Рішення

від 06.10.2016 по справі 920/899/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.10.2016 Справа № 920/899/16 Господарський суд Сумської області у складі судді Левченка П.І. при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В. розглянув матеріали справи № 920/899/16

за позовом - Публічного акціонерного товариства «Нафтопроммаш», м. Охтирка Сумської області,

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Енергосервіс», м. Охтирка Сумської області,

про стягнення 136126,00 грн.,

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився.

Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договорами купівлі-продажу б/н від 29.04.2015 року, від 04.08.2015 року та договором від 11.03.2016 року про внесення змін до купівлі-продажу нежитлових приміщень б/н від 08.04.2014 року в сумі 118513,00 грн., 3 % річних в сумі 5511,19 грн., інфляційні збитки в сумі 12101,81 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2042,00 грн.

У відзиві на позов представник відповідача зазначає, що станом на день подання позивачем до суду позовної заяви, а саме: на 15.092016 року, відповідачем сплачено частково заборгованість за придбане нерухоме майно в сумі 3000,00 грн.

На підтвердження факту часткової сплати заборгованості в сумі 3000,00 грн. представником відповідача надано суду копію платіжного доручення № 732 від 12.09.2016 року.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

29.04.2015 року між сторонами укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень б/н (далі - договір-1), відповідно до якого позивач продав, а відповідач придбав нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення цех № 3 загальною площею 4291,5 кв.м. вартістю 86431,00 грн., розташоване за адресою: Сумська область, м. Охтирка, вул. Червоноармійська, буд. 1/2б. Договір-1 посвідчено приватним нотаріусом Охтирського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та зареєстровано в реєстрі за № 676.

Відповідно до акту приймання-передачі від 29.04.2015 року до договору-1 (а.с. 13) позивач передав, а відповідач прийняв у власність нежитлове приміщення цеху № 3 загальною площею 4291,5 кв.м., вартістю 86431,00 грн., що розташоване за адресою: м. Охтирка, вул. Червоноармійська, буд. 1/2б.

Згідно пункту 2.2 договору-1, відповідач зобов'язаний сплатити грошові кошти за придбане нерухоме майно протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту укладення договору, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача, зазначений в договорі-1.

Строк сплати за даним договором-1, як зазначає позивач, настав 14.05.2015 року, проте грошові кошти за придбане нерухоме майно відповідачем сплачені частково в сумі 80431,00 грн., у зв'язку з чим станом на день подачі позову заборгованість відповідача перед позивачем за договором-1складає 6000,00 грн.

04.08.2015 року між сторонами укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень б/н (далі - договір-2), відповідно до якого позивач продав, а відповідач придбав нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення будівлі цеху № 6 загальною площею 5023,4 кв.м. вартістю 101171,00 грн., розташоване за адресою: Сумська область, м. Охтирка, вул. Червоноармійська, буд. 1/5. Договір-2 посвідчено приватним нотаріусом Охтирського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та зареєстровано в реєстрі за № 1295.

Відповідно до акту приймання-передачі від 04.08.2015 року до договору-2 (а.с. 10) позивач передав, а відповідач прийняв у власність нежитлове приміщення будівлі цеху № 6 загальною площею 5023,4 кв.м. вартістю 101171,00 грн., що розташоване за адресою: м. Охтирка, вул. Червоноармійська, буд. 1/5.

Згідно пункту 2.2 договору-2, відповідач зобов'язаний сплатити грошові кошти за придбане нерухоме майно протягом 30 (тридцяти) робочих днів з моменту укладення договору, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача, зазначений в договорі-2.

Строк сплати за даним договором-2, як зазначає позивач, настав 17.09.2015 року, проте грошові кошти за придбане нерухоме майно відповідачем не сплачені.

11.03.2016 року між сторонами укладено договір про внесення змін до купівлі-продажу нежитлових приміщень б/н від 08.04.2014 року (далі - договір-3), відповідно до якого позивач продав, а відповідач придбав нерухоме майно, а саме: огорожу металеву з воротами № 1 вартістю 11342,00 грн., розташоване за адресою: Сумська область, м. Охтирка, вул. Червоноармійська, буд. 1/5. Договір-3 посвідчено приватним нотаріусом Охтирського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та зареєстровано в реєстрі за № 287.

Відповідно до акту приймання-передачі від 11.03.2016 року до договору-3 (а.с. 16) позивач передав, а відповідач прийняв у власність огорожу металеву з воротами № 1 вартістю 11342,00 грн., що розташоване за адресою: м. Охтирка, вул. Червоноармійська, буд. 1/5.

Згідно пункту 2.2 договору-3, відповідач зобов'язаний сплатити грошові кошти за придбане нерухоме майно протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту укладення договору, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача, зазначений в договорі-3.

Строк сплати за даним договором-3, як зазначає позивач, настав 21.03.2016 року, проте грошові кошти за придбане нерухоме майно відповідачем не сплачені.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що станом на момент звернення до суду з даним позовом заборгованість відповідача перед позивачем за придбане нерухоме майно за вищевказаними договорами складає 118513,00 грн.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов'язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 655 Цивільного кодексу України визначає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського Кодексу України, яка також передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті 193 Господарського Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Факт передачі позивачем та прийняття відповідачем у власність нерухомого майна за договорами купівлі-продажу від 29.04.2015 року, від 04.08.2015 року та від 11.03.2016 року повністю підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Враховуючи наведені обставини, зокрема факт часткової спати відповідачем заборгованості перед позивачем в сумі 3000,00 грн. до звернення позивача до суду з даним позовом, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 115513,00 грн. визнаються судом правомірними, обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526, 655 Цивільного кодексу України, а в частині стягнення основного боргу в сумі 3000,00 грн. в задоволенні позову має бути відмовлено.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних від суми заборгованості в сумі 5511,19 грн. за періоди: з 15.05.2015 року по 12.09.2016 року, з 17.09.2015 року по 12.08.2016 року, з 22.03.2016 року по 12.09.2016 року та інфляційні збитки в сумі 12101,81 грн. за періоди: з травня 2015 року по серпень 2016 року, з жовтня 2015 по серпень 2016 року, з квітня 2016 року по серпень 2016 року. В обґрунтування зазначених вимог позивачем наведено обґрунтований розрахунок річних та інфляційних.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, стосовно стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 5511,19 грн. за періоди: з 15.05.2015 року по 12.09.2016 року, з 17.09.2015 року по 12.08.2016 року, з 22.03.2016 року по 12.09.2016 року та інфляційних збитків в сумі 12101,81 грн. за періоди: з травня 2015 року по серпень 2016 року, з жовтня 2015 по серпень 2016 року, з квітня 2016 року по серпень 2016 року є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі положень статті 625 наведеного вище Кодексу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи усе вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 115513,00 грн., 3 % річних в сумі 5511,19 грн. та інфляційних втрат в сумі 12101,81 грн., а стосовно позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача на його користь основного боргу в сумі 3000,00 грн. суд відмовляє у зв'язку з їх необгрунтованістю та безпідставністю, оскільки ця сума заборгованості сплачена відповідачем позивачеві 12.09.2016 року, а позовна заява подана позивачем до суду 15.09.2016 року без урахування сплати відповідачем цієї суми, тобто станом на момент звернення позивача з позовом до суду основний борг відповідача перед позивачем складав 115513,00 грн.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1996,89 грн. покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Енергосервіс» (42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Червоноармійська, буд. 1, ідентифікаційний код 39126190) на користь Публічного акціонерного товариства «Нафтопроммаш» (42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Червоноармійська, буд. 1, ідентифікаційний код 00378454) заборгованість в сумі 115513,00 грн., 3 % річних в сумі 5511,19 грн., інфляційні збитки в сумі 12101,81 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1996,89 грн.

3. В частині позовних вимог щодо стягнення основного боргу в сумі 3000,00 грн. відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10.10.2016.

Суддя ОСОБА_2