Ухвала

від 05.10.2016 по справі 513/1427/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/6085/16

Головуючий у першій інстанції Кожокар Т. Я.

Доповідач Драгомерецький М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.

суддів: Панасенкова В.О.,

Парапана В.Ф.,

при секретарі: Колмакові В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Саратського районного суду Одеської області від 22 червня 2016 року за позовом ОСОБА_3 до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Родина» про визнання договору оренди землі недійсним,-

В С Т А Н О В И Л А:

10 листопада 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до СВК «Родина» про визнання договору оренди землі недійсним.

Мотивуючи свої позовні вимоги тим, що він є власником земельної ділянки площею 3,59 га., яка розташована на території Плахтіївської сільської ради Саратського району Одеської області.

У 2008 році він передав свою земельну ділянку в оренду СВК «Родина».

Після спливу строку дії договору оренди, він звернувся до відповідача з вимогою повернути йому земельну ділянку. Однак, керівництво СВК «Родина» роз'яснило, що земельна ділянка досить тривалий час перебуває в оренді та розпорядженні кооперативу, тому він повинен обов'язково укласти з ним новий договір оренди. При цьому, відповідач ввів його в оману та під психологічним впливом керівництва кооперативу, у червні 2014 року він не вникаючи у суть договору знов підписав договір оренди землі із СВК «Родина».

Також, позивач зазначив, що державна реєстрація договору оренди землі була проведена відповідачем без його відома та участі, у договорі зазначені данні його паспорту, який на той час був недійсним через відсутність фотографії при досягненні сорока п'ятирічного віку. А тому звернувся до суду із данним позовом та просив визнати договір оренди землі недійсним, оскільки укладена ним угода не відповідала його внутрішній волі та була укладена під впливом обману, а також зобов'язати відповідача повернути йому земельну ділянку в натурі.

В судовому засіданні представники відповідача позов не визнали, заперечували проти його задоволення та пояснили суду, що позивач працював у СВК «Родина», зазначена земельна ділянка перебуває в оренді кооперативу з 2008 року. У червні 2014 року ОСОБА_3, за власним бажанням, добровільно, без будь-якого примусу та обману уклав новий договір оренди землі на сім років. Про те що договір оренди укладається на вказаний строк та не може бути розірваний, окрім як за умов зазначених у договорі позивач знав. Кооператив добросовісно виконує умови договору, сплачує орендну плату, жодних претензій у позивача не було. Вважають вимоги ОСОБА_3 необгрунтованими та безпідставними, тому просили відмовити у задоволенні позову повністю.

Рішенням Саратського районного суду Одеської області від 22 червня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання до суду апеляційної інстанції сторони по справі не з'явились, однак про розгляд справи вони сповіщались належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про отримання ними судових повісток, причини неявки до суду апеляційної інстанції ними надано не було. Тому у відповідності до ч.2 ст. 305 ЦПК України неявка позивача ОСОБА_3 та представника відповідача СВК «Родина» до апеляційного суду не перешкоджає подальшому розгляду справи та доспуті до апеляційного суду.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечення на апеляцію, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Частиною 4 ст. 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Так судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 3,59 га., що розташована на території Плахітіївської сільської ради Саратського району Одеської області, кадастровий номер НОМЕР_1 та призначена для веденя товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданий 16 квітня 2008 року.

Згідно із ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Так, 05 червня 2014 року між ОСОБА_3 та СВК «Родина» укладено договір оренди землі, за яким позивач передав належну йому на праві приватної власності земельну ділянку строком на сім років.

27 вересня 2014 року була проведена державна реєстрація спірного договору оренди.

За змістом ч.2 ст.792 ЦП України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Згідно з ст. 203 ч.1 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Згідно з ч.3 цієї статті волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до правової позиції у справі № 6-127ц13 Верховного Суду України від 18.12.2013 року - вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене статтею 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору оренди земельної ділянки. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа. Реєстрація договору є адміністративним актом, тобто елементом зовнішнім щодо договору. Прохання учасника правочину не здійснювати реєстрацію договору оренди земельної ділянки, волевиявлення на укладення якого він виявляв у момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, не є підставою для визнання договору недійсним у порядку, визначеному частиною третьою статті 203 та частиною першою статті 215 ЦК України.

Способи волевиявлення фіксуються в формах правочину які обираються сторонами якщо інше не встановлено законом, що зазначено в ч.1 статті 205 ЦК України.

Частиною 2 статті 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В оспорюваному договорі оренди мається підпис ОСОБА_3, що вказує на те, що у позивача було волевиявлення на укладення спірного договору.

Згідно частини 1 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Так, ОСОБА_3 ні у суді першої інстанції, ні у суді апеляційної інстанції не надав належних та обгрунтованих доказів на підтвердження тих обставин, що під час укладення спірного договору його було введено в оману та наявність умислу у діях відповідача, а тому такі доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, і як наслідок ухвалив рішення по справі з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. 303,307 ч.1 п.1, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, рішення Саратського районного суду Одеської області від 22 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак вона може бути оскаржена на протязі двадцяти днів з дня її проголошення до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області: М.М. Драгомерецький

В.О. Панасенков

В.Ф. Парапан