Постанова

від 20.11.2018 по справі 813/1909/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

20 листопада 2018 року

справа №813/1909/16

адміністративне провадження №К/9901/11729/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника Відділу освіти Залізничного району управління освіти Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2016 року у складі судді Потабенко В.А. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2016 року у складі суддів Рибчука А.І, Багрія В.М., Старунського Д.М. у справі №813/1909/16 за позовом Відділу освіти Залізничного району управління освіти Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення про застосування штрафних санкцій та пені,

У С Т А Н О В И В :

08 червня 2016 року Відділ освіти Залізничного району управління освіти Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (далі - Відділ, позивач у справі, платник єдиного внеску) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 10 вересня 2015 року №0011921704, яким застосовано штрафну санкцію у розмірі 20% що становить 94281 грн. 59 коп. та нараховано пеню за період з 21 липня 2015 року до 26 серпня 2015 року у сумі 6034 грн. 26 коп., з мотивів безпідставності його прийняття.

03 серпня 2016 року постановою Львівського окружного адміністративного суду, залишеною без змін 06 жовтня 2016 року ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду, Відділу відмовлено в задоволенні позову з огляду на доведеність податковим органом правопорушення, покладеного в основу прийняття спірного рішення обумовленого тим, що сплата єдиного внеску за 1 половину травня 2015 року здійснена позивачем несвоєчасно, а саме 31 серпня 2015 року, посилання Відділу на своєчасний перерахунок коштів у сплату єдиного внеску на помилковий рахунок за висновком судів попередніх інстанцій не звільняє останнього від відповідальності.

31 жовтня 2016 року позивачем подана касаційна скарга, в якій Відділ, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, та прийняти нову постанову суду, якою визнати протиправним та скасувати рішення податкового органу від 10 вересня 2015 року № 0011921704, доводить вчасну сплату ним єдиного внеску за призначенням платежу фактом надходження коштів на єдиний казначейський рахунок у визначений законом строк, що свідчить про виконання Відділом обов'язку щодо сплати платежу своєчасно та у повному обсязі.

Заперечення або відзив на касаційну скаргу Відділу від податкового органу не надійшли, що не перешкоджає її розгляду по суті.

23 листопада 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито провадження за касаційною скаргою позивача, після усунення її недоліків на виконання ухвали від 01 листопада 2016 року та витребувано справу №813/1909/16 з Львівського окружного адміністративного суду.

06 грудня 2016 року справа № 813/1909/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

30 січня 2018 року справу № 813/1909/16 разом із матеріалами касаційного провадження К/9901/11729/18 передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Відділ освіти є підрозділом управління освіти Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, включений до ЄДРПОУ за кодом 02144602, розпорядником коштів нижчого рівня із самостійним балансом і рахунками у банківських установах, платником єдиного внеску в розумінні пункту 1 статті 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08 липня 2010 року №2464-6.

Рішенням керівника податкового органу від 10 вересня 2015 року № 0011921704 Про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску , на підставі статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до Відділу застосовано штраф у розмірі 94281,59 грн. та нараховано пеню в розмірі 6034,26 грн. за період з 21 липня 2015 року по 26 серпня 2015 року.

Виконуючи конституційний обов'язок по сплаті єдиного внеску, позивач, як платник цього внеску, платіжними дорученнями від 14 травня 2015 року № 2095 та від 15 травня 2015 року № 2098 сплатив кошти відповідно у сумах 460056,46 грн. та 155743,54 грн. на рахунок контролюючого органу, призначений для сплати податку з доходів фізичних осіб, із призначенням платежу - нарахування єдиного соціального внеску на заробітну плату за 1 половину травня 2015 року.

14 серпня 2015 року позивач звернувся до податкового органу із заявою про повернення коштів, перерахованих згідно з вказаними вище платіжними дорученнями, на його рахунок як помилково сплачених.

Сплата єдиного внеску за травень 2015 року в сумі 615800,00 грн. здійснена позивачем платіжним дорученням від 31 серпня 2015 року № 2551.

Відтак, за висновком податкового органу у період з 21 липня 2015 року по 31 серпня 2015 року у позивача була наявна недоїмка із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Оцінюючи спірні правовідносини судами попередніх інстанцій здійснено системний аналіз Преамбули та положень пункту 2 частини першої статті 1, пункту 1 частини першої статті 4, пункту 1 частини другої статті 6, частин п'ятої, сьомої, восьмої статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08 липня 2010 року №2464, за яким виходячи із буквального тлумачення наведених норм суди дійшли до висновку про те, що сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Нарахований за календарний місяць єдиний внесок сплачується не пізніше 20 числа наступного місяця.

Платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачою зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

За змістом пункту 1 частини десятої статті 9 вищезазначеного Закону днем сплати єдиного внеску, у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів, вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Юридична відповідальність за вчинення вказаного порушення вимог законодавства встановлена пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , яка полягає у застосуванні органом доходів і зборів до платника єдиного внеску за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску штрафу у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Відповідно до частин десятої та тринадцятої статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Суди попередніх інстанцій висновуючись на аналізі викладених правових норм дійшли до висновку про те, що умовою для застосування до платника штрафних санкцій та нарахування пені є несвоєчасна сплата останнім єдиного соціального внеску.

На час касаційного провадження встановлено, що Відділ, як установу припинено 05 травня 2017 року. Вирішуючи спір у справі суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, тим самим порушили норми процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, судами попередніх інстанцій не встановлено, що спірним рішенням застосування штрафу та нарахування пені здійснено до іншої ніж позивач юридичної особи, а саме Централізованої бухгалтерії установ освіти Залізничного району управління освіти Львівської міської ради, код ЄДРПОУ 25224410, державна реєстрація за відомостями цього реєстру припинена 24 квітня 2017 року. Саме від цієї особи, а не від позивача у справі здійснено первісне та повторне перерахування єдиного внеску за першу частину травня 2015 року, при цьому не встановлено, що після первісного (помилкового за кодом податку на доходи фізичних осіб) перерахування коштів на Єдиний казначейський рахунок здійснено повторно платником внеску або як помилково сплачені кошти за іншим кодом бюджетної класифікації шляхом оформлення розрахункового документа про перерахування коштів на відповідний рахунок органу доходів і зборів відповідно до чинного на час спірних правовідносин Порядку зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року № 450 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 вересня 2013 року №1601/24133), є нормативно-правовим актом в розумінні статті 117 Конституції України, підлягав застосуванню до спірних відносин відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, який діяв у редакції до 15 грудня 2017 року.

Суд визнає, що як при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів, так і при сплаті єдиного внеску застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів та коштів соціального страхування. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України (частина перша статті 43 Бюджетного кодексу України).

Згідно із частиною п'ятою статті 45 Бюджетного кодексу України, податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Крім цього, пунктом 22.4 статті 22 Закону України від 5 квітня 2001 року № 2346-III Про платіжні системи та переказ коштів в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій залишили поза увагою ті обставини, що позивачем (або особою стосовно якої прийняте рішення) своєчасно сплачений єдиний внесок за першу частину травня 2015 року, який зарахований на єдиний казначейський рахунок, але у платіжних дорученнях помилково зазначений інший код бюджетної класифікації.

Відтак, Суд визнає, що платник єдиного внеску вчинив дії, спрямовані на перерахування суми зобов'язання. Помилкове визначення під час сплати суми єдиного внеску коду бюджетної класифікації не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми зобов'язання у визначений Законом №2464 строк, а відтак i для висновку про наявність у податкового органу підстав для застосування штрафу та нарахування пені. Спірним є питання суб'єкта відповідальності, до якого застосовані фінансові санкції, не встановлення істотних у справі обставин унеможливлює остаточний касаційний перегляд, виходячи з його меж.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, внаслідок не дослідження зібраних у справі доказів, що є підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Відділу освіти Залізничного району управління освіти Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2016 року у справі №813/1909/16 скасувати.

Направити справу №813/1909/16 на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер