Ухвала

від 04.10.2016 по справі 816/650/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2016 р.Справа № 816/650/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П., Перцової Т.С.

за участю: секретаря судового засідання - Мороз Є.В.

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Тур Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.05.2016р. по справі № 816/650/16

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (надалі - позивач, ФОП ОСОБА_3), звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ), в якому просив суд визнати протиправними та скасувати:

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.04.2016 № Ф - 0006441305/423 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

- рішення від 21.04.2016 № 0012151305/386 про застосування штрафних санкцій в розмірі 7 389,63 грн за донарахування фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску;

- податкове повідомлення - рішення від 21.04.2016 № 0011911305/385, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 44 104,40 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 травня 2016 року адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - задоволено.

Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 04.04.2016 № Ф -0006441305/423.

Визнано протиправним та скасовано рішення від 21.04.2016 № 0012151305/386 про застосування штрафних санкцій за донарахування фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 21.04.2016 № 0011911305/385 у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25 травня 2016 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції приписів п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, п. 4 ч. 1 ст. 4, п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 11 ст. 8, п. 2 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) зареєстрований як фізична особа-підприємець 01.07.2003, номер запису в Єдиному державному реєстрі № 2 585 017 0000 017363 /а.с. 11/.

Згідно свідоцтва НОМЕР_2 ОСОБА_3 є платником податку на додану вартість /а.с. 12/.

За змістом витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань основним видом діяльності ФОП ОСОБА_3 за КВЕД є: 46.74 оптова торгівля залізними виробами, водопровідними і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього /а.с. 229-230/.

У період з 09.03.2016 по 21.03.2016 на підставі наказу від 24.02.2016 № 162, термін проведення перевірки було продовжено по 28.03.2016 наказом від 21.03.2016 № 262 /а.с. 203-204/, працівниками Кременчуцької ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 по питанню повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб з 01.01.2014 по 31.12.2015, законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2015.

За результатами перевірки складено акт від 04.04.2016 № 226/16-03-13-05-07/НОМЕР_1 /а.с. 27 - 48/, яким зафіксовано, зокрема, порушення позивачем вимог:

- п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України в результаті чого за 2015 занижено податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб суму 35283,52 грн;

- п. 4 ч. 1 ст. 4, п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 11 ст. 8, п. 2 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого донараховано суми єдиного внеску за 2015 рік у розмірі 73 896,30 грн.

За висновками перевіряючих, згідно наданих на перевірку документів, аналізом податкових інформацій щодо контрагентів по взаємопов'язаних ланцюгах господарських операцій, не можливо підтвердити взаємовідносини ФОП ОСОБА_3 з ТОВ "Грантехнологія" в квітні - червні 2015 року. Враховуючи досліджені документи та кредиторську заборгованість на суму 196 758, 81 грн, в тому числі ПДВ - 32 793, 14 грн по ТОВ "Грантехнологія", перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_3 неправомірно сформовано витрати на суму 212 957, 61 грн по наступним видатковим накладним, виписаним ТОВ "Грантехнологія ": № 144 від 08.04.2015 на суму 50 300,58 грн; № 192 від 24.04.2015 на суму 46 406,54 грн; № 209 від 30.04.2015 на суму 7 706.67 грн; № 214 від 07.05.2015 на суму 23 105,72 грн; № 237 від 15.05.2016 на суму 54 350,60 грн; № 252 від 28.05.2015 на суму 31 087, 50 грн.

В акті зазначено, що перевіркою правильності проведення остаточного розрахунку податку на доходи фізичних осіб за перевіряємий період, що підлягає сплаті до бюджету ФОП ОСОБА_3 встановлено його заниження у розмірі 35 283,52 грн за 2015 рік.

Перевіркою також встановлено, що завищення ФОП ОСОБА_3 валових витрат на суму 212 957,61 грн у зв'язку з нереальністю господарських операцій з придбання металопрокатної продукції ТОВ "Грантехнологія" за квітень - травень 2015 спричинило заниження позивачем доходу, отриманого від здійснення господарської діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб та на який нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (34,7 %) в сумі 73 896,30 грн.

На підставі висновків даного акту перевірки Кременчуцької ОДПІ прийняті наступні рішення:

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.04.2016 № Ф-0006441305/423 про сплату суми недоїмки зі сплати єдиного на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 73 896,30 грн;

- рішення № 0012151305/386 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску штрафної санкції в сумі 7 389,63 грн;

- податкове повідомлення - рішення від 21.04.2016 № 0011911305/385 у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання на загальну суму 44 104,40 грн, зокрема за податковим зобов'язанням в розмірі 35 283,52 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 8 820,88 грн.

Не погодившись з прийнятими відповідачем рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду про їх скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з правомірності формування позивачем витрат на суму 212 957,61 грн у 2015 році у зв'язку із придбанням металопродукції у ТОВ "Грантехнологія", у зв'язку з чим дійшов висновку, що оскаржувані позивачем: повідомлення-рішення від 21.04.2016 № 0011911305/385, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 04.04.2016 № Ф-0006441305/423 та рішення від 21.04.2016 № 0012151305/386 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску штрафної санкції у розмірі 7 389,30 грн., є неправомірними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з таких підстав.

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) спірних рішень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України та з урахуванням приписів ст. 195 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Правила оподаткування фізичних осіб - підприємців у перевіряємому періоді визначалися Податковим кодексом України (в редакції чинній на момент вчинення господарських операцій) (надалі - ПКУ).

Пунктом 177.2 статті 172 вказаного Кодексу визначено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи підприємця.

Чистий дохід підприємця визначається на підставі даних з книги обліку доходів та витрат, яка затверджена наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 № 481.

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ вищезазначеного Кодексу (п. 177.4 ст. 177 ПКУ).

Відповідно до пункту 138.1. статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За вимогами п. 44.1 ст. 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Під час судового розгляду справи встановлено, що між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "Грантехнологія" (код ЄДРПОУ 35497656) укладено договір купівлі - продажу металопродукції від 11.08.2014 № 110814 (м. Дніпропетровськ), який набрав чинності з моменту підписання та діяв до 11.08.2015/а.с. 51/.

Згідно умов договору поставка товару здійснюється на умовах EXW склад м. Дніпропетровськ згідно Інкотермс - 2010.

Відвантаження металопрокату проводилося згідно видаткових накладних, а саме щодо яких податкових органом встановлено порушення: № 144 від 08.04.2015 на суму 50 300,58 грн /а.с. 60/; № 192 від 24.04.2015 на суму 46 406,54 грн /а.с. 58/; № 209 від 30.04.2015 на суму 7 706.67 грн /а.с. 68/; № 214 від 07.05.2015 на суму 23 105,72 грн /а.с. 66/; № 237 від 15.05.2015 на суму 54 350,60 грн /а.с. 64/; № 252 від 28.05.2015 на суму 31 087, 50 грн /а.с. 62/.

Транспортування металопрокату проводилася власним транспортом за власний рахунок, який орендований у громадянина ОСОБА_6, автомобілем DAIMLER, № НОМЕР_3 /а.с. 112 - 117/.

Між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_7 укладено трудовий договір від 05.09.2014, зареєстрований від 11.09.2014 від 16511401598 відповідно до якого найманий працівник займає посаду водія автотранспортного засобу.

До кожної видаткової накладної на відвантаження виписані товарно - транспортні накладні, реєстраційний номер та дата яких відповідають реєстраційному номеру та даті видаткових накладних /а.с. 63, 65, 67, 69/.

Факт транспортування товару підтверджено товаро - транспортними накладними, в якій зазначено: автомобіль DAIMLER № НОМЕР_3, перевізник ФОП ОСОБА_3, водій ОСОБА_7, вантажовідправник: ТОВ "Грантехнологія" м. Дніпропетровськ, вул. Наб. Леніна, 17, оф. 912, пункт навантаження: м. Дніпропетровськ, пункт розвантаження АДРЕСА_1.

Довіреність на отримання ТМЦ оформлювалася на водія ОСОБА_7 (трудовий договір № 16511401598 від 05.09.2014) та ФОП ОСОБА_3/а.с.70/.

Відповідно до договору оренди від 15.12.2013, акту приймання - передачі до договору оренди від 02.01.2014 ФОП ОСОБА_3 прийнято в тимчасове платне користування нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 /а.с. 105-108/, де відвантажувався товар згідно товарно-транспортних накладних.

Розрахунки з контрагентом ФОП ОСОБА_3 проводилися в безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення /а.с. 101- 103/.

Оцінивши зазначені вище первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Всі вищезазначені первинні документи були надані службовим особам Кременчуцької ОДПІ під час проведення перевірки. Зауважень щодо форми та змісту вказаних документів актом перевірки не зафіксовано.

Подальше використання позивачем придбаного у вказаного контрагента товару- арматури, кутики, труби, швелери, листи, у своїй господарській діяльності, здійснювалось шляхом його продажу у повному обсязі на адресу покупців ПП "Металбудком", ФОП ОСОБА_8, ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія", ТОВ "КДМ Інвест", ТОВ "КМТ 2002", ТОВ "Кременчуцький шкірзавод", ПАТ "Кременчукгаз", ТОВ "Кремпуть" та інш., що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами (а.с. 128-184).

З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявні у матеріалах справи первинні документи об'єктивно засвідчують та підтверджують факт здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентом - ТОВ "Грантехнологія" і, як наслідок, правомірність формування позивачем витрат, відповідно до первинних документів, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Порушень в діях позивача при формуванні валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ "Грантехнологія" під час судового розгляду не встановлено.

Як вбачається з акту перевірки від 04.04.2016 № 226/16-03-13-05-07/НОМЕР_1, висновки про непідтвердження взаємовідносин ФОП ОСОБА_3 з ТОВ "Грантехнологія" в квітні-червні 2015 року зроблені податковим органом через встановлення у ланцюгу постачання товару ТОВ "Грантехнологія" від контрагента ТОВ "СП "Бонум", який перебуває у стані платника "8" - "до ЄДР внесено запис про відсутність за місцем знаходження". За податковою інформацією, наявною в інформаційних базах ІС "Податковий блок", 16.07.2015 за рішенням контролюючого органу свідоцтво платника ПДВ ТОВ "СП Бонум" анульовано по причині "36" (внесення до ЄДР запису про відсутність за місцем знаходження), а декларація з ПДВ за квітень (№ 9097835255 від 16.05.2015) має статус "історія подання", основні фонду у даного контрагента відсутні, як відсутні і наймані працівники. Згідно Єдиного державного реєстру податкових накладних товар, реалізований ТОВ "Грантехнологія", ТОВ "СП Бонум" не придбавало. З цих підстав перевіряючі дійшли висновку про неможливість встановлення походження товару. Також перевіряючими зазначено, що ФОП ОСОБА_3 на перевірку не надано сертифікати якості заводу - виробника щодо походження на металопрокатну продукцію по кожній позиції. Податковий орган зазначає, що вказані сертифікати заводу виробника ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат" ПУБ АТ "Єнакієвський металургійний завод" виписані на адресу дистриб'ютера металопрокатної продукції ТОВ "Метінвест" та містять відбиток печатки контрагента ТОВ "Грантехнологія", натомість не містять печатки ТОВ "СП Бонум", який здійснював поставку товару на адресу останнього.

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято такі доводи податкового органу, оскільки введення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Виходячи із наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Однак, контролюючим органом без перевірки та встановлення достовірних фактів, неправомірно покладено відповідальність за контрагента постачальника у другому ланцюгу постачання на ФОП ОСОБА_3

У відповідності до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Отже, в силу закону отримання контролюючим органом податкової інформації, в якій викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону.

Оскільки відповідачем в ході перевірки позивача не проводилися зустрічні звірки а ні ТОВ "Грансервіс", а ні ТОВ "СП Бонум", в процесі яких були б дослідженні первинні документи цих контрагентів, суд першої інстанції вірно зазначив, що дані висновки ґрунтуються на припущеннях ревізорів, що не підкріплені жодними документальними доказами.

Слід зазначити, що у період проведення господарських операцій ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "Грантехнологія", а саме квітень - травень 2015 року, ТОВ "СП Бонум" мало діюче свідоцтво платника ПДВ (згідно інформації акту перевірки позивача, відповідне свідоцтво останнього анульовано за рішенням контролюючого органу 16.07.2015).

Доводи відповідача з приводу ненадання ФОП ОСОБА_3 на перевірку сертифікатів якості заводу - виробника щодо походження на металопрокатну продукцію по кожній позиції, оскільки надані позивачем сертифікати не містять печатки ТОВ "СП Бонум", який здійснював поставку товару на адресу ТОВ "Грантехнологія", судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги, оскільки чинним законодавством України не передбачено обов'язку кожного чергового покупця металопрокатної продукції при її подальшій реалізації проставляти відбиток своєї печатки на сертифікаті якості.

За викладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність визначення позивачем чистого оподаткованого доходу, а отже податкове повідомлення-рішення від 21.04.2016 № 0011911305/385, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання на загальну суму 44 104,40 грн, зокрема за податковим зобов'язанням в розмірі 35 283,52 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 8 820,88 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо прийнятих контролюючим органом вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.04.2016 № Ф-0006441305/423 про сплату суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 73 896,30 грн. та рішення від 21.04.2016 № 0012151305/386 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску штрафної санкції у розмірі 7 389,30 грн., колегія суддів зазначає про наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464 (далі Закон України №2464) платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті які обрати спрощену систему оподаткування.

Згідно абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Відповідно до п. 11 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно з п. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

За приписами ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Під час судового розгляду справи та виходячи з акту перевірки, колегією суддів встановлено, що висновок контролюючого органу щодо порушення позивачем абз.1 п.2 ч.1 ст.7, п.11 ст.8, п.2 ст.9 Закону України від 08.07.2010 року "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" ґрунтується на виявленні під час проведення перевірки достовірності відображення у звітності сум доходу, отриманого від здійснення діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на який нараховується єдиний внесок, заниження позивачем суми чистого оподатковуваного доходу, завищення ФОП ОСОБА_3 витрат на загальну суму 212 957,61 грн.

Однак, як зазначалось вище, доводи відповідача про заниження позивачем суми чистого оподатковуваного доходу не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, а відтак, відсутні підстави для висновку про заниження позивачем суми єдиного внеску, що підлягає сплаті позивачем за 2015 рік.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.04.2016 № Ф-0006441305/423 та рішення від 21.04.2016 № 0012151305/386 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, як і не доведено правомірності спірних рішень, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог та наявність підстав для їх скасування.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.05.2016р. по справі № 816/650/16 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В. Судді (підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 10.10.2016 р.