Ухвала

від 27.09.2016 по справі 805/2151/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" вересня 2016 р. м. Київ К/800/20459/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Нечитайла О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНКО ІНДАСТРІ»

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17.03.2013 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.06.2014 року

у справі № 805/2151/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНКО ІНДАСТРІ»

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАНКО ІНДАСТРІ» (далі по тексту - позивач, ТОВ «ДАНКО ІНДАСТРІ») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17.03.2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.06.2014 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 14.05.2015 року відкрито касаційне провадження за касаційної скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНКО ІНДАСТРІ» у справі № 805/2151/14 та витребувано вказану справу з Донецького окружного адміністративного суду.

27.10.2015 року з Донецького окружного адміністративного суду надійшов лист № 07-071722/15 про неможливість надіслати вищевказану справу у зв'язку з її втратою.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17.03.2016 року повністю втрачене судове провадження в адміністративній справі № 2а/0570/2151/14 відновлено у частині процесуальних документів, постановлених Донецьким окружним адміністративним судом під час розгляду та вирішення справи по суті та письмових доказів, що були надані сторонами по справі, що були предметом дослідження Донецького окружного адміністративного суду під час розгляду та вирішення справи по суті.

Для відновлення повністю втраченого провадження у справі № 805/2151/14 судом використанні електронні копії процесуальних документів, постановлених Донецьким окружним адміністративним судом та наявних у програмному забезпеченні «Діловодство спеціалізованого суду».

Крім того, окремі матеріали, що були предметом дослідження судами під час розгляду і вирішення по суті справи № 805/2151/14 та додані позивачем до справи.

За правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 23.02.2016 року у справі № 2а/1270/9383/2012, на стадії касаційного перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій, приводом для якого є касаційна скарга, а підставами - порушення судом норм матеріального чи процесуального права, суд касаційної інстанції не має повноважень на ревізію рішення суду про відновлення втраченого судового провадження і права на підставі статті 279 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з посиланням на недостатність зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого провадження ухвалювати рішення про закриття касаційного провадження.

За результатами вивчення частково відновленого втраченого провадження та з урахуванням висновків Верховного Суду України, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду касаційної скарги.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання та відповідно до вимог статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відповідно до частин 1, 2 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ДАНКО ІНДАСТРІ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року, за результатами якої складено акт від 08.10.2013 року № 74/22-03/31500895.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 152.1 статті 152 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 774 971,00 грн, пункту 198.3 статті 198, пункту 102.1 статті 102, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 ПК України, у зв'язку із заниженням суми податку на додану вартість на суму 393 295,00 грн, пункту 200.4 статті 200 ПК України щодо завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за липень 2013 року у сумі 368 990,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.12.2013 року № 0005432203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 774 971,00 грн та за штрафними санкціями в розмірі 193 742,75 грн, № 0005412203, яким ТОВ «ДАНКО ІНДАСТРІ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 363 295,00 грн та за штрафними санкціями в розмірі 98 323,75 грн, № 0005442203, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 895 864,00 грн, № 0005422203, яким ТОВ «ДАНКО ІНДАСТРІ» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 368 990,00 грн.

Колегія суду не може погодитись з висновками судів, вважаючи їх передчасними та такими, що винесені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.

Згідно з підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК України до складу інших доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайних ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статус юридичної особи.

Відповідно до пункту 152.1 статті 152 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу. Податок, отриманий від діяльності, яка підлягає патентуванню відповідно до розділу XII цього Кодексу, підлягає сплаті до бюджету в сумі, яка визначена відповідно до цього розділу, і зменшена на вартість придбаних торгових патентів на право провадження такого виду діяльності.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.2 статті 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення та введення мораторію.

Згідно з частиною четвертою статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Таким чином, судам для правильного вирішення справи необхідно встановити на обставин щодо періоду дії мораторію, моменту виникнення у позивача обов'язку сплатити податкові зобов'язання (у період дії мораторію чи до порушення справи про банкрутство) та відповідно визначити чи відносилися такі зобов'язання до поточних чи до конкурсних вимог кредиторів та в який період часу, і в залежності від встановлених обставин з'ясувати за які періоди на які суми податкових зобов'язань податковий орган мав право нараховувати штрафні санкції та в якому розмірі.

Зазначена позиція міститься також в постанові Верховного Суду України від 05.12.2011 року.

Викладене свідчить про порушення судом вимог статті 159 КАС України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Касаційна ж інстанція згідно з частини 2 статті 220 КАС України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція на підставі статті 227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення спору по суті.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити обґрунтоване рішення.

Відповідно до вищевикладеного, касаційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210 - 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНКО ІНДАСТРІ» задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17.03.2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.06.2014 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.М. Нечитайло