Рішення

від 04.10.2016 по справі 927/706/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

"04" жовтня 2016 р. Справа № 927/706/16

В. о. керівника Бахмацької місцевої прокуратури, вул. Шевченка, 46 м. Бахмач, Чернігівська область, 16500 в інтересах держави в особі

Позивач: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, код ЄДРПОУ 38777072, пр-т Миру, 14, м. Чернігів, 14005;

Відповідач: Приватне сільськогосподарське підприємство "Дмитрівський хліб", код ЄДРПОУ 33233251, вул. Гайки, 22, м. Бахмач, Бахмацький район, Чернігівська область, 16500;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Бахмацька районна державна адміністрація Чернігівської області, вул. Першотравнева, 36, м. Бахмач, Бахмацький район, Чернігівська область, 16500;

Предмет спору: про внесення змін до договору оренди земельної ділянки.

Суддя В.В. Шморгун

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: ОСОБА_1 - начальник юридичного відділу, довіреність 31-25-0.6.-20256/2-16 від 20.07.2016;

від відповідача: не з'явився ;

від третьої особи: не з'явився;

за участю прокурора відділу: ОСОБА_2, посвідчення №010890 від 23.10.2012;

за участю посадової особи Відділу Держгеокадастру у Бахмацькому районі Чернігівської області: ОСОБА_3, начальник, наказ №540-то від 28.04.2016.

У судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення .

СУТЬ СПОРУ:

В. о. керівника Бахмацької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного Управління Держгеокадастру у Чернігівській області заявлено позов до Приватного сільськогосподарського підприємства «Дмитрівський хліб» про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 28.08.2006, зареєстрованого у Бахмацькому реєстраційному окрузі ЧРФ Центру ДЗК 04.09.2006 за № 040683200008, а саме:

- замінити у тексті договору найменування орендодавця: з «Бахмацька районна державна адміністрація» на «Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області» (пр.Миру,14, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 38777072);

- п. 9 викласти в наступній редакції - «Орендна плата вноситься орендарем згідно укладеного договору у грошовій формі у розмірі 4% від нормативної грошової оцінки землі».

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що розмір орендної плати в укладеному 28.08.2006 між Бахмацькою районною державною адміністрацією та відповідачем договорі оренди землі на сьогодні суперечить вимогам Земельного та Податкового кодексу України, крім того, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є регульованою ціною, а нормами чинного законодавства передбачена можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом. Поряд з тим, унаслідок законодавчих змін, на сьогодні розпорядником орендованої ПСП «Дмитрівський хліб» земельної ділянки є не Бахмацька районна державна адміністрація, а Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області.

Прокурор посилається на норми Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Прокуратуру» та зазначає, що підставою для представництва ним у суді інтересів держави стали факти порушень Земельного та Податкового кодексів України при використанні землі в частині розміру орендної плати. Дана позовна заява вжита на захист порушених економічних інтересів держави у земельній сфері у зв'язку з неналежним виконанням особі Головним Управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області своїх посадових обов'язків.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 03.08.2016 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 11.08.2016 та відповідно до ст.27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Бахмацьку районну державну адміністрацію.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 11.08.2016, 23.08.2016, 06.09.2016, 20.09.2016 розгляд справи відкладався до 23.08.2016, 06.09.2016, 20.09.2016 та до 04.10.2016, відповідно.

У судове засідання з'явились прокурор, представник позивача та посадова особа Відділу Держгеокадастру у Бахмацькому районі Чернігівської області.

Відповідач у судове засідання не з'явився, документів, витребуваних ухвалою суду не надав. Ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи, направлені на адреси відповідача (вул. Гайки, 22, м. Бахмач, Бахмацький район, Чернігівська область, 16500), повернулась неврученими з відміткою поштового зв'язку «через незапит».

За приписами ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження вручена їм належним чином.

Пунктом 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова № 18) передбачено, що за змістом статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на приписи ст. 64 Господарського процесуального кодексу України та п.3.9.1 Постанови № 18 суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Представник позивача, прокурор вважали за можливе розглянути справу за відсутності уповноваженого представника відповідача.

Від присутніх у судовому засіданні сторін клопотання про фіксацію судового засідання технічними засобами не надходило.

Від відповідача заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судових засідань до суду не надходило.

Про поважні причини неявки уповноваженого представника відповідача у судові засідання 11.08.2016, 23.08.2016, 06.09.2016, 20.09.2016 та 04.10.2016 суд не повідомлено.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до п. 2.3 Постанови №18, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення у засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка уповноваженого представника відповідача у судові засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь у судових засіданнях, відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги відсутність процесуальних заяв та клопотань відповідача на час розгляду справи, а також те, що представник позивача, прокурор проти розгляду справи без участі уповноваженого представника відповідача не заперечували, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснює розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, до початку попередніх судових засідань надсилав суду факсограми та оригінали письмових заяв розгляд справи без його участі, яке у попередніх судових засіданнях судом було задоволено. Проти задоволення позову Бахмацька районна державна адміністрація не заперечує.

У судовому засіданні 23.08.2016 прокурором подана заява про уточнення позовних вимог, яка розцінена судом як зміна предмета позову. Розгляд даної заяви відкладався до наступного судового засідання, зважаючи на відсутність належних доказів направлення такої заяви іншим учасникам судового процесу.

У судовому засіданні 20.09.2016 заяву прокурора задоволено у повному обсязі, подальший розгляд справи проводить з урахуванням зміни предмету позову у наступній редакції: внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 28.08.2006, зареєстрованого у Бахмацькому реєстраційному окрузі ЧРФ Центру ДЗК 04.09.2006 за № 040683200008, а саме:

- замінити у тексті договору найменування орендодавця: з В«Бахмацька районна державна адміністраціяВ» на В«Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській областіВ» (пр.Миру,14, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 38777072);

- п. 9 викласти в наступній редакції - В«Орендна плата вноситься орендарем згідно укладеного договору у грошовій формі у розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земліВ» ;

- з пункту 11 виключити суму орендної плати, яка повинна вноситись орендарем щомісячно та зазначена у дужках, а саме: 153, 63 грн.

Прокурором у судовому засіданні зазначено, що відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час укладення договору оренди) істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог ст. 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до Закону.

Разом з тим, відповідно до пунтків 17, 32 спірного договору умови збереження стану об'єкта оренди та суб'єкта, який несе ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкту оренди чи його частини не визначено.

Таким чином, спірний договір не відповідає вимогам, які визначені ст. 15 Закону України «Про оренду землі».

Окрім того, прокурор зазначає, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 16,6131 га, яка передана в оренду, на час укладення договору та на сьогоднішній день не проводилась.

Прокурор посилається на норми законодавства, які діяли на момент укладення спірного договору, зокрема, на Закони України «Про оцінку землі», «Про плату за землю», «Про оренду землі», та зазначає, що в порушення зазначених них імперативних норм технічна документація з нормативної грошової оцінки вищевказаною земельної ділянки не розроблялась і не погоджувалась, на розгляд до Бахмацької районної ради не надавалась, останньою не затверджувалась.

Прокурор апелює до висновків Верховного Суду України, викладених у постанові №6-824цс16 від 11.05.2016 та зазначає, що обов'язок зі сплати орендної плати є нормативно врегульованим і не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням, а тому факт непроведення нормативної грошової оцінки, у порядку встановленому законодавством, є достатньою підставою для визнання правочину за змістом ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним.

Враховуючи установлення факту недотримання сторонами при укладенні 28.08.2006 між Бахмацькою райдержадміністрацією та ПСП «Дмитрівський хліб» договору оренди земельної ділянки площею 16, 6131 га на території Дмитрівської селищної ради Бахмацького району (зареєстрованого у Бахмацькому реєстраційному окрузі ЧРФ Центру ДЗК 04.09.2006 №040683200008) істотних умов, передбачених ст. 15 Закону України «Про оренду землі» ( в редакції на час укладенні правочину), ст. 13, 20, 23 Закону України «Про оцінку землі», непроведення нормативної грошової оцінки землі, прокурор вважає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України є підстави для виходу суду за межі позовних вимог та визнання договору недійсним.

Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області підтримує нову правову позицію прокурора та обґрунтовує з посиланням на відповідні правові норми необхідність проведення нормативної грошової оцінки для визначення розміру орендної плати.

Як зазначає позивач, посилаючись на аналогічні висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 08.04.2015 у справі №3-41гс15, від 20.05.2015 у справі №3-70гс15 та від 01.07.2015 у справі №3-297гс15, законодавець чітко визначив, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності.

Натомість, ні на час укладення договору, ні на даний час нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки не проведено. Таким чином, спірний договір оренди укладено з порушенням вимог діючого законодавства.

Щодо визначення строку дії договору оренди земельних ділянок відповідно до періоду ротації основної зівозміни з проектами землеустрою, як це встановлено ч.2 ст. 19 Закону України «Про оренду землі», при укладені спірного договору прокурор, позивач та посадова особа Відділу Держгеокадастру у Бахмацькому районі Чернігівської області будь-яких пояснень та правових обґрунтувань не надали.

На запитання суду про причини невідповідності розміру земельної ділянки (16,6131 га), зазначеному у спірному договорі оренди, та розміру земельної ділянки (22,8049 га), наданої в оренду Розпорядженням Бахмацької РДА №208 від 17.07.2006, прокурором пояснено, що у оренді ПСП «Дмитрівський хліб» перебуває дві земельні ділянки площею 16,6131 га та 6,1918 га, що у сумі становить 22,8049 га. Таким чином, на підставі одного розпорядження було укладено два договори оренди.

На запитання суду, яким чином проводилась нормативна грошова оцінка земельної ділянки під час укладення спірного договору, позивачем та керівником Відділу Держгеокадастру у Бахмацькому районі Чернігівської області пояснено суду, що у 1995-1996 проводилась розпайування земель, які належали колгоспам. Деяка частина цих земель, які у подальшому і передавались в оренду, перейшли до земель запасу сільських рад, інші - тимчасово залишились у колективній власності (колгоспах), а у подальшому були розпайовані між громадянами.

Саме на землі, які у подальшому були розпайовані між громадянами, на кожне окреме господарство (колгосп) інститутом землеустрою визначалась нормативна грошова оцінка земель (визначалась як середня по усім ділянкам колгоспу), яка і затверджувалась відповідною районною радою.

На землі, які перейшли до земель запасу сільських рад (частину яких і передано у оренду ПСП «Дмитрівський хліб») нормативна грошова оцінка не проводилась. Встановлений у спірному договорі розмір нормативної грошової оцінки брався саме як середній розмір по землям цього колгоспу, з якого земельна ділянка відійшла в запас, помножений на відповідний коефіцієнт індексації.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, перевіривши надані сторонами докази та оглянувши у судовому засіданні їх оригінали, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено судом, Розпорядженням Бахмацької РДА №208 від 17.07.2006 затверджено технічний звіт по наданню в оренду земельних ділянок та надано в оренду строком на 50 (п'ятдесят) років земельні ділянки загальною площею 22,8049 га, у тому числі: під виробничими будівлями - 0, 8781 га, під господарським двором - 5,3137 га, із земель запасу загальною площею 16,6131 га, з них: ріллі - 16,6131 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дмитрівської селищної ради.

28.08.2006 між Бахмацькою районною державною адміністрацією в особі голови районної державної адміністрації ОСОБА_4, що діє на підставі Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (Орендодавець), та Приватним сільськогосподарським підприємством «Дмитрівський хліб» в особі директора ОСОБА_5 укладено договір оренди землі (далі - Договір).

Згідно з п.1 Договору Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на землях запасу Дмитрівської селищної ради.

Відповідно до п.2 Договору в оренду передаються земельна ділянка загальною площею 16,6131 га, в тому числі рілля -16,6131 га.

Згідно з п.5. Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки - 122902,05 грн.

За умовами п.8 Договору, його укладено на 50 років.

Відповідно до п.9 Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 1843,53 за рік на р/р 33212812812600011, код 22824227 МФО 853592 УДК у Чернігівській області.

Орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно до 15 числа наступного місяця (153,63 грн).

Розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, у тому числі внаслідок інфляції, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, в інших випадках, передбачених законодавчими актами України (п. 13 Договору).

Пунктом 17 Договору умови збереження стану об'єкта оренди не визначені.

Особу, яка несе ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди чи його частини у Договорі також не визначено (п. 32 Договору).

Згідно з п.43 Договору він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Невід'ємними частинами договору є план або схема земельної діянки; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень у її використанні та встановленні земельних сервітутів.

Договір зареєстрований у Бахмацькому реєстраційному окрузі Чернігівської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04 вересня 2006 року за №040683200008.

Земельна ділянка загальною площею 16,6131 га передана за актом приймання-передачі земельної ділянки в оренду (а.с.22).

Відповідно до ОСОБА_2 погодження та перенесення в натуру меж земельної ділянки, переданої в оренду ПСП «Дмитрівський хліб» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва від 07.09.2005 проведено погодження та перенесення в натуру меж земельної ділянки, яка передається ПСП «Дмитрівський хліб» в оренду загальною площею - 16,6131 га.

Належних доказів проведення нормативної грошової оцінки, зокрема витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки, учасниками судового процесу не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що розмір нормативної грошової оцінки, встановлений у спірному договорі, визначався як добуток розміру нормативної грошової оцінки землі станом на 1996 р. (а.с. 41), визначений у порядку відповідно до пояснень позивача та керівника Відділу Держгеокадастру у Бахмацькому районі Чернігівської області, помножений на коефіцієнт індексації за 1996-2006 роки у розмірі 2,551.

Відділом Держземагентства у Бахмацькому районі Чернігівської області на адресу приватного сільськогосподарського підприємства «Дмитрівський хліб» направлено повідомлення №27-28-0.4-801/2-16 від 16.02.2015 про необхідність внесення змін до існуючих договорів оренди шляхом укладення додаткової угоди з Головним управлінням Держземазенства у Чернігівській області. У зазначеному листі відповідача проінформовано, що протягом 1 (одного) місяця з дня отримання даного листа-повідомлення ПСП «Дмитрівський хліб» повинен розробити нормативну грошову оцінку та звернутись до Відділу Держземагентства у Бахмацькому районі Чернігівської області для укладення додаткової угоди.

У додаток до зазначеного повідомлення позивачем було направлено відповідачу проект додаткової угоди, згідно пункту 1.1 пункту 1 якої сторони домовились пункт 9 договору викласти у наступній редакції «Орендна плата вноситься орендарем у наступних формах та розмірах: у грошовій формі безготівково, у розмірі 4 (чотири) відсотки від нормативної грошової оцінки земельних ділянок на рік. Станом на момент укладення цього договору сума орендної плати, що вноситься орендарем за використання земельних ділянок складає 13525 (тринадцять тисяч п'ятсот двадцять п'ять) гривень 94 копійки на рік».

Натомість, вимоги про проведення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки у додатковій угоді вже не ставилась.

Наказом Головного управління Держземагенства у Чернігівській області «Про встановлення орендної плати за користування земельною ділянкою» №25-2815/14-15-сг від 31.03.2015 встановлено річну орендну плату ПСП «Дмитрівський хліб» за користування земельною ділянкою площею 16,6131 га, розташованої на території Дмитрівської селищної ради Бахмацького району Чернігівської області, у розмірі 4% від її нормативної грошової оцінки, яка передана на умовах оренди для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності згідно договору оренди землі, укладеного Бахмацькою районною державною адміністрацією та ПСП «Дмитрівський хліб».

14.01.2016 відділом Держгеокадастру у Бахмацькому районі Чернігівської області направлено ПСП «Дмитрівський хліб» листа №27-28-99.4-118/2-16 з рекомендацією внести зміни до існуючих договорів оренди шляхом укладення додаткової угоди з Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області.

Доказів виконання цих вимог відповідачем суду не надано.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно ст. 2 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі - у редакції, чинній на момент укладення спірного договору) відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Положеннями ст. ст. 126, 206 Земельного кодексу України (тут і далі - у редакції, чинній на момент укладення спірного договору) передбачено, що використання землі в Україні є платним, оренда землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про плату за землю» (тут і далі - чинного на момент укладення спірного договору) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Правові засади проведення оцінки земель в Україні визначено Законом України «Про оцінку земель» (тут і далі - у редакції, чинній на момент укладення спірного договору), відповідно до частини 5 статті 5 якого нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами, а земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (ст. 1 Закону України «Про оцінку земель»).

Суб'єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель є органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які здійснюють управління у сфері оцінки земель, а також юридичні та фізичні особи, зацікавлені у проведенні оцінки земельних ділянок (стаття 6 Закону).

Відповідно до статті 15 Закону України «Про оцінку земель» підставою для проведення оцінки земель є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 18 цього Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5 - 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7 - 10 років.

Відповідно до ч. 2 статті 23 Закону України «Про оцінку земель» технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами.

Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України «Про оцінку земель» розробники технічної документації з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, а також звітів про проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок зобов'язані безоплатно передавати копії матеріалів у Державний фонд документації із землеустрою.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (ч. 2 ст. 20 Закону).

Згідно ч. 3 ст. 20 Закону України «Про оцінку земель» витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Отже, розрахунок розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності залежить від визначеної уповноваженим органом (суб'єктом оціночної діяльності) нормативної грошової оцінки певної земельної ділянки.

Належним доказом визначеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки є відповідний витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку, будь-які розрахунки, довідки, інформація, зазначена у листі, тощо належним доказом вважатись не можуть.

Належних доказів видачі на момент укладення спірного договору витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки, розроблення такої технічної документації та її затвердження відповідною районною радою учасниками судового процесу не надано, натомість суд повідомлено, про відсутність затвердження такої нормативної грошової оцінки.

Оскільки законодавець чітко визначив, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, то у справі, що розглядається, договір оренди в цій частині суперечить приписам чинного законодавства.

Такий висновок за аналогічних обставин зроблено Верховним Судом України у Постанові від 01.07.2015 у справі №3-297гс15.

Суд не враховує посилання позивача на норми Податкового кодексу України, оскільки цей кодекс введено в дію після укладення спірного договору.

Враховуючи те, що дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового врегулювання безпосередньо належить до інтересів держави, неможливо вважати факт непроведення нормативної грошової оцінки у порядку, встановленому законодавством, суто формальною підставою для визнання спірного договору недійсним.

Аналогічна висновки зроблені Верховним Судом України у Постанові від 11.05.2016 у справі №6-824цс16.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки на момент укладенні спірного договору нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки проведена не була, розмір орендної плати, визначений у спірному Договорі обрахований неправомірно, з порушенням зазначених вимог чинного законодавства та не може вважатись вірнозазначеною істотною умовою договору.

Згідно зі ч.1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11,17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Суд, проаналізувавши спірний договір оренди, встановив відсутність визначення у договорі таких істотних його умов як: умови збереження стану об'єкта оренди (п.17 Договору) та особи, яка несе ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди чи його частини (п. 32 Договору).

Відповідно до пункту 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» (далі - Постанова №11) відсутність у договорі оренди землі хоча б однієї з істотних умов є підставою для визнання його недійсним (частина друга статті 15 Закону України "Про оренду землі"). При цьому вирішуючи спір про визнання договору оренди землі недійсним у зв'язку з відсутністю в ньому передбаченої частиною першою статті 15 названого Закону істотної умови суд має застосовувати цю ж норму у редакції, що була чинною на момент укладення договору, а не на момент його державної реєстрації.

За змістом частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Згідно до п.1 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Згідно з п.2.3 Постанови №11 якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 ГПК, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абзац другий частини п'ятої статті 216 ЦК України).

Реалізація господарським судом цього права здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони (на відміну від припису пункту 2 частини першої тієї ж статті ГПК).

У зв'язку з цим господарським судам слід мати на увазі, що визнання правочину (господарського договору) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін. Тому для такого визнання, як правило, не має значення, чи усвідомлювали (або повинні були усвідомлювати) сторони протиправність своєї поведінки під час вчинення правочину; винятки з цього правила можливі, якщо вони випливають із закону (пункт 2.5.1 Постанови №11).

Приписами статті 207 Господарського кодексу України визначено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України унормовано, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно ч. 2 ст. 208 Господарського кодексу України у разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

Зважаючи на викладені обставини у їх сукупності, та встановлення судом наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, суд вважає за необхідне застосувати надане йому право та визнати недійсним спірний договір, як такий, що укладений з порушенням вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст. 33. Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України. господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України).

Обґрунтування позивача та прокурора щодо підстав внесення змін до спірного договору судом не досліджуються, оскільки пов'язаний з предметом спору договір визнається судом недійсним у цілому.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги про внесення змін до договору задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 22, 27, 29, 32-36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. У позові відмовити повністю.

2. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 28.08.2006 між Бахмацькою районною державною адміністрацією в особі голови районної державної адміністрації ОСОБА_4 та Приватним сільськогосподарським підприємством «Дмитрівський хліб» в особі директора ОСОБА_5, зареєстрований у Бахмацькому реєстраційному окрузі Чернігівської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04 вересня 2006 року за №040683200008.

Повне рішення складено 10.10.2016.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.В. Шморгун