Ухвала

від 04.10.2016 по справі 820/2176/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2016 р.Справа № 820/2176/16

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Бершова Г.Є.

за участю секретаря судового засідання Ружинської К.О ,

в присутності :

представника позивача Сидорук Т.П.,

представника відповідача Ковальчук Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2016р. по справі № 820/2176/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківська бісквітна фабрика"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, публічне акціонерне товариство «Харківська бісквітна фабрика», звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Харкові Межрегіонального головного управління ДФС, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 13.04.2016 р. № 0000114200 про зменшення Публічному акціонерному товариству "Харківська бісквітна фабрика" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 69795,00 грн., у т.ч.: по податковій декларації з ПДВ за грудень 2014 р. (№ 9078758757 від 20.01.2015 р.) та уточнюючих розрахунків (№ 9012091009 від 10.02.2015 р. та № 9019198534 від 20.02.2015 р.) на суму 13705,00 грн., по податковій декларації з ПДВ за лютий 2015 р. (№ 9045594651 від 20.03.2015 р.) на суму 27265,00 грн.; по податковій декларації з ПДВ за березень 2015 р. (№ 9073332054 від 20.03.2016 р.) та уточнюючого розрахунку (№ 9095357819 від 14.05.2015 р.) на суму 28825,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 17448,75 грн. та скасувати податкове повідомлення - рішення від 13.04.2016 р. № 0000124200 про визначення Публічному акціонерному товариству "Харківська бісквітна фабрика" суми грошового зобов'язання на загальну суму 78520,00 грн., у т.ч. за збільшеними податковими зобов'язаннями на суму 62816,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 15704,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 138.2, п.п. «г» 138.10.3 п.138.10 ст.138, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, абз. «б» п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав до Харківського апеляційного адміністративного суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає вимоги відповідача безпідставними, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. Просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, як таку, що прийнята відповідно до норм діючого законодавства.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлення, виданого Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління ДФС від 16.03.2016р. № 58 Жупанас Євгенії Володимирівні - заступнику начальника відділу податкового супроводження підприємств харчової промисловості СДПІ ОВП у м.. Харкові МГУ ДФС та на підставі направлення, виданого Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління ДФС від 16.03.2016р. № 59 Лещенко Ользі Вячеславівні - головному державному ревізор - інспектору сектору контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів відділу податкового супроводження підприємств харчової промисловості, згідно з п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу СДПІ ОВП у м. Харкові МГУ ДФС від 15.03.2016р. № 97 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Харківська бісквітна фабрика» з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Орім» (код за ЄДРПОУ 39355541) за грудень 2014р., лютий 2015р. та березень 2015р. та податку на прибуток за 2014р. та 2015р.

За підсумками перевірки підприємства працівниками органу податкової служби було складено акт перевірки за №26/28-09-42-10/00377265 від 30.03.2016 року.

Відповідно до висновків акту перевірки були встановлені наступні порушення: -п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу, що призвело до завищення податку на додану вартість всього на суму 69 795 грн., у тому числі: за грудень 2014 року у сумі -13 705 грн., за лютий 2015 року у сумі - 27 265 грн., за березень 2015 року у сумі - 28 825 грн., п. 200.1 , абз. "б" п.200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування всього на 69 795 грн., у т.ч. по періодам: за грудень 2014 року у сумі -13 705 грн., за лютий 2015 року у сумі - 27 265 грн., за березень 2015 року у сумі - 28 825 грн.; п. 138.2 ст. 138, п.п. «г» 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.10 за № 2755-УІ, зі змінами та доповненнями (в редакції, що діяла до 01.01.2015р.), п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134, Податкового Кодексу України, що призвело до: завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та об'єкту оподаткування від усіх видів діяльності всього на 68 525 грн., та як наслідок занижено податок на прибуток на 12 335 грн. у Податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2014 рік, завищення фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток), визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та об'єкту оподаткування всього на 280 450 грн., та як наслідок занижено податок на прибуток на 50 481 грн. у Податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2015 рік.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ були винесені податкові повідомлення - рішення від 13.04.2016 р. № 0000114200 про зменшення Публічному акціонерному товариству "Харківська бісквітна фабрика" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 69795,00 грн., у т.ч.: по податковій декларації з ПДВ за грудень 2014 р. (№ 9078758757 від 20.01.2015 р.) та уточнюючих розрахунків (№ 9012091009 від 10.02.2015 р. та № 9019198534 від 20.02.2015 р.) на суму 13705,00 грн., по податковій декларації з ПДВ за лютий 2015 р. (№ 9045594651 від 20.03.2015 р.) на суму 27265,00 грн.; по податковій декларації з ПДВ за березень 2015 р. (№ 9073332054 від 20.03.2016 р.) та уточнюючого розрахунку (№ 9095357819 від 14.05.2015 р.) на суму 28825,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 17448,75 грн. та податкове повідомлення - рішення від 13.04.2016 р. № 0000124200 про визначення Публічному акціонерному товариству "Харківська бісквітна фабрика" суми грошового зобов'язання на загальну суму 78520,00 грн., у т.ч. за збільшеними податковими зобов'язаннями на суму 62816,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 15704,00 грн.

Позивач заперечуючи законність вказаних податкових повідомлень рішень, звернувся до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, прийнято рішення за відсутності передбачених законом підстав та при невірному застосування норм законодавства.

Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки вони ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають приписам чинного законодавства, з огляду на наступне.

Встановлені обставини справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги свідчать про те, що в перевіреному періоді (грудень 2014 р., лютий та березень 2015 р.), ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" мала взаємовідносини із Приватним підприємством "Орім" (код за ЄДРПОУ 39355541, місцезнаходження: 08133, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Святоюріївська, буд. 11) згідно договору про надання маркетингових послуг № 565/14/519 від 01.11.2014 р.

ПП "Орім", як на момент укладання відповідного договору (01.11.2014 р.), так і на момент його фактичного виконання (грудень 2014 р., лютий 2015 р. та березень 2015 р.), було належним суб'єктом господарювання, оскільки у встановленому законом порядку набуло статусу юридичної особи, що підтверджується витягом є Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) від 12.04.2016 р. № 21859715.

При цьому основним видом господарської діяльності є дослідження коньюктури ринку та виявлення громадської думки.

Відповідно, ПП "Орім" не мало дефекту у своєму правовому статусі юридичної особи, а відповідно мало право укладати відповідний договір.

В Акті перевірки міститься посилання на податкову інформацію від ДПІ у Києво- Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області отримано податкову інформацію від 24.07.2015 р. № 464/10-13-22-02/39355541 щодо ПП "Орім" (код ЄДРПОУ 39355541) за звітний період декларування ПДВ з 01.02.2015 р. по 30.06.2015 р., згідно якої:22 липня 2015 р. засвідчено факт відсутності ПП "Орім" за місцезнаходженням: 08133, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Святоюріївська, буд. 11, згідно акту від 22.07.2015 року № 473/10-13-22-02/39355541 та довідкою оперативного управління ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 22.07.2015 р. № 4716/1013070114; ПП "Орім" встановлений стан платника "28" - триває процедура припинення.

Виходячи з вимог п. 10, п. 26 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в ЄДР містяться відомості про юридичну особу, зокрема: місцезнаходження юридичної особи; дані про перебування юридичної особи у процесі припинення.

Згідно ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

У відповідності до витягів з ЄДР від 12.04.2016 р. № 21859715 станом на 01.12.2014 р. та від 12.04.2016 р. № 21859756 станом на 01.04.2015 р. місцезнаходження ПП "Орім" є: 08133, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Святоюріївська, буд. 11.

Будь-яких записів про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням чи про проведення процедури припинення, про припинення юридичної особи в ЄДР немає.

При цьому, ПП "Орім" чотири рази (30.12.2014 р„ 03.02.2015 р., 16.02.2015 р., 20.03.2015 р.) підтверджувало в ЄДР відомості про юридичну особу.

Таким чином, у період здійснення господарських операцій (грудень 2014 р., лютий 2015 р., березень 2015 р.) між ПП "Орім" та ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" місцезнаходженням контрагента Позивача (ПП "Орім") була адреса: 08133, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Святоюріївська, буд. 11. Записи в ЄДР щодо ПП "Орім" про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, про проведення процедури припинення чи про припинення юридичної особи відсутні.

Відповідно, податкова інформація ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 24.07.2015 р. № 464/10-13-22-02/39355541 про ПП "Орім" за звітний період декларування ПДВ з 01.02.2015 р. по 30.06.2015 р. не може бути підставою для доводів Відповідача про відсутність реального проведення між ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" та ПП "Орім" господарських операцій у перевіреному періоді (грудень 2014 р., лютий 2015 р., березень 2015 р.) за договором про надання маркетингових послуг № 565/14/519 від 01.11.2014 р.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, жодним нормативно-правовим актом не передбачається того, що право платника податку (Позивача) на витрати та бюджетне відшкодування сум з ПДВ залежить від будь-якого стану постачальника (виконавця послуг - ПП "Орім"), зокрема: який на думку податкового органу має "стан платника "28" - "Триває процедура припинення".

При цьому, встановлений податковим органом ПП "Орім" стан платника "28" - "Триває процедура припинення" спростовується даними з ЄДР.

Так, станом на 15.04.2015 р. ПП "Орім" не перебуває в процесі припинення і це підтверджується витягом з ЄДР щодо ПП "Орім" .

Отже, будь-який стан платника податків (Позивача) не спричиняє позбавлення сумлінного платника податку (ПАТ "Харківська бісквітна фабрика") права на витрати та бюджетне відшкодування сум з ПДВ по фактично отриманим, сплаченим та використаним у власній господарській діяльності маркетинговим послугам, оскільки такі обмеження не встановлені чинним податковим законодавством.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності доводів відповідача про обов'язкову наявність у контрагента Позивача належного адміністративно-майнового стану, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справ, податковий орган в обґрунтування своє позиції посилається на податкову інформацію ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 18.03.2015 р. № 170/10-13- 22-05/39355541 щодо спектру фінансово-господарської діяльності ПП "Орім" (код за ЄДРПОУ 39355541) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами - постачальниками та з контрагентами - покупцями за період з 01.09.2014 р. по 31.01.2015 р.

Так, згідно вказаної податкової інформації, встановлена відсутність на ПП "Орім" трудових та матеріальних ресурсів, виробничих потужностей, транспортних засобів та неможливість реального здійснення платником податків господарських операцій у періоді з 01.09.2014 р. по 31.01.2015 р.

Разом з тим, жодним нормативно-правовим актом не передбачений обов'язок платника податку (Позивача) перевіряти свого контрагента та інших суб'єктів господарювання по ланцюгу постачання на предмет їх адміністративного та матеріального стану, зокрема: наявності основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, необхідної кількості працівників.

Таким чином, позивачу на час укладання договору про надання маркетингових послуг № 565/14/519 від 01.11.2014 р. та під час виконання ПП "Орім" послуг (робіт), ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" не було відомо, не могло бути відомо та не повинно бути відомо про те, що ПП "Орім" ухиляється від сплати податків, а також про його фактичний та адміністративно - майновий стан.

Крім того, для виконання послуг (робіт) в межах умов договору про надання маркетингових послуг № 565/14/519 від 01.11.2014 р. відсутня необхідність в наявності у ПП "Орім" основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо.

Відповідно, вищевказана податкова інформація ДЩ у Києво-Святошинському районі ТУ ДФС у Київській області від 18.03.2015 р. № 170/10-13-22-05/39355541 щодо спектру фінансово-господарської діяльності ПП "Орім" (код за ЄДРПОУ 39355541) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами - постачальниками та з контрагентами - покупцями за період з 01.09.2014 р. по 31.01.2015 р., не може бути достовірним джерелом для висновків, про те, що господарські операції між ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" та ПП "Орім" не мали реального характеру.

Також, у податковій інформації ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 18.03.2015 р. № 170/10-13-22-05/39355541 визначено, що у грудні 2014 р. та січні 2015 р. посадовими особами ПП "Орім" сформовано податковий кредит за рахунок податкових накладних отриманих від ТОВ "Демеус" (код за ЄДРПОУ 39166406) та ТОВ "Касторс" (код за ЄДРПОУ 39286974), які в свою чергу податкових зобов'язань із ПП "Орім" не декларують.

Проте, в Акті перевірки жодним чином не зазначено, яке відношення ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" має до контрагентів ПП "Орім" (ТОВ "Демеус", ТОВ "Касторс").

При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції , ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" не перебуває (не перебувало) із вказаними суб'єктами господарювання (ТОВ "Демеус", ТОВ "Касторс"), ані в договірних, ані позадоговірних відносинах.

За даними ЄДР ТОВ "Демеус", ТОВ "Касторс" ці юридичні особи не перебувають у процесі припинення. В силу вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", ПАТ "Харківська бісквітна фабрика", ПП "Орім" та його контрагенти ТОВ "Демеус", ТОВ "Касторс" є окремими юридичними особами та не пов'язані із між собою будь-якими зв'язками контролю, окремими платниками податку на додану вартість.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

При цьому, якщо контрагент або інший суб'єкт господарювання, у тому числі в ланцюгу постачання не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Таким чином, позивач не повинен нести відповідальність за допущені порушення податкового законодавства ТОВ "Демеус", ТОВ "Касторс", зокрема: за недекларування ними податкових зобов'язань за господарськими операціями із ПП "Орім".

Також, відповідно до ч. 2 ст. З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, є бухгалтерський облік, на даних якого ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник.

Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, первинні документи, що фіксують здійсненім господарських операцій, оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства, є основою для податкової звітності.

Такий висновок узгоджується з положеннями п. 44.1 ст. 44 ПКУ, якими визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору про надання маркетингових послуг № 565/14/519 від 01.11.2014 р. сторонами були складені Акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг): за грудень 2014 р. № 008414 від 31.12.2014 р. на загальну суму 82 230,00 грн., у т.ч. ПДВ - 13 705,00 грн., за лютий 2015 р. № 021424 від 28.02.2015 р. на загальну суму 163 590,00 грн., у т.ч. ПДВ - 27 265,00 грн., за березень 2015 р. № 030025 від 31.03.2015 р. на загальну суму 172 950,00 грн., у т.ч. ПДВ - 28 825,00 грн.

Аналіз наведених первинних документів свідчить про те, що ці Акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) містять в собі усі обов'язкові реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

На думку суду, найменування наданих послуг в Актах здачі-прийняття робіт (наданих послуг) таких як, наприклад, "проведення кількісного маркетингового дослідження", "дослідження ставлення споживачів до упаковки товару", "обробка результатів маркетингового дослідження та надання звіту", "проведення кількісного маркетингового дослідження у форматі польового анкетування", "визначення залишків продукції в магазинах, що приймали участь у дослідженні", "визначення відносної динаміки продажу продукції у торгівельній мережі" чи "визначення об'єму продажу товарів в торгівельних точках у грошовому виразі, що приймали участь у дослідженні" із вказаною вартістю цих послуг (робіт) є достатнім для розкриття змісту та обсягу вищевказаних господарських операцій.

Отже, фактичне отримання ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" від контрагента ПП "Орім" спірних послуг підтверджують Акти здачі-прийняття робіт наданих послуг, які відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять необхідну для цілей оподаткування інформацію про зміст цих послуг, їх вартість.

Згідно пп. 14.1.108. п. 14.1. ст. 14 ПКУ маркетингові послуги (маркетинг) - це послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу; послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту; внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу; послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги ) тощо.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу необґрунтованості стверджень податкового органу про те, що до складу витрат можна включати лише ті витрати, понесені платником податком, що перелічені у п. 3.8. Методичних рекомендацій з формування складу витрат та порядку їх планування в торговельній діяльності, затверджених наказом Міністерства економіки та європейської інтеграції України № 145 від 22.05.2002 р. (далі - Методичні рекомендації № 145), є безпідставними.

Усі вищенаведені обставини підтверджують право Позивача на підставі належним чином оформлених Актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг) формувати показники податкової звітності, зокрема: з податку на прибуток у 2014 році у розмірі 68 525,00 гри. та у 2015 році у розмірі 280 450,00 грн., з податку на додану вартість за грудень 2014 р. у розмірі 13 705,00 гри., за лютий 2015 р. у розмірі 27 265,00 грн., за березень 2015 р. у розмірі 28 825,00 грн.

За правилами "першої події" ПП "Орім" були виписані та зареєстровані наступні податкові накладні: № 1858 від 31.12.2014 р. на загальну суму 82 230,00 грн., у т.ч. ПДВ - 13 705,00 грн.; № 1258 від 28.02.2015 р. на загальну суму 163 590,00 грн., у т.ч. ПДВ - 27 265,00 грн., № 2114 від 31.03.2015 р. на загальну суму 172 950,00 грн., у т.ч. ПДВ - 28 825,00 грн., які відповідають вимогам п. 201.1. ст. 201 ПКУ.

Відповідно до приписів п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України; в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 200.1. ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно вимог п.200.2. ст.200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Також п.200.3. ст.200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Проаналізувавши наведені норми та належним чином дослідивши матеріали справи суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що укладені правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не кім не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними.

Фактичне виконання вищезазначених робіт свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні» і п.2.4. ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Також суд звертає увагу на те, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Суд вваж є за необхідним вказати, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Угоди між позивачем та контрагентами за період перевірки були укладені у відповідності до норм чинного законодавства та є такими, що відповідають всім вимогам, що встановлюються до даного виду договорів доки зворотне не буде доведено в суді. Тому підстав для висновків щодо нікчемності або недійсності договору не було.

Чинне законодавство України встановлює принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Суд також вважає за необхідним зазначити, що на час укладення вищевказаних договорів контрагенти позивача були зареєстрованими як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, мали індивідуальні податкові номери, що підтверджується Свідоцтвами про реєстрацію платника податку на додану вартість, отже, вони мали право видавати позивачу вищезазначені належним чином оформлені податкові накладні, котрі є підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Таким чином, висновки податкового органу про те, що господарські взаємовідносини між підприємствами не були виконані, а первинні документи не відповідають вимогам діючого законодавства не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Перевіряючи обґрунтованість висновків податкового органу щодо заниження позивачем податку на прибуток, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п.134.1.1, п.п.134.1.2 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, у цьому розділі об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначе них згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно з п.п.135.5.4 п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до п.п.138.1.1. п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; є) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Згідно з п.п.138.10.3 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються: витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); є) витрати на транспортування, перевалку, страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

При цьому Податковий кодекс України не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Крім того у відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Європейський суд з прав людини в ухвалених Рішеннях, а саме у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З огляду на зазначені обставини справи та вимоги діючого податкового законодавства України, колегія суддів підтверджує висновки суду першої інстанції про наявність достатніх підстав та належних доказів на підтвердження правомірності заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не складають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2016р. по справі № 820/2176/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Катунов В.В. Судді Ральченко І.М. Бершов Г.Є. Повний текст ухвали виготовлений 10.10.2011 р.