Постанова

від 20.12.2016 по справі 805/2151/14

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2016 р. Справа №805/2151/14

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича при секретарі судового засідання Пидоненко Д.А. розглянувши адміністративну за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНКО ІНДАСТРІ» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про визнання дій протиправними та визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 30.12.2013 року №0005432203, №0005442203, №54422203, №5412203

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАНКО ІНДАСТРІ», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання дій протиправними та визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 30.12.2013 року №0005432203, №0005442203, №54422203, №5412203.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2014 року у задоволені позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2014 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2014 року залишено без змін.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 року повністю втрачене судове провадження в адміністративній справі відновлено у частині процесуальних документів, постановлених Донецьким окружним адміністративним судом під час розгляду та вирішення справи по суті та письмових доказів, що були надані сторонами по справі та які були предметом дослідження Донецького окружного адміністративного суду під час розгляду та вирішення справи по суті.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 вересня 2016 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНКО ІНДАСТРІ» - задоволено частково. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2014 року - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування позовних вимог позивач, зазначив, що 18 грудня 2013 року отримав від відповідача акт №74/22-03/31500895 від 08.10.2013 року про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «ДАНКО ІНДАСТРІ» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по декларації за липень 2013 року, яким встановлено порушення податкового законодавства. На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 30 грудня 2013 року №0005432203, №0005442203, №54422203, №5412203. Позивач вважає висновки акту перевірки помилковими та просить суд визнати дій з прийняття податкових повідомлень-рішень протиправними та визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 30.12.2013 року№0005432203, №0005442203, №54422203, №5412203.

Представник позивача 12 грудня 2016 року надав засобами електронного зв'язку письмові пояснення, відповідно до яких зазначив, що підприємством були надані суду документи, які було можливо надати, оскільки більша частина документів ТОВ «ІНДАСТРІ ДАНКО» зберігається в офісі у місті Донецьку, тому не має можливості привезти їх з зони АТО. Просив суд справу розглянути без участі представника за наявними в матеріалах справи документах.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд дослідивши наявні матеріали справи встановив наступне.

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНКО ІНДАСТРІ» зареєстровано в якості юридичної особи, включено до ЄДРПОУ за №31500895, знаходилось на податковому обліку Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

Відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ДАНКО ІНДАСТРІ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року, за результатами якої складено акт від 08.10.2013 року №74/22-03/31500895.

Згідно висновків акту перевірки, позивачем порушено підпункт 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 152.1 статті 152 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 774971 грн, пункту 198.3 статті 198, пункт 102.1 статті 102, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового Кодеку України, у зв'язку із заниженням суми податку на додану вартість на суму 393295 грн, пункт 200.4 статті 200 Податкового Кодексу України щодо завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за липень 2013 року у сумі 368990 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.12.2013 року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 774971 грн та за штрафними санкціями в розмірі 193742,75 грн, № НОМЕР_2, яким ТОВ «ДАНКО ІНДАСТРІ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 363295 грн та за штрафними санкціями в розмірі 98323,75 грн, №0005442203, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 895864 грн, №0005422203, яким ТОВ «ДАНКО ІНДАСТРІ» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 368990 грн.

Згідно акту перевірки вбачається, що згідно з поданою ТОВ «ДАНКО ІНДАСТРІ» до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька податковою декларацією з ПДВ за липень 2013 р. (з додатками), залишок від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, за вирахуванням суми податку, який підлягає сплаті до бюджету за підсумками звітного (податкового) періоду, задекларовано у сумі 380420 грн., у тому числі: червень 2009 р. - 20841 грн.; липень 2009 р. - 7 730 грн.; серпень 2009 р. - 13 657 грн.; вересень 2009 р. - 15580 грн.; жовтень 2009 р. 63933 грн.; листопад 2009 р. - 70726 грн.; грудень 2009р. - 5743 грн.; січень 2010 р. - 739 грн., лютий 2010 р. 152677 грн. березень 2010 р. - 914 грн.; квітень 2010р. - 535 грн.; травень 2010 р. - 4150 грн.; червень 2010 р.-454 грн.; липень 2010 р. - 3516 грн.; серпень 2010 р. -380 грн., вересень 2010 р. -369грн.; жовтень 2010 р. - 1582 грн.; листопад 2010 р. - 798 грн.; грудень 2010 р. - 398 грн.; січень 2011 р. - 2428 грн.; серпень 2011 р. - 675 грн.; січень 2012 р. - 1165 грн.; листопад 2012 р. - 7018 грн.; березень 2013 р. - 3374 грн.; травень 2013 р. - 943 грн.; червень 2013 р. - 95 грн.

Крім того, перевіркою встановлено, що згідно наданих позивачем платіжних документів, виписок банку, рахунку бухгалтерського обліку 631 В«розрахунки з вітчизняними постачальникамиВ» станом на 31.07.2013 р. обліковується кредиторська заборгованість по розрахункам з постачальниками за отримані товари на загальну суму 4586203,40 грн. Із загальної суми кредиторської заборгованості встановлено, що сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, станом на 01.07.2012 р. складає 3 682027,90 грн., у т.ч. ПДВ 613671,32 грн.; станом на 01.08.2012 р. - 500583 грн., у т.ч. ПДВ 83430,50 грн., станом на 01.09.2012 р. - 403592,50 грн., у т.ч. ПДВ 67265,42 грн.

Згідно наявних копій матеріалів справи ухвалою господарського суду Донецької області від 20.09.2010 року у відношені боржника ТОВ «ДАНКО ІНДАСТРІ» порушено справу про банкрутство №5/15б, введений мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Предметом спору по справі є висновок відповідача про сплив строку позовної давності за кредиторською заборгованістю за отримані товари, через що вказана заборгованість визнана відповідачем безнадійною з відповідним визначенням суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, а також зменшенням суми від'ємного значення податку на додану вартість.

Вищий адміністративний суд України, скасовуючи постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2014 року вказав на те, що судам для правильного вирішення справи необхідно встановити на обставин щодо періоду дії мораторію, моменту виникнення у позивача обов'язку сплатити податкові зобов'язання (у період дії мораторію чи до порушення справи про банкрутство) та відповідно визначити чи відносилися такі зобов'язання до поточних чи до конкурсних вимог кредиторів та в який період часу, і в залежності від встановлених обставин з'ясувати за які періоди на які суми податкових зобов'язань податковий орган мав право нараховувати штрафні санкції та в якому розмірі.

Відповідно до частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною першою статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством». При цьому «платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами», що вказані вище.

Пункт 44.3.статті 44 Податкового кодексу України зобов'язує платників податків забезпечити зберігання вказаних документів, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої вони використовуються.

Згідно змісту акту перевірки від 08.10.2013 року №74/22-03/31500895 вбачається що при перевірці позивача використовувались первинні документи з 2009 року, зокрема декларації з податку на додану вартість, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, виписки банку, платіжні доручення, договори, накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт, відомості по рахункам бухгалтерського обліку.

Тоді як матеріали частково відновленого втраченого провадження по справі містять лише копію акту перевірки, копії спірних податкових повідомлень-рішень, реєстр виданих та отриманих накладних за липень 2013 року, розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за липень 2013 року, довідку про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів за липень 2013 року, податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2013 року, копії ухвал Господарського суду Донецької області у справі про банкрутство у справі №5/151б.

Згідно статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі. Для встановлення обставин, зазначених у частині першій цієї статті, у судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, досліджуються письмові та речові докази, у тому числі носії інформації із записаною на них інформацією, висновки експертів.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України від 16 липня 1999 року №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Відповідно до статті 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

Згідно частини першої статті 86 Кодексу адміністративного судочинства

України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що

ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

При цьому суд зауважує, що матеріали частково відновленого втраченого провадження по справі не містять в собі достатньо документів, які б дали змогу суду у повній мірі з'ясувати обставини того часу, зокрема щодо періоду дії мораторію, моменту виникнення у позивача обов'язку сплатити податкові зобов'язання (у період дії мораторію чи до порушення справи про банкрутство) та відповідно визначити чи відносилися такі зобов'язання до поточних чи до конкурсних вимог кредиторів та в який період часу, і в залежності від встановлених обставин з'ясувати за які періоди на які суми податкових зобов'язань податковий орган мав право нараховувати штрафні санкції та в якому розмірі.

Частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства

України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо

доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, у зв'язку з тим, що позивачем під час розгляду справи до суду не надано доказів на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог, тому у суду не має підставі для задоволення позову.

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Податковим кодексом України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНКО ІНДАСТРІ» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання дій протиправними та визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 30.12.2013 року №0005432203, №0005442203, №54422203, №5412203 - відмовити.

Повний текст постанови складено та підписано 26 грудня 2016 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кониченко О.М.