Ухвала

від 04.10.2016 по справі 392/277/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1773/16 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Єгорова С. М.

УХВАЛА

Іменем України

04.10.2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Єгорової С.М.

суддів: Дьомич Л.М., Карпенка О.Л.

із секретарем Федоренко Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 02 червня 2016 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору оренди та зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання договору оренди землі.

Зазначав, що він є власником земельної ділянки площею 4,05 га, яка розташована на території Злинської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області. У 2011 році між сторонами укладено договір оренди земельної ділянки, строком на 49 років, державна реєстрація договору проведена 11.06.2012 року. Відповідач не виконує належним чином умови договору в частині виплати орендної плати, систематично не виплачує орендну плату у встановлений ними строк, внаслідок чого заборгував орендну плату за 2013, 2014 та 2015 роки.

Позивач, посилаючись на вказані обставини, просив розірвати вказаний договір оренди землі та зобов'язати відповідача негайно передати йому спірну земельну ділянку у стані, придатному для цільового використання, відшкодувати судові витрати.

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 02.06.2016 року ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні цього позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зазначає, що висновки суду не відповідають доказам, що містяться у матеріалах справи, не взято до уваги, що відповідач систематично порушував взяті на себе зобов'язання і не дотримувався умов договору при обчисленні та виплаті орендної плати, не ураховував індекс інфляції та зміну грошової оцінки орендованої землі.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_4 підтримав заявлені вимоги, посилаючись на вищевикладені обставини, просив задовольнити апеляційну скаргу.

Представник відповідача ОСОБА_5 заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважаючи їх безпідставними, просив апеляційний суд відхилити скаргу та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши у межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, законність і обгрунтованість судового рішення, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач виконував свій обов'язок зі сплати орендної плати за землю, в жовтні 2012 року однією сумою наперед сплатив орендну плату за 2012, 2013 роки у розмірі, передбаченому договором, та частково - за 2014 рік, решту перерахував поштовим переказом у лютому 2015 року, тому відсутні підстави для висновку про систематичність несплати орендної плати та дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ці вимоги закону враховані при ухваленні судом рішення.

Судом установлено, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про спадщину за заповітом від 16.10.2007 року реєстр. № 2-1340, ВЕХ № 439326 є власником земельної ділянки № 713, кадастровий номер 3523181600:02:000:0713, площею 4,05 га, розташованої на території Злинської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 12).

Між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір оренди землі від 2011 року, зареєстрований у відділі Держкомзему у Маловисківському районі 11.06.2012 року за № 352318164002343, згідно якого орендодавець передав належну йому на праві власності вищевказану земельну ділянку, а орендар її прийняв в строкове платне користування на 49 років в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується копією договору (а.с. 13-16).

За умовами договору сторони визначили, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 42 Договору); нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2011 року становить 49088 грн. (п. 5); орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: 3% від грошової оцінки земельної ділянки, що складає 1472 грн. 67 коп. (п. 9); обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації та інфляції (п.10); орендна плата вноситься до 31 грудня поточного року; розмір орендної плати переглядається кожного року у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендної земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом (п.13); орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати, збільшення розмірів орендної плати з підстав, передбачених законодавством та договором (п. 27), орендар зобов’язаний своєчасно сплачувати орендну плату (п. 30 Договору).

Відповідно до наданого в 2016 році Державним підприємством «Кіровоградський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» уточненого розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка передана у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Злинської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області ОСОБА_2, нормативна грошова оцінка земельної ділянки № 713 в цінах 1995 року становить 26948 грн., а проіндексована нормативна грошова оцінка станом на 01.01.2016 року становить 129244 грн., коефіціент індексації - 4,796 (а.с. 34)

27.10.2012 року ОСОБА_6, яка діяла від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності від 19.09.2012 року, отримала від ОСОБА_3 гроші в сумі 4000 грн. в рахунок орендної плати за земельний пай № 713 відповідно договору оренди, зареєстрованого 11.06.2012 року за № 352318164002343, про що надала розписку, 04.02.2015 року на адресу ОСОБА_2 було здійснено поштовий переказ в сумі 432 грн 20 коп., проте, зазначені кошти позивачем не отримані і були повернуті на адресу відповідача. Фактично заборгованість ОСОБА_3 за 2013-2014 роки виникла внаслідок недостатньо чіткого визначення розміру орендної плати у тексті договору та відмінності у тлумаченні його змісту сторонами, а не у зв"язку з ухиленням відповідача від виконання договірних зобовoв'язань. Ці обставини були встановлені на підставі рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 22.07.2015 року, яким стягнуто на користь позивача з відповідача заборгованість, яка виникла у останнього за 2013-2014 роки в сумі 3761 грн. 15 коп. через недоплату частково за 2013 рік та повністю за 2014 рік, з урахуванням виплачених 4000 грн. в 2012 році, в тому числі авансом (2587,05 грн. х 3 - 4000 грн.) (а.с. 8-11).

На виконання вказаного рішення апеляційного суду відповідачем 18.04.2016 року було перераховано на користь позивача 3761 грн. 15 коп. на погашення заборгованості, що виникла через недоплату в 2013-2014 роках (а.с.42).

Крім того, ОСОБА_3 надав суду першої інстанції квитанцію від 01.03.2016 року про сплату на користь ОСОБА_2 орендної плати за користування земельною ділянкою у 2015 році пропорційно уточненій грошовій оцінці земельної ділянки в сумі 3924,78 грн. (а.с.42).

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" № 161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі ст. 21 Закону № 161-XIV орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Отже, розмір та умови оплати, указані в договорі, не можуть суперечити чинному на час укладення договору законодавству.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач, посилався на обставини, що були встановлені вищезазначеним рішенням суду щодо відсутності доказів його ухилення від виконання своїх обов'язків по сплаті орендної плати в 2012-2014 роках, а також зазначав, що позивач не сприяв йому в одержанні даних уточненої грошової оцінки орендованої земельтної ділянки, внаслідок чого він не міг своєчасно і в повному обсязі розраховувати орендну плату.

Суд першої інстанції погодився з такими доводами відповідача і вважав, що ним було виконано своє зобов'язання по сплаті орендної плати у встановленому сторонами договору розмірі за 2012 рік, в тому числі авансом за 2013 та частково за 2014 роки, що не суперечить умовам договору та не заборонено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Згідно п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Тобто, відповідно до вказаних норм матеріального права договір оренди землі може бути розірваний за умов систематичної несплати орендної плати.

Указаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року № 6-146цс12 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.

Звертаючись до суду із позовом, позивач посилався на систематичну несплату орендної плати, а саме частково за 2013 рік, 2014 рік та не виплату за 2015 рік.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Статтею 61 ЦПК України, передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.посилалась на те, що відповідач несвоєчасно сплачує орендну плату за землю.

Саме по собі поняття «несвоєчасна сплата» означає несплату певної суми коштів у певний строк, зокрема, у даному випадку, у строк, передбачений договором оренди землі.

Так, пунктом 11 укладеного між сторонами договору оренди землі встановлено, що орендна плата вноситься до 31 грудня поточного року.

Згідно із ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. У даному випадку такою подією є виплата орендної плати саме до 31 грудня кожного року.

Таким чином, у даному випадку невиконання відповідачем обов'язку сплатити орендну плату за 2015 рік у строк, визначений умовами договору, і є несплатою орендної плати.

З матеріалів справи, зокрема квитанції за 01.03.2016 року, вбачається, що орендар сплатив орендну плату за 2015 рік не у строк, передбачений умовами договору.

В той же час попереднім судовим рішенням не було встановлено, що відповідач свідомо порушував умови договору та ухилявся від своєчасної сплати орендної плати за 2013– 2014 роки.

Судом першої інстанції з урахуванням досліджених і належно оцінених доказів було зроблено правильний висновок про недоведеність обставин неодноразової (систематичної), протягом двох платіжних періодів підряд (протягом двох років) несплати позивачу орендної плати у строк.

Тому, суд правомірно відмовив у дострокому розірванні договору оренди, оскільки вказані позивачем обставини щодо систематичної несплати відповідачем орендної плати не знайшли свого підтвердження.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не дають підстав, передбачених ст.309 ЦПК України, для скасування судового рішення.

Враховуючи викладене, відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 02 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя:

Судді: