Постанова

від 05.10.2016 по справі 5023/2387/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2016 р. Справа №5023/2387/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В.,

при секретарі судового засідання Деппа-Крівіч А.О.,

за участю представників:

апелянта - ОСОБА_1, за довіреністю №146 від 30.05.2016р.

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "АРІЕС" (вх.№2553Х/1-41 від 20.09.2016р.) на ухвалу господарського суду Харківської області від 14.06.2016р. у справі №5023/2387/12,

за позовом Публічного акціонерного товариства "Земельний банк", м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМП-Дослідний завод "НІОХІМ", м. Харків,

про стягнення 11811965,85 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.06.2016р. у справі №5023/2387/12 (суддя Яризько В.О.) відмовлено в задоволенні заяви ТОВ "Юридична фірма "АРІЕС" про визнання правонаступником та заміну сторони (стягувача) по справі №5023/2387/12.

ТОВ "Юридична фірма "АРІЕС" з ухвалою місцевого господарського суду не погодилося та звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 14.06.2016р. у справі №5023/2387/12 та прийняти нову, якою замінити стягувача по справі 5023/2387/12 - ПАТ "Земельний банк" (61057, Харківська обл., м. Харків, Київський район, вул. Чернишевська, 4, код ЄДРПОУ 19358721) його правонаступником ТОВ "Юридична фірма "АРІЕС" (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 11/106, оф. 3 код ЄДРПОУ 19240103). Також, скаржник, на підставі статті 8 Закону України "Про судовий збір" в апеляційній скарзі просив відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції до вирішення справи судом, посилаючись на неможливість здійснення сплати судового збору станом на момент подання скарги, у зв'язку із скрутним матеріальним становищем.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції невірно витлумачив наявні правовідносини, що виникли щодо підстав управління активами ПАТ "Земельний банк", між Національним банком України та Управителем (ТОВ "Юридична фірма "АРІЕС"), з посиланням на норми п.2. ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України, та норми "Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства", затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001р. №369; ст 25 Господарського процесуального кодексу України, ст.8 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.09.2016р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 05.10.2016р.; зобов'язано ТОВ "Юридична фірма "АРІЕС" надати суду до 05.10.2016р. докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду у встановлених порядку і розмірі та докази зарахування суми судового збору до Державного бюджету України; докази надсилання копії скарги ПАТ "Земельний банк".

05.10.2016р. апелянт надав на вимогу ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження - копію касового чеку про направлення апеляційної скарги позивачу у справі, копію опису вкладення у цінний лист, копію реєстру (списку поштових відправлень) та платіжне доручення №388 від 30.09.2016р., що підтверджує сплату судового збору у встановленому законодавством порядку та розмірі (вх.№10052 від 05.10.2016р.). Вказані документи, долучено до матеріалів справи.

Також, апелянт надав до матеріалів справи копію договору №41-Л від 09.02.2015р. про дострокове припинення дії договору про передання в управління непроданих активів від 30.01.2014р. №34-Л, укладеного між Національним банком України та ТОВ "ЮК "АМСТЕРДАМ" із копією супровідного листа НБУ №20-0004/79667 від 23.09.2016р.

Сторони у справі відзивів на апеляційні скарги не надали, у призначене судове засідання Харківського апеляційного господарського суду 05.10.2016р. не з'явились, про причини неявки суд не сповістили, про час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Копії ухвал суду апеляційної інстанції від 23.09.2016р. направлені за належними адресами (місцезнаходження юридичних осіб) зазначеним учасникам судового процесу повернулись від сторін на адресу суду апеляційної інстанції із відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з п. 3.12 вказаної постанови, неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи, що наявних в справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, зважаючи на те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, а сторони попереджені про те, що у разі неявки представників справа може бути розглянута за наявними в ній документами, та, зважаючи на стислі строки розгляду апеляційних скарг на ухвали суду, у відповідності до приписів статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників сторін.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав вимоги своєї апеляційної скарги просив задовольнити її в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом норм права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.08.2012р. по справі №5023/2387/12 позовні вимоги ПАТ "Земельний банк" до ТОВ "ТМП-Дослідний завод "НІОХІМ" задоволено повністю: стягнуто з ТОВ "ТМП - Дослідний завод "НІОХІМ" на користь Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" суму заборгованості за кредитним договором №07-10/К від 30.04.2010р. за кредитними коштами в розмірі 7680000,00 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 3309952,06 грн., заборгованість за пенею у розмірі 822013,79 грн., судовий збір у розмірі 64380,00 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.10.2012р. рішення господарського суду Харківської області від 10.08.2012р. по справі №5023/2387/12 залишено без змін.

07.11.2012р. на виконання рішення суду виданий відповідний наказ зі строком пред'явлення до виконання до 26.10.2013р.

Відповідно до копії постанови державного виконавця від 27.06.2014р. наказ суду був повернутий стягувачеві - ПАТ "Земельний банк" на підставі п. 2 ч.1 ст. 47, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження", при цьому в постанові зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред'явлено до виконання в строк до 27.06.2015р.

08.04.2016р. до господарського суду Харківської області надійшла заява ТОВ "Юридична фірма "АРІЕС", в якій заявник просить суд :

- визнати правонаступником Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридичну фірму "АРІЕС" з питань управління непроданими активами Публічного Акціонерного товариства "Земельний банк";

- замінити сторону (стягувача) Публічне акціонерне товариство "Земельний банк" на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "АРІЕС" у справі № 5023/2387/12 за позовом Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМП-Дослідний завод "НІОХІМ" про звернення стягнення заборгованості за кредитом у сумі 11811965,85 грн.

Вказана заява мотивована тим, що ТОВ "Юридична фірма "АРІЕС" відповідно до договору №42-Л від 09.02.2015р. є довірчим власником управління активів ПАТ "Земельний банк" та має право бути процесуальним правонаступником позивача у даній справі.

Господарський суд Харківської області прийняв оскаржувану ухвалу від 14.06.2016р. про відмову у задоволенні вказаної вище заяви.

Відмовляючи в задоволенні вказаної заяви, місцевий господарський суд наголосив, що укладання договору управління майном не тягне за собою процесуальне правонаступництво управителя відносно установника управління як це передбачено статтею 512 Цивільного кодексу України, статтею 25 Господарського процесуального кодексу України. Одночасно суд дійшов до висновку, у відповідності до п. п. 13.10, 13.11 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001р. №369, управитель стає правонаступником прав сторони (учасника) у судових справах, у якій стороною (учасником) був банк, який ліквідовано. А оскільки згідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 14.06.2016р. юридичну особу ПАТ "Земельний банк" не припинено, відсутні правові підстави для відповідного правонаступництва.

Однак, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не було повністю проаналізовано зміст статті 25 Господарського процесуального кодексу України яка на відміну від статті 512 Цивільного кодексу України, встановлює більший перелік підстав для заміни кредитора у зобов'язанні.

Так, питання процесуального правонаступництва, про які йдеться у заяві, що є предметом даного судового розгляду, та його правові підстави врегульовані приписами статті 25 Господарського процесуального кодексу України.

З правової конструкції частини 1 статті 25 Господарського процесуального кодексу України слідує, що господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу у випадках:

- у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою;

- припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення);

- заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні;

- в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір .

Пунктом 1.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що зазначеною статтею ГПК передбачено процесуальне правонаступництво у зв'язку не лише зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб'єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі заміни кредитора або боржника у зобов'язанні (статті відповідно 512 і 520 Цивільного кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, Постановою Правління Національного банку України від 30.07.2010р. №375 було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію з 02.08.2010р. Публічного акціонерного товариства "Земельний банк", позивача (стягувача) у даній справі.

Відповідно до частини 12 статті 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність", яка застосовується до спірних правовідносин в силу п. 3 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у разі, якщо на момент закінчення строку ліквідації залишилися непроданими активи банку і негайний продаж матиме наслідком істотну втрату їх вартості, ліквідатор передає такі активи в управління визначеній Національним банком України юридичній особі, яка зобов'язана вжити заходів щодо продовження погашення заборгованості кредиторів банку за рахунок отриманих активів.

Порядок передачі непроданих активів ліквідатором банку визначений главою 13 Розділу VI Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001р. №369 (далі - Положення).

Так, згідно із п. 13.1 Положення ліквідатор у разі потреби передавання активів банку, які залишаються непроданими на час закінчення процедури ліквідації банку, негайний продаж яких матиме наслідком істотну втрату їх вартості, в управління іншій юридичній особі звертається до Національного банку з відповідною пропозицією згідно зі статтею 96 Закону про банки.

Як передбачено п. 13.5 Положення, комісія Національного банку приймає рішення про проведення конкурсу з визначення управителя та його затвердження за наявності обґрунтованого клопотання ліквідатора та позитивного висновку уповноваженого структурного підрозділу про надання згоди на передавання непроданих активів банку в управління юридичній особі.

Пунктом 13.9 Положення визначено, що за результатами конкурсу між банком, Національним банком і управителем укладається тристоронній договір (додаток 6 до цього Положення). Договір про передавання в управління непроданих активів від імені Національного банку підписує уповноважена посадова особа Національного банку.

Договір набирає чинності з дати його підписання.

Відповідно до п. 13.10 Положення ліквідатор передає управителю активи, а також документи щодо подальшого задоволення вимог кредиторів за рахунок цих активів на умовах, визначених у договорі (у тому числі перелік вимог кредиторів, які були включені до реєстру вимог кредиторів та залишилися незадоволеними на час закінчення ліквідаційної процедури банку, копію реєстру акціонерів банку, що ліквідовується, засвідчену реєстратором).

Згідно до статті 1029 Цивільного кодексу України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Договір управління майном може засвідчувати виникнення в управителя права довірчої власності на отримане в управління майно.

Законом чи договором управління майном можуть бути передбачені обмеження права довірчої власності управителя.

При цьому, як передбачено частиною 5 статті 1033, частиною 1 статті 1037 Цивільного кодексу України управитель, якщо це визначено договором про управління майном, є довірчим власником цього майна, яким він володіє, користується і розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном з обмеженням права відчужувати майно, передане в управління, та укладати щодо нього договір застави згодою установника управління.

30.01.2014р. між ПАТ "Земельний банк", ТОВ "Юридична компанія "АМСТЕРДАМ" та Національним банком України було укладено тристоронній договір № 34-Л про передавання в управління непроданих активів.

Цим Договором ПАТ "Земельний банк" передав права на управління непроданими активами ТОВ "Юридична фірма "АМСТЕРДАМ".

09.02.2015р. між Національним банком України, ТОВ "АМСТЕРДАМ" та ТОВ "ЮФ "АРІЕС" (далі - Управитель) було укладено тристоронній договір №42-Л про передавання в управління непроданих активів ПАТ "Земельний банк".

При цьому, колегія суддів зазначає, що попередній договір №34-Л від 30.01.2014р. припинив свою дію на підставі договору №41-Л від 09.02.2015р., у зв'язку із переданням управителем активів іншому управителю.

Відповідно до умов договору №42-Л від 09.02.2015р. ТОВ "Юридична фірма "АРІЕС" є довірчим власником управління активів ПАТ "Земельний банк" та має право бути процесуальним правонаступником ПАТ "Земельний банк" в справах, однією з сторін (учасником) яких є ПАТ "Земельний банк".

За п. 2.1. договору установник управління зобов'язався протягом 5 робочих днів з дати укладення договору: передати управителеві активи згідно з переліком, наведеним у додатку №1 до цього договору; документи, що підтверджують право власності на активи, документи, на підставі яких виникли майнові права та обов'язки ПАТ "Земельний банк" щодо активів, у тому числі судові рішення, виконавчі документи, договори тощо.

У п. 2.4 договору сторони визначили, що управитель має право: володіти, користуватись і розпоряджатися активами відповідно до законодавства та цього договору; бути процесуальним правонаступником ПАТ "Земельний банк" в справах, однією із сторін (учасником) яких є ПАТ "Земельний банк", а також правонаступником у виконавчих провадженнях, однією із сторін (учасником) яких є ПАТ "Земельний банк".

Цей договір вважається укладеним з моменту підписання і діє протягом трьох років (п. 9.1).

В матеріалах справи відсутні докази визнання вказаного правочину недійсним, або заперечення будь-якої із сторін щодо його дійсності.

Загальна сума заборгованості позичальника - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМП-Дослідний завод "НІОХІМ" за кредитним договором №107-10/к від 30.04.2010р., яка була передана в управління ТОВ "Юридична фірма "АРІЕС", складає 1195000,00 грн., що підтверджується витягом з додатку №1 до договору №42-Л від 09.02.2015р. та актом приймання-передавання активів від 27.03.2015р.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Відповідно до даної статті правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, за вказаною угодою ТОВ "Юридична фірма "АРІЕС" набуло права бути правонаступником у справах, однією із сторін (учасником) яких є ПАТ "Земельний банк".

Втім, суд першої інстанції не врахував належним чином зміст тристороннього договору №42-Л між Національним банком України, ТОВ "АМСТЕРДАМ" та ТОВ "ЮФ "АРІЕС", особливості процедурі ліквідації банку і правові наслідки передачі непроданих активів банку в управління під час її здійснення, у зв'язку із чим дійшов помилкового висновку про те, що за вказаним договором не відбулось заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір.

При цьому, суд першої інстанції залишив поза увагою та не надав правової оцінки пунктам 9.4 - 9.6 договору, за змістом яких активи, що є предметом управління, не повертаються Установнику управління - ПАТ "Земельний банк.

Таким чином з правового аналізу частини 12 статті 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність", яка застосовується до спірних правовідносин в силу п. 3 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та відповідно до постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу" від 17.03.2012р. №346, Положення "Про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001р. №369, відповідно до яких сторонами і було укладено правочин про заміну особи у відносинах, щодо яких виник спір, в даному випадку має місце правонаступництво, пов'язане із переданням в управління певного, чітко визначеного обсягу активів банку, що ліквідується, з метою вжиття заходів щодо погашення заборгованості кредиторів банку за рахунок отриманих активів.

Твердження суду першої інстанції про те, що заявник може набути прав установника у судових справах, виключно в разі ліквідації банку, з посиланням на Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001р. №369 є безпідставним, оскільки в даному випадку правонаступництво відбувається в порядку статті 25 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з укладенням договору в якому чітко обумовлено факт переходу до заявника від ПАТ "Земельний банк" прав сторони виконавчого провадження. Відтак застереження, яке передбачене відповідним Положенням, застосовується у випадку неврегульованості в договорі управління непроданими активами моменту переходу прав сторони виконавчого провадження від установника управління до управителя.

З урахуванням встановлених у даній справі обставин, в яких знайшов підтвердження факт набуття заявником прав ПАТ "Земельний банк" за визначеним вище правочином (договором №42-Л від 09.02.2015р.), та наведених вище норм матеріального та процесуального законодавства, суд дійшов висновку щодо наявності законних підстав для заміни ПАТ "Земельний банк" у даній справі на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "АРІЕС".

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Верховною Радою України 17.07.1997р. прийнято Закон України № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", а 09.02.2006 р. - Закон України "Про ратифікацію Протоколів № 12 та № 14 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод", якими поширено на Україну юрисдикції Європейського суду з прав людини.

Як передбачено статтею 1 Закону України № 475/97-ВР, Україна повністю визнала на своїй території дію положень Конвенції щодо визнання компетенції Європейської комісії з прав людини приймати від будь-якої особи, неурядової організації або групи осіб заяви на ім'я Генерального Секретаря Ради Європи про порушення Україною прав, викладених у Конвенції, та статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

У зв'язку з обов'язком держави виконувати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України, необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції і протоколів до неї, з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини, зі створенням передумов для зменшення числа заяв до Європейського суду з прав людини проти України, законодавцем прийнято Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини". Статтею 17 цього Закону встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Враховуючи ратифікацію Конвенції, Протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" судам у здійсненні судочинства необхідно застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні.

Згідно з практикою Європейського Суду одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів та повинно бути виконано (рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, § § 42 та 60, від 22.11.2007). В цій частині судом апеляційної інстанції приймаються доводи апелянта про обов'язковість виконання рішень суду.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її обґрунтованістю та наявністю фактів, які свідчать про те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням судом норм процесуального права. У зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржувана ухвала господарського суду Харківської області від 14.06.2016р. скасуванню, заява про заміну ПАТ "Земельний банк" його правонаступником - ТОВ "ЮФ "АРІЕС" (вх.№11614 від 08.04.2016р.) - задоволенню.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 44, 49, 99, 101, п.2 ст. 103, ст.ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "АРІЕС" задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 14.06.2016р. у справі №5023/2387/12 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична фірма "АРІЕС" про визнання правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "АРІЕС" з питань управління непроданими активами Публічного акціонерного товариства "Земельний банк".

Замінити Публічне акціонерне товариство "Земельний банк" (61057, Харківська обл., м. Харків, Київський район, вул. Чернишевська, буд. 4, код ЄДРПОУ 19358721) на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "АРІЕС" (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 11/106, оф. 3, код ЄДРПОУ 19240103).

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 10 жовтня 2016 року.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.В. Россолов

Суддя П.В. Тихий