Постанова

від 20.06.2018 по справі 392/277/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року

м. Київ

справа № 392/277/16-ц

провадження № 61-11001св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Кузнєцова В. О. , Стрільчука В. А.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 2 червня 2016 року, ухвалене у складі судді Кавун Т. В., та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 4 жовтня 2016 року, постановлену колегією у складі суддів: Єгорової С. М., Дьомич Л. М., Карпенка О. Л.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року ОСОБА_6 звернувся з позовом до ОСОБА_5 про розірвання договору оренди і зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позову зазначив, що у 2011 році між ним і ОСОБА_5 укладено договір оренди земельної ділянки площею 4,05 га із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 49 років.

Вказує, що відповідач систематично порушує взяті не себе зобов'язання у частині своєчасної і повної оплати визначеної договором орендної плати, у зв'язку з чим він змушений стягувати заборгованість у судовому порядку.

Оскільки ОСОБА_5 допускає систематичну несплату орендної плати і має непогашену заборгованість більш ніж за два роки, позивач просив розірвати укладений між ними договір оренди землі від 2011 року, зареєстрований у відділі Держкомзему у Маловисківському районі 11 червня 2012 року за реєстровим № 352318164002343, і зобов'язати відповідача передати йому земельну ділянку площею 4,05 га із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Злинської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, у придатному для цільового використання стані.

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 2 червня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_5 не допускав систематичної несплати орендної плати, оскільки його заборгованість виникла у зв'язку з недоплатою за оренду, зумовленою нечітким формулюванням способу визначення розміру орендної плати в укладеному сторонами договорі.

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 4 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилено, рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 2 червня 2016 року залишено без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для розірвання укладеного між сторонами договору оренди землі, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічного і повного з'ясування обставин справи.

У жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просить рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 2 червня 2016 року і ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 4 жовтня 2016 року скасувати і ухвалити у справі нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Вважає, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки факту систематичного невиконання ОСОБА_5 умов договору оренди землі, а саме несвоєчасної оплати за оренду протягом більш ніж двох років.

Послався на те, що судами першої і апеляційної інстанцій неправильно застосовано до спірних правовідносин положення статті 141 ЗК України і статей 24, 25, 32 Закону України Про оренду землі , відповідно до яких систематична несплата орендної плати є безумовною підставою для розірвання договору оренди.

Зазначив, що погашення ОСОБА_5 заборгованості з орендної плати за 2013-2015 роки зумовлене зверненням до суду з цим позовом, добровільно відповідач погашати борг відмовлявся, на що суди попередніх інстанцій не звернули уваги.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 12 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі.

У лютому 2017 року ОСОБА_5 подав заперечення на касаційну скаргу, у яких послався на безпідставність її доводів. Зазначив, що виникнення у нього заборгованості з орендної плати відбулося у зв'язку із нечітким формулюванням способу розрахунку її розміру, який визначається у процентах від нормативної грошової оцінки землі на відповідний рік із урахуванням індексації. З'ясувавши свою помилку, він доплатив ОСОБА_4 орендну плату за 2013-2015 роки, тому підстав для розірвання договору оренди землі немає.

Відповідно до пункту 6 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , за якими судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставинами, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України ).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 на праві власності належить земельна ділянка площею 4,05 га із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер № НОМЕР_1, розташована на території Злинської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області.

У 2011 році між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 укладено договір оренди землі, зареєстрований у відділі Держкомзему у Маловисківському районі 11 червня 2012 року за реєстровим № 352318164002343, відповідно до умов якого орендодавець передав належну йому на праві власності земельну ділянку, а орендар її прийняв в строкове платне користування на 49 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Сторони погодили, що договір набирає чинності після його підписання та державної реєстрації (пункт 42 договору оренди землі).

У пунктах 5, 9, 10 договору оренди землі встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 1 січня 2011 року становить 49 088 гривень, орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки, що складає 1 472,67 гривень. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації та інфляції.

Орендна плата вноситься до 31 грудня поточного року (пункт 12 договору оренди землі).

Відповідно до пункту 13 договору оренди землі розмір орендної плати переглядається кожного року у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендної земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 27 договору оренди землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати, збільшення розмірів орендної плати з підстав, передбачених законодавством та договором.

Орендар зобов'язаний своєчасно сплачувати орендну плату (пункт 30 договору оренди землі).

З наданого Державним підприємством Кіровоградський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою уточненого розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 18 квітня 2016 року суди встановили, що нормативна грошова оцінка належної ОСОБА_4 земельної ділянки площею 4,05 га, кадастровий номер № НОМЕР_1 в цінах 1995 року становить 26 948 гривень; проіндексована нормативна грошова оцінка станом на 1 січня 2016 року становить 129 244 гривень, коефіцієнт індексації - 4,796.

27 жовтня 2012 року ОСОБА_7, діючи від імені ОСОБА_4 на підставі довіреності від 19 вересня 2012 року, отримала від ОСОБА_5 грошові кошти у розмірі 4 000 гривень в рахунок орендної плати за договором оренди, зареєстрованим 11 червня 2012 року за реєстрованим № 352318164002343.

4 лютого 2015 року ОСОБА_5 здійснено на адресу ОСОБА_4 поштовий переказ грошових коштів у сумі 432,20 гривень, проте, зазначені кошти позивач не отримав і переказ повернувся відповідачу.

З рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 22 липня 2015 року, яким стягнено з ОСОБА_5 недоплачену орендну плату, судами встановлено, що заборгованість у ОСОБА_5 за 2013-2014 роки виникла внаслідок недостатньо чіткого визначення розміру орендної плати у тексті договору та відмінності у тлумаченні його змісту сторонами, а не у зв'язку з ухиленням відповідача від виконання договірних зобов'язань. Стягнена рішенням заборгованість виникла через часткову недоплату орендної плати за 2013 рік та повністю за 2014 рік, з урахуванням виплачених у 2012 році 4000 гривень, частина з яких виплачена як аванс.

На виконання рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 22 липня 2015 року ОСОБА_5 18 квітня 2016 року перераховано ОСОБА_4 3761,15 гривень у погашення заборгованості, що виникла через недоплату орендної плати в 2013-2014 роках.

У березні 2016 року ОСОБА_5 сплатив ОСОБА_4 орендну плату за користування земельною ділянкою у 2015 році з урахування даних про уточнений розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки у сумі 3 924,78 гривень.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України Про оренду землі ).

Згідно зі статтею 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до статті 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною першою статті 32 Закону України Про оренду землі встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до статті 141 ЗК Українипідставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Судами попередніх інстанції з поданих сторонами доказів встановлено, що у 2012 році ОСОБА_5 авансом сплатив ОСОБА_4 орендну плату у розмірі 4 000 гривень за 2012-2013 роки і частково за 2014 рік, розраховану виходячи із вказаного у договорі річного платежу у сумі 1 472,67 гривень.

З рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 22 липня 2015 року судами встановлено, що заборгованість ОСОБА_5 з оплати оренди за 2012-2014 роки виникла у зв'язку з неправильним тлумаченням умов укладеного сторонами договору, а не у зв'язку з умисним ухиленням від виконання договірних зобов'язань.

Встановивши, що відповідач не допускав систематичної несплати орендної плати і після встановлення наявності у нього боргу здійснив його погашення, суди попередніх інстанцій правильно застосували до спірних правовідносин положення статті 32 Закону України Про оренду землі і статті 141 ЗК України та обґрунтовано вказали на відсутність правових підстав для розірвання договору оренди землі від 2011 року.

Доводи заявника про те, що відповідач допустив систематичну несплату орендної плати за період, що перевищує два роки, є помилковими, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_5 сплатив орендну плату авансом у 2012 році, проте не врахував, що її розмір є змінною величиною у зв'язку з визначенням його у процентах від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з одночасною індексацією.

Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не відноситься до повноважень касаційного суду під час перегляду справи у касаційному порядку.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування судових рішень, оскільки суди попередніх інстанцій, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК Україниє підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень без змін.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України , Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргуОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 2 червня 2016 року і ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 4 жовтня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко В. О. Кузнєцов В. А. Стрільчук