Ухвала

від 06.10.2016 по справі 826/23822/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/23822/15 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Мацедонської В.Е., при секретарі - Шевчук А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2016 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нове вугілля» до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нове вугілля» (надалі за текстом - «ТОВ «Нове вугілля») звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 63726552210 від 13.10.2015 р., яким підприємству зменшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 48 519 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі за текстом - «ДПІ у Печерському рвайоні»), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 08.09.2015 р. по 21.09.2015 р. посадовцями ДПІ у Печерському районі проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «Нове вугілля» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Уватол торг» за періоди з 01.11.2014 р. по 31.12.2014 р., з 01.02.2015 р. по 31.03.2015 р., з 01.05.2015 по 31.05.2015 р., з ТОВ «Компанія комплексного правозахисту «Фортіс» за період з 01.04.2015 р. по 30.04.2015 р.

Результати перевірки оформлено актом № 390/26-55-22-10/39256117 від 28.09.2015 р.

Згідно цьому акту у ТОВ «Нове вугілля» відсутні об'єкти оподаткування, які підпадають під визначення ст.ст. 185, 198, 2014 Податкового кодексу України (надалі за текстом - «ПК України»).

Такий висновок контролюючого органу вмотивовано наступним.

Відповідно до договору № ХН-1509/14 ТОВ «Нове вугілля» прийняло від ПАТ «Харківський коксовий завод» у тимчасове платне користування частину відкритого майданчику для зберігання сипучих матеріалів.

За умовами договорів зберігання, укладеними з ТОВ «Уватол торг» та ТОВ «Компанія комплексного правозахисту «Фортіс», позивач зобов'язався зберігати на орендованих площах коксову продукцію.

Відповідно до договору № НУ-0311/14 від 03.11.2014 р. позивач придбав у ТОВ «Увал торг» продукцію коксохімічного виробництва.

Згідно договору № НФ-0104/15 від 01.04.2015 р. ТОВ «Компанія комплексного правозахисту «Фортіс» передало у власність ТОВ «Нове вугілля» на умовах купівлі-продажу коксову продукцію.

На підставі договору № ХН-0311/14 від 03.11.2014 р. позивач реалізував придбану продукцію ПАТ «Харківський коксовий завод».

Разом з тим, до перевірки не надано сертифікати якості коксового горішку, у зв'язку з чим неможливо ідентифікувати виробника товару.

На думку відповідача наведене свідчить про те, що податковий кредит ТОВ «Нове вугілля» сформовано неправомірно.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Печерському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 63726552210 від 13.10.2015 р., яким позивачеві зменшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 48 519 грн.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту врегульовано статтею 198 ПК України.

Так, підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.16 Положення у разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

На підтвердження товарності укладених угод позивачем було надано копії: договорів та додаткових угод до них, специфікацій, рахунків на оплату, залізничних накладних, актів виконаних робіт, актів приймання-передачі, податкових накладних, банківських виписок, платіжних доручень, виписок із рахунку № 631 про зміну у структурі активів та зобов'язань ТОВ «Нове вугілля», зобов'язання за договорами між позивачем та ТОВ «Уватол торг», ТОВ «Компанія комплексного правозахисту «Фортіс», ПАТ «Харківський коксовий завод» виконувались сторонами у повному обсязі.

Таким чином, у ТОВ «Нове вугілля» наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування податкового кредиту, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з названими підприємствами.

Посилання відповідача на відсутність сертифікатів якості обґрунтовано не взято судом до уваги, оскільки зазначена обставина не може бути підставою для висновку про неправомірність формування покупцем податкового кредиту.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Водночас, у цій справі відповідачем не доведено, а судом першої інстанції не встановлено обставин, які б беззаперечно свідчили про неправомірність формування покупцем податкового кредиту з податку на додану вартість.

З огляду на наведені правові норми та фактичні обставини справи слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що окружним адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.П.Мельничук

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 11 жовтня 2016 р.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Мацедонська В.Е.

Мельничук В.П.