суддя - Гуляк В.В., судді: Святецький В.В., Гудим Л.Я.) у справі № 05/145/71-2А за позовом Приватного підприємства Торговий дім Укр-Петроль до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, за участю Прокуратури Волинської області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство Торговий дім Укр-Петроль звернулось до суду з адміністративним позовом до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 09.09.2008 № 0002822301/3, від 22.10.2008 № 0002022301/3, від 22.10.2008 № 0002012301/3.

Справа розглядалась судами неодноразово. За наслідками останнього її розгляду Волинський окружний адміністративний суд постановою від 19.02.2016 адміністративний позов задовольнив повністю.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 28.09.2016 постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19.02.2016 залишив без змін.

Луцька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19.02.2016, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпунктів 7.2.1, 7.2.4 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), частин четвертої, п`ятої статті 11, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, наголошує, що оскаржувані судові рішення ухвалені на підставі поверхневого дослідження та оцінки доказів із порушенням принципу всебічного і повного з`ясування обставин справи.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено виїзну планову документальну перевірку Приватного підприємства Торговий дім Укр-Петроль з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2007, результати якої оформлено актом від 26.03.2008 № 71/23-01/32743630.

За її наслідками відповідач дійшов висновку про недотримання позивачем вимог підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв`язку із: заниженням валового доходу за четвертий квартал 2006 року на суму 6584540,69 грн. внаслідок невключення до його складу кредиторської заборгованості, що обліковувалась станом на 01.10.2006 щодо Підприємства Єдність , яке засноване на власності громадської організації інвалідів Допомога ; безпідставним віднесенням до складу валових витрат за четвертий квартал 2006 року вартості маркетингових послуг у розмірі 5890557,00 грн., які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами; повторним включенням витрат на придбані в Товариства з обмеженою відповідальністю Укренергопромсервіс маркетингові послуги в розмірі 2371756,10 грн. до складу валових витрат за четвертий квартал 2006 року.

Крім того, встановлено порушення підприємством правил підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на неправомірне включенння до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за взаємовідносинами з Відкритим акціонерним товариством Укртелеком , Товариством з обмеженою відповідальністю Волинська електротехнічна компанія , Товариством з обмеженою відповідальністю Поділля Кабель , Товариством з обмеженою відповідальністю Прімекс , Товариством з обмеженою відповідальністю Август-Плюс , які не підтверджені належним чином оформленими податковими накладними.

На підставі зазначеного акта перевірки та за наслідками адміністративного оскарження Луцькою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Волинській області прийнято податкові повідомлення-рішення: від 09.09.2008 № 0002822301/3, згідно з яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 112179,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 22.10.2008 № 0002022301/3, згідно з яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на прибуток у 2898237,00 грн. за основним платежем та 2911281,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 22.10.2008 № 0002012301/3, згідно з яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 44855,00 грн. за основним платежем та 22427,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Надаючи оцінку правомірності прийняття оскаржуваних актів індивідуальної дії, слід враховувати таке.

Відповідно до підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами від 21.12.2000 № 2181-III (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.

З урахуванням положень пункту 16.2 статті 16 цього Закону керівник відповідного контролюючого органу (або його заступник) може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги платника податків понад строки, визначені в абзаці першому цього підпункту, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, за змістом статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У спірній ситуації Приватне підприємство Торговий дім Укр-Петроль наголошувало на порушенні контролюючим органом приписів підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами від 21.12.2000 № 2181-III (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки з відповідною скаргою на прийняті органом доходів і зборів акти індивідуальної дії позивач звернувся до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області 17.04.2008, проте рішення про результати її розгляду прийнято відповідачем 11.06.2008, тобто з недотриманням двадцятиденного строку.

На обґрунтування своєї позиції контролюючий орган вказував, що рішенням від 24.04.2008 № 7795/10/25-006 строк розгляду первинної скарги було продовжено по 12.06.2008, оскільки про це зазначено в самому рішенні від 11.06.2008 № 10122/10/25-006.

Однак, відповідачем на підтвердження зазначених доводів не долучено до матеріалів справи жодних належних доказів щодо направлення чи вручення позивачу рішення (повідомлення) від 24.04.2008 № 7795/10/25-006 про продовження розгляду первинної скарги, незважаючи на надання, зокрема, судом апеляційної інстанції йому для цього додаткового строку.

Не зазначено Луцькою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Волинській області про наявність у неї відповідних документів і в касаційній скарзі.

За таких обставин висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що скарга Приватного підприємства Торговий дім Укр-Петроль від 16.04.2008 вважається повністю задоволеною на його користь, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19.02.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2016 у справі № 05/145/71-2А залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк