Ухвала

від 06.10.2016 по справі 813/1909/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2016 року м. Львів Справа № 876/6538/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А. І.,

суддів - Багрія В. М., Старунського Д. М.,

з участю секретаря - Андрушківа І. Я.,

представника відповідача - Чабана О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відділу освіти Залізничного району управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2016 року у справі № 813/1909/16 за позовом відділу освіти Залізничного району управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені,

ВСТАНОВИВ:

Відділ освіти Залізничного району управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (далі - відділ освіти) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ДПІ у Залізничному районі м. Львова), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 10 вересня 2015 року № 0011921704.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що ним було своєчасно та в повному обсязі сплачено нараховані суми єдиного внеску за травень 2015 року, що виключало можливість застосування до нього штрафних санкцій та нарахування пені оскарженим рішенням.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2016 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Апеляційну скаргу обґрунтовує посиланням на обставини, викладені у позовній заяві, а також на те, що судом першої інстанції не враховано, що контролюючий орган, виявивши факт помилкового направлення коштів на сплату єдиного внеску на інший рахунок контролюючого органу, не вжив всіх необхідних заходів для їх подальшого перерахування на належний рахунок. Також зазначає, що відповідачем порушено процедуру прийняття рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, оскільки останнім не зафіксовано виявлені порушення в акті перевірки та не надіслано такий порушнику.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просив відмовити в її задоволенні.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча позивач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, що відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи у його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відділ освіти є структурним підрозділом управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, а також є розпорядником коштів нижчого рівня із самостійним балансом і рахунками у банківських установах.

15 вересня 2015 року відділ освіти отримав рішення в. о. начальника ДПІ у Залізничному районі м. Львова Завади Т. Й. від 10 вересня 2015 року № 0011921704 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким на підставі статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування застосовано штраф у розмірі 94281,59 грн та нараховано пеню в розмірі 6034,26 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції керувався тим, що позивачем несвоєчасно сплачено єдиний внесок у зв'язку з перерахунком коштів на інший рахунок, а відтак, до нього правомірно застосовано штрафні санкції та нараховано пеню.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платниками єдиного внеску, зокрема, є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

За правилами частин п'ятої та сьомої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування.

Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Разом із цим, платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

За змістом пункту 1 частини десятої статті 9 вищезазначеного Закону днем сплати єдиного внеску, у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів, вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Крім цього, відповідно до частини одинадцятої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина одинадцята статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).

Юридична відповідальність за вчинення вказаного порушення вимог законодавства встановлена пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яка полягає у застосуванні органом доходів і зборів до платника єдиного внеску за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску штрафу у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Разом із тим, відповідно до частин десятої та тринадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку про те, що умовою для застосування до платника штрафних санкцій та нарахування пені є несвоєчасна сплата останнім єдиного соціального внеску.

Як видно з матеріалів справи, платіжними дорученнями від 14 травня 2015 року № 2095 та від 15 травня 2015 року № 2098 позивач сплатив кошти у сумах 460056,46 грн та 155743,54 грн відповідно на рахунок контролюючого органу, призначений для сплати податку з доходів фізичних осіб, із призначенням платежу - нарахування єдиного соціального внеску на заробітну плату за 1 половину травня 2015 року.

14 серпня 2015 року позивач звернувся до ДПІ у Залізничному районі м. Львова із заявою про повернення коштів, перерахованих згідно з вказаними вище платіжними дорученнями, на його рахунок як помилково сплачених.

Сплата єдиного внеску за травень 2015 року в сумі 615800,00 грн здійснена позивачем платіжним дорученням від 31 серпня 2015 року № 2551.

Таким чином, з 21 липня 2015 року по 31 серпня 2015 року у позивача була наявна недоїмка із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки сплата єдиного внеску за 1 половину травня 2015 року здійснена позивачем несвоєчасно - 31 серпня 2015 року, податковий орган правомірно застосував до нього штрафні санкції та нарахував пеню за виявлене порушення, а своєчасний перерахунок коштів на сплату єдиного внеску на помилковий рахунок не звільняє останнього від відповідальності.

Посилання позивача на порушення ДПІ у Залізничному районі м. Львова порядку застосування штрафних санкцій та нарахування пені є безпідставними, так як пунктом 2 розділу VII Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449, передбачено, що при виявленні несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску складається лише рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції, а розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи фіскального органу, що й було зроблено відповідачем.

Викладене вище дає підстави для висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, що відповідно до частини першої статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу відділу освіти Залізничного району управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2016 року у справі № 813/1909/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: А. І. Рибачук

Судді В. М. Багрій

Д. М. Старунський

Повний текст ухвали виготовлено 07 жовтня 2016 року.