Постанова

від 05.10.2016 по справі 911/931/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2016 р. Справа№ 911/931/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Гончарова С.А.

Михальської Ю.Б.

за участю представників сторін:

позивач: не з'явився

від позивача: ОСОБА_6., дов. б/н від 06.04.2016р.

від відповідача: Закаблук Л.О., дов. б/н від 07.06.2016р.

розглянувши апеляційну скаргу Лісовицької сільської ради на рішення Господарського суду Київської області від 02.06.2016р.

у справі № 911/931/16 (суддя Рябцева О.О.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Лісовицької сільської ради

про скасування рішення Лісовицької сільської ради

В судовому засіданні 05.10.2016р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Лісовицької сільської ради (відповідач) про скасування рішення Лісовицької сільської ради від 26.01.2016 р. №32-06-VII.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що позивач на підставі договорів купівлі-продажу (26 договорів) є власником майнових паїв (майнових сертифікатів) власників ліквідованого Приватного сільськогосподарського підприємства "Потоки" на загальну суму 145464,00 грн.

06.01.2016 р. позивач звернувся до відповідача з заявою про видачу свідоцтва про право власності на майновий пай (майновий сертифікат) на загальну суму 145464,00 грн.

11.01.2016 р. Лісовицькою сільською радою було видано позивачу свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії НОМЕР_1 від 11.01.2016 р.

Проте, рішенням Лісовицької сільської ради від 26.01.2016 р. №32-06-VII свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії НОМЕР_1 від 11.01.2016 р., видане ОСОБА_4 було анульовано.

Позивач вважає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства України та підлягає скасуванню у судовому порядку у зв'язку з порушенням відповідачем норм матеріального та процесуального права.

Рішенням Господарського суду Київської області від 02.06.2016р. у справі № 911/931/16 позов задоволено повністю.

Скасовано рішення Лісовицької сільської ради 06 сесії VII скликання №32-06-VII "Про розгляд заяв" в частині анулювання свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії НОМЕР_1 від 11.01.2016 р., виданий ОСОБА_4.

Стягнуто з Лісовицької сільської ради на користь ОСОБА_4 1 378,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права (ст. 43 ГПК України) та неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи.

Апелянт вважає, що даний спір не підвідомчий господарському суду, оскільки оскаржується рішення органу місцевого самоврядування, свідоцтво про право власності видавалось позивачеві як фізичній особі, а не ФОП, рішення сільської ради приймалось у відношенні громадянки ОСОБА_4, а не ФОП ОСОБА_4

Крім того, апелянт посилається на те, що дії сільського голови щодо видачі ОСОБА_4 свідоцтва про право власності на майновий пай не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки справжність підписів сторін на договорі купівлі-продажу майнового паю належним чином не посвідчена, а тому оскаржуване рішення від 26.01.2016р. №32-06-VII про анулювання свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії НОМЕР_1 від 11.01.2016 р., видане ОСОБА_4, є правомірним.

На думку апелянта, судом не прийнято до уваги повідомлення 13.01.2016р. позивача про анулювання свідоцтва, виданого з порушенням чинного законодавства.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу відповідача 04.07.2016р. передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Іоннікова І.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2016р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 01.09.2016р.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 01.09.2016р., у зв'язку з перебуванням судді Іоннікової І.А. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Коротун О.М.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2016р. колегією суддів в зазначеному складі апеляційну скаргу відповідно прийнято до провадження та відкладено розгляд справи на 05.10.2016р.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 04.10.2016р., у зв'язку з перебуванням судді Коротун О.М. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2016р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 05.10.2016р. підтримав вимоги апеляційної скарги та пояснення до неї, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 05.10.2016р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Позивач в судове засідання апеляційної інстанції 05.10.2016р., будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, не з'явився, причини неявки суду не повідомив, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами, зважаючи на участь в судовому засданні його представника.

Відповідно до частини 1 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 28.08.2015 р. у с. Потоки Таращанського району Київської області відбулось засідання зборів орендодавців підприємства ТОВ "Тікич-М", власників майнових паїв реорганізованого КСП ім. Боженка (ПСП "Потоки").

Як вбачається з протоколу від 28.08.2015 р., на вказаних зборах були присутні 136 чоловік.

Згідно з порядком денним вказаних зборів, серед інших питань розглядалось питання про продаж майнових паїв колишнього КСП ім. Боженка.

По вказаному питанню порядку денного було прийнято рішення ("за" - 136 чоловік), яким вирішено передати у власність ОСОБА_4 майнові сертифікати на майнові паї ПСП "Потоки" в рахунок площадки тракторного стану та будинок тваринника.

Судом встановлено, що в період з 2005 року по 2016 рік між позивачем (покупець) та членами КСП "Потоки" (продавці) було укладено 26 договорів купівлі-продажу майнових паїв, відповідно до умов яких до позивача перейшло право власності на майнові паї, загальна номінальна вартість яких становить 145464,00 грн.

На виконання вказаних договорів між позивачем та продавцями були підписані акти приймання-передачі права власності на майновий пай члена колективного с/г підприємства ПСП "Потоки", за якими позивачу були передані свідоцтва про право власності на майновий пай колективного сільськогосподарського підприємства (майнові сертифікати), що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі.

Матеріали справи не містять доказів визнання недійсними вказаних договорів.

В подальшому, позивач звернувся до відповідача з заявою від 06.01.2016 р. про видачу нового свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства.

Як вбачається з вказаної заяви, до останньої позивачем були додані копії договорів купівлі-продажу майнового паю в кількості 26 примірників, оригінали свідоцтв про право власності на майновий пай колективного сільськогосподарського підприємства (майнові сертифікати) у кількості 26 примірників та копія протоколу загальних зборів власників майнових паїв від 28.08.2015р.

11.01.2016р. Лісовицькою сільською радою позивачу було видано свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії НОМЕР_1 від 11.01.2016р.

Як вбачається з вказаного свідоцтва, ОСОБА_4 є власником майнового паю ПСП "Потоки" у розмірі 145464,00 грн., або 0,26 відсотків пайового фонду майна ПСП "Потоки".

Наказом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 за №7 від 22.01.2016р. нежитлову будівлю під літерою А-2, загальною площею 246,9 м2, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 - наказано використовувати виключно в господарській діяльності ФОП ОСОБА_4, для складського зберігання зернової продукції.

Листом від 13.01.2016 р. №05/02-29 за підписом сільського голови Лісовицької сільської ради Дубровського М.О. позивача було повідомлено, що свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії НОМЕР_1 від 11.01.2016 р. видане на ім'я ОСОБА_4 анулюється, по причині видачі його із порушеннями чинного законодавства України.

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна 22.01.2016 р. державним реєстратором Рокитнянської районної державної нотаріальної контори в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії НОМЕР_1, №89 від 11.01.2016 р зареєстровано право власності позивача на нежитлову будівлю під літерою А-2, загальною площею 246,9 м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

В подальшому, рішенням Лісовицької сільської ради від 26.01.2016 р. №32-06-VII "Про розгляд заяв" свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії НОМЕР_1 від 11.01.2016 р. за №89 видане ОСОБА_4 було анульовано.

Вказане рішення обґрунтоване тим, що заява ОСОБА_4 від 06.01.2016 р. Лісовицькою сільською радою не розглядалась і рішення про розгляд заяв не приймалось; сільський голова одноосібно без розгляду доданих до заяви матеріалів видав свідоцтво про право власності на майновий пай; дії сільського голови щодо видачі ОСОБА_4 свідоцтва на майновий пай не узгоджуються з вимогами чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Уточнення складу і вартості пайового фонду майна членів підприємств, у тому числі реорганізованих, проводиться за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Указом Президента України від 29.01.2001р. №62/2001 "Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки" з метою забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки, створення сприятливих умов для розвитку підприємництва і орендних відносин на селі та керуючись статтею 102 Конституції України постановлено Кабінету Міністрів України затвердити у місячний строк: методику уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих; порядок визначення розмірів паїв та документального посвідчення права власності на паї; форму свідоцтва про право власності на пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат); типове положення про комісію з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектора економіки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2001р. №177 "Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки" постановлено затвердити такі, що додаються: Методику уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих; Порядок визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення; Типове положення про комісію з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектору економіки.

Пунктом 14 Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення передбачено, що свідоцтво видається сільською, селищною або міською радою згідно із списком осіб, які мають право на майновий пай підприємства. До зазначеного списку додаються такі документи: акт розрахунку уточненого пайового фонду; уточнена структура пайового фонду; уточнений перелік майна пайового фонду.

Для отримання нового свідоцтва у разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування до сільської, селищної або міської ради подаються посвідчені в установленому порядку копія відповідної цивільно-правової угоди або копія свідоцтва про право на спадщину, попереднє свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства. Після отримання зазначених документів сільська, селищна або міська рада вносить відповідні зміни до списку осіб, які мають право на майновий пай підприємства, та анулює попереднє свідоцтво, про що робиться запис у книзі обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства.

Усі подані документи формуються в окрему справу по кожному підприємству.

Факт оформлення свідоцтва засвідчується гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради.

Оформлені свідоцтва реєструються у книзі обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства.

Видача свідоцтва громадянину проводиться безоплатно.

Відмову у видачі свідоцтва можна оскаржити в судовому порядку.

Також, пунктом 13 вказаного Порядку передбачено, що майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства за зразком згідно з додатком. У разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування видається нове свідоцтво.

Згідно ч. 5 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя, крім державної реєстрації права власності та інших речових прав, що проводиться нотаріусами незалежно від місцезнаходження нерухомого майна.

Частиною 4 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Як вже зазначалось, право власності позивача на нежитлову будівлю під літерою А-2, загальною площею 246,9 м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстровано 22.01.2016 р.

Отже, станом на час прийняття сільською радою оскаржуваного рішення, за позивачем на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії НОМЕР_1, №89 від 11.01.2016 р. право власності на нежитлову будівлю під літерою А-2, загальною площею 246,9 м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 вже було зареєстровано.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Отже, з наведеної вище норми вбачається, що право на скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав належить виключно до компетенції суду за результатами розгляду відповідних заяв.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З наведеного вбачається, що Лісовицька сільська рада не мала права на анулювання свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії НОМЕР_1 від 11.01.2016 р.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення сільської ради не відповідає закону і порушує права позивача.

Водночас, правомірність реєстрації державним реєстратором Рокитнянської районної державної нотаріальної контори в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності позивача на нежитлову будівлю під літерою А-2, загальною площею 246,9 м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії НОМЕР_1, №89 від 11.01.2016 р. не входить до предмету доказування у даній справі, оскільки виходить за межі даного спору.

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи, що спірне рішення сільської ради прийняте з порушенням норм чинного законодавства України, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог.

При цьому доводи апелянта (відповідача) про те, що даний спір не підвідомчий господарському суду, оскільки оскаржується рішення органу місцевого самоврядування, свідоцтво про право власності видавалось позивачеві як фізичній особі, а не ФОП, рішення сільської ради приймалось у відношенні громадянки ОСОБА_4, а не ФОП ОСОБА_4 колегією суддів оцінюються критично виходячи з наступного.

Згідно виписки з Державного реєтру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 23.09.2015р. ОСОБА_4 зареєстрована як фізична особа-підприємець 21.09.2015р. (а.с.24), наказом №7 від 22.01.2016р. ФОП ОСОБА_4 визначено використання нежитлової будівлі під літерою А-2, загальною площею 246,9 м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 - авиключно в господарській діяльності ФОП ОСОБА_4 для складського зберігання зернової продукції.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Відповідно до пункту 14 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011р. №10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам», якщо в законодавчому акті підвідомчість спорів визначена альтернативно: суду чи господарському суду, або зазначено, що спір вирішується в судовому порядку, господарському суду слід виходити з суб'єктного складу учасників спору та характеру спірних правовідносин. Необхідно мати на увазі, що ГПК не передбачено можливості об'єднання в одне провадження вимог, що підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства. Тому в разі подання позову, в якому такі вимоги об'єднано, господарський суд приймає позовну заяву в частині вимог, що підлягають розглядові господарськими судами, а в іншій частині з посиланням на пункт 1 частини першої статті 62 ГПК - відмовляє у прийнятті позовної заяви. Якщо у розгляді справи буде встановлено, що провадження у відповідній частині порушено помилково, господарський суд припиняє провадження у справі в цій частині згідно з пунктом 1 частини першої статті 80 ГПК.

Як вбачається з характеру спірних правовідносин, вони не є відносинами публічно-правового характеру, оскільки, в даному випадку позивач, звертаючись із даним позовом до суду має намір захистити своє порушене право пов»язане з володінням, користуванням та розпорядженням майновим паєм, тобто, відповідач, вчиняючи дії з анулювання свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії НОМЕР_1 від 11.01.2016р., порушив, на думку позивача, його право на володіння, користування та розпорядження майновим паєм.

З позовної заяви не вбачається, що відносини між позивачем та відповідачем засновані на владному підпорядкуванні позивача відповідачеві, у даних відносинах відповідач не здійснює владних управлінських функцій відносно позивача.

Предметом спору у даній справі є спір щодо скасування рішення відповідача, яким анульовано свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії НОМЕР_1 від 11.01.2016 р., тобто між сторонами існує спір про право (володіння, користування та розпорядження майновим паєм), що в свою чергу виключає розгляд справи в порядку адміністративного судочинства.

Щодо суб"єктного складу сторін у даній справі, то він відповідає вимогам ст.ст. 1, 21 ГПК України.

Оскільки право на скасування рішень, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав власності належить виключно до компетенції суду за результатами розгляду відповідних заяв, а відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, Лісовицька сільська рада не мала права самостійно анулювати свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії НОМЕР_1 від 11.01.2016р., місцевим господарським судом правомірно не прийнято до уваги повідомлення 13.01.2016р. позивача про анулювання свідоцтва.

У зв'язку з тим, що предметом спору у справі є скасування рішення Лісовицької сільської ради 06 сесії VII скликання від 26.01.2016 р. №32-06-VII "Про розгляд заяв" в частині анулювання свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії НОМЕР_1 від 11.01.2016 р., виданий ОСОБА_4, питання щодо правомірності (неправомірності) дій сільського голови щодо видачі ОСОБА_4 11.01.2016р. свідоцтва про право власності на майновий пай та дослідження пакету документів, на підставіі якого виданого вказане свідоцтво, не підлягають дослідженню в даному судовому провадженні, оскільки виходять за межі даного судового спору.

Згідно ст. ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Лісовицької сільської ради на рішення Господарського суду Київської області від 02.06.2016р. у справі № 911/931/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 02.06.2016р. у справі № 911/931/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/931/16 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді С.А. Гончаров

Ю.Б. Михальська