Рішення

від 04.10.2016 по справі 922/2900/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2016 р.Справа № 922/2900/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Вознюк С.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейн Експорт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотаймтранс" про стягнення 197 471,20грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. № 075 від 06.09.2016р.;

відповідача - ОСОБА_2, дов. № 12/09-16 від 12.09.2016р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача завдані збитки в розмірі вартості втраченого вантажу на суму 197 471,20грн. за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором транспортного перевезення № 1502 від 15.02.2016р., а також покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати, з яких: 10 000,00грн. витрати на оплату послуг адвоката, 2 962,07грн. витрати зі сплати судового збору.

Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги визнає, заперечує проти покладення на нього судових витрат, понесених позивачем на оплату послуг адвоката в розмірі 10 000,00грн.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

15.02.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Грейн Експорт" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотаймтранс" (відповідач) укладено договір транспортного перевезення № 1502 (далі договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався надати позивачу послуги по перевезенню вантажу автомобільним транспортом на умовах, визначених даним договором, а позивач прийняти та оплатити належним чином виконані відповідачем послуги по перевезенню.

Кількість вантажу визначається в товарно-транспортних документах (п.1.2 договору).

За умовами п.2.2.4 договору відповідач зобов'язався своєчасно доставити вантаж у пункт призначення в повному обсязі без пошкоджень.

Відповідно до п.3.3 договору сторони погодили, що достатнім та належним доказом надання послуг з перевезення відповідачем та відповідно їх прийняття позивачем є або підписаний сторонами акт виконаних робіт, або товарно-транспортний документ, або інший документ, що може підтвердити факт надання та прийняття послуг за цим договором.

У п.4.9 договору сторони погодили розмір шкоди, заподіяної відповідачем при перевезенні вантажу, а саме відповідач відповідає:

- у разі втрати вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено (п.4.9.1);

- у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість (п.4.9.2).

16.02.2016р. між сторонами укладено та підписано заявку № 1602/1 до договору про надання транспортних послуг по здійсненню перевезень вантажів у міському та міжміському сполучення, відповідно до якої сторони узгодили місце завантаження - с. Давидівка Запорізької області та місце розвантаження - м. Южне Одеської області.

На виконання умов договору та заявки позивач 17.02.2016р. передав відповідачу товар в кількості 54,760 тон, вартістю 213 564,00грн., який було завантажено в автомобіль відповідача, що підтверджується товарно-транспортною накладною серія 12ААД № 748255 від 17.02.2016р. (а.с.15).

Право власності позивача на переданий відповідачу товар та його вартість підтверджується договором купівлі-продажу № 11/02-ПФ від 11.02.2016р., укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Давидівка" (а.с.16-17, рахунком № 5 від 11.02.2016р. (а.с.18), накладною № 3 від 20.02.2016р. (а.с.19) та копією платіжного доручення № 29 від 12.02.2016р. на суму 1500000,00грн. (а.с.21).

Оскільки відповідачем взяті на себе зобов'язання не виконано, отриманий від позивача товар останнім було втрачено та до пункту призначення доставлено не було, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам сторін, суд виходить з наступного.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором перевезення вантажу.

Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України, аналогічні положення якої містяться в ч.1 ст.307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно п.10.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила), затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997р. № 363 (зі змінами та доповненнями) перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених договорів із замовниками згідно з заявками (додаток 1) або за разовими договорами (додаток 2).

Основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора (п.11.1 Правил).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, відповідно до товарно-транспортної накладної серія 12ААД № 748255 від 17.02.2016р., передав відповідачу товар в кількості 54,760кг., який прийнято водієм/експедитором ОСОБА_3, що підтверджується його підписом та не заперечується відповідачем.

Проте вантаж до місця призначення відповідачем доставлений не був, про що свідчить відсутність підпису відповідальної особи вантажоодержувача в графі "Прийняв" зазначеної вище товарно-транспортної накладної.

У п. 16.2 Правил зазначено, що при перевезеннях вантажів автомобільним транспортом право на пред'явлення Перевізнику претензій мають, зокрема, вантажовідправник або вантажоодержувач - у випадку втрати вантажу і за умови подання товарно-транспортної накладної з підписом водія (експедитора Перевізника) про прийняття ним вантажу для перевезення.

15.03.2016р. позивач (вантажовідправник) звернувся до відповідача з вимогою (вих. № 26) сплатити вартість втраченого товару (а.с.22).

На виконання даної вимоги, відповідач 11.07.2016р. частково перерахував на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти в розмірі 16 092,80грн., що підтверджується копією банківської виписки, в призначенні платежу якої зазначено "сплата згідно претензії вих. № 26 від 15.03.2016р." (а.с.23).

Відповідно до ст.920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Стаття 924 Цивільного кодексу України передбачає відповідальність перевізника за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти. У даній статті зазначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно із ч.1 ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача і збитками полягає тому, що належний позивачу на праві власності вантаж не був доставлений перевізником у визначене договором місце та не був вручений зазначеній позивачем особі у відповідній кількості, у зв'язку з втратою перевізником зазначеного вантажу під час його транспортування. Втрата вантажу стала наслідком невжиття перевізником всіх залежних від нього дій по забезпеченню схоронності та цілісності вантажу, забезпеченню його знаходження у своєму тимчасовому (з моменту отримання від позивача і до моменту вручення покупцю) фактичному володінні під час перевезення, які були б необхідними, виправданими та достатніми для належного виконання договірних зобов'язань по перевезенню вантажу суб'єктом господарювання, яким є відповідач (перевізник). Невжиття перевізником всіх необхідних в умовах підвищеної небезпеки, що потенційно має місце у сфері міжміських перевезень товарів, заходів безпеки зумовило втрату вантажу.

За приписами чинного законодавства (ч.3 ст.314 Господарського кодексу України) за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу перевізник відповідає: у разі втрати - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Згідно із ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Представник відповідача в судовому засіданні визнав свою провину перед позивачем за втрачений товар під час його перевезення.

Таким чином, враховуючи часткову оплату відповідачем вартості втраченого товару, сума збитків, завданих відповідачем позивачу втратою товару складає 197 471,20грн.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків, завданих позивачу втратою вантажу в розмірі 197 471,20грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд, виходить з наступного.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 10 000,00грн. витрат на надання правової допомоги адвокатом.

За приписами ч.1 ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в такому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч.3 ст.48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України В«Про адвокатуруВ» .

Судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті у випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. При цьому, формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар, який повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром. Фактори, які можуть бути враховані при визначенні обґрунтованого розміру гонорару визначені, зокрема, ст. 33 Правил адвокатської етики.

Частиною 3 ст.4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI від 05.07.12р. передбачено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Відповідно до ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини між позивачем та Адвокатським об'єднанням "Аліас" (виконавець) підтверджуються договором про надання юридичних послуг адвокатами № 65/16 від 10.08.2016р., згідно умов якого виконавець прийняв на себе зобов'язання надавати юридичні послуги позивачу з приводу захисту його інтересів як позивача в господарських судах України першої, апеляційної та касаційної інстанціях у справі за позовом позивача до ТОВ "Екотаймтранс" про стягнення вартості втраченого вантажу, а позивач зобов'язався своєчасно прийняти та оплатити надані йому адвокатські послуги.

Згідно із ст.З0 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За умовами п.3.1 договору загальна сума винагороди складає 30 000,00грн., з яких 10 000,00грн. позивач зобов'язався сплатити протягом 5 календарних днів з дати отримання позивачем рахунку від Виконавця на здійснення попередньої оплати по цьому договору.

На виконання взятих на себе зобов'язань за договором № 65/14 від 10.08.2016р. позивач 10.08.2016р. перерахував на розрахунковий рахунок Адвокатського об'єднання "Аліас" грошові кошти в розмірі 10 000,00грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 304 (а.с.27).

Розмір заявлених до стягнення витрат на юридичні послуги суд вважає обґрунтованим, виходячи із розміру ціни позову та беручі до уваги ту обставину, що позивач звертався до відповідача з претензією для можливості врегулювати спір в досудовому порядку та саме із вини відповідача цей спір доведено до суду.

Враховуючи вищевикладене та те, що позивачем надано суду належні докази понесених витрат на оплату послуг адвоката, суд дійшов висновку про обґрунтованість витрат на адвокатські послуги в розмірі 10 000,00грн. та вважає за можливе понесені позивачем судові витрати за послуги адвоката покласти на відповідача.

На підставі викладеного суд не приймає заперечення відповідача щодо неправомірності покладення на нього судових витрат, понесених позивачем на оплату послуг адвоката.

Вирішуючи питання розподілу судового збору за подання позовної заяви, суд керується ст.49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої при задоволенні позову судовий збір в розмірі 2 962,00грн. покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.22, 909, 924 Цивільного кодексу України, ст.ст. 307, 314 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 2, 12, 15, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотаймтранс", код ЄДРПОУ 39926525 (юридична адреса: 61010, м. Харків, вул. Георгіївська, 10, фактична адреса: 61099, м. Харків, вул. Рибалко, 40, р/р 26008052344155 в ПАТ КБ "ПриватБанк" м. Харків, МФО 351533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейн Експорт", код ЄДРПОУ 39990124 (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 13, корп.1, р/р 26003498305 в КРД ПАТ "ОСОБА_4 ОСОБА_3", МФО 380805) - 197 471,20грн. збитків, 10 000,00грн. витрат на оплату послуг адвоката, 2 962,00грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10.10.2016 р.

Суддя ОСОБА_5