Рішення

від 10.10.2016 по справі 904/6556/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.10.16 Справа № 904/6556/16 За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал-Промо", м. Київ

до приватного підприємства "Союз-123", м. Першотравенськ Дніпропетровської області

про стягнення 112 444,25 грн.

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Капітал-Промо" звернулося до господарського суду із позовом, яким просить стягнути з приватного підприємства "Союз-123" заборгованість у розмірі 112 444,25 грн., з яких:

- основна заборгованість у розмірі 100 000,00 грн.;

- штраф у розмірі 10% у сумі 10 000,00грн.;

- пеня у сумі 2 163,92грн.;

- три відсотки річних у сумі 180,33грн.;

- втрати від інфляції у сумі 100,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання фінансової допомоги № 18-01/16 від 18 січня 2016 року в частині повного та своєчасного повернення грошових коштів. У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України нараховані три відсотки річних за період прострочки з 01.06.2016 по 22.06.2016 у сумі 180,33 грн. та інфляційні збитки за травень 2016 року.

На підставі пункту 4.2 договору позивач нарахував штраф за порушення строків повернення фінансової допомоги у розмірі 10 000,00 грн. та пеню у розмірі 2 163,92 грн. за загальний період з 01.06.2016 по 22.06.2016.

Відповідач, приватне підприємство "Союз-123", відзиву на позов не надав.

Позивач та відповідач у судове засідання не з'явилися, явку повноважних представників не забезпечили, про день, час, місце розгляду справи були повідомлені належним чином відповідно до вимог частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, а також беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розгляд справи був відкладений з 05 вересня 2016 року на 29.09.2016, з 29.09.2016 на 10.10.2016.

У судовому засіданні 10 жовтня 2016 року оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

18 січня 2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Капітал-Промо" (позикодавець) та приватним підприємством "Союз-123" (підприємство) укладений договір про надання поворотної фінансової допомоги, відповідно до умов якого (п.1.1.) позикодавець надає підприємству поворотну фінансову допомогу, а підприємство зобов'язується повернути надані кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п.1.2. договору поворотна фінансова допомога (надалі-допомога) - сума коштів в національній валюті України, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до даного договору, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами (згідно п.135.5.5. ст..135 Податкового кодексу України).

Поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в сумі 100 000,00грн. (сто тисяч грн. 00 коп.). Поворотна фінансова допомога надається позикодавцем не пізніше ніж через 3 робочих днів з дати підписання даного договору.

Поворотна фінансова допомога надається підприємству на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується. Поворотна фінансова допомога надається до моменту вимоги її повернення позикодавцем. Поворотна фінансова допомога використовується для потреб підприємства відповідно до статутних цілей його діяльності (п.п. 2.2-2.4 договору).

Відповідно до п.3.1. договору поворотна фінансова допомога підлягає поверненню за вимогою позикодавця, але не раніше 20 березня 2016 року.

Повернення грошових коштів проводиться шляхом видачі грошових коштів позикодавцю з каси підприємства або шляхом перерахування грошових коштів на особовий рахунок позикодавця в установі банку (п.3.2. договору).

Згідно пункту 7.1. договору позикодавець має право вимагати дострокового повернення наданої поворотної фінансової допомоги, письмово попередивши про це підприємство за 15 робочих днів.

Підприємство має право достроково повернути отриману поворотну фінансову допомогу позикодавцю (п. 7.2. договору).

30 березня 2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Капітал-Промо" та приватним підприємством "Союз-123" укладена додаткова угода №1 до договору №18-01/16 про надання поворотної фінансової допомоги від 18 січня 2016 року, якою сторони домовилися, що поворотна фінансова допомога підлягає поверненню за вимогою позикодавця, але не пізніше 31 травня 2016 року (п.1.1. додаткової угоди).

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 травня 2016 року, без права подальшої пролонгації строків дії договору (п.8.1 договору з урахуванням додаткової угоди №1 від 30.03.2016).

На виконання умов договору про поворотну фінансову допомогу позивачем надано відповідачу грошові кошти на суму 100 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №98 від 26 січня 2016 року (а.с. 15).

Відповідач свої зобов'язання по поверненню грошових коштів не виконав, таким чином, заборгованість за умовами договору становить 100 000,00 грн.

01 червня 2016 року в адресу відповідача позивачем направлено вимогу за вих. №01/06-16 про повернення грошових коштів.

Направлена позивачем на адресу відповідача вимога повернута підприємством зв'язку з відміткою: "за закінченням терміну зберігання".

З урахуванням положень п.3.1. договору (в редакції додаткової угоди№1 від 30.03.2016) про надання фінансової допомоги строк повернення грошових коштів є таким, що настав 31 травня 2016 року.

Станом на час розгляду справи грошові кошти не повернуті позивачу.

Позивач просить стягнути з відповідача поворотну фінансову допомогу у сумі 100 000,00 грн., що і є причиною спору.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Зобов'язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір №18-01/16 про надання поворотної фінансової допомоги від 18 січня 2016 року є договором позики.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У відповідності до частин першої та третьої ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до статті 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором (стаття 525 Цивільного Кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

З огляду на положення п.3.1. договору №18-01/16 про надання фінансової допомоги від 18 січня 2016 року (в редакції додаткової угоди до договору від 30.03.2016) строк повернення грошових коштів у сумі 100 000,00 грн. є таким, що настав 31 травня 2016 року.

Доказів повернення фінансової допомоги у заявленій до стягнення сумі відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу у сумі 100 000,00 грн. у встановленому порядку не спростував.

За наведеного, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 100 000,00 грн.

Частиною 1 ст. 1050 ЦК України визначено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України нараховані три відсотки річних за період прострочки з 01.06.2016 по 22.06.2016 у сумі 180,33 грн. та втрати від інфляції у сумі 100,00 грн., нараховані із застосуванням індексу інфляції за травень 2016 року - 100,1%.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку трьох відсотків річних порушень вимог чинного законодавства не встановлено.

За наведеного, вимога позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків у розмірі 180,33 грн. підлягає задоволенню.

Вимога позивача про стягнення втрат від інфляції у сумі 100,00грн. задоволенню не підлягає, оскільки позивачем при здійсненні розрахунку втрат від інфляції не враховані рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга" (п.3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

З розрахунку суми втрат від інфляції, який наведено в позовній заяві, вбачається, що позивачем до суми 100 000,00грн., строк оплати якої настав 31.05.2016, застосовано сукупний індекс інфляції 100,1%, який був визначений для травня 2016 року. Оскільки боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а прострочення виконання зобов'язання за спірним договором настає з 01.06.2016, застосування індексу інфляції за травень 2016 не є правомірним (у червні 2016 року індекс інфляції становив 99,8%, у липні 2016 року - 99,9%, тобто мала місце дефляція).

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України, одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст.548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.4.2. договору у випадку прострочення повернення фінансової допомоги, підприємство сплачує позикодавцю штраф у розмірі 10% від суми договору і неустойку подвійному розмірі облікової ставки НБУ від неповернутої суми за кожний день прострочення повернення.

На підставі п.4.2. договору №18-01/16 про надання фінансової допомоги від 18 січня 2016 року позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у сумі 2 163,92 грн. за період з 01.06.2016 по 22.06.2016 та штраф у сумі 10 000,00 грн.

Господарським судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку пені та штрафу, встановлено, що розрахунок є вірним.

За змістом абзацу 2 п.2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 163,92 грн. за період з 01.06.2016 по 22.06.2016 та штрафу у сумі 10 000,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 112 344,25 грн., з яких: основний борг у сумі 100 000,00 грн.; три відсотки річних у сумі 180,33 грн., пеня у сумі 2 163,92 грн. та штраф у розмірі 10 000,00 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 1 685,16 грн.

Керуючись статтями 1, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Союз-123" (52800, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 34357047) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал-Промо" (01033, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код 34288487) основний борг у сумі 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп., три відсотки річних у сумі 180 (сто вісімдесят) грн. 33 коп., пеню у сумі 2 163 (дві тисячі сто шістдесят три) грн. 92 коп., штраф у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 грн., витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 1 685 (одна тисяча шістсот вісімдесят п'ять) грн. 16 коп., про що видати наказ.

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Н.М.Євстигнеєва

Повне рішення складено, - 11.10.2016