Постанова

від 04.10.2016 по справі 813/6645/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2016 року № 813/6645/14

о 13 год., 11 хв. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Палюк М.М., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу № 813/6645/14 за адміністративним

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ВЕЕМ-Будсервіс», представник - Янків І.М. до Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, представник - Шиба А.І. за участю Генеральної прокуратури України, представник - Бойко Н.І. про визнання протиправними і скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс» звернулось із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, в якому, з врахуванням заяви про зміну (уточнення) підстав позову, просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000342320/0 від 09.02.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач здійснив перевірку позивача за постановою про призначення позапланової виїзної документальної перевірки від 23.11.2010 року, прийнятою згідно статей 22, 66, 130 Кримінально-процесуального кодексу України заступником начальника ВРКС слідчого відділу податкової міліції ДПА у Львівській області в ході розслідування кримінальної справи № 179-0467. Зазначив, що згідно з п. 86.9 Податкового кодексу України, якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду додаткові докази та пояснення, просив суд позов задоволити повністю.

Позиція відповідача викладена у запереченнях, відповідач просив відмовити у задоволенні позову повністю з підстав, що долучена позивачем первинна документація містить недостовірні дані, оскільки господарські операції між позивачем та зазначеними в акті перевірки контрагентами не відбувалися. Перевірка позивача проводилася до вступу в силу Податкового кодексу України, а відтак, податкове повідомлення-рішення винесене за правилами передбаченими законодавством чинним на момент проведення перевірки та виявлення порушень. Просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Згідно ст. 55 КАС України відповідача у справі замінено правонаступником Личаківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечення підтримав, надав суду додаткові пояснення та докази, просив суд в задоволені позову відмовити повністю.

Представник Генеральної прокуратури України в судовому засіданні заперечення відповідача по справі підтримала, надала суду додаткові пояснення, просила суд в задоволені позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

12.01.2011 року відповідачем проведено перевірку позапланову виїзну перевірку позивача, з питань взаємовідносин та взаєморозрахунків з ПП «Вілмат-електрик» (ЄДРПОУ 34028673), ТОВ «Іртас» (ЄДРПОУ 34419121), ПП «Львівкомфортгруп-К» (ЄДРПОУ 35383018), ПП «Будівельна фірма «Віалекс» (ЄДРПОУ 35528851) за період з 01.01.2009 по 01.12.2010 року. За результатами перевірки складено акт № 14/23-2/23884496.

Перевіркою встановлено порушення:

- п. 1.3., п. 1.7. ст. 1, п.п. 7.2.4. п. 7.2., п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 1118702,00 грн., в тому числі в вересні 2009 року в сумі 243182,00 грн., в жовтні 2009 року на суму 323158,00 грн., в грудні 2009 року в сумі 6000 грн., в лютому 2010 року в сумі 67819,00 грн., в березні 2010 року 247675,00 грн., в квітні 2010 року в сумі 195636,00 грн., в серпні 2010 року в сумі 35232,00 грн.

09.02.2011 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000342320/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість на загальну суму 1398378,00 грн., в т.ч. за основним платежем: 1118702,00 грн., за штрафними санкціями: 279676,00 грн.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про податок на додану вартість» із змінами і доповненнями в редакції на час спірних правовідносин, ПК України із змінами і доповненнями в редакції на час спірних правовідносин, КАС України.

Згідно п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку - особа, яка згідно з цим же Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно п. 1.7. ст. 1 цього ж Закону, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Суб'єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку або передбачає його нарахування за ставками, іншими, ніж визначені пунктом 6.1 статті 6 цього Закону, втрачають право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодування за податковий період, в якому відбувся такий перехід. Це правило поширюється також на підприємства, звільнені від сплати податку до бюджету за рішенням суду.

Згідно п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8\1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Згідно ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього ж Кодексу. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.

31.10.2014 року Постановою Львівського окружного адміністративного суду по даній справі, адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова № 0000342320/0 від 09.02.2011 року.

25.03.2015 року постановою апеляційної інстанції по даній справі апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області та Генерального Консульства Республіки Польща у Львові - задоволено, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2014 року скасовано та винести нову, якою в задоволенні позову - відмовлено.

15.02.2016 року Ухвалою ВАС України по даній справі касаційну скаргу ТОВ «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс» задоволено частково. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2015 року та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки і мотиви з яких скасовані вищевказані рішення наступні:

«Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами позапланової виїзної перевірки ТОВ «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс» з питань взаємовідносин та взаєморозрахунків з ПП «Вілмат-електрик», ТОВ «Іртас», ПП «Львівкомфортгруп-К», ПП «Будівельна фірма «Віалекс» за період з 01.01.2009 року по 01.12.2010 року відповідачем складено акт 12.01.2011 року № 14/23-2/23884496, яким встановлено порушення п.п. 1.3, 1.7 ст. 1, пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 1118702,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.02.2011 року № 0000342320/0, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальному розмірі 1398378,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 1118702,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 279676,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо відсутності порушень позивачем вимог податкового законодавства та протиправності прийнятого податкового повідомлення-рішення, оскільки, зокрема, проведення позапланової перевірки позивача здійснювалося відповідно до кримінально-процесуального закону, а відповідачем не надано доказів ухвалення вироку суду та набрання ним законної сили на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд апеляційної інстанції з даними висновками не погодився та, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із нереальності господарських операцій позивача з його контрагентами, а також відсутності, як наслідок, у нього права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, вважає рішення судів попередніх інстанцій передчасними, оскільки вони ухвалені не на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі відповідно до вимог чинного законодавства України, з огляду на таке.

Відповідно до п. 1.7ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

В силу пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

При цьому для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції.

Встановлено, що зазначені у акті перевірки порушення полягають у не підтвердженні позивачем факту здійснення господарських операцій з контрагентами ПП «Вілмат-електрик», ТОВ «Іртас», ПП «Львівкомфортгруп-К», ПП «Будівельна фірма «Віалекс» на підставі договорів підряду та поставки товару.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції з посиланням на п. 86.9 ст. 89 та п. 58.4 ст. 58 Податкового кодексу України дійшов до висновку щодо неправомірного складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями, несплата яких встановлена в результаті перевірки, призначеної в рамках кримінально-процесуального законодавства, оскільки підстав набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами не встановлено.

При цьому суд виходив з того, що відповідний акт про результати перевірки складено, а податкове повідомлення-рішення на підставі цього акта прийнято в період дії Податкового кодексу України.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає висновки суду першої інстанції передчасними, оскільки у даному випадку дотримання порядку прийняття акту індивідуальної дії має оцінюватися із урахуванням визначеного на той момент статусу матеріалів перевірки.

Як встановлено судами, наказ про призначення перевірки від 21.12.2010 року № 622 прийнято на виконання постанови заступника начальника ВРКС СВ ПМ ДПА у Львівській області від 23.11.2010 року відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

У даному випадку суд першої інстанції, дійшовши викладених вище висновків, на підставі яких задовольнив позов, не перевірив обставини справи щодо статусу матеріалів перевірки, за результатами якої прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, що є визначальним для вирішення даної справи.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, судами допущено порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, оскільки встановлені обставини не підтвердженні належними доказами.

Разом з тим, вирішуючи справу по суті та надаючи оцінку господарським правовідносинам між позивачем та його контрагентами, судом апеляційної інстанції не досліджено зміст оспорюваних операцій, їх обсяг, форми викладення, тобто ознаки, які свідчать про їх реальний характер.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 207 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції складається з встановлених судом апеляційної інстанції обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Відмовляючи у задоволенні позову, судом апеляційної інстанції не зазначено норми податкового законодавства, якими він керувався при прийнятті відповідного рішення.

Натомість суд прийшов до висновку про те, що первинні документи, за допомогою яких ТОВ «ВЕЕМ-Будсервіс» обґрунтовувало своє право на відображення понесених витрат у складі податкового кредиту, містять недостовірні дані та не можуть підтверджувати право платника на податковий кредит, оскільки, зокрема, актами податкових перевірок ТОВ «Іртас» та ПП «БФ «Віалекс» встановлено систему нікчемності господарських відносини.

З даного приводу, колегія суддів зазначає, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Посилання податкового органу на матеріали кримінальних справ, постанову Сихівського районного суду м. Львова від 29.12.2011 року, якою директорів ПП «Вілмат-електрик», ТОВ «Іртас», ПП «Львівкомфортгруп-К», ПП «Будівельна фірма «Віалекс» звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ст.ст. 27 ч. 3, 28 ч. 3, 205 ч. 2 Кримінального кодексу України на підставі п. «г» ст. 1, ст. 6 Закону України «Про амністію у 2011 році», а також наявність вироків у кримінальних справах відносно директорів контрагентів по ланцюгу постачання, розцінено судом апеляційної інстанції як доказ на спростування факту реального виконання господарських операцій, однак питання щодо дослідження обставини договірних відносин між позивачем та його контрагентами в межах даних справ, з урахуванням частини четвертої статті 72 КАС України, судом не вирішено.

Разом з тим, не з'ясовано обставини, чи місить визначена оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням сума грошових зобов'язань донарахувань за описаними в акті перевірки господарськими операціями між позивачем та ПП «Вілмат-Електрик».

Враховуючи те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі з метою об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, при встановленні відповідних обставин судам слід врахувати, що за умови встановлення порушення порядку прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень за наслідками перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, надання оцінки господарським операціям, за наслідками яких вони прийняті, є помилковим.

У тому випадку, якщо відповідні обставини не знайдуть місця при розгляді справи по суті, суд має дослідити конкретні господарські операції з посиланням на договори, час їх укладення, назви та кількості поставленого товару (послуг), його вартості та фактичного розміру понесених витрат, період формування податкового кредиту, мету придбання позивачем товару (послуг).

Суди повинні з'ясувати, чи стосувався вирок щодо посадової особи підприємства-контрагента періоду, в якому здійснені позивачем оспорювані господарські операції, чи стосувалися дії особи, щодо якої ухвалено вирок, господарських операцій з позивачем, чи узгоджувались дії позивача з підприємством-контрагентом з метою незаконного отримання останнім податкових вигод, чи був позивач обізнаний з такими діями постачальника, оскільки видані у відсутність встановлених законодавством юридичних фактів податкові накладні є такими, що не відповідають вимогам законодавства та не можуть бути підставою формування податкового кредиту.

Таким чином, під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення».

Згідно ч. 5 ст. 227 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанцій при розгляді справи.

На новому розгляді судом встановлено:

Слідчим відділом податкової міліції ДПА у Львівській області розслідувалась кримінальна справа № 179-0467 порушена відносно ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 за ознаками злочинів передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 366 КК України; ОСОБА_9, ОСОБА_10 за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України, ОСОБА_5, ОСОБА_11 за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України, пособництві в умисному ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами підприємства «Гарант» ЛООУТГ, ТОВ НВП «Дівера», ПП «Тарпія Захід» за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України, та за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами ПП «Тарпія Захід» за ознаками вчинення злочину, передбаченого ст. 212 ч. 3 КК України.

23.11.2010 року постановою заступника начальника ВРКС слідчого відділу податкової міліції Любченко А.О. призначено виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного законодавства, зокрема позивача.

07.12.2010 року відповідачем надано запит за № 30553/10/23-2 позивачу про надання документів.

21.12.2010 року відповідачем видано наказ за № 622 про проведення позапланової виїзної перевірки позивача.

21.12.2010 року відповідачем надано направлення на перевірку за №1084.

12.01.2011 року відповідачем за результатами перевірки позивача складено акт № 14/23-2/23884496.

09.02.2011 року відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення - рішення №0000342320/0.

Згідно ч. 86.9. ст. 86 ПК України, в редакції на час прийняття спірного рішення, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

За юридичною природою новий акт законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідачем жодними належними та допустимими доказами не підтверджено того, що існували інші законні підстави для проведення вищевказаної перевірки позивача, відповідно вищевказана перевірка проведена не з інших підстав, а лише на підставі постанови заступника начальника ВРКС слідчого відділу податкової міліції Любченко А.О.

За таких обставин, відповідач не вправі був розраховувати спірне грошове зобов'язання позивачу за результатами цієї ж перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону.

Спірне податкове повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки на момент його прийняття є передчасним, відтак є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки таке могло бути прийнятим лише після набрання законної сили відповідного рішенням суду по кримінальній справі.

З врахуванням висновків і мотивів ВАС України по даній справі судом не надається оцінка господарським операціям щодо предмету спору, оскільки судом встановленні обставини порушення порядку прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення за наслідками перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, із врахуванням повноважень суду згідно ст. 162 КАС України, адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова № 0000342320/0 від 09.02.2011 року.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ВЕЕМ-Будсервіс» (ЄДРПОУ 23884496, вул. Вокзальна, 17, с. Муроване, Пустомитівського району, Львівської області) 3,40 грн. сплаченого судового збору.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 10.10.2016 року.

Суддя Гавдик З.В.