Постанова

від 03.10.2016 по справі 910/5363/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2016 р. Справа№ 910/5363/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Чорної Л.В.

Смірнової Л.Г.

при секретарі Романовій Ю.М.

представники сторін:

позивача: Гаркавенко С.В. довіреність №91/2015/11/11-3 від 11.11.2015;

відповідача: Руднік Т.Я. голова правління (протокол №30 від 26.09.2012), Ігнатов О.В. довіреність б/н від 05.09.2016, Павлів Ю.В. довіреність №25/16 від 29.06.2016;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Парус-К"

на рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2016

у справі № 910/5363/16 (головуючий суддя: Маринченко Я.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Парус-К"

про стягнення 44051,45 грн

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до суду з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Парус-К" про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію за договором № №1110458 від 01.08.2011 в розмірі 25997,46 грн., 10580,97 грн. інфляційних втрат, 846,16 грн. 3% річних та пені в сумі 6626,86 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.06.2016 у справі №910/5363/16 позов задоволено, Стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Парус-К" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 846 грн. 16 коп. 3% річних, 10580 грн. 97 коп. інфляційних втрат, 6626 грн. 86 коп. пені та витрати зі сплати судового збору в сумі 1378 грн. Провадження у справі в частині стягнення 25997 грн. 46 коп. основного боргу припинено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Парус-К" звернулось із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у позові в повному обсязі.

Скарга мотивована тим,що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин справи, оскільки теплова енергія за договором №1110458 від 01.08.2011 на опалення паркінгу не поставлялась з 2011 року, щодо сплаченої суми основного боргу, то вказані кошти було помилково перераховані позивачу, оскільки підлягали сплаті по іншому договору - №11104598 від 01.08.2011 на опалення будинку.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2016 (колегія суддів у складі головуючого судді Зеленіна В.О., суддів Чорної Л.В., Смірнової Л.Г.) апеляційну скаргу прийнято до провадження, призначено розгляд справи на 19.09.2016.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 розгляд справи було відкладено на 03.10.2016 у зв'язку із неявкою представника позивача.

Представники відповідача (апелянта) у судовому засіданні 03.10.2016 підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити, посилаючись на те, що внаслідок аварії теплових мереж на паркінгу будинку він не отоплювався з 2011 року, проте позивач безпідставно продовжував здійснювати нарахування плати.

Представник позивача у судовому засіданні 03.10.2016 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

01.08.2011 між позивачем - Публічним акціонерним товариством "Київенерго", як постачальником, та відповідачем - Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Парус-К", як споживачем, укладено Договір №1110458 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у цьому договорі.

Згідно з п. 2.2.1 договору постачальник зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на для потреб опалення та вентиляції в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року в кількості та обсягах згідно з додатком № 1.

Пунктом 2.2.2 договору встановлено, що постачальник зобов'язується підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі згідно з температурним графіком, затвердженим Київською міською держадміністрацією (додаток №2), крім випадків, зазначених у п.3.1.7 договору.

Згідно п. 2.3.1 договору відповідач зобов'язався додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору (п.2.3.2 договору).

Додатком 1 до договору передбачено, що позивач відпускає теплову енергію в гарячій воді в межах Q рік = 213,6 Гкал/рік. Пунктом 3 цього ж додатку передбачено право споживача ініціювати зміну заявленого споживання теплової енергії, що оформляється як додаток до договору, за 15 днів до початку розрахункового періоду.

Відповідно до п.2 додатку №4 до договору споживач до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість, заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії.

Пунктом 3 цього ж додатку визначено. що якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця.

Згідно з п. 4 додатку №4 до договору абонентам, що не мають приладів обліку кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації, та кількості годин (діб) роботи тепловикористуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою абонентом теплової енергії сплачується ним самостійно, не пізніше 15 числа слідуючого за розрахунковим. Абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує облікову картку фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду, податкову накладну.

Відповідно до п.7 додатку №4 до договору абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення. Але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Пунктом 8.1 договору визначено, що вказаний договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2011 року.

У Додатку №8 до Договору зазначені дані по будинку ОСББ "Парус-К", опалення яких здійснюється від теплових мереж енергопостачальної організації, а семе: "Мельникова, 18-б, вбудовані приміщення, опалювальною площею 583,5 кв.м., № особового рахунку 1110458" та "Мельникова, 18-б, паркінг, площею 5700,8 кв.м., № особового рахунку 1110476".

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов вказаного договору позивач у період з 01.11.2014 по 01.12.2014 поставляв відповідачу теплову енергію в гарячій воді, що підтверджується наявною в матеріалах справи обліковою карткою за листопад 2014 року на суму 25997,46 грн., довідкою про надходження коштів, корінцем наряду №1524 від 24.10.2014 про підключення споживача (ОСББ "Парус-К", вбудовані приміщення, м.Київ, вул.Мельникова, 18Б, особовий рахунок №1110458).

Також судом першої інстанції встановлено, що станом на час звернення позивача до суду з позовом - 24.03.2016, відповідачем за вказаний період розрахунок за поставлену теплову енергію не проведено, внаслідок чого утворилась заборгованість за поставлену теплову енергію в розмірі 25997,46 грн., на яку нараховані 10580,97 грн. інфляційних втрат, 846,16 грн. 3% річних та пені в сумі 6626,86 грн.

В процесі розгляду справи судом першої інстанції відповідач повністю сплатив суму основного боргу в розмірі 25997,46 грн., з призначенням платежу "Сплата за теплову енергію згідно Договору №1110458 від 01.08.2001р.".

Задовольняючи позовні вимоги в частині заявлених до стягнення інфляційних втрат, 3% річних, пені, та припиняючи провадження в частині суми основного боргу, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги є доведеними і обґрунтованими.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із вказаним висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Права та обов'язки сторін у даній справі виникли на підставі Договору №1110458 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.08.2011.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним, отже він є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 526 ЦК України визначено, що, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Законом України "Про теплопостачання" визначаються основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулюються відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

Згідно з ч.2, 3 ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" основними обов'язками споживача теплової енергії є, у тому числі, своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами укладеного між сторонами Договору та Додатками до нього визначений строк, порядок розрахунків за поставлену теплову енергію, зокрема, відповідно до п.2 додатку №4 до договору споживач до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість, заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору в частині оплати поставленої теплової енергії утворилась заборгованість за період з 01.11.2014 по 01.12.2014 в розмірі 25997,46 грн., однак, оскільки в процесі розгляду справи відповідач погасив заборгованість в повному розмірі, суд першої інстанції правомірно припинив провадження у справі в цій частині на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності предмету спору.

Щодо посилань апелянта на те, що за Договором №1110458 постачання теплової енергії повинно було здійснюватись лише на паркінг будинку, який відключений від опалення з 2011 року, то вони відхиляються колегією суддів, оскільки, як було зазначено вище, у Додатку №8 до Договору вказано, що теплопостачання здійснюється на вбудовані приміщення опалювальною площею 583,5 кв.м. (№ особового рахунку 1110458) та на паркінг площею 5700,8 кв.м. (№ особового рахунку 1110476). При цьому, згідно корінця наряду №1524 від 24.10.2014 було підключено теплопостачання на вбудовані приміщення (м.Київ, вул.Мельникова, 18Б, особовий рахунок №1110458), а не на паркінг.

Окрім цього, відповідно до п. 4 Додатку №7 "Умови припинення постачання теплової енергії" до Договору, енергопостачальна організація припиняє абоненту постачання теплової енергії у випадку письмового звернення абонента про відключення (самовільне відключення абонентом систем теплоспоживання без дозволу енергопостачальної організації забороняється, відключення виконується по наряду енергопостачальної організації з оформленням акту пломбування).

Проте, відповідачем не було надано доказів виконання вказаного пункту 4 Додатку №7 до Договору щодо направлення письмового звернення про відключення теплопостачання на паркінг.

Посилання відповідача на додаткові докази, які додані до апеляційної скарги, не приймаються судом, оскільки відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Однак, відповідач не обґрунтував причин неможливості подання додаткових доказів суду першої інстанції, при тому, що мав достатньо часу для їх подання, оскільки провадження у справі було порушено 25.03.2016, оскаржуване рішення прийняте 07.06.2016, а представник відповідача (голова правління Руднік Т.Я.) приймала участь у судовому засіданні 17.05.2016.

Також позивачем було заявлено вимоги про стягнення 10580,97 грн. інфляційних втрат, 846,16 грн. 3% річних та пені в сумі 6626,86 грн.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що розрахунок 3% річних та інфляційних є арифметично і методологічно вірним, а тому позовні вимоги про їх стягнення підлягають до задоволення.

Згідно з положеннями ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ч.5 ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами.

У п.7 додатку №4 до договору визначено, що абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення. Але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Нарахування пені за період з липня 2015 року по грудень 2015 року є арифметично і методологічно правильним, відповідає умовам договору та нормам чинного законодавства, а тому судом першої інстанції правомірної задоволені вимоги про стягнення пені.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При прийнятті оскаржуваного судового рішення місцевий господарський суд, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами, з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних і інфляційних, та припинення провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу.

Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2016 у справі № 910/5363/16 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято без порушення норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Парус-К" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2016 у справі № 910/5363/16 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/5363/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді Л.В. Чорна

Л.Г. Смірнова