Рішення

від 05.10.2016 по справі 910/14273/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2016Справа №910/14273/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО ТАРА"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство з підбору автомобілів "Консалт-Авто"

Про стягнення 99 924,71 грн.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача по справі 910/14273/16 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вет Транс".

Суддя Лиськов М.О.

Представники :

від позивача: Байда В.В. (дов. від 20.09.2016)

від відповідача: Степанченко Д.А. (дов. від 22.09.2016)

від третьої особи: Вітко О.Ю. (дов від 16.09.2016)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 05.10.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

04.08.2016 до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшла позовна Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО ТАРА" (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство з підбору автомобілів "Консалт-Авто" (надалі - відповідач) про відшкодування шкоди 99 924,71 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2016 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/14273/16, розгляд справи призначено на 29.08.2016.

В судове засідання, призначене на 29.08.2016, представник позивача з'явився.

В судове засідання, призначене на 29.08.2016, представник відповідача з'явився та заявив клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, а також клопотання про витребування додаткових доказів.

29.08.2016 залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача по справі 910/14273/16 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вет Транс" та відкладено розгляд справи на 14.09.2016.

14.09.2016 оголошено перерву в судовому засіданні до 05.10.2016.

Представник позивача, відповідача та третьої особи, в судове засідання призначене на 05.10.2016 з'явились та надали пояснення по суті справи.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір 1/18/02 про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом від 18.02.2015 р. За цим договором сторони уклали заявку на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполучені від 23.06.2016 року.

11 лютого 2016 року між Відповідачем та Третьою особою було укладено договір про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом №11/02/2016-118-1 від 11.02.2016 р. (далі - Договір від 11.02.2016 р.).

Виходячи з обставин справи, на виконання заявки на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполучені від 23.06.2016 р. Відповідач уклав з Третьою особою в рамках Договору від 11.02.2016 р. замовлення №580-1 на транспортно-експедиційні послуги від 24.06.2016 р., за умовами якого Третя особа зобов'язувалася здійснити перевезення вантажу з України в Польщу за маршрутом: пункт завантаження с. Гмирянка Чернігівської обл., Ічнянський район, вул. Першотравнева, 2 - пункт розвантаження ОЬогсгузка 31 а, 06-320, Вагапст-о, Роїзка. Вартість даного перевезення складає 700 євро за курсом НБУ на день розвантаження. Водій ОСОБА_5

Відповідно до п. 15 даного Замовлення №580-1 на транспортно-експедиційні послуги від 24.06.2016 р. Відповідач несе відповідальність за:

15.1. Своєчасне завантаження, розвантаження та оформлення митних документів.

15.2 Перевищення загальної маси вантажу.

05 липня 2016 року на пункті пропуску Ягодин, Головний державний інспектор Розумець Віктор Петрович видав водію ОСОБА_6 Картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №205020102/2016/01376 від 05.07.2016 р., якою було повідомлено про відмову у пропуску через митний кордон України з причин порушення порядку митного оформлення.

Крім того, митними органами Республіки Польща було зафіксовано невідповідність фактичної маси вантажу тій, яка задекларована Позивачем.

Зокрема, згідно роздруківки Польських митних органів NR 849/2016 від 03.07.2016 (час 14 год. 22 хв.) стосовно контрольного зважування транспортного засобу , маса автомобіля з причепом і вантажем складала 40120 кг.

З іншої сторони, у відповідності до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіля ДАФ, державний номер НОМЕР_1 НОМЕР_3 видано Центр 7442, маса автомобіля без навантаження складає 7450 кг., а згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу напівпричепа SCHMITZ, державний номер НОМЕР_2 НОМЕР_4, видано Центр 7442, маса напівпричепа без навантаження складає 6200 кг. Таким чином згідно реєстраційних технічних відомостей разом маса без навантаження автомобіля та напівпричепа визначається 13650 кг. Дані транспортні засоби зазначені в міжнародній товарно-транспортній накладній СМR серії А №029176 від 29.06.2016 р. (дата завантаження) як ті, що безпосередньо здійснюють спірне перевезення вантажу.

Згідно задекларованих Позивачем відомостей в міжнародній товарно-транспортній накладній СМЯ серії А №029176 від 29.06.2016 р. (дата завантаження), копія якої додається, маса брутто вантажу складає 16020 кг.

Згадане вище контрольне зважування показало, що фактична маса вантажу становить 26660 кг.

Таким чином, після контрольного зважування Польськими митними органами 03.07.2016 р. вказаних вище транспортних засобів разом з вантажем Польські митні органи встановили перевищення фактичної маси вантажу над задекларованою у розмірі 9640 кг.

Згідно Замовлення №580-1 на транспортно-експедиційні послуги від 24.06.2016 р. за оформлення митних документів та перевищення загальної маси вантажу відповідає Відповідач, таким чином повне виконання перевезення за даним Замовленням не відбулося з причин незалежних від Третьої особи.

Після відмови у пропуску через митний кордон України водій ОСОБА_5 повернувся назад до міста Прилуки для вжиття Відповідачем заходів щодо належного митного оформлення документів та належного визначення маси вантажу.

Разом з тим, Третя особа зазнала у наслідок порушення Відповідачем умов Договору від 11.02.2016 р. збитків і витрат, пов'язаних з виконанням перевезення за Замовленням №580-1 на транспортно-експедиційні послуги від 24.06.2016 р., які були понесені Третьою особою в інтересах Відповідача.

Відповідно до п. 4.1.10 Договору від 11.02.2016 р. на підставі ст. 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» Відповідач зобов'язується відшкодувати Третій особі документально підтверджені витрати, понесені Третьою особою в інтересах Відповідача з метою виконання цього Договору.

Таким чином, Відповідач за умовами Договору від 11.02.2016 р. та згідно ст. 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» зобов'язаний відшкодувати Третій особі витрати, понесені Третьою особою в інтересах Відповідача з метою виконання цього Договору, а також збитки, спричинені порушенням Відповідачем умов Договору.

Крім того, перед укладенням між Третьою особою та Відповідачем спірного замовлення №580-1 на транспортно-експедиційні послуги від 24.06.2016 р. також у рамках Договору від 11.02.2016 р. між Третьою особою та Відповідачем було укладено замовлення №521-1 на транспортно-експедиційні послуги від 13.06.2016 ., яке було виконано Третьою особою належним чином та у повному обсязі, однак Відповідач дане замовлення від 13.06.2016 р. не оплатив.

Так, згідно міжнародної товарно-транспортної накладної СМR серії А №271783 від 15.06.2016 р. (дата завантаження) вантаж, перевезення якого у рамках замовлення №521-1 на транспортно-експедиційні послуги від 13.06.2016 р. здійснювала Третя особа був доставлений одержувачу вантажу, про що ним здійснено відповідну відмітку на цьому документі.

Відповідно до п. 4.1.9. Договору від 11.02.2016 р. Відповідач зобов'язаний оплатити Третій особі вартість послуг, пов'язаних з організацією перевезень вантажу.

Проте, Відповідач дане перевезення згідно замовлення №521-1 на транспортно-експедиційні послуги від 13.06.2016 р. не оплатив, чим порушив умови Договору від 11.02.2016 р. та своє грошове зобов'язання.

Внаслідок таких порушень умов Договору від 11.02.2016 року та відповідних замовлень Третя особа застосувала оперативно-господарську санкцію, передбачену п. 4.2.10 Договору від 11.02.2016 р. та притримав у себе (не видав) вантаж до моменту виконання Відповідачем перед Третьою особою своїх грошових зобов'язань за Договором від 11.02.2015 р.

Зокрема, відповідно до п. 4.2.10 Договору від 11.02.2016 р. Третя особа має право не видавати вантаж, що знаходиться в його володінні, до моменту сплати Третій особі винагороди за замовленням №521-1 на транспортно-експедиційні послуги від 13.06.2016 р. та відшкодування витрат, здійснених в інтересах Відповідача за замовленням №580-1 на транспортно-експедиційні послуги від 24.06.2016 р.

Відповідно до ст. 235 Господарського кодексу України: « 1. За порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкиії - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.

2. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

3. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання».

Згідно з ч. 1 ст. 237 Господарського кодексу України: «І. Підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання».

Таким чином, на думку третьої особи, має місце послідовність відповідальності за перевищення маси вантажу та неправильне оформлення-митних, товаросупровідних і інших документів. Позивач за неправильне оформлення документів на вантаж та митних документів відповідає перед Відповідачем за Договором від 18.02.2015 р. У свою чергу, Відповідач відповідає за неправильне оформлення митних документів та товарно-транспортних накладних на вантаж, і за перевищення маси вантажу перед Третьою особою за замовленням №580-1 на транспортно-експедиційні послуги від 24.06.2016 р. та за Договором від 11.02.2016 року.

Отже, до моменту виконання Відповідачем перед Третьою особою грошових зобов'язань за Договором від 11.02.2016 р. у повному обсязі Третя особа має право правомірно не видавати вантаж, що знаходиться в його тимчасовому володінні. Вантаж є не втраченим, а притриманим у якості оперативно-господарської санкції Третьою особою у відповідності до умов Договору від 11.02.2016 р. та ст. 235 Господарського кодексу України.

Виходячи із вище сказаного, Третя особа вважає, що у даному випадку позовні вимоги Позивача є необґрунтованими, адже нестачі (втрати) вантажу у даному випадку не було допущено.

Однак, з такими поясненнями як Відповідача так і Третьої особи погодитися не можна виходячи з нижченаведеного.

Положеннями статті 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відтак, Відповідач як на підставу невиконання своїх зобов'язань за Договором № 1/18/02 від 18 лютого 2015 року, в тому числі і тих, що пов'язані з необхідністю повернення вантажу, посилається на умови Договору про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом №11/02/2016-118-1 від 11.02.2016 р., укладеного між Відповідачем та Третьою особою, що прямо суперечить положенням чинного законодавства України.

Це також підтверджується положеннями статті 511 ЦК України відповідно до якого зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. Відтак жодні положення Договору про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом №11/02/2016-118-1 від 11.02.2016 р., укладеного між Відповідачем та Третьою особою, не могло створити жодних зобов'язань для Позивача, який не був стороною вищевказаного договору.

Крім того, у відповідності з положеннями частини 2 статті 14 ЗУ "Про транспортну-експедиторську діяльність" за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.

У відповідності з положеннями статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками в розумінні положень статті 22 ЦК України є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відтак, оскільки збитками Позивача є сума грошових коштів, які Позивач має повернути на користь фірми EXPORT-POАSND S.C. і які дорівнюють вартості товару, який не було поставлено фірмі EXPORT-POАSND S.C. на підставі Контракту № 10 через невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 1/18/02 від 18 лютого 2015 року, укладеним між Позивачем та Відповідачем.

Вартість 44 200 шт. днищ для дерев'яного ящику з тополі другого ґатунку розміром 390x590 мм. становить 3 624,40 євро, еквівалентом чого є грошові кошти в національній валюті України в розмірі 99 924,71 гривень, тобто, сума грошових коштів, яку Позивач просить стягнути з Відповідача.

Водночас, відповідно до визначень наведених в статті 1 "Про транспортну-експедиторську діяльність"

експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування;

клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору;

перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.

Крім того, положеннями статті 908 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відтак, з урахуванням того, що учасниками по справі було визнано послідовне укладення Договору № 1/18/02 від 18 лютого 2015 року між Позивачем та Відповідачем та Договору про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом №11/02/2016-118-1 від 11.02.2016 р., укладеного між Відповідачем та Третьою особою, то при укладенні Договору № 1/18/02 від 18 лютого 2015 року Позивач виступав Клієнтом, а Відповідач Експедитором, а при укладенні Договору №11/02/2016-118-1 від 11.02.2016 р. Відповідач виступав Клієнтом, а Третя особа - Перевізником.

Тим більше, що в Договорі про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом №11/02/2016-118-1 від 11.02.2016 р. жодним чином не було зазначено про те, що Відповідач при укладенні цього договору діяв від імені та за дорученням Позивача.

При цьому, у випадку коли за договором автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін, правовідносини за таким договором регулюються Конвенцією (ст. 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів).

Відтак, Третя особа здійснювала міжнародне перевезення вантажу за Заявкою Відповідача, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR А № 029176).

Згідно п-п.) п. 1 ст. 6 Конвенції, в накладній має зазначатись вага вантажу брутто або виражена в інших одиницях виміру вага вантажу.

В міжнародній товарно-транспортною накладній СМR А № 029176 було зазначено вагу брутто 16020,00 кілограм.

У відповідності до п-п. а) п. 1 ст. 7 Конвенції, відправник несе відповідальність за витрати перевізника та збитки, що понесені ним внаслідок неточностей або недостатніх вказівок, зазначених у п-п. b), d), е), f). g), h) таj) п. 1 ст. 6 Конвенції.

При цьому пунктом 3 ст. 7 Конвенції визначено наступне - якщо вантажна накладна не містить заяви, передбаченої у підпункті к) пункту 1 статті 6, перевізник відповідає за всі витрати, шкоду і збитки, які може зазнати внаслідок такого недогляду особа, яка має право розпоряджатися вантажем.

Підпунктом к) пункту 1 статті 6 Конвенції передбачено зазначення в міжнародній товарно-транспортній накладній заяви про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції.

В той же час, в міжнародній товарно-транспортною накладній СМR А № 029176, яка долучена до матеріалів справи, не містить заяви, передбаченої підпунктом к) пункту 1 статті 6 Конвенції, тобто, Відповідач у відповідності до положень чинного законодавства має нести всю відповідальність за нестачу вантажу, дорученого йому для перевезення.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, суд розглянувши матеріали справи дійшов висновку, що позовні вимогу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство з підбору автомобілів "Консалт-Авто" (03056, м. Київ, вулиця Польова, будинок 21, офіс 114, ідентифікаційний номер 34805514) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО ТАРА" (02002, м. Київ, вулиця Марини Раскової, будинок 19, офіс 1215; ідентифікаційний код 38014025) 99 924 грн. 71 коп. -вартості втраченого вантажу та 1 498 гривень 87 копійок судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 11.02.2016

Суддя М.О. Лиськов